вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 910/6826/24 (473/6561/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Доманської М.Л.
Владимиренко С.В.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
представники учасників провадження у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду м.Києва від 15.07.2025р.
(повний текст складено 15.07.2025р.)
у справі №910/6826/24(473/6561/24) (суддя Івченко А.М.)
за позовом ОСОБА_1
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вердикт Капітал»
2. ОСОБА_2
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів
в межах справи №910/6826/24
Ухвалою господарського суду м.Києва від 15.07.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24) відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 25.07.2025р. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу господарського м.Києва від 15.07.2025р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правничу допомогу 20000 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського м.Києва від 15.07.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24) залишити без змін. Також заявник просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ «Вердикт Капітал» витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» було додано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 15.07.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24) та призначено її до розгляду на 06.10.2025р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 15.07.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24) прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На розгляді в господарському суді м.Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіперіон ДК" до ТОВ "Вердикт Капітал" про банкрутство.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.02.2025р. цивільну справу №473/6561/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів було передано до господарського суду м.Києва.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 24.03.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24), зокрема, було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням господарського суду м.Києва від 26.05.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24) позов було задоволено частково, визнано виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає стягненню 74 784,18 грн., таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 74 783,18 грн., 3 % річних у розмірі 4 889,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 290,06 грн., судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., збитки у розмірі 7 847,31 грн.
02.06.2025р. (сформовано в системі Електронний суд 31.05.2025р.) до місцевого суду ОСОБА_1 була подана заява про ухвалення додаткового рішення.
18.06.2025р. до місцевого суду ТОВ "Вердикт Капітал" були подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення/клопотання про зменшення витрат на надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві про захист прав споживачів було заявлено про судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн. та зазначено, що докази про понесені судові витрати будуть надані у відповідності до процесуального закону.
Позивачем до позовної заяви було подано копію Договору про надання правової допомоги від 31.10.2024р та до заяви про ухвалення додаткового рішення додано Акт прийому-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги від 28.05.2025р.
Відповідно до п.п.2, 3 розділу 3 Договору, гонорар визначається в еквіваленті, що дорівнює 20000 грн. за надану правову допомогу у суді першої інстанції. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.
Згідно з п.8 розділу 3 Договору гонорар сплачується Клієнтом після вирішення спору по суті, протягом 15 днів з дня набуття рішенням суду першої інстанції законної сили.
В поданому Акті прийому-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги від 28.05.2025р. наведено надані адвокатом послуги позивачу та зазначено, що кошти за надану професійну правничу допомогу у справі №910/6826/24(473/6561/24) у розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч грн.00 коп.) підлягають сплаті відповідно до п.8 розділу 3 Договору від 31.10.2024 року протягом 15 днів з дня набуття рішенням суду першої інстанції законної сили до 1 липня 2025 року, а у випадку надходження апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - протягом 15 днів з моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Отже вбачається, що умовами Договору строк оплати послуг за надану правничу допомогу прямо пов'язаний з перебігом розгляду справи та днем набуття рішенням суду першої інстанції законної сили.
До апеляційної скарги на ухвалу господарського м.Києва від 15.07.2025р. представником ОСОБА_1 - адвокатом Чередніченко І.Б. було додано: ордер ВЕ №1135818 від 31.10.2024р., квитанції від 10.07.2025р. і від 16.07.2025р.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази понесення судових витрат за надані послуги адвокатом Чередніченко І.Б. були подані 31.05.2025р., тобто у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
За ч.ч.3 та 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Таких доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, до справи не подано.
Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу, дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021р. у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №921/221/21 та від 31.05.2022р. у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15- ц, постанова Верховного Суду від 07.02.2024р. у справі №904/1377/22);
- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Однак місцевий суд, відмовивши в ухваленні додаткового судового рішення, фактично оскаржуваною ухвалою від 15.07.2025р. розглянув заяву про розподіл судових витрат по суті.
Суд першої інстанції виснував, що рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2025р. набрало законної сили 17.06.2025р., проте, станом на 14.07.2025р. позивачем не подано до суду доказів оплати послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
Як було зазначено вище, у Договорі про надання правової допомоги від 31.10.2024р. зазначено, що факт надання послуг підтверджується рішенням суду у справі. Гонорар сплачується Клієнтом після вирішення спору по суті, протягом 15 днів з дня набуття рішенням суду першої інстанції законної сили.
Тобто, умовами договору строк оплати послуг за надану правничу допомогу прямо пов'язаний з перебігом розгляду справи та днем набуття рішенням суду першої інстанції законної сили.
В свою чергу, Барабалат Л.В. протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду від 26.05.2025р. у справі, а саме 02.06.2025р. (сформовано в системі Електронний суд 31.05.2025р.), звернулась до місцевого суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій навела суду інформацію про наявність у договорі про надання правової допомоги відкладальної умови про сплату наданих послуг правової допомоги - протягом 15 днів з дня набуття рішенням суду першої інстанції законної сили, що унеможливлювало надання суду доказів сплати позивачем послуг правничої (правової) допомоги у строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, та додала Акт прийому-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги від 28.05.2025р.
Крім того, враховуючи, що рішення у даній справі ухвалювалося у письмовому провадженні (без повідомлення сторін) то, враховуючи принцип правової визначеності позивач вправі була очікувати, що місцевий суд надасть повідомлення про прийняття заяви про ухвалення додаткового судового рішення до розгляду чи ухвалу про залишення заяви без розгляду у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України.
Відсутність повідомлення суду про прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а також відсутність будь-якого рішення протягом 10 днів з дня надходження відповідної заяви створило для позивача стан правової невизначеності.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22 навів правовий висновок, згідно з яким безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено.
Офіційне розуміння правової визначеності, як елемента верховенства права, викладено в п.3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 у справі №1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія-97" проти України», заява № 19164/04, § 47).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за обставин розгляду відповідної заяви/скарги при розгляді справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2020р.в справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19) зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і
розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між
сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч.3 ст.126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис, а учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У Акті прийому-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги від 28.05.2025р., що був доданий до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, місцевому суду наведено весь обсяг наданих позивачу послуг правничої допомоги, хоч і не зазначено відомостей про часові витрати на надання правничої допомоги.
Відтак, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, виходячи із засад господарського судочинства щодо розумності та справедливості, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, стягнувши з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 255, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу господарського суду м.Києва від 15.07.2025р. у справі №910/6826/24(473/6561/24) скасувати.
Прийняти нове рішення, яким: заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2422,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Справу №910/6826/24(473/6561/24) повернути до господарського суду м.Києва, який зобов'язати видати відповідні накази.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді М.Л. Доманська
С.В. Владимиренко