Провадження № 11-кп/821/656/25 Справа № 691/531/24 Категорія: ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хлистунівка Городищенського району Черкаської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.;
- вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з однорічним іспитовим строком,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Визнано ОСОБА_7 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України і призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
У відповідності до ст. 72 КК України, два роки обмеження волі переведено в один рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з 01.07.2025, зарахувавши йому в цей строк час затримання та перебування під вартою з 12.05.2025 до 30.06.2025.
До вступу вироку в законну силу, продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.08.2025.
Вирішено долю речових доказів на підставі ст.100 КПК України,
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19 жовтня 2025 року, з подальшим його утриманням в СІЗО №30 УДДУ з ПВП в Черкаській області.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 будучи раніше судимим вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. та вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисні, корисливі кримінальні правопорушення.
Так ОСОБА_7 01.03.2024 у ранній час доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_10 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , помітив у кишені куртки ОСОБА_10 гаманець, в якому зберігалась банківська картка АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 належна ОСОБА_10 , після чого, умисно, з корисливих мотивів викрав її.
У відповідності Закону України «Про інформацію» від 02.04.1992, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» від 02.10.2001, п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003, «Положення про міжбанківські розрахунки», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.10.1998 і ст. 200 КК України платіжні банківські картки є електронним платіжним документам. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27. 1.31 ст. 1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку.
Один із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби, серед яких є платіжні картки, які є емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або в банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Згідно п. 1.4 «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223 спеціальним платіжним засобом разом із іншими визнається платіжна картка, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якої її держатель, здійснює платіжні операції, установлені договором з емітентом - банком, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних засобів, тобто проводить операції з її випуском.
Отже, банківська картка АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 є офіційним документом ОСОБА_10 , що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якої держатель здійснює платіжні операції, установлені договором з емітентом - банком.
Крім того ОСОБА_7 , будучи раніше судимим вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисні, корисливі кримінальні правопорушення, та достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та який продовжено Указом Президента України від 05.02.2024 № № 49/2024 на строк 90 діб, 01.03.2024 в ранній час доби, перебуваючи в будинку ОСОБА_10 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , помітив у кишені куртки ОСОБА_10 гаманець, в якому зберігалась банківська картка АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 . У цей час у ОСОБА_7 виник умисел на повторне вчинення корисливого злочину, а саме таємне викрадення грошових коштів, які були на рахунку вказаної банківської картки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, ОСОБА_7 суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, в період часу з 01.03.2024 по 24.03.2024, скориставшись відсутністю власника та очевидців, шляхом вільного доступу таємно викрав з гаманця ОСОБА_10 , який зберігався в будинку ОСОБА_10 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та заволодів грошовими коштами з неї шляхом придбання товарів на свою користь, а саме:
1) у магазині «Гірник», який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хлистунівка, вул. Котовського, 4, неодноразово здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на загальну суму 10510 грн. 00 коп.
2) у магазині «АТБ», який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Героїв Чорнобиля, 597, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на суму 315 грн. 09 коп.
3) у магазині «М'ясо з екоферми», який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Миру, 64, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на суму 92 грн. 00 коп.
4) у магазині «М'ясник», який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Миру, 117, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на суму 346 грн. 98 коп.
5) у магазині «Комп'ютерна техніка» ФОП ОСОБА_11 , який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на суму 200 грн. 00 коп.
6) у Кафе-барі, який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хлистунівка, вул. Центральна, 4, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на суму 65 грн. 00 коп.
7) у магазині «Квіточка», який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хлистунівка, вул. Ружина, 4а, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на загальну суму 602 грн. 30 коп.
8) у магазині «У млинів», який розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хлистунівка, вул. Ружина, 23, здійснив розрахунок банківською карткою ОСОБА_10 за придбаний на свою користь товар на суму 277 грн. 98 коп.
Після вказаних дій ОСОБА_7 повернув банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 у гаманець власника за місцем його зберігання. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 12409 грн. 35 коп.
Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, прокурор Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.4 ст.185 КК України 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України - 2 роки обмеження волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч.ч.1,4 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022, з урахуванням заміненого покарання згідно з ухвалою цього ж суду від 08.08.2024, та покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців 10 днів позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції ухвалив вирок із недотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.ст.50,65,71,78 КК України. Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом не дотримано вимог ст.71 КК України та п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання», а саме, не визначено ту частину покарання за попереднім вироком суду, яку на час вчинення нового кримінального правопорушення не відбуто. Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Судом не враховано, що ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.08.2024 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. замінено на покарання у виді 100 годин громадських робіт, яке на час ухвалення останнього вироку не відбуто. Кримінальні правопорушення, за вчинення яких ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив з 01.03.2024 по 24.03.2024, тобто у період іспитового строку за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 та після ухвалення вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, було здійснено в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій останнього за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряються.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про неправильне застосування судом вимог закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.
Так, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в абз. 1 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного покарання чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після оголошення вироку, але до набрання ним законної сили. Під час складання покарань у порядку зазначеної норми остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Вищевказана позиція щодо призначення покарання за сукупністю вироків висловлена також і в постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №511/37/16-к та від 14.07.2021 у справі №443/806/19.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.07.2020 у справі №766/39/17, в якій зазначено, що при визначені того, які з правил призначення остаточного покарання підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у цьому кримінальному провадженні, вбачається, що кримінальні правопорушення, за вчинення яких ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком, він вчиняв з 01.03.2024 по 24.03.2024, тобто у період іспитового строку за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 та після ухвалення вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 .
Суд першої інстанції визначив ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ч.4 ст.71 КК України, частково приєднав не відбуте покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023, проте, не врахував вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 та ухвалу цього суду від 08.08.2024, якою покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. призначено зазначеним вироком, змінено на покарання у виді 100 годин громадських робіт, яке на час ухвалення останнього вироку не відбуто.
Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів прокурора про те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню - ч.1 ст.71 КК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
Пунктом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 ч.1 ст.357 КК України, одне з яких відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, а інше, тяжким злочином, покарання за яке передбачено до восьми років позбавлення волі, також відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, покарання призначене вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022 у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн., яке було змінено ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.08.2024 на покарання у виді 100 годин громадських робіт не виконав, вчинив нове кримінальне правопорушення, у період іспитового строку призначеного вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023, позитивно характеризується за місцем проживання, свою вину визнав повністю та повідомив про всі обставини вчинення кримінальних правопорушень, щодо визнання своєї вини обвинувачений підтвердив і під час апеляційного розгляду.
Колегією суддів також було враховано досудову доповідь про обвинуваченого в кримінальному провадженні, згідно якої ОСОБА_7 має високий рівень ризику вчинення повторного правопорушення та високий рівень безпеки для суспільства, та вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, колегія суддів визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст.67 КК України колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України - 2 роки обмеження волі, та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, в період невідбутого покарання за попередніми вироками, колегія суддів, вважає необхідним призначити остаточне покарання ОСОБА_7 із застосуванням положень ч.ч. 1, 4 ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.12.2022, з ухваленням заміненого покарання згідно з ухвалою цього ж суду від 08.08.2024, та покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців 10 днів позбавлення волі.
Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок районного суду в частині призначення покарання скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України - 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.ч.1, 4 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, приєднати до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2022 року, з урахуванням зміненого покарання згідно ухвали цього ж суду від 08 серпня 2024 року, та покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року та остаточно призначити покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців 10 (десяти) днів позбавлення волі.
В решті вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді