07 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 943/1044/24
провадження № 22-ц/818/919/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Яцина В.Б.
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року ухвалене у складі судді Зуба Г.А.,-
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» ( надалі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 133313, 24 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2684, 00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами у справі 11.02.2022 укладено кредитний договір №1002091700401 за умовами якого Банк надав відповідачу у користування кредитні кошти у розмірі 100000, 00 грн, а ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, в сторк до 11.02.2025 зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,22 % від суми кредиту. Проте відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує. Станом на 10.08.2023 заборговансіть за договром складає 133313, 24 грн, з яких: 100000, 00 грн - заборгованість за кредитом; 13,24 грн - заборгованість процентами; 33 300, 00 грн - заборгованість за комісією. Позивач направив на адресу місця проживання відповідачки письмову вимогу про дострокове погашення кредиту, однак у встановлений Банрком строк заборгованість погашена не була, що змусило Банк звернутись до суду з дійсним позовом.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова рішенням від 30 версеня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 11.02.2022 №1002091700401 станом на 10.08.2023 в розмірі 133313, 24 грн та судовий збір у розмір 2684,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що суд позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження пзовних вимог. Направлену на адресу боржника вимогу про дострокове погашення заборгованості відповідачка не виконала, грошові кошти не повернула, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду, просила його змінити та стягнути заборгованість за тілом кредиту за період з 11.09.2022 року по 11.08.2023 року в розмірі 33935,0 грн та 13,24 грн - заборгованість за процентами.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. З наданих позивачем доказів не можливо встановити які саме Права та Обов'язки (публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладанення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що надана позивачем) були чинними на момент отримання ввідповідачкою кредитних коштів та з якими правами та обов'язками ДКБО вона була ознайомлена при підписанні Заяви від 11.02.2022 року №1002091700401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування. Крім цього, матеріали справи не містять, а позивачем не доведено, що на адресу відповідачки було направлено досудову вимогу від 10.08.2023 року № 415, а остання її отримала. Тому позивач має право на відшкодування тільки тієї суми кредиту строк повернення якої настав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 11.02.2022 року був укладений кредитний договір № 1002091700401, який складається з заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. На підставі вказаного договору, який підписано особисто сторонами банк зобов'язався надати відповідачу на споживчі потреби кредит у розмірі 100000, 00 грн зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в термін до 11.02.2025, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,22 % від суми кредиту, загальної вартості кредиту 179935,24 грн (а.с. 2 зворот).
Зі змісту заяви № 1002091700401 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб яка підписана відповідачкою вбачається, що відповідачка просить надати споживчий кредит у розмірі 100 000,00 грн готівкою через касу Банку, що підтверджується платіжною інструкцією N TR.55908252/74781/8810 від 11.02.2022 року (а.с. зворот 14).
Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості Банку).
До заяви позивач додав також Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками (а.с зворот 5-11).
Даними виписки по рахунку з 11.02.2022 по 10.08.2023 підтверджується, що .АТ «Перший Український міжнародний банк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав
(а.с. зворот 18)
Згідно розрахунку заборгованості наданий позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.08.2023 року складає 133 313,24 грн, з яких: - 100 000 грн. - заборгованість за кредитом; - 13,24. - заборгованість процентами; 33 000 грн. - заборгованість за комісією ( а.с. 15 - 16).
Крім того, позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, та підтверджується довідкою реєстрації місця проживання, просив виконати зобов'язання перед АТ «Перший Українській Міжнародний банк», а саме: погасити заборгованість в загальному розмірі 133 313,24 грн, протягом 30 днів з моменту отримання цього листа. Однак у зазначений Банком строк заборгованість відповідачем погашена не була (а.с. 5, 12).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України.
Так у цій статті зазначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності.
Частиною третьої статті 1054 ЦК України встановлено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) у письмовій формі.
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що інформація, яка надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості, зокрема про порядок дострокового повернення кредиту (пункт 11).
Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит, зокрема частиною першою встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема порядок дострокового повернення кредиту (пункт 13).
Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави виснувати, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Умовами укладеного між стронами у справі договору кредиту не визначений порядок направлення Банком досудової вимоги про дострокове виконання зобов'язання. Банк пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за договором в повному обсязі, тому числі і тієї стрк викоання якої ще не настав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на себічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
В супереч вимог ст.12,81ЦПК Українипозивач не надав суду належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом № 1734-VIII порядку направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту.
Оскільки надана позивачем копія списку № 20230818 ПУМБ 398 про направлення на адресу відповідаки письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за договором кредиту під номером 287 не містить жодних ознак офіційного оформлення, зокрема, відсутні печатка, підпис уповноваженої особи, дата формування та відбиток штампа АТ «Укрпошта», судова колегія вважає зазначений доказ неналежним та таким що не підтверджує виконання позивачем обов'язку направлення на адресу відповідача письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання, у порядку встановленому Законом № 1734-VIII.
Проте суд зазначеному доказу належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про доведеність факту направлення позивачем та отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом № 1734-VIII порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) та у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 409/1398/18 (провадження № 61-8551св21).
З огляду на зазначене судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про недотримання Банком встановленої законом процедури стягнення заборгованості та наявність підстав для дострокового стягнення отриманих відповідачем кредитних коштів.
Враховуючи викладене, позивач має право на відшкодування простроченої суми за тілом кредиту за період 11.09.2022 по 11.08.2023 в розмірі 33935,0 та 13.24 - заборгованість за процентами та 26 640,0 - заборгованість за комісією.
Проте судова колегія не може погодитись з висновком суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за комісією виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
Згідно пункту 5 заяви №1002091700401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, встановлено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,22%.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
Ураховуючи, що Банк не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх Банком зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування, комісія за обслуговування основної картки) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19
Тому апеляційна скарга ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначеного судом розміру заборгованості за кредитним договором та з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК Українипри частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки у задоволенні позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено частково на 25.47% , тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає стягненню судовий збір 683,61 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, тому стягненню з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає 3278,98 грн.
Шляхом взаємозаліку зазначених сум з АТ «Перший Український Міжнародний Банк'на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2595,37 грн (3278,98 грн - 683,61 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Зудер'янц Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року - змінити в частині розміру стягнення заборгованості за кредитним договором та мотивувальній частині.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 11.02.2022 №1002091700401 за період 11.09.2022 по 11.08.2023 в розмірі 33 948 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн 24 коп.
Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 2595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 37 коп судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний тескт судового рішення складений 15.10.2025
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина