"02" жовтня 2025 р. Справа №921/293/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Ярина ТЕЛИНЬКО
представники сторін :
від скаржника - Венчур О.Л. ( в порядку самопредставництва).
розглянувши апеляційну скаргу Бережанської міської ради (вх.ЗАГС №01- 05/2358/25 від 30.07.2025)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2025 (повне рішення - 14.07.2025, суддя Руденко О.В.)
у справі №921/293/24
за позовом Бережанської міської ради, м. Бережани
до відповідача Рятувально-водолазної служби Тернопільської області, м. Тернопіль
третя особа, що не заявляє самостійних
вимог на предмет спору,
на стороні відповідача Державний реєстратор Шумської міської ради Пилипчук Роман Русланович,Тернопільська область, м.Шумськ
про витребування нерухомого майна нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: вул. Набережна, 8, м. Бережани, Тернопільського р-н, Тернопільської область
Суть спору.
Бережанська міська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Рятувально-водолазної служби Тернопільської області про витребування нерухомого майна.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок проведення державної реєстрації припинення права власності Бережанської міської ради на об'єкт нерухомості нежитлові будівлі рятувально - водолазної станції за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Бережани, вул. Набережна, 8 та державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості за Рятувально - водолазною службою Тернопільської області, спірне майно вибуло із законного володіння власника - Бережанської міської ради, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів ним.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 02.07.2025 в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду вмотивоване тим, що органом місцевого самоврядування не доведено, що на час звернення з позовом до суду та розгляду судом цієї справи Бережанська міська рада є хоч і не неволодіючим, але власником спірного майна. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2025 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.
Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що державна реєстрація права власності за Бережанською міською радою створює спростовувану презумпцію права власності, а відповідач не надав доказів, які б спростовували цю презумпцію. Зокрема, відповідач не надав правовстановлювальних документів, які б підтверджували його право власності на спірне майно, окрім довідки №2 від 18.03.2024, яка не є документом, передбаченим ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також зазначає, що на час подання позову та на момент розгляду справи право власності Бережанської міської ради залишалося чинним у Державному реєстрі речових прав, що підтверджує її статус власника спірного майна. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам Бережанської міської ради щодо порушення державним реєстратором вимог законодавства при проведенні державної реєстрації права власності за відповідачем. Скаржник вказує, що відповідно до статті 387 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду (постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16), віндикаційний позов є ефективним способом захисту права власника, якщо майно вибуло з його володіння внаслідок незаконної державної реєстрації права за іншою особою.
Бережанська міська рада стверджує, що постанова Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019 не містить вказівки на одночасне визнання, зміну чи припинення права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю рятувально-водолазної станції.
Відповідно до ч. 1 ст 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
У поданому відзиві відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить у її задоволенні відмовити. Вважає, що витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №907/452/20, від 05.09.2023 у справі №910/2722/22, від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17. Таким чином, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Також погоджується і зазначає, що вірним є висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.06.2024, у п. 11 якого зазначено про те, що підстава набуття органом місцевого самоврядування права власності на будівлі рятувально - водолазної була скасована в результаті судового розгляду, тому порушені права скаржника відсутні. При цьому за законом, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності.
Позивачем подано відповідь на відзиву якому зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №375755050 від 24.04.2024, право комунальної власності за Бережанською міською радою було зареєстроване 19.02.2019 на підставі рішення Бережанського районного суду від 28.12.2018.
Розгляд скарг Міністерством юстиції в адміністративному порядку є альтернативним способом захисту прав, однак він не виключає і не обмежує права особи на звернення до суду. Така процедура не може розглядатися як повноцінна заміна судового розгляду, оскільки не передбачає всіх елементів судового процесу, зокрема незалежної оцінки доказів та неупередженого вирішення спору. що позов не є належним способом захисту порушеного права.
Відповідачем через систему «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України - заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про залишення такого відзиву без розгляду.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Присутній судовому засіданні представник скаржника виклав доводи і міркування щодо вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи.
19.02.2019 за Бережанською міською радою, на підставі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28.12.2018 у справі №593/1757/18, було зареєстровано право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1771373361105 - нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, загальною площею 206,7 кв. м, які знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Бережани, вул. Набережна, 8. Це підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №375755050 від 24.04.2024.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №593/1757/18 зазначене вище судове рішення скасовано, а заяву Бережанської міської ради Тернопільської області про передачу безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність залишено без розгляду.
В подальшому, державним реєстратором Шумської міської ради Пилипчуком Р.Р. прийнято рішення №72215997 від 22.03.2024 про державну реєстрацію прав власності на вище вказані нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції за Рятувально - водолазною службою Тернопільської області. Підставою для внесення такого запису були: довідка Рятувально-водолазної служби Тернопільської області за №2 від 18.03.2024 та постанова Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №593/1757/18.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає, зокрема, право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України).
Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) є одним із речово-правових способів захисту права власності.
Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №907/452/20, від 05.09.2023 у справі №910/2722/22, від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17.
Таким чином, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Відтак, предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що державна реєстрація права власності за Бережанською міською радою створює спростовувану презумпцію права власності, а відповідач не надав доказів, які б спростовували цю презумпцію. Зокрема, відповідач не надав правовстановлювальних документів, які б підтверджували його право власності на спірне майно, окрім довідки №2 від 18.03.2024, яка не є документом, передбаченим ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Орган місцевого самоврядування дійсно своє право власності на витребуване майно обґрунтовує Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2024 року №375755050, за даними якої:
- 11.05.2017 року органом державної реєстрації спірний об'єкт нерухомості взято на облік як безхазяйне нерухоме майно;
- 19.02.2019 року, на підставі рішення Бережанського районного суду від 28.12.2018 року, серія та номер:2-о/593/86/2018 право власності на будівлі рятувально-водолазної станції державним реєстратором було зареєстровано за Бережанською міською радою.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом - відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, установлених актами цивільного законодавства. Зокрема, в силу ст. 335 ЦК України, в порядку та із дотриманням процедур, що врегульовані спеціальним законодавством, за наявності відповідних на те правових підстав, безхазяйна річ може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
На виконання цієї правової норми та приписів ст. 333 ЦПК України, рішенням Бережанського районного суду від 28.12.2018 по справі №593/1757/18 будівлі рятувально-водолазної станції, як безхазяйне нерухоме майно, були передані у комунальну власність Бережанській міській раді - як зазначається скаржником в апеляційній скарзі.
В свою чергу, в силу п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майне та їх обтяжень", рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно слугує підставою для державної реєстрації цього права власності. Тобто, таке судове рішення фактично є правовстановлювальним документом.
Бережанська міська рада стверджує, що постанова Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019 не містить вказівки на одночасне визнання, зміну чи припинення права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю рятувально-водолазної станції.
Інших, перелічених законодавцем у ст. 27 наведеного вище нормативно-правового акту правовстановлювальних документів на спірне майно, окрім рішення Бережанського районного суду від 28.12.2018 , органом місцевого самоврядування суду надано не було. В той же час, згадане вище судове рішення таким документом являтися також не може, оскільки воно було скасоване постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019, що набрала законної сили.
Правовими наслідками цього, серед інших, в силу ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майне та їх обтяжень", є внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, у даному разі - права комунальної власності Бережанської міської ради на будівлі рятувально-водолазної станції, як безхазяйне нерухоме майно.
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновоком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.06.2024 , у п. 11 якого зазначено про те, що підстава набуття органом місцевого самоврядування права власності на будівлі рятувально - водолазної була скасована в результаті судового розгляду є вірним.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, необхідною умовою застосування її положень є доведення позивачем факту належності йому спірного майна на праві власності. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець пов'язує, насамперед, зі змістом правового зв'язку між позивачем та спірним майном. Отже, особа, яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести наявність у неї права власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції що органом місцевого самоврядування не доведено, що на час звернення з позовом до суду та розгляду судом цієї справи Бережанська міська рада є хоч і не неволодіючим, але власником спірного майна, оскільки належних і допустимих доказів щодо цього не надано, а судове рішення, яким позивач обгрунтовує таке право, скасоване судом апеляційної інстанції.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Бережанської міської ради (вх.ЗАГС №01-05/2358/25 від 30.07.2025) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2025 у справі №921/293/24 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК