Справа №: 610/1354/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/2073/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком вказаного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Початок іспитового строку необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази по справі: капці, осип скла, які перебувають на зберіганні у ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, - необхідно знищити.
Автомобіль марки ВАЗ-21093, д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Воїнське ХПП», фактичним користувачем- ОСОБА_7 , мотоцикл марки «Альфа» без реєстраційного номера, які передано на зберігання на майданчик зберігання тимчасово вилученого майна ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, - необхідно повернути власникам та скасувати з них арешт, накладений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 03.07.2024.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в сумі 33 320,32 грн.
Вказаним вироком встановлено, що 28 червня 2024 року близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_7 приступив до керування автомобілем «ВАЗ 21093» р.н. НОМЕР_1 , що мав технічну невідповідність гальмівної системи вимогам правилам дорожнього руху у вигляді несправності робочої гальмівної системи у вигляді не загальмування переднього правого та заднього лівого коліс через порушення герметичності контру робочої гальмівної системи даних коліс, що призвело до зниження ефективності гальмування автомобіля, що виникло задовго до ДТП та які водій мав можливість виявити до даної події та повинен був усунути перед виїздом, оскільки забороняється експлуатація транспортного засобу в такому стані, чим грубо порушив вимоги пунктів 2.3 а, д, 31.1, 31.4, 31.4.1 в Правил дорожнього руху, які зобов'язують водія:
п.2.3 «а»: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
п.2.3 «д»: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п.31.1: технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації;
п.31.4 : забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
п.31.4.1 в -гальмові системи: порушено герметичність гідравлічного гальмівного приводу.
В подальшому в цей день близько 08:00 години, рухаючись поблизу будинку №12 по вулиці Центральна в с. Морозівка Ізюмського району Харківської області з боку міста Балаклія в напрямку сел. Савинці із перевищенням швидкості руху - 71 км/год в населеному пункті, ОСОБА_7 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, не обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, які б дозволяли постійно контролювати рух автомобіля, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3.б, 12.4, 12.9 б, згідно з якими:
п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п.2.3.б: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п.12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
п.12.9.б: водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» 30.3 цих Правил,
тобто водій ОСОБА_7 , рухаючись при несправній гальмовій системі з перевищенням швидкості руху у населеному пункті, своїми діями створив небезпеку як для себе, так для життя і здоров'я інших учасників дорожнього руху, чим проявив злочинну самовпевненість, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом «Альфа» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_10 , 1970 р.н., який виїхав з території домоволодіння по вулиці Центральна в с. Морозівка Ізюмського району та продовжив рух по головній дорозі в попутному напрямку попереду автомобіля «ВАЗ 21093» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події водій мотоцикла «Альфа» ОСОБА_10 в той же день, 28 червня 2024 року, від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 виразилося в тому, що він приступив до керування автомобілем «ВАЗ 21093» р.н. НОМЕР_1 , що мав технічну невідповідність гальмівної системи вимогам Правил дорожнього руху у вигляді несправності робочої гальмівної системи у вигляді незагальмування переднього правого та заднього лівого коліс, через порушення герметичності контру робочої гальмівної системи даних коліс, що призвело до зниження ефективності гальмування автомобіля, що виникло задовго до ДТП та які водій мав можливість виявити до даної події та повинен був усунути перед виїздом, через що допустив зіткнення з мотоциклом «Альфа» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_10 , що призвело до спричинення його смерті.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений свою вину по пред'явленому обвинуваченню визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив суду, що 28 червня 2024 року близько 8 години їхав на роботу з міста Балаклії в сторону селища Савинці на службовому автомобілі ВАЗ-21093. Рухаючись по автодорозі в селі Морозівка, раптово з'явився мопед, який виїхав з двору в попутному напрямку. Він подав звуковий сигнал водію і надавив на гальма, однак гальмівна система не спрацювала, автомобіль не зупинився і він в'їхав в мопед. Він викликав швидку і поліцію, дочекався приїзду відповідних служб, які відвезли водія мопеда до лікарні, де він і помер.
Крім повного визнання своєї провини, вина ОСОБА_7 підтверджується показами потерпілої ОСОБА_9 , яка підтвердила в судовому засіданні про те, що її чоловік ОСОБА_10 загинув від травм, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки обвинувачений, потерпіла та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваним вироком обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року змінити в частині призначення додаткового покарання та виключити із вироку посилання суду щодо позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що позбавлення права керування транспортними засобами є надмірним та неспівмірним видом покарання, який не відповідає цілям ст. 50 КК України, просить звернути увагу на сімейні та соціальні обставини, позбавлення права керування призведе до суттєвого погіршення умов життя.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав, що вирок суду є законним та обґрунтованим, а покарання, яке призначено ОСОБА_7 , є справедливим та співмірним із наслідками.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримували вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, звертали увагу на позитивну характеристику особи обвинуваченого, звертали увагу на необхідність наявності права керування транспортними засобами ОСОБА_7 , адже за станом здоров'я та через можливі загрози життю через військову агресію ОСОБА_7 необхідно керувати транспортними засобами.
Потерпіла ОСОБА_9 просила суд не позбавляти обвинуваченого ОСОБА_7 права керування транспортними засобами.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, думку потерпілої, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, дії обвинуваченого відповідають кваліфікації за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, а висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.
Сам обвинувачений свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчинення кримінальних правопорушень, як зазначено в обвинувальному акті.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Так, оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Зміст апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та виступу захисника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції полягає в тому, що сторона захисту просить виключити із вироку посилання на призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апеляційної скарги з наступних підстав.
Констатації підлягає факт, що санкцією ч.2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, пропорційності та індивідуалізації кримінальної відповідальності, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх суспільній небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Колегія суддів звертає увагу, що під час призначення ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції правильно застосував положення кримінального закону, в тому числі й в частині призначення додаткового покарання. Зокрема, санкцією ч. 2 ст. 286 КК було передбачено кумулятивну санкцію, яка передбачає можливість поєднання основного і додаткового виду покарання.
Таким чином, суд, обираючи ОСОБА_7 покарання, в межах своїх дискреційних повноважень мав підстави для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, зважаючи на тяжкі наслідки кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що призначення такого додаткового покарання як позбавлення права керувати транспортними засобами суттєво погіршить соціальний та сімей стан обвинуваченого.
Соціальні чи сімейні наслідки покарання не є тими факторами, які звільняють особу від кримінальної відповідальності або впливають на доцільність призначення додаткового покарання, якщо воно передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України. Покарання спрямоване на виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів, що є пріоритетом над особистими чи побутовими інтересами обвинуваченого.
Крім того, колегія суддів також враховує, що призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування строком на 2 роки є помірним, не перевищує меж, установлених законом, і відповідає принципам справедливості та індивідуалізації покарання.
Призначення ОСОБА_7 покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення
Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69-1 КК відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі обвинуваченого.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - залишити без змін як такий, що винесений на підставі дотримання принципів законності та справедливості.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 420, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в частині постановленого вироку, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3