Справа № 638/7976/25 Головуючий 1 інстанції: Семіряд І.В.
Провадження №33/818/1489/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
10 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Голован Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Голован Я.І. на постанову судді Шевченківського районного м. Харкова від 10 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та йому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що до Шевченківського районного суду м.Харкова надійшов адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 по факту скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначалось, що 18 квітня 2025 року об 11 годині 52 хвилин в м.Харкові по вул. Клочківська, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом E-Titan НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість шкіри, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився.
В апеляційній скарзі захисник Голован Я.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування доводів зазначає, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 не представились, а також не повідомили йому законну причину зупинки транспортного засобу та ознаки наркотичного сп'яніння. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 керував електроскутером, потужність електродвигуна якого складає 0,350 кВт, а тому в розумінні п.1.10 ПДР України даний електроскутер не є транспортним засобом. Відповідно, як зазначає захисник, закон не передбачає для водія такого немеханічного транспортного засобу необхідності мати посвідчення водія та реєстраційний документ. Тож водій такого електроскутера не може бути суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, захисник Голован Я.І. просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , про прийняте рішення йому стало відомо, коли виконавча служба заблокувала рахунки. Таким чином, ОСОБА_1 та його представник не мали можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Голован Я.І.
Вислухавши доводи захисника Голован Я.І., а також пояснення ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304201 від 18 квітня 2025 року, в якому зазначено про те, що 18 квітня 2025 року об 11 годині 52 хвилин в м.Харкові по вул. Клочківській, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом e-titan НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога в КНП ХОР ОКНЛ відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1,2).
Від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 відмовився.
У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ м.Харкова від 18 квітня 2025 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп'яніння: неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, але огляд у медичному закладі не проводився (а.с.5).
Згідно рапорту працівника поліції, 18 квітня 2025 року близько 11 години 50 хвилин по вул.Клочківській, 63, м.Харків, згідно п.3, п.5 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб e-titan city 14, під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час спілкування, у останньгого були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога в КНП ХОР ОКНЛ відмовився, про що було складено протокол за ст.130 ч.1 КУпАП, п.п.2.5 ПДР, а також відмовився від отримання копії та підпису протоколу (арк.6).
У матеріалах справи міститься відеозапис події від 18 квітня 2025 року за участю ОСОБА_1 (акр. 3), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції, транспортний засіб зупиняється на узбіччі дороги (відео «Ромаєв»).
З відеозапису під назвою «export-fijmc» вбачається, що під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Однак, ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі в м.Харкові - відмовився (відео 12:25:15). Водію були роз'яснені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 відмовився отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи це тим, що його чекають. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово називав своє прізвище та на вимогу ОСОБА_1 надавав останньому до повного ознайомлення своє службове посвідчення. Поряд із цим, працівник поліції зазначав, що зупинили ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки виникла підозра, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , повинен бути зареєстрованим.
Таким чином, відеозапис містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи захисника Голован Я.І. про те, що ОСОБА_1 керував електроскутером «Е-Titan City 14», потужність електродвигуна якого складає 0,350 кВт, який не є механічним транспортним засобом, а тому закон не передбачає для водія такого немеханічного транспортного засобу обов'язку мати посвідчення водія та реєстраційний документ, у зв'язку з чим водій такого електроскутера не може бути суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є особи, які керували транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснили передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також особи, що керували транспортним засобом, які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.
Крім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у вищезазначеному Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Таким чином, електоскутери, електросамокати, гіроскутери тощо офіційно визнаються транспортними засобами.
Разом із цим, відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії, оскільки обов'язок отримання водійського посвідчення у разі керування електроскутером відсутній, не спростовує того, що ОСОБА_1 є особою, яка керує транспортним засобом і на нього поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9.а Правил дорожнього руху.
Посилання сторони захисту у апеляційній скарзі про не повідомлення підстав для зупинки транспортного засобу та ознак наркотичного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки як вбачається з рапорту працівника поліції від 18 квітня 2025 року, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений згідно п.3, п.5 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Із наявного відеозапису події за участю ОСОБА_1 вбачається, що при зупинці транспортного засобу працівником поліції було повідомлено причину зупинки, а саме п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто необхідності перевірки документів на транспортний засіб.
Поряд із цим, відповідно до ст.8 ч.4 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з п.п.5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Отже, в умовах воєнного стану працівники поліції мають право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, з метою запобігання правопорушень, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
Окрім того, слід зауважити, що правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, а саме незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не звільняє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається з направлення на огляд водія транспортного засобу від 18 квітня 2025 року, а також рапорту працівника поліції від 18 квітня 2025 року, у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Разом з цим, відповідно до пункту 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі в супроводі працівників поліції була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим, у ОСОБА_1 не було будь-яких об'єктивних підстав для не проходження такого огляду, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Таким чином, суд не вбачає істотних порушень вимог Інструкції з боку працівників поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Посилання захисника на те, що працівники поліції не представились, спростовуються відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що працівник поліції, підійшовши до транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , декілька разів представився в передбаченому законом порядку. Окрім того, працівник поліції ОСОБА_2 , на вимогу ОСОБА_1 , надав своє службове посвідчення для повного його ознайомлення. ОСОБА_1 не погоджувався із тим, що це є посвідчення працівника поліції, оскільки на зворотній стороні посвідчення «поліція» написана на англійській мові.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не надано, не містять їх і відомості матеріалів справи.
Поряд із цим, відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Обов'язково це питання, має бути вирішено коли судом апеляційної інстанції встановлюється факт незаконного позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності прав, наданих або встановлених законом.
Відповідно до релевантних вимог абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами судам можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення, зокрема, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Згідно відомостей довідки інспектора ВАП в Харківській області ДПП О.Кірічек (а.с.4), ОСОБА_1 , згідно облікових даних ІПНП посвідчення водія не отримував.
За таких обставин, погоджуючись з постановою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року щодо винності ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не може погодитись з рішеннями та висновками суду першої інстанції щодо позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності права на керування транспортними засобами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, однак незаконно позбавлено його права керування транспортними засобами, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не отримувала такого права в порядку, визначеному законодавством України.
З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки та рішення щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника Голован Я.І. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного м. Харкова від 10 червня2025 року задовольнити, поновивши йому цей строк.
Апеляційну скаргу захисника Голован Я.І. задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного м. Харкова від 10 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - скасувати в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
В решті постанову судді Шевченківського районного м. Харкова від 10 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков