ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
14 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5286/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Богацької Н.С.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Замрій Марини Олексіївни, м.Київ-Савін С.О., на підставі ордеру;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ-Грищенко О.М., на підставі довіреності;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон- не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Київ
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника, повний текст складено та підписано 19.03.2025, суддя Демешин О.А. та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання, повний текст складено та підписано 19.03.2025, суддя Демешин О.А.
у справі №916/5286/24
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон
про банкрутство
У грудні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м.Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон у зв'язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі № 916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон в сумі 1 077 887 грн 78 коп. та 24 224 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну (свідоцтво № 65 від 31.01.2013), вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковано 17.12.2024 року за № 74877.
23.12.2024 року до господарського суду надійшла заява (вх. № 3-887/24) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон із додатковими грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів з вимогами в сумі 252 101 грн 23 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 року визнано додаткові грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 247 256 грн 43 коп. та 4844 грн 80 коп. судового збору.
16.01.2025 року до господарського суду надійшла заява (вх. № 3-26/25) Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з конкурсними вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 7 634 691 грн 86 коп.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2025 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду.
29.01.2025 року суд отримав звіт арбітражного керуючого про результати розгляду грошових вимог кредиторів боржника у справі № 916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон.
30.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ надало суду заперечення (вх. № 3225/25) щодо кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ
10.02.2025 року суд отримав письмові пояснення Акціонерного товариства «ПриватБанк» (вх. № 4608/25) та 16.02.2025 року клопотання щодо долучення до матеріалів справи інформації про виконавче провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 визнано вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 247 256 грн. 43 коп. та 4 844 грн 80 коп. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 1 759 425 грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 6 056 грн; відхилено вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон у сумі 5 875 266 грн 15 коп.
Приймаючи вищезазначену ухвалу про визнання та відхилення кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м.Київ судом першої інстанції було вказано на те, що матеріалами справи підтверджено приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропром» до Умов та правил надання банківських послуг на підставі відповідної заяви боржника від 31.07.2013 року та подальших заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропром» від 26.06.2024 року за №1859 на суму 5128 грн 21 коп. та №1860 на суму 6825 грн 23 коп., від 10.07.2014 за №1864 на суму 130 000 грн, від 16.04.2015 за №2234 на суму 380 000 грн, від 13.05.2015 за №2299 на суму 880 000 грн, від 25.05.2015 за №2307 на суму 380 000 грн, від 23.06.2015 за № 2352 на суму 850 000 грн та від 03.07.2015 за №2364 на суму 315 000 грн на гарантований платіж (доручення на договірне списання) боржник отримав від банку кредит на загальну суму 2 946 953 грн 44 коп. Випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропром» підтверджено часткове погашання кредиту боржником. Станом на дату звернення Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м.Київ до суду із заявою про визнання кредиторських вимог - залишок непогашеної суми кредиту становить 1 165 000 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що підлягають визнанню кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м.Київ по тілу кредиту в розмірі 1 165 000 грн. і ним було визнано кредиторську заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропром» перед Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», м.Київ в сумі 1 759 425 грн 71 коп., з яких 1 165 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 94 425 грн 71 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 500 000 грн. заборгованість по пені. В решті кредиторські вимоги кредитора були відхилені.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року визнано вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ в сумі 247 256 грн 43 коп. та 4 844 грн 80 коп. судового збору; Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» м. Київ, в сумі 1 759 425 грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 6 056 грн; не визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон є: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», м.Київ в сумі 5 875 266 грн 15 коп.
ОСОБА_1 , м.Київ з постановленими ухвалами суду першої інстанції від 18 березня 2025 року не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 по справі №916/5286/24, якою визнано кредиторські грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 1 759 425 грн 71 коп., судового збору 6 056 грн та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 1 759 425 грн 71 коп. та судового збору 6 056 грн відмовити у повному обсязі; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 по справі №916/5286/24, яка була прийнята за результатами попереднього засідання, в частині визнання вимог кредитора Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 1 759 425 грн 71 коп., судового збору 6 056 грн та постановити в цій частині нове рішення, яким у визнанні вимог кредитора Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 1 759 425 грн 71 коп. та судового збору 6 056 грн відмовити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що на підставі заяви від 31.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, ані заява про приєднання, ані Умови та правила надання банківських послуг не є нотаріально
посвідченими.
Таким чином, на думку скаржника, вчиняючи 29.09.2017 виконавчий напис №5920, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.
Тому, на думку скаржника, виконавчий напис №5920 від 29.09.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., є протиправним та безпідставним, таким, що жодним чином не підтверджує безспірність вимог Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», які виникли до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон.
Отже, за твердженням скаржника, судом першої інстанції було визнано кредиторські вимоги на підставі документу, який жодним чином не підтверджує факт наявності безспірної заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон, що в свою чергу стало наслідком визнання вимог банку на підставі документів, які жодним чином не підтверджують факт наявності такої заборгованості.
Щодо права на апеляційне оскарження вищезазначених ухвал, скаржник наголошує на тому, що станом на теперішній час ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон намагається притягнути, зокрема, ОСОБА_1 до солідарної відповідальності та стягнути з неї грошові кошти у загальному розмірі 3 119 694 грн 72 коп., у т.ч. 1 765 481 грн 71 коп. кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», які є безпідставними та необгрунтованими та сформовані на підставі виконавчого напису, який жодним чином не підтверджує безспірність заявлених вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника та ухвали Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5286/24 за результатами попереднього засідання; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5286/24 за результатами попереднього засідання, призначено розгляд справи на 14.10.2025 року.
09.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвали Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у даній справі без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Товариство звертає увагу на те, що безпідставною, оманливою та не підтвердженою жодними належними/допустимими доказами є твердження апелянта про те, що кредиторські вимоги є недійсними та не підтвердженими належним чином з огляду на їх неповноту, необ'єктивність та суперечливість, а тому вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року по справі №916/5286/24 є безпідставною та необґрунтованою.
Крім того, Товариства вказує, що процесуальна позиція ОСОБА_1 , яка викладена у апеляційній скарзі на ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року по справі №916/5286/24, свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечливість, оскільки в одному випадку апелянт зазначає, що відповідні вимоги мають бути підтверджені належним чином та обґрунтовані, а вже в іншому випадку апелянт допускає порушення норм процесуального та матеріального законодавства України, не надавши відповідні докази на підтвердження власних вимог та не довів зміст та сутність власного порушеного права зі сторони боржника у справі про його банкрутство.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» вважає, що ОСОБА_1 у даній справі безпідставно вдалася до застосування «правового пуризму», надмірної процесуальної формальності, залишивши поза увагою факт виникнення та існування невиконаних грошових зобов'язань, котрі є непогашеними й досі.
Також, 09.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ надійшло клопотання, в якому останнє просило закрити апеляційне провадження у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Так, Товариство зазначає, що віднесення за статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства певних осіб, щодо прав або обов'язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії «інших учасників справи про банкрутство» не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
Також, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, Товариство вказує, що очевидним є те, що за відсутності в мотивувальній чи резолютивній частині ухвали про визнання грошових вимог висновків суду про права та обов'язки суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності, вказані суб'єкти позбавлені права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов'язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою). Отже, Товариство вказує, що попри те, що обсяг визнаних кредиторських вимог може впливати на розмір солідарної та/або субсидіарної відповідальності її суб'єктів, немає підстав вважати, що, визнаючи розмір грошових вимог до боржника, суд вирішив питання про обов'язок певної особи нести субсидіарну відповідальність.
Підсумовуючи вищезазначене, Товариство вказує, що, оскільки ОСОБА_1 не має статусу учасника справи №916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон, вона позбавлена права на апеляційне оскарження судових рішень у такій справі, а ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 про визнання вимог кредитора та затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/5286/24 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5286/24 за результатами попереднього засідання не вирішувалось питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, дослідивши вищезазначене клопотання, дійшла висновку про його долучення до матеріалів господарської справи.
13.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло в якій остання просить зупинити апеляційне провадження у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/5286/24 (916/4103/25).
Колегія суддів розглянувши вищезазначене клопотання дійшла висновку, що зазначене клопотання не підлягає розгляду, оскільки не здійснюються перегляд справи по суті в апеляційній інстанції. Крім того воно подано особою, яка не є учасником справи, право на подання таких клопотань мають лише сторони та інші учасники справи.
В судовому засіданні представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, ухвали суду першої інстанції скасувати.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвали суду першої інстанції залишити без змін.
Представники інших учасників справи в судове засіданні не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про електронну доставку ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду до їх електронного кабінету.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перш ніж переходити до розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія повинна визначитися щодо наявності у скаржника права апеляційного оскарження, бо в даному випадку до суду апеляційної інстанції звернувся не учасник справи про банкрутство та вирішення питання щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду визначено приписами статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, процесуальним законом визначено дві категорії осіб, які наділені правом апеляційного оскарження, зокрема, судових рішень у справах про банкрутство, а саме: (1) учасники такої справи та (2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (правовий висновок, викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 та від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Частиною п'ятою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено абзацом другим, положеннями якого унормовано, що застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З наведеного слідує, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з визначенням термінів, що містяться у частині першій статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Здійснюючи тлумачення вказаної правової норми, Верховний Суд в постанові від 29.07.2021 у справі №911/698/21 дійшов висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:
І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Враховуючи наведені правові висновки, особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства), відтак, вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема, й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
Натомість, особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв'язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.
Віднесення за статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства певних осіб, щодо прав або обов'язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
Отже, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".
При цьому сам факт залучення ухвалою суду певного суб'єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб'єкта статусом учасника справи про банкрутство.
Такі висновки є застосовними також щодо суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що пояснюється наступним.
Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
З урахуванням наведених норм, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2022 у справі №911/3554/17(911/401/21).
Відтак, суб'єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів, належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження).
За таких обставин, суб'єкти субсидіарної відповідальності (за винятком, якщо таким суб'єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) не наділені правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як учасники такої справи, зокрема, й щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника.
Саме такий правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 22.11.2023 у справі №910/4685/20.
Наведене правозастосування відповідає вимогам частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства щодо визначення саме сторони у справі про банкрутство (конкурсного або забезпеченого кредитора та боржника) як єдиного можливого суб'єкта апеляційного оскарження ухвали попереднього засідання господарського суду, виключно разом з якою відповідно до норм абзацу другого частини другої названої статті Кодексу (доповненого згідно із Законом № 2971-IX від 20.03.2023) може бути оскаржена ухвала за результатом розгляду грошових вимог окремого кредитора.
Водночас, оскільки загальна сума визнаних грошових вимог кредиторів до боржника в кінцевому рахунку (за мінусом ліквідаційної маси) впливає на розмір субсидіарної відповідальності її суб'єктів з огляду на приписи частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, необхідним є вирішення питання того, чи можливо суб'єктів субсидіарної відповідальності віднести до осіб, про права, інтереси та (або) обов'язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог.
Частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України наділяє правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, окрім учасників справи, також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
У питанні тлумачення норм частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів звертається до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постанові від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, а саме:
-на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, - і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;
-судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах;
-рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Враховуючи наведені правові висновки, що є застосовними також у справах про банкрутство, очевидним є те, що за відсутності в мотивувальній чи резолютивній частині ухвали про визнання грошових вимог висновків суду про права та обов'язки суб'єктів субсидіарної відповідальності, вказані суб'єкти позбавлені права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов'язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою).
Отже, попри те, що обсяг визнаних кредиторських вимог може впливати на розмір субсидіарної відповідальності її суб'єктів, немає підстав вважати, що визнаючи розмір грошових вимог до боржника, суд вирішив питання про обов'язок певної особи нести субсидіарну відповідальність.
Водночас, щодо можливості вирішення відповідною ухвалою питання саме щодо майнового інтересу суб'єктів субсидіарної відповідальності, апеляційний господарський суд керується таким.
Як зазначено вище, частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначає можливість звернення ліквідатора (у подальшому внаслідок доповнення Кодексу згідно із Законом №2971-IX від 20.03.2023 таким правом наділено також кредиторів боржника) із заявою з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. При цьому розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідна заява (позов) до відповідачів-суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у ліквідаційній процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром.
У зв'язку з цим, суб'єкти субсидіарної відповідальності можуть бути залучені учасниками відокремленого позовного провадження з вирішення відповідного майнового спору лише на вказаній стадії у ліквідаційній процедурі.
Відтак, на момент розгляду та визнання господарським судом грошових вимог кредитора до боржника майнового інтересу суб'єктів субсидіарної відповідальності існувати не може, оскільки в темпоральному аспекті не існує ще самих суб'єктів відповідальності.
Таким чином, неможливо стверджувати про вирішення господарським судом в ухвалі про визнання кредиторських вимог питання щодо майнового інтересу суб'єктів субсидіарної відповідальності, що, у свою чергу, позбавляє таких осіб права на апеляційне оскарження згаданої ухвали з цих підстав (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/4685/20).
З огляду на наведене, судова колегія констатує неможливість віднесення суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до осіб, про права, інтереси та (або) обов'язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог, однак за винятком, якщо в мотивувальній чи резолютивній частині такої ухвали містяться висновки суду про права та обов'язки названих суб'єктів.
При цьому, відсутні підстави стверджувати, що суб'єкт субсидіарної відповідальності не може захистити свої права через неможливість оскарження ухвали про визнання кредиторських вимог, адже у відповідному майновому спорі про покладення субсидіарної відповідальності, що розглядається у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство, такий суб'єкт у статусі відповідача має можливість в силу вимог частини п'ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України спростовувати обставини, що визначають розмір майнових вимог кредиторів до боржника у такій справі.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувані ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 про визнання вимог кредитора та затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/5286/24 та за результатами попереднього засідання належать до судових рішень, прийнятих безпосередньо у процедурі банкрутства.
Водночас, апелянт - ОСОБА_1 не є кредитором у справі №916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон, тобто не є стороною у справі №916/5286/24.
Натомість, з матеріалів цієї справи вбачається, що апелянт - ОСОБА_1 , була залучена в якості співвідповідача за позовною заявою ліквідатора боржника про стягнення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, поданою в межах цієї справи про банкрутство, а відтак, ОСОБА_1 є учасником відповідного майнового спору у відокремленому позовному провадженні, який розглядається у межах справи про банкрутство - справа №916/5286/24(916/2403/25) за заявою вих. №583/06 від 13 червня 2025 року ліквідатора про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника в межах справи №916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» м. Херсон.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 (як суб'єкт солідарної відповідальності) не є учасником справи №916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», місто Херсон, у зв'язку з чим вона позбавлена права на апеляційне оскарження ухвал про визнання грошових вимог до боржника у цій справі та за результатами попереднього засідання саме в статусі її учасника, оскільки не наділена на цій стадії розгляду справи про банкрутство повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження) і з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваних ухвал Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 про визнання вимог кредитора та затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/5286/24 та за результатами попереднього засідання не вбачається вирішення місцевим господарським судом питання про права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 .
Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, беручи до уваги те, що скаржниця не має статусу учасника справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон, у зв'язку з чим позбавлена права на апеляційне оскарження визначених нею судових рішень у такій справі, а ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання вимог кредитора 2025 про визнання та відхилення вимог кредитора та ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 за результатами попереднього засідання у справі №916/5286/24 не вирішувалось питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону та норм Кодексу України з процедур банкрутства, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про закриття апеляційне провадження у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 47, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235, 240, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення вимог кредитора та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 за результатами попереднього засідання у справі №916/5286/24.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 14.10.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
Н.С. Богацька