Постанова від 15.09.2025 по справі 920/570/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2025 р. Справа№ 920/570/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.09.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2025 (повний текст складено та підписано 17.06.2025)

у справі №920/570/23 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"

до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (третя особа-1)

Фонду державного майна України (третя особа-2)

про стягнення 3 975 141 грн 31 коп.

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"

про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги за договором оренди індивідуально визначеного майна № 5772 від 15.09.2009 (далі по тексту договір) на загальну суму 3975141 грн 31 коп., в тому числі: 2828143 грн 04 коп. борг, 747290 грн 98 коп. пеня, 162821 грн 56 коп. штраф, 45254 грн 67 коп. 3% річних, 191631 грн 06 коп. інфляційні втрати, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату за надані послуги з оренди окремого індивідуально визначеного майна за період лютий 2022 року березень 2023 року.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що з 01.11.2022 позивач позбавлений права розпоряджатись орендованим майном, оскільки згідно ухвал Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022 та від 09.02.2022 у справі № 591/5295/22 на нематеріальні активи, основні засоби та інвестиційну нерухомість позивача накладено арешт і вказані активи для здійснення заходів з управління були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління. У зв'язку з вказаним, нарахування орендної плати з 01.11.2022 є незаконним. Крім того, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій повністю або зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого розміру, а саме зменшити їх розмір на 90 %.

Разом з відзивом на позов відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 №5772 (вх №2133 від 15.06.2023).

Позивач за зустрічним позовом просить суд розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна № 5772 від 15.09.2009, укладений між Акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» та Акціонерним товариством «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. 652 ЦК України та тим, що позивач і відповідач не досягли взаємної згоди щодо можливості розірвання договору з причин невикористання позивачем за зустрічним позовом орендованого майна та настанням форс-мажорних обставин, внаслідок чого мала місце істотна зміна обставин.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, вказує на те, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не повідомляв АТ «ВНДІАЕН» про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконати свої зобов'язання, у зв'язку з їх настанням, тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з форс-мажорними обставинами. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що істотна зміна обставин не звільняє сторону від відповідальності за невиконання зобов'язань, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин). При цьому, договір може бути розірваний судом за наявності одночасно чотирьох умов, встановлених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

13.11.2023 Господарським судом Сумської області було ухвалено рішення у даній справі про часткове задоволення первісного позову та стягнення на користь позивача 2828143 грн 04 коп. боргу, 540761 грн 87 коп. пені, 162821 грн 56 коп. 7% штрафу, 45254 грн 67 коп. 3% річних, 191631 грн 06 коп. інфляційних втрат, 56529 грн 18 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2023 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024.

Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у даній справі були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

06.06.2025 від позивача за первісним позовом надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх. №2716). Позивач зазначив, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду Постановою від 23.05.2025 справа № 991/10700/23, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/127601764, ухвалила:

«Стягнути в дохід держави активи ОСОБА_1 , АТ «Група ГМС», а також активи, щодо яких ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Група ГМС» можуть прямо чи опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а саме:

Активи, якими володіє АТ «Група ГМС» та щодо яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження:

- 90,6065% акцій АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», код ЄДРПОУ 05785448, номінальною вартістю 0,80 грн., які у кількісному еквіваленті становлять 27 999 302 шт., якими, опосередковано, через НАФТЕК ПАМП ЛТД (Naftech Pump Ltd) КІПР, володіє АТ «Група ГМС», РФ, одрн 5087746036483.

- 47,4687% акцій АТ «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», код ЄДРПОУ 00220477, номінальною вартістю 0,25 грн, які у кількісному еквіваленті становлять 21 330 168 шт., якими, опосередковано, через ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом», одрн 1137232068390 та АТ «Гідромашсервіс», РФ, одрн 1027739083580, володіє АТ «Група ГМС», РФ одрн 5087746036483;

Постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає».

Таким чином законодавчі обмеження, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» та Постановою Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» до відповідача не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 05.11.2024 зазначено наступне:

Не вбачається дослідження судами та встановлення факту наявності /відсутності обставин, які б свідчили про те, чи є позивач особою, щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної Постанови КМУ № 187. Відповідні доводи відповідача, якими він обґрунтовував свої заперечення під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не були належним чином оцінені та проаналізовані судами попередніх інстанцій.

Суди не дослідили обставин розповсюдження на АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" положень Постанови НБУ № 18, а також яким чином (за встановленого) відповідні обставини впливають на баланс інтересів сторін договору, на чому позивач за зустрічним позовом наголошував під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.

Суди не надали належної оцінки листам від 01.11.2022 №26-07/02763 та від 08.11.2022 №0594/ЮБ.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.06.2025 у справі №920/570/23 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" 2828143 грн 04 коп. основного боргу, 378533 грн 31 коп. пені, 162821 грн 56 коп. - 7% штрафу, 45254 грн 67 коп. - 3% річних, 191631 грн 06 коп. інфляційних втрат, 56529 грн 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

У первісному позові у частині стягнення 206529 грн 11 коп. пені відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову у розмірі 3097 грн 94 коп. покладено на позивача за первісним позовом.

Клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково. Зменшено розмір пені на 30%.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 2684 грн 00 коп. покладено на позивача за зустрічним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 04.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в задоволеній частині про стягнення 778 240,60 грн та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 778 240,60 грн та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Задовольнити заяву про поворот виконання рішення від 25.12.2024 в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, постановленим за умови неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Відповідач, не погоджується з рішенням суду першої інстанції, прийнятого за результатами нового розгляду, та вказує, що висновки суду про те, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за договором №5772 від 15.09.2009 та те, що суд послався, що відповідачем не надані до суду докази виконання зобов'язань за цим договором та наявністю доказів, що підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем є помилковими та не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно пункту 3.6 Договору відповідно до якого, орендна плата сплачується на підставі виставленого рахунку-фактури в строк не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунки-фактури, в матеріалах справи немає жодного рахунку фактури.

Апелянт вважає, що судом не враховано його перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що призвело до винесення незаконного рішення та наполягає на необгрунтованості відмови у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009р. № 5772.

Зазначає, що рішенням від 11.06.2025 по справі № 920/570/23 суд, зокрема, частково задовольнив позовні Позивача та стягнув з Відповідача 2 828 143,04грн. основного боргу, 378 533,31грн. пені, 162 821,56грн. - 7% штрафу, 45 254,67грн. - 3% річних, 191 631,06грн. інфляційних втрат, 56 529,18грн. витрат зі сплати судового збору.

Вважає, що без задоволення заяви про поворот виконання рішення від 25.12.2024р. № 26-07/01541, Позивач при примусовому виконанні рішення, фактично безпідставно отримає грошові кошти на суму 1 032 875,09грн. більше, ніж було стягнуто Судом відповідно до Рішення від 11.06.2025р. по справі № 920/570/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

17.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.07.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №32505 від 15.07.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 17 229,13 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2025 у справі №920/570/23, справу призначено до розгляду на 15.09.2025.

Під час апеляційного провадження від позивача, третіх осіб - Національного агенства та ФДМУ отримано відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні категорично заперечують доводи апелянта, оскаржуване рішення просять залишити без змін.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.09.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в задоволеній частині про стягнення 778 240,60 грн та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 778 240,60 грн та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Задовольнити заяву про поворот виконання рішення від 25.12.2024.

Представники позивача та третьої особи-1 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи -2 у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу у його відсутність.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої ооби-2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, задоволення клопотання про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 15.09.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.09.2009 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 5772 оренди індивідуально визначеного майна, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, перелік якого міститься у додатку № 1 до цього договору. Майно знаходиться за адресою: вулиця 2-га Залізнична, будинок № 2 у місті Суми. Загальна вартість майна згідно звіту про оцінку на 31.03.2009 становить 5286610 грн. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2009 року 45641 грн 07 коп. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2009 року.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору Платіжні та поштові реквізити Сторін.

Також п. 3.7 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Договір укладено строком на 10 років, що діє з 15 вересня 2009 року до 30 червня 2019 року включно (п. 10.1. договору).

Умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань (п. 10.2 договору).

Зміни до умов договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.4 договору).

01.10.2009 року за актом прийому-передачі до договору індивідуально визначеного майна № 5772 від 15.09.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду індивідуально визначене майно згідно з переліком.

25.03.2010 між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди індивідуального визначеного майна № 5772, яким викладено пункт 3.6 договору в новій редакції: 3.6 Орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору Платіжні та поштові реквізити Сторін.

05.03.2019 між сторонами укладено договір №4 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна № 5772, яким пункт 10.1 договору № 5772 від 15.09.2009 викладено в новій редакції: 10.1 Цей договір укладено строком на 20 років, що діє з 15 вересня 2009 року до 30 червня 2029 року включно.

Позивач надав відповідачу послуги з оренди окремого індивідуально визначеного майна на загальну суму 2828143 грн 04 коп., що підтверджується наступними актами, що підписані та скріплені печатками сторін:

- у березні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9099 від 31.03.2022 на суму 210850 грн 60 коп.;

- у квітні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9115 від 30.04.2022 на суму 217386 грн 96 коп.;

- у травні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9130 від 31.05.2022 на суму 223256 грн 41 коп.;

- у червні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9138 від 30.06.2022 на суму 230177 грн 36 коп.;

- у липні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9151 від 31.07.2022 на суму 231788 грн 60 коп.;

- у серпні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9170 від 31.08.2022 на суму 234338 грн 28 коп.;

- у вересні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9178 від 30.09.2022 на суму 238790 грн 71 коп.;

- у жовтні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9187 від 31.10.2022 на суму 244760 грн 48 коп.;

- у листопаді 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9195 від 30.11.2022 на суму 246473 грн 81 коп.;

- у грудні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9203 від 30.12.2022 на суму 248199 грн 12 коп.;

- у січні 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9212 від 31.01.2023 на суму 250184 грн 71 коп.;

- у лютому 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9217 від 28.02.2023 на суму 251936 грн 00 коп.

Відповідно до листа АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» № 26-07/02763 від 01.11.2022, відповідач, приймаючи до уваги законодавчі обтяження, які унеможливлюють сплату орендної плати, а також значне погіршення фінансово-економічної ситуації, скорочення тривалості робочого тижня на підприємстві, інформує позивача про те, що не має наміру використовувати з 01.11.2022 орендоване майно згідно договору № 5772, № 6353, № 6352 та 5771, у зв'язку з чим пропонує розглянути можливість розірвання вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування) (а. с. 61-65, том І).

У відповіді на лист відповідача щодо розірвання (призупинення) договорів оренди № 0594/юб від 08.11.2023, позивач зазначив, що згідно умов діючих договорів оренди нерухомого майна від 15.09.2009 № 5771, від 01.07.2019 № 6352 та договорів оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 № 5772, від 19.02.2019 № 6353, та чинного законодавства України, відсутні підстави для розірвання (припинення) вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування). Договір № 5772 від 15.09.2009 укладений на строк до 30.06.2019 та пролонговано до 30.06.2029 включно (а. с. 66-67 том І).

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором № 5772 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 2828143 грн 04 коп., пені в сумі 747290 грн 98 коп., штрафу (7%) в сумі 162821 грн 56 коп., 3% річних в сумі 45254 грн 67 коп., інфляційних втрат в сумі 191631 грн 06 коп.

Позивач за зустрічним позовом АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» просить суд розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна № 5772 від 15.09.2009, укладений між Акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» та Акціонерним товариством «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Щодо первісного позову вбачається наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами за первісним позовом, урегульовані положеннями Цивільного кодексу України (ст. ст. 759, 762, 763) та Господарського кодексу України (ст. ст. 283, 284, 286).

Так, відповідно до ст. ст. 759 та 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наданими позивачем за первісним позовом доказами підтверджується факт надання позивачем за первісним позовом послуг за договором оренди у лютому 2022-березні 2023 на загальну суму 2828143 грн 04 коп. (т.1 а.с. 32-39).

При цьому, факт отримання послуг за договором оренди та наявність заборгованості відповідачем не заперечуються.

Заперечення відповідача та обґрунтування неможливості здійснити оплату оренди за договором полягають у тому, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установлений до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором), зокрема юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

24.02.2022 Правлінням Національного Банку України була прийнята Постанова «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18, відповідно до п. 15 якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 14.06.2023, кінцевим бенефіціарним власником Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» є ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги, шо кінцевим бенефіціарним власником Відповідача є громадянин рф, а також введення мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, а також заборону на проведення видаткових операцій, Відповідач вказує, що не мав та не має можливості здійснити оплату по Договору, оскільки вищенаведені обставини є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання Відповідачем свого обов'язку по договору від 15.09.2009р. № 5772 та не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Згідно Ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022р та від 09.02.2023р. по справі № 591/5295/22, на нематеріальні активи, основні засоби та інвестиційну нерухомість Позивача був накладений арешт і вказані активи для здійснення заходів з управління були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у п.п. 55-56 постанови вказав на необхідність з'ясування, чи є позивач особою, щодо якої Постановою Кабінету Міністрів України №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

За ухвалою слідчого судді Зарічною районного суду м. Суми від 09.02.2023 у справі №591/5295/22 (провадження №1-кс 591/490/23) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління шляхом передачі їх в управління у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», нематеріальні активи, основні засоби, інвестиційну нерухомість (перелік наведено у резолютивній частині ухвали), які належать АТ «Науково-дослідний та проектно- конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», що прямо належать ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом» (ІНН; 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3), загальний розмір балансової (залишкової) вартості яких становить 37 385 215,52 грн.

Відповідно до інформації, наведеної в даній ухвалі, згідно матеріалів кримінального провадження №22022200000000106 від 03.08.2022 встановлено, що цінні папери 4 (акції), емітентом яких є АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (код СДРПОУ 00220477. м. Суми. вул. 2-га Залізнична, б. 2), належать наступним фізичним та юридичним особам:

- держава в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України (00032945) - 50+1%;

- ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом» (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12 3)». у кількості 21330168 штук (номінальна вартість за одиницю 0,25). що дорівнює 47,4687 %;

- АО «Сумський завод «Насосенергомаш» (Україна, 05785448, місто Суми, площа Привокзальна, будинок 1)

- 0.2255%; - громадянину російської федерації ОСОБА 1 у кількості 0.004967%:

- громадянину України ОСОБА 2 у кількості 0.177410%:

- громадянину України ОСОБА 3 у кількості 0.164147%;

- громадянину України ОСОБА 4 у кількості у кількості 0.142932%;

- громадянину України ОСОБА 5 у кількості 0.000002%;

- акції по яких НДУ не розкриває інформацію, у зв'язку із ліквідацією зберігачів.

Враховуючи те, що 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації - ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом», на діяльність позивача та спірні правовідносини розповсюджується дія постанови КМУ від 03.03.2022 №187.

Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 28.09.2023 у справі №904/3057/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

Згідно підпункту 1 пункту 1 в редакції Постанов КМУ №466 від 19.04.2022, №480 від 19.04.2022 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №719 від 24.06.2022, унормовано, що зазначене у пункті 1 Постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Згідно пункту 2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.

Пунктом 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/ республіки білорусі, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, перелічених у цьому пункті.

У свою чергу пунктом 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 встановлено, що Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв'язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу/особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника державного органу, уповноваженим керівником цього державного органу підписувати такі звернення (клопотання).

У зверненні (клопотанні) зазначаються: 1) найменування юридичної особи; 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 3) найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі; 4) структура власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами Російської Федерації/Республіки Білорусь; 5) обґрунтування підстави для проведення видаткових операцій під час дії воєнного стану з огляду на важливість діяльності юридичної особи з урахуванням критичної важливості такої діяльності.

До звернення (клопотання), підписаного особою, яка виконує обов'язки керівника державного органу, або заступником керівника державного органу, уповноваженого цим керівником підписувати таке звернення (клопотання), додатково надається документ, що підтверджує відповідні повноваження цієї особи цього заступника.

Позивач відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України є суб'єктом господарювання державного сектора економіки (Державі Україна в особі керуючою рахунком Фонду державного майна України належить 50%+1 акція статутного капіталу відповідача).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 позивач включений до переліку суб'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Отже, позивач у розумінні пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 є тією юридичною особою, яка здійснює надання важливих послуг.

За клопотанням Фонду державного майна України від 26.04.2022 №10-71-4668 щодо надання дозволу на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», зупинених згідно постанови НБУ від 24.02.2022 №18, Правлінням Національного банку України прийнято рішення щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ «ВНДІАЕН» (рішення Правління Національного банку України від 02.05.2022 року №212-рш «Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб»), що підтверджується листами НБУ від 06.05.2022 №25-0005/32612 та Фонду державного майна України від 11.05.2022 № 10-71 -5326 (т. 1 а.с. 151-152).

Враховуючи те, що постановою КМУ від 03.03.2022 №187 унормовано, що зазначене у пункті 1 постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, наданий дозвіл на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ «ВНДІАЕН», постанова КМУ від 03.03.2022 №187 не позбавляла (не забороняла) АТ «ВНДІАЕН» права на звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та до суду про стягнення заборгованості за надані послуги за договорами оренди, а обмеження, які передбачені постановою КМУ від 03.03.2022 №187, до АТ «ВНДІАЕН» не застосовуються та не позбавляють відповідача можливості здійснити оплату по Договору від 15.09.2009 № 5772.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановою від 23.05.2025 у справі № 991/10700/23, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/127601764, ухвалила:

Представники третіх осіб у своїх поясненнях повністю підтримали первісні позовні вимоги (т. 2 а.с. 79-81, 132-138).

Фонд Державного майна України пояснює, що невиконання договірних зобов'язань АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» перед АТ «ВНДІАЕН» порушує інтереси держави, таким чином рішення у справі безпосередньо вплине на права та обов'язки Фонду як акціонера.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за договором № 5772 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009, відсутність доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором, враховуючи підтвердження заборгованості наявними в матеріалах справи доказами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором оренди індивідуально визначеного майна в сумі 2 828 143 грн 04 коп.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування пені та штрафу сторони передбачили у п. п. 3.7.-3.8 договору, згідно яких орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Суд перевірив розрахунок пені, доданий позивачем до позову (т. 1 а.с. 42) та установив, що розрахунок є арифметично невірним, так як позивачем не ураховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 540761 грн 87 коп. за загальний період з 28.04.2022 до 30.04.2023, відповідно у стягненні 206529 грн 11 коп. пені слід відмовити.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення штрафу та правильно задоволено вимоги в цій частині про стягнення 162821 грн 56 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 45254 грн 67 коп. 3% річних та 191631 грн 06 коп. інфляційних втрат за період з 28.04.2022 до 30.04.2023.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №5772 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009, перевіривши за допомогою Юридичного калькулятора розрахунок позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 45254 грн 67 коп. 3% річних та 191631 грн 06 коп. інфляційних втрат, із розрахунком якого погоджується колегія суддів.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, про що заявлено у відзиві на позов, судом встановлено наступне.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90% та взяти до уваги, що:

пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення;

Позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення Відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям;

наявності збитків у господарській діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з діями відповідача, складне фінансове становище відповідача за первісним позовом, а тому дійшов правильного висновку про зменшення розміру нарахування пені на 30%, та стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені в розмірі 378 533 грн 31 коп.

Апелянт не погоджується з рішенням суду в задоволеній частині первісного позову про стягнення 778 240,60 грн (пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат), відповідно в частині стягнення 2 828 143,04 грн заборгованості не переглядається.

Щодо вказаних доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 5772 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 в частині оплати.

Суд установив, що згідно актів виконаних робіт (наданих послуг), позивач надав відповідачу послуги з оренди окремого індивідуально визначеного майна в лютому 2022 року - березні 2023 року на загальну суму 2828143 грн 04 коп. Акти підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін без зауважень.

Під час розгляду справи відповідач не заперечував факту настання для нього обов'язку з оплати за договором через відсутність виставлених позивачем рахунків-фактур у спірному періоді, вказує строки, в які акти виконаних робіт (наданих послуг) мали бути оплачені. При цьому, факт отримання послуг за договором оренди та наявність заборгованості відповідачем не заперечуються.

Відповідач підписував без заперечень акти виконаних робіт (наданих послуг), був обізнаний про вартість послуг та рахунки, на які такі оплати мали бути здійснені, оскільки це передбачено договором, що відповідно спростовує доводи апелянта про відсутність рахунків-фактур.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд зазначив, що відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 № 5772 суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність істотної зміни обставин та одночасної наявності чотирьох умов встановлених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Верховний Суд вказує, що позивач за зустрічним позовом обґрунтовував свої зустрічні позовні вимоги не тільки наявністю форс-мажорних обставин (висновки судів стосовно чого скаржник належним чином не спростував у поданій касаційній скарзі), а також зміною правовідносин сторін у зв'язку із прийняттям КМУ Постанови № 187, та введенням вказаною постановою мораторію, який впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань за договором.

Верховний Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки листам від 01.11.2022 № 26-07/02763 та від 08.11.2022 № 0594/ЮБ.

Так, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги про розірвання договору оренди від 15.09.2009 наступним.

Відповідно до ст. ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На думку позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з введенням воєнного стану з 24.02.2022 наявні форс-мажорні обставини.

Крім цього, щодо позивача за зустрічним позовом у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та Постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 запроваджені законодавчі обмеження діяльності, що у сукупності є істотними змінами обставин, які змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, то відповідач не уклав би договір, оскільки відповідач не мав і не має фактичної можливості здійснювати як оплату орендної плати та і інші, видаткові операції, пов'язані з необхідністю закупівлі товарів, робіт, послуг, зокрема, страхування майна за договором та користуватися орендованим майном.

01.11.2022 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з листом № 26-07/02763, відповідно до якого повідомив про те, що не має наміру використовувати з 01.11.2022 орендоване майно згідно договору, у зв'язку з чим, пропонував розглянути можливість розірвання договору або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування).

08.11.2022 відповідач за зустрічним позовом листом № 0594/юб проінформував позивача за зустрічним позовом про те, що зміни до умов договорів оренди або їх розірвання потребує дотримання певної процедури їх розгляду та затвердження (погодження), а саме що розірвання договорів можливо лише після прийняття відповідного рішення Наглядовою радою та Загальними зборами акціонерів АТ «ВНДІАЕН», у зв'язку з чим відсутні підстави для розірвання (припинення) вищезазначених договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування). Договір № 5772 від 15.09.2009 укладений на строк до 30.06.2019 та пролонговано до 30.06.2029 включно.

Враховуючи те, що між сторонами не досягнуто взаємної згоди щодо можливості розірвання договору з причин невикористання позивачем за зустрічним позовом орендованого майна, АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» звернулось до суду з зустрічним позовом про розірвання договору № 5772 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009.

Верховний Суд у постанові від 05.11.2024 вказав на необхідність дослідження при новому розгляді справи у частині зустрічного позову таких обставин:

- чи розповсюджується на АТ Сумський завод Насосенергомаш положення Постанови НБУ №18, а також яким чином (за встановленого) відповідні обставини впливають на баланс інтересів сторін;

- чи є відповідач за зустрічним позовом особою, щодо якої постановою КМУ №187 введено заборону на виконання грошових та інших зобов'язань;

- надати належну оцінку листам від 01.11.2022 №26-07/02763 та від 18.11.2022 №6594/ЮБ.

Згідно з приписами частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому частиною 2 статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин.

Стаття 652 ЦК України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Так, зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута. Розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.

Доводити істотність зміни обставин має сторона, що заявила відповідну вимогу про розірвання договору.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, підстави (істотні обставини) для розірвання договору наступні: введення законодавчих обмежень щодо позивача за зустрічним позовом згідно постанови КМУ №187 та постанови Правління НБУ №18 позбавили позивача можливості здійснювати закупівлю сировини та матеріалів для забезпечення виробничих потреб, Відповідач втратив значну кількість замовлень та має великі труднощі з обіговими коштами, оскільки контрагенти в Україні призупинили виконання грошових, товарних та інших зобов'язань за укладеними договорами.

Так, за перший квартал 2022 року збиток підприємства склав 159756638,00грн, за перше півріччя 2022р. - 225558835,00 грн., за 2022р. - 261247139,00грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя 2022р. та за 2022 рік відповідно.

У зв'язку з військовою агресією та запровадженими законодавчими обмеженнями роботи підприємства Відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників у 2022 році складала: січень - 2118, лютий - 2119, березень - 2065, квітень - 1796, травень - 1761, червень - 1756, жовтень - 1532, листопад - 1453 та грудень 2022р. - 1423, а загальна сума нарахованого доходу працівникам підприємства у грудні 2022р. в порівнянні з січнем 2022р. зменшилась на 62% та склала 12 296 464,87грн., що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2021 року, за 1 та 2 квартал 2022 року та 4 квартал 2022р.

Також, відповідно до довідок про виготовлення насосних агрегатів від 07.06.2023р. № 26-07/00836, № 26-07/00837, Відповідачем було в 2021р. виготовлено 619 насосних агрегатів на загальну суму 983 016 000,00грн, в 2022р. - 163, на загальну суму 374 084 282,00, а в 2023 році заплановано виготовлення лише 86, на загальну суму 330 443 980,00 грн.

Також у зв'язку з накладанням на майно, передане за договором оренди від 15.09.2009 №5772, арешту згідно з ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми у справі №591/5295/22, відповідач за зустрічним позовом позбавлений права розпорядження орендованим майном.

Суд погодився із позицією позивача за зустрічним позовом, що на сторін договору оренди від 15.09.2009 №5772 - Акціонерне товариство «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» та Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» поширюється як дія постанови КМУ №187, так і дія постанови НБУ №18, оскільки кінцевим бенефіціарним власником позивача за зустрічним позовом є громадянин російської федерації ОСОБА_1., а 47,4687% акцій відповідача за зустрічним позовом належать юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації.

Щодо впливу вищезазначених обставин на баланс інтересів сторін договору оренди судом враховано наступне.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Щодо суті істотної зміни обставин, то дана правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 910/15484/17, де зазначається, що «істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання».

В свою чергу, поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконання договору мають значення лише у випадку ще не закінченого виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. Істотна зміна обставин, як правило, має правове значення для договорів, момент укладення яких не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути тривалою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Так, позивач за зустрічним позовом зазначає про зменшення кількості замовлень, розміру прибутку та ін. у зв'язку із введенням воєнного стану та законодавчих обмежень діяльності.

Однак доказів повного зупинення підприємницької діяльності позивачем за зустрічним позовом не подано. Позивач за зустрічним позовом продовжує користуватися орендованим за договором майном.

Також позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано, яким чином розповсюдження на його юридичну особу дії постанови Правління НБУ №18 та постанови КМУ №187 унеможливило виконання його зобов'язань за договором оренди, а лише констатовано факт неможливості такого виконання.

Матеріали справи не містять конкретних обґрунтувань, у чому полягає зменшення майнового інтересу позивача за зустрічним позовом у разі виконання спірного договору оренди при змінених обставинах та зміну майнового інтересу відповідача за зустрічним позовом при цих же умовах порівняно зі співвідношенням майнових інтересів сторін, що існували при укладенні договору оренди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між зміною обставин та неотриманням позивачем за зустрічним позовом того, на що він розраховував при укладенні договору.

Виходячи з матеріалів справи, судом враховано, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, яким чином порушується баланс інтересів сторін договору оренди, та, як наслідок, наявність істотної зміни обставин та одночасного існування чотирьох умов для дострокового розірвання договору, установлених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань.

Статтею 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів звернення до АТ «ВНДІАЕН» з проектом договору (додаткової угоди) про розірвання спірного договору АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» суду не надано, лист позивача за зустрічним позовом від 01.11.2022 №26-07/02763 з інформацією про погіршення фінансово-економічної ситуації, скорочення тривалості робочого тижня на підприємстві, та відсутність наміру використовувати з 01.11.2022 орендоване майно не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством при розірванні договору.

Зважаючи на положення договору, визначені у п. 10.2, 10.3, 10.5, обмеження, встановлені постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 та постановою НБУ від 24.02.2022 № 18, не є підставою для розірвання договору. Сторонами погоджені всі істотні умови договору на момент його укладення, договір відповідає вимогам законодавства, враховуючи відсутність доказів звернення позивача за зустрічним позовом з пропозицією про розірвання договору у встановленому законом порядку, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Посилання апелянта на неврахування судом його перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що призвело до винесення незаконного рішення щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009р. № 5772, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що на підтвердження настання обставин непереборної сили ним був поданий до Суду сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.08.2023р. № 5900-23-3593, який підтвердив, на його думку, що саме вплив дії органів державної влади у вигляді прийняття Постанови Правлінням Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18 став підставою для неможливості своєчасного та в повному обсязі виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати по Договору з 24.02.2022р.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.08.2023р. № 5900-23-3593 вважає належним та допустимим доказом настання обставин

непереборної сили по Договору, оскільки:

1. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

2. Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/ обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин

(обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

3. У Договорі сторони не передбачали таку умову, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.

Зазначає, що Позивача було повідомлено про настання обставин непереборної сили в день отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.08.2023р. № 5900-23-3593, що підтверджується листом від 16.08.2023р. № 26-07/01265, клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи від 16.08.2023р.

№ 26-07/01266.

Вказує, що листом від 28.02.2022р. № 26-07/01519, розміщеним на офіційному сайті АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», Відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по договорам (контрактам), так як зробити це засобами поштового або будь-якого іншого зв'язку не було можливості, оскільки відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Сумська міська територіальна громада в період з 24.02.2022р. по 03.04.2022р. визнана територією активних бойових дій, на яких не функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Зазначає, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.08.2023р. № 5900-23-3593 є належним доказом, виданим компетентним органом, який підтверджує відсутність вини Відповідача у невиконанні ним зобов'язань за Договором, укладеним з Позивачем.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Суд зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).

Апелянт на підтвердження настання обставин непереборної сили посилається на поданий судуду сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.08.2023р. № 5900-23-3593, та вказує, що саме вплив дії органів державної влади у вигляді прийняття Постанови Правлінням Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18 став підставою для неможливості своєчасного та в повному обсязі виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати по Договору з 24.02.2022р.

Досдідивши текст сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.08.2023р. № 5900-23-3593, колегія суддів констатує відсутність у ньому висновків, що «саме вплив дії органів державної влади у вигляді прийняття Постанови Правлінням Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18 став підставою для неможливості своєчасного та в повному обсязі виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати по Договору з 24.02.2022р», як на те посилається апелянт.

Як зазначає позивач за первісним позовом, підписуючи акти, AT «Насосенергомаш» не вважало, що прийнята КМУ постанова від 03.03.2022 року №187, якою введено заборону (мораторій) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за яких є російська федерація або такі особи, які пов'язані з державою-агресором та постанова правління НБУ від 24.02.2022 року №18, якою зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками російської федерації / республіки білорусь за рахунками юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власниками яких є резиденти російської федерації / республіки білорусь є для нього форс-мажорними обставинами, про форс-мажорні обставини AT ВНДІАЕН» не повідомляло.

За твердженням позивача, ідея отримати сертифікат ТПП з'явилася у апелянта після відкриття провадження у даній справі, коли представником АТ«ВНДІАЕН» у відповіді на відзиву було вказано про відсутність належного та допустимого доказу про неможливість виконання зобов'язань за договором. Формуючи доказову базу для справи, AT «Насосенергомаш» отримало сертифікат ТПП 15.08.2023 року, в якому надзвичайними і невідворотними обставинами вказана постанова КМУ від 03.03.2022 року №187 та постанова правління НБУ від 24.02.2022 року №18.

Сертифікат ТПП, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, і повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи ті у сукупності з іншими доказами, крім того він не є підставою для зміни умов z зговору та звільнення від виконання зобов'язання.

AT «Насосенергомаш» втратило право посилання на форс-мажор, оскільки своєчасно не повідомило AT «ВНДІАЕН» про настання для AT «Насосенергомаш» надзвичайних і невідворотних обставин.

Введений воєнний стан на території України, прийняття постанови КМУ від 03.03.2022 року №187 та постанови правління НБУ від 24.02.2022 №18, не означає, що «Насосенергомаш» не здійснювало підприємницьку діяльність, доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом та прийнятими вище постановами, що всі працівники не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями до суду не надано.

Пунктом 15-2 постанови правління НБУ від 24.02.2022 року №18 передбачено, що за зверненням державних органів України, НБУ приймає рішення щодо здійснення і обслуговуючими банками видаткових операцій відносно осіб, визначених у пункті 15 постанови.

За клопотанням Фонду державного майна України до НБУ було надано дозвіл на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ«ВНДІАЕН».

Позивач зазначає, що на лист АТ«ВНДІАЕН» від 09.02.2023 року №18 про надання найменування банку, в якому відритий рахунок AT «Насосенергомаш», структуру власності із зазначенням кінцевих бенефіціарних власників, для надання документів до Фонду державного майна України для звернення відповідно до пункту 15-2 цієї постанови для надання НБУ дозволу на проведення оплати за договорами з АТ«ВНДІАЕН», запитуваних документів не надало, що вказує на ухилення від виконання зобов'язання.

Позивач звертає увагу, що в матеріали справи AT «Насосенергомаш» подало лист від 17.05.2022 року №30-14/01751, адресований Кабінету Міністрів України, в якому Просить його звернутися на підставі пункту 15-2 постанови правління НБУ від 24.02.2022 року №18 до НБУ про надання дозволу на укладення зовнішньоекономічного контракту з АО «АЛТА» (Чешська республіка), проте жодного разу до центральних органів виконавчої влади з приводу надання дозволу на оплату за договором з АТ«ВНДІАЕН» не зверталося.

За висновками позивача, що не спростовані апелянтом, АТ «Насосенергомаш» здійснює господарську діяльність, виготовляє насосні агрегати, про що надало довідки до матеріалів справи, здійснює виплату заробітної плати, проводить оплату судових зборів та оплату за отримання сертифікату ТПП, тобто підприємство працює, має у своєму розпорядженні кошти, однак ухиляється всілякими способами від виконання зобов'язань за договором №5772 від 15.09.2009.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.

Враховуючи викладене, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Тож, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З огляду на викладене вище, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання за договором №5772 від 15.09.2009 внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Щодо заяви апелянта про поворот виконання рішення (вх №5554 від 25.12.2024), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вказаної заяви відповідач за первісним позовом просить суд вирішити питання (за наявності підстав) про повернення йому стягнутих у межах виконавчого провадження коштів у розмірі 1 032 875 грн 09 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 333 ГПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Апелянт зазначає, що рішенням від 11.06.2025 по справі № 920/570/23 суд, зокрема, частково задовольнив позовні Позивача та стягнув з Відповідача 2 828 143,04грн. основного боргу, 378 533,31грн. пені, 162 821,56грн. - 7% штрафу, 45 254,67грн. - 3% річних, 191 631,06грн. інфляційних втрат, 56 529,18грн. витрат зі сплати судового збору.

Оскільки за оскаржуваним рішенням присуджено до стягнення 2 828 143,04грн. основного боргу, 378 533,31грн. пені, 162 821,56грн. - 7% штрафу, 45 254,67грн. - 3% річних, 191 631,06грн. інфляційних втрат, 56 529,18грн. витрат зі сплати судового збору, а апелянтом сплачено в рахунок погашення заборгованості 1 032 875,09грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення у даному випадку, що не спростовано апелянтом під час апеляційного перегляду даної справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача за первісним позовом (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2025 у справі №920/570/23 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2025 у справі №920/570/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш".

4. Матеріали справи №920/570/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 14.10.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.О. Мальченко

Попередній документ

130997794

Наступний документ

130997796

Інформація про рішення:

№ рішення:	130997795
№ справи:	920/570/23
Дата рішення:	15.09.2025
Дата публікації:	16.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.06.2025)
Дата надходження:	02.12.2024
Предмет позову:	про стягнення 3975141,32 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (25)

05.07.2023 11:15	Господарський суд Сумської області
17.07.2023 14:15	Господарський суд Сумської області
16.08.2023 12:30	Господарський суд Сумської області
28.08.2023 12:30	Господарський суд Сумської області
13.09.2023 12:30	Господарський суд Сумської області
11.10.2023 12:00	Господарський суд Сумської області
06.11.2023 11:30	Господарський суд Сумської області
13.11.2023 12:00	Господарський суд Сумської області
27.11.2023 12:30	Господарський суд Сумської області
04.12.2023 14:00	Господарський суд Сумської області
18.04.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
16.05.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
25.06.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
04.07.2024 11:45	Північний апеляційний господарський суд
22.10.2024 12:15	Касаційний господарський суд
05.11.2024 12:45	Касаційний господарський суд
18.12.2024 12:30	Господарський суд Сумської області
29.01.2025 11:20	Господарський суд Сумської області
26.02.2025 11:30	Господарський суд Сумської області
24.03.2025 11:00	Господарський суд Сумської області
14.04.2025 12:00	Господарський суд Сумської області
07.05.2025 12:40	Господарський суд Сумської області
21.05.2025 12:55	Господарський суд Сумської області
11.06.2025 11:00	Господарський суд Сумської області
15.09.2025 12:45	Північний апеляційний господарський суд