Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1960/25 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.
14 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/1960/25 за позовом Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка В.П. в місті Коростень,
У березні 2025 року представник Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ, позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на їх користь 30 984,89 грн, що складають регламентну виплату потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також просив стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.
Позов мотивувався тим, що 21 вересня 2023 року о 20 год 27 хв в місті Коростень, на перехресті нерівнозначних доріг вул. Г. Сковороди - вул. В. Стуса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «SKODA» д.нз. 1116, яким керував ОСОБА_2 .
Вказував, що внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, є травмовані, а саме пасажир автомобіля "SKODA" ОСОБА_3 .
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 жовтня 2023 року у справі №279/6396/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
12 лютого 2024 року потерпілий ОСОБА_3 своєчасно звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі Наказу №3.1/5482 від 28 березня 2024 року та довідки № 1 від 22 березня 2024 року було проведено розрахунок та виплату відшкодування потерпілій особі і загальний розмір витрат МТСБУ склав 30 984,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №848707 від 28 березня 2024 року.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2025 року позовні вимоги задоволено. Також вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог МТСБУ.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що відповідно до п. 23.1 статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на момент вчинення ДТП), шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.
У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (п. 24.1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказує, що потерпілий ОСОБА_4 проходив лікування: в період з 21.09.2023 по 26.09.2023 у КНП «Коростенська центральна міська лікарня»; в період з 27.09.2023 по 24.10.2023 у Державній установі «ТМО МВС України по Житомирській області».
Згідно довідки №1 від 22.03.2023 року МТСБУ витрати на лікування ОСОБА_4 становлять 6 253,33 грн. Однак, позивач не надав суду доказів документального підтвердження відповідними закладами охорони здоров'я витрат, які поніс ОСОБА_4 на лікування.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даному факту, безпідставно та необґрунтовано використав як доказ довідку №1 від 22.03.2023 МТСБУ, оскільки відповідно до п.24.1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати на лікування потерпілого мають бути підтвердженні документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Враховуючи вище викладене наголошує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що ОСОБА_4 витратив на своє лікування 6 253,33 грн. Вважає, що він лікувався безкоштовно за рахунок держави та власних коштів не витрачав на своє лікування.
Також зазначає, що потерпілий ОСОБА_4 в період з 21.09.2023 по 24.10.2023 тимчасово втратив працездатність. Згідно довідки № 1 від 22.03.2023 МТСБУ йому була виплачена компенсація за тимчасову втрату працездатності у розмірі 24 731,56 грн.
У матеріалах справи наявна довідка про доходи №80/29/01-2024 від 17.01.2024, видана Рябошу ГУ НП в Житомирській області, згідно якої за вересень 2023 року та за жовтень 2023 року, тобто в період втрати тимчасової працездатності, він отримав грошове забезпечення у повному обсязі, за вересень 2023 року та за жовтень 2023 року. Згідно даної довідки, із заробітної плати ОСОБА_4 не було відраховано коштів за період тимчасової втрати ним працездатності з 21 .09.2023 по 24.10.2023.
Вважає, що у вказаний період він не втратив доходів у вигляді неотриманої середньої заробітної плати, а навпаки йому була виплачена заробітна плата за вище вказаний період у повному обсязі, тобто із його заробітної плати не були відраховані кошти у розмірі 24 731,56 грн. Проте, суд не надав належної оцінки даним обставинам та безпідставно ухвалив рішення про задоволення позову.
Також апелянт зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 11 542 грн, з яких: 4 542 грн - судовий збір та 7000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
У відзиві представник МТСБУ апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 у відповіді на відзив просив задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати повністю рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, просив не приймати до уваги заперечення МТСБУ викладених у відзиві на апеляційну скаргу у зв'язку із необґрунтованістю.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою.
Задовольняючи позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачем належних та достовірних доказів на спростування встановлених обставин не було надано, а тому місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду з огляду на наступне.
Судом встановлено та досліджено матеріалами справи, що 21 вересня 2023 року о 20 год 27 хв м. Коростень, на перехресті нерівнозначних доріг вул. Г. Сковороди - вул. В. Стуса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «SKODA» д.нз. 1116, яким керував ОСОБА_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження, тобто своїми необережними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, що підтверджується постановою Коростенського міськрайонного суду від 13.10.2023 року, справа №279/6396/23 (а.с.8).
Із матеріалів справи слідує, що факт заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень підтверджується також випискою № 1172 Ел23/1973 із медичної картки стаціонарного хворого, випискою №23/2079 із медичної картки стаціонарного хворого, випискою №23/2079, довідкою №5194 Коростенської ЦМЛ, довідками про тимчасову непрацездатність (а.с. 12-15, 17,18)
На день скоєння ДТП у ОСОБА_1 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому 12 лютого 2024 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
Наказом МТСБУ від 28 березня 2024 року № 3.1/5482, з урахуванням довідки №1 від 22 березня 2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, вирішено сплатити потерпілому ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 30 984,89 грн (а.с. 21).
Згідно платіжної інструкції № 848707 від 28 березня 2024 року МТСБУ перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 30 984,89 на його банківський рахунок, що підтверджується копією цієї платіжної інструкції (а.с. 22).
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1статті 13 цього Закону.
Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач обґрунтовував позов саме пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП не була застрахована (інші відомості в матеріалах справи відсутні), завдана шкода потерпілому ОСОБА_3 була відшкодована МТСБУ, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача в порядку регресу 30 984,89 грн на користь позивача, як із водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не відшкодував заподіяну шкоду у добровільному порядку.
Доводи ОСОБА_1 , які викладені в апеляційній скарзі, є неприйнятними і не мають правового значення у розумінні положень статей 599, 1191 ЦК України.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Згідно положень пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді