Справа № 755/11710/25
"15" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Позивач Київський міський центр зайнятості звертаючись з позовом до суду просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 14 382 грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Мотивуючи свої вимоги тим, що 29 вересня 2021 року до Дніпровського управління Київського міського центру зайнятості звернулася ОСОБА_1 з заявою про надання статусу безробітного та заяву про призначення виплати по безробіттю. Відповідач для отримання статусу безробітного зазначила інформацію про те, що не відноситься до категорії зайнятого населення в розумінні ст. 4 ЗУ №5067-VI та через відсутність роботи немає заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Також, відповідач повідомив, що ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей. Наказом від 29.09.2021 року №НТ 210929 відповідно до ст. 43 Закону 5067 VI відповідачу надано статус безробітної з 29.09.2021 року та призначено виплату допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу з 29.09.2021 року. В подальшому змінено наказом від 09 грудня 2021 року № НТ211209 в частині призначення допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років. Наказом Дніпровського управління КМЦЗ від 13.12.2021 року №НТ211213 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з тим, що відповідач перебував у трудових відносинах. Таким чином, позивач вказує, що відповідач під час реєстрації та перебування на обліку в центрі зайнятості належав до категорії зайнятого населення, про що не повідомив Дніпровське управління КМЦЗ у період перебування на обліку як безробітний. За таких обставин, відповідач, відповідно до вимог діючого законодавства України, не повідомила про відносини цивільно - правового характеру, тому не мала права отримувати статус безробітного та отримувати допомогу по безробіттю, за наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 14 382 грн. 16 коп.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Судом встановлено, що 29.09.2021 року відповідач звернулася до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою про надання статусу безробітного. (а.с. 6)
Також, того ж дня, відповідач звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а. с. 7)
Як вбачається з Витягу, з наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_1 ПК №026621092900022, наказом від 29 вересня 2021 року №НТ211209 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 29.09.2021 року, та призначено допомогу по безробіттю з 29.09.2021 року по 25.06.2022 рік, Наказом від 13.12.2021 року №НТ211213 припинено виплату державної допомоги та припинено реєстрацію безробітних, та 09.12.2021 року прийнято Наказ №НТ241209 про повернення коштів у встановленому порядку відповідно до ч. 3 ст. 36 ЗУпЗДССВБ з 15.10.2021 року до 30.11.2021 року. (а. с. 10)
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до ст.. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
З метою забезпечення цільового використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття було здійснено розслідування обґрунтованості виплати Відповідачу допомоги по безробіттю, заступником начальника відділу контрольних заходів управління реалізації програм сприяння зайнятості Київського МЦЗ ОСОБА_2 проведено звірку достовірності періоду перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Епіцентр К»
Виявлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Епіцентр К» з 13 жовтня 2021 року до 18 жовтня 2021 рік (а. с. 11)
Згідно з ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, працевлаштування безробітного.
Згідно довідки - розрахунку надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття від 06.12.2024 року №98 ОСОБА_1 , що була зареєстрована як безробітна з 15.10.2021 року по 30.11.2021 року отримала грошову допомогу у розмірі 14 382,16 грн. (а. с. 14)
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
10.12.2024 року ОСОБА_1 було надіслано лист - повідомлення (вих.. №21-21-8648/24) про необхідність повернення незаконну отриману допомогу в розмірі 14382,16 грн. протягом 30 календарних днів від дня отримання листа, однак, вказане повідомлення залишилось без належного реагування зі сторони відповідача.
Як зазначалось раніше, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. (ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення»)
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Викладені норми права, що регулюють спірні правовідносини, вказують на те, що дія договору цивільно-правового характеру в період перебування відповідачки в статусі безробітної є обставиною, яка впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю. При цьому припинення статусу безробітного пов'язується з фактом укладення такої угоди, який вказує про те, що особа є зайнятою і не мала права на встановлення статусу безробітного.
Відповідно до ст.. 2 Цивільного - процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київський міський центр зайнятості правомірно звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачка порушила умови Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», отримуючи соціальну допомогу на випадок безробіття, Відповідачем не було повідомлено позивача про наявність укладеного договору цивільного - правового характеру, а відтак, відповідачем було отримано незаконно допомогу по безробіттю у розмірі 14 382,16 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягненню з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі 3028,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні за даним позовом до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 31, 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», стст. 4, 22, 43 ЗУ «Про зайнятість населення», стст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Ухвалив:
Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 14 382 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі 3028,00 грн..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - Київський міський центр зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б, код ЄДРПОУ 03491091);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).