Номер провадження 1-кс/754/3396/25
Справа № 754/17186/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Деснянського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12025100030002678 від 21.09.2025 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Салькове, Гайворонського р-ну, Кіровоградської обл., громадянина України, з середньою технічною освітою, працює ФОП « ОСОБА_4 », розлучений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,
сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_4 ,
до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 14.10.2025 надійшло клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Деснянського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження №12025100030002678 від 21.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Відповідно до клопотання слідчого та наданих матеріалів, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025100030002678 від 21.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Зі змісту клопотання слідчого вбачається, що ОСОБА_4 , 20.09.2025 приблизно о 19:35 год, будучи особою, яка керує транспортним засобом - знаходячись за кермом засобу підвищеної небезпеки - технічно справного автомобіля, марки «Lada Largus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, рухаючись у другій смузі для руху від правого краю проїзної частини по вул. Шолом-Алейхема зі сторони вул. Мілютенка в напрямку вул. Братиславська, поруч буд. №1 по вул. Шолом-Алейхема, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 4.16 «а», 18.1 Правил дорожнього руху України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, будучи заздалегідь проінформованим про наближення до пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.2 («Пішохідний перехід») і дорожньою розміткою 1.14.2 («Зебра»), відволікся від керування транспортним засобом, маючи об'єктивну змогу спостерігати момент початку перетину проїзної частини пішоходом ОСОБА_6 , по нерегульованому пішохідному переходу, будучи обізнаним, що в даному випадку пішохід має перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вона вступила на перехід, а він, в свою чергу, зобов'язаний зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись. Створюючи небезпеку для руху, загрозу життю та здоров'ю громадян, не зміг відповідно зреагувати на зміну дорожньої обстановки, тобто в момент виходу пішохода ОСОБА_6 , на пішохідний перехід, котра рухалась зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля марки «Lada Largus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, і мала перевагу в русі під час переходу проїзної частини по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого ОСОБА_4 , скоїв наїзд на останню.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесне ушкодження у виді: - закритої травми лівого колінного суглобу: перелом голівки лівої малогомілкової кістки, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Під час руху водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 4.16 «а», 18.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно правил дорожнього руху України:
- підпункт «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- підпункт «а» пункту 4.16 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами»;
- пункт 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека»;
Порушення водієм ОСОБА_4 , вимог п. п. 2.3 «б», 4.16 «а», 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та отриманням пішоходом ОСОБА_6 , тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
13.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2025;
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_6 ;
- даними протоколу здійснення перегляду та вивчення знятої інформації;
- даними висновку експерта судово-медичної експертизи № 042-1505-2025 від 08.10.2025;
- даними висновку експерта судової-автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-25/58743-ІТ від 01.10.2025;
- даними висновку експерта судової-автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-25/61258-ІТ від 08.10.2025.
При цьому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 2 п.п. 1, 3 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , зокрема, буде:
1) переховуватись від органу досудового слідства. Так, ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі визнання його вини, розуміючи його невідворотність, може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду шляхом зміни місця проживання, що свідчить про наявність ризику, передбаченого ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України;
2) незаконно впливати на потерпілого, свідків. Так,ОСОБА_4 , з метою змінення показань, шляхом погроз або вмовлянь може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6 , що вказує про наявність ризику, передбаченого ст. 177 ч.1 п. 3 КПК України.
Отже, виходячи із вищезазначеного, з метою забезпечення дотримання встановленого законом строку досудового розслідування та виконання підозрюваним ОСОБА_4 , процесуальних обов'язків, являється доцільним застосування до останнього найбільш м'якої міри запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Прокурор в суді підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити за наведених в ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання. Просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додатки до нього, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, клопотання розглянуто в порядку, передбаченому гл.18 КПК України.
Так, розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи, загальні положення про які, передбачені ст. 176 КПК України.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто, явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності, дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Разом з тим, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ст. 194 ч. 1 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Однак, при вирішенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, слідчий суддя вважає недоведеним ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, передбаченого ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України, оскільки дане припущення слідчого не обґрунтовується жодним реальним доказом необхідності та можливості такого переховування.
Також, слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не зазначено переконливих аргументів, що підтверджують наявність ризику, передбаченого ст. 177 ч. 1 п. 3 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілого, свідків. Крім того, в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 особисто зазначив, що суть підозри йому зрозуміла та зрозуміло, що саме його дії призвели до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.
Так, слідчим суддею приймаються до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який не переховується від органів досудового розслідування та суду, з'являється на виклики органів досудового розслідування, що вказує на належну процесуальну поведінку підозрюваного, працює, раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Відповідно до ст. 194 ч. 2 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи те, що прокурором у судовому не доведено наявність всіх обставин, передбачених ст. 194 ч. 1 КПК України, в застосуванні запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 176 - 179, 184, 186, 193- 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
у задоволенні клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Деснянського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12025100030002678 від 21.09.2025 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1