Постанова
Іменем України
14 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 644/4755/24
провадження № 22-ц/818/3332/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Смелянець К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Сітало А.К.,
У червні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.12.2017 року у розмірі 147 342,92 грн., яка утворилася станом на 09.05.2024 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 березня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.12.2017 року у розмірі 147 342,92 грн., яка утворилася станом на 09.05.2024 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Пузін Денис Миколайович просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Відповідач не погоджується з сумою заборгованості, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідач порушив свої зобов'язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим, станом на 09.05.2024 року заборгованість перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за договором про надання банківських послуг становить 147342,92 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), що підтверджується розрахунком заборгованості, який долучено до позовної заяви.
Такі висновки суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 03.12.2017року між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, при цьому сума кредитного ліміту збільшувалась, максимальний кредитний ліміт становив 80000,00 грн., спеціальним платіжним засобом є платіжна картка НОМЕР_1 , активна до 11/24.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 19.07.2024 року, кредитний ліміт становить 80000 грн. загальна заборгованість становить 147 342,92 грн. З вказаної виписки вбачається що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював як витрати, так і погашення кредиту.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 03.12.2017 року вбачається, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 09.05.2024 року становить 147 342,92 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 147 342,92 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн; заборгованість за пенею 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн (т. 1, а.с. 8-12).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістомстатті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника від 03 грудня 2017 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 21 червня 2018 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank».
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.Monobank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 грудня 2017 року шляхом підписання анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22листопада 1996 року №543/96-В«Про відповідальністьза несвоєчасневиконання грошовихзобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ «Універсал Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість загального залишку за наданим кредитом (тіло кредиту) в сумі 147342,92 грн. заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Водночас, ця Анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, щодо строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов у вигляді комісії.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 09.05.2024 року заборгованість за тілом кредиту складає 147342,92 грн.(а.с.8-12)
Згідно даних про рух коштів по картці від 19.07.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 147342,92 грн.
Згідно довідки про наявність рахунку від 19.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до листопада 2024 року.(а.с.75)
З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 вбачається, що 03.12.2017 року встановлена сума кредитного ліміту складає 20 000 грн., 08.03.2018 року - 40000 грн, 08.06.2018 року - 60000 грн., 30.05.2020 року - 80000 грн. (а.с.99)
Відповідач ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці.
Згідно даних про рух коштів по картці від 19.07.2024 року, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що за період з 03.12.2017 року по 09.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 147342,92 грн
За вказаний період відповідачем ОСОБА_1 було витрачено коштів у розмірі 1 242 192,78 грн., до якої також входить 101974,07 грн. списаних та спрямованих позивачем на погашення відсотків по укладеному договору від 03.12.2017 року. А надходжень на рахунок відповідачки було усього на суму 1 094 849,86 грн.
Враховуючи вищенавелене судова колегія вважає, що з моменту укладення договору ОСОБА_1 витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму - 45368,85 грн. (1 242 192,78 грн. (загальна сума витрат) - 101 974,07 грн. (сума безпідставно нарахованих та списаних відсотків) - 1 094 849,86 грн. (сума зарахувань), тобто, різниця між фактично витраченими відповідачем коштами та внесеними коштами, що і підлягає стягненню з відповідача.
Доказів наявності обов'язку відповідача по сплаті відсотків у розмірі, зазначеному позивачем, не надано.
Підстав для списання внесених відповідачем коштів на рахунок відсотків не вбачається.
Доказів погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За подачу позову АТ «Універсал банк» сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн.
Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал банк» задоволено частково, тому судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» пропорційно задоволенних вимог в розмірі 932,32 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно задоволених вимог в розмірі 2514,81 грн. підлягає стягненню з АТ «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з АТ «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1582,49 грн (2514,81 грн - 932,32 грн).
Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 березня 2025 року змінити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 45368,85 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 суму судового збору за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції у розмірі 1582,49 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Маміна
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 14 жовтня 2025 року.