Номер провадження 2/754/4477/25
Справа № 754/5506/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
судді Саламон О.Б.
за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.
представника позивача Багінського А.М.
відповідача і представника ОСОБА_2 , Гудзери Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гудзери Тараса Сергійовича про забезпечення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення нікчемності правочину (заповіту) та скасування запису про реєстрацію в спадковому реєстрі, -
До суду звернулася позивач ОСОБА_3 з вимогами до до ОСОБА_2 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення нікчемності правочину (заповіту) та скасування запису про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Предметом позову у даній справі є:
-визнати заповіт від 21 липня 2015 року таким, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, нікчемним;
- застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту від 21 липня 2015 року, який був засвідчений нотаріусом п'ятнадцятої державної нотаріальної контори у м. Києві Демчик В.В.
Підстави позову обґрунтовано тим, що після смерті матері ОСОБА_4 їй, позивачу, стало відомо про наявність заповіту на ім'я відповідача. Раніше зверталася до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним.04.05.2023 було відмовлено у задоволенні позову. Апеляційним судом рішення залишено без змін. Звертає увагу на те, що ставилося питання щодо хронічних, емоційних реакцій та стану ОСОБА_4 , які об'єктивно могли перешкоджати розумінню нею та належному сприйманню нею своїх дій, а тому волевиявлення як заповідача могло не бути вільним і не відповідати її волі. Просила призначити судово - психіатричну експертизу, однак було відмовлено. В процес розгляу справи їй стало відомо, що мати не лише не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а також мала захворювання «катаракта», що перешкоджало їй бачити та вільно читати. Окремо зазначає, що ОСОБА_4 була інвалідом 2 групи та отримувала пенсію у зв'язку з інвалідністю. Наполягає, що ОСОБА_4 не могла прочитати заповіт і підписати, що приводить до висновку, що спірний заповіт не відповідає вимогам чинного законодавства.
До суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гудзери Тараса Сергійовича про забезпечення судових витрат у справі (з посиланням на ст. 135 ЦПК України), а саме зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Клопотання обґрунтоване тим, що підставою позовних вимог є те, що під час складання заповіту не було дотримано, зокрема, вимоги щодо його посвідчення у зв'язку із вадами зору спадкодавця. Проте, позивач вже зверталася з аналогічною підставою позову до відповідача про визнання заповіту недійсним, за результатом розгляду якого було прийнято відповідне рішення. (справа №754/16919/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним). У первісній редакції позовної заяви у цій справі позивач посилалася на недодержання під час складання заповіту його форми та посвідчення, оскільки спадкодавець через вади зору не могла самостійно його прочитати та підписати. У подальшому позивачем була подана заява про зміну підстав позову, в якій додано, що ОСОБА_4 під час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Водночас підстава позову щодо порушення вимог посвідчення заповіту пов'язані з вадами зору змінена не була. Отже підстава позову у справі № 754/16919/17 є аналогічною підставі позову у цій справі. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 04.05.2023р. у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Судами вище інстанцій встановлено як те, що спадкодавець під час складання заповіту не мала порушення таких вад зору, які б не давали їй змогу самостійно прочитати текст заповіту та підписати його, так і те, що посвідчення заповіту відбулося з додержанням вимог законодавства. Повторне звернення з аналогічною підставою, що була вже досліджена судом та за результатом розгляду якої було встановлено відсутність порушення вимог щодо посвідчення заповіту, свідчить про зловживання позивачем правом на позов. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.05.2023р. (залишеним без змін судами вищих інстанцій) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті понесені останнім витрати на правову допомогу у розмірі 79 960,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Бердаром М.М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного вище додаткового рішення. Проте, станом на даний час, понесені витрати у вказаній вище справи з аналогічною підставою позову з ОСОБА_3 так і не стягнуті. Отже, не забезпечення судових витрат у цій справі у випадку відмови у позові через неправомірні дії позивача так само може призвести до ускладнення виконання рішення суду про їх відшкодування.
Враховуючи викладене вище, просить зобов'язати ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок Деснянського районного суду м.Києва 41 200, 00 грн., тобто суму яку відповідач має сплатити згідно договору про надання правничої допомоги № 27 від 12.05.2025р. (з метою забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу).
В судовому засіданні сторона відповідача підтримала вимоги клопотання, при цьому представник відповідача зазначив, що довгі роки розглядали аналогічні підстави такого характеру: «не усвідомлювала значення своїх дій…не могла бачити і прочитати заповіт…» Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог. Судами вищих інтанцій перевірялась законність рішення, яке залишено без змін і набрало чинності. Зокрема було постановлено стягнути з ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу, однак рішення не виконано. Наразі аналогічні підстави, але інший предмет. Відповідач, підтримавши клопотання, зазначив, що має сім'ю і бажає витрачати кошти на її утримання, а не за послуги адвоката. Протягом 8 - ми років сестра намагається оскаржити заповіт, вчинений матір'ю. Справа слухається в судах різних інстанцій протягом тривалого часу (8 років). Його сестра, яка є позивачем, зловживає своїми процесуальними правами, при цьому вводить суд в оману, що заявляла клопотання про призначення судово-психіатричнорї експертизи, однак їй було відмовлено. Насправді все було інакше. Судом була призначена експертиза, двічі направлялася до експертної установи справа, при цьому двічі справа поверталася без виконання у зв'язку з неоплатою ОСОБА_3 експертизи. Суд визнав заповіт дійсним і знову отримує позов про нікчемність заповіту. Якщо бажає судитись безкінечно і вважає, що її дії правомірні, то нехай внесе на депозит кошти і в разі задоволення позову кошти будуть повернуті.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Багінський А.М. заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що є пенсіонеркою і не має можливості внести кошти на депозитний рахунок.
Суд, вивчивши матеріали справи та клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою позовних вимог є те, що під час складання заповіту не було дотримано, зокрема, вимоги щодо його посвідчення у зв'язку із вадами зору спадкодавця.
Проте, позивач вже зверталася з аналогічною підставою позову до відповідача про визнання заповіту недійсним, за результатом розгляду якого було прийнято відповідне рішення.
У провадженні Деснянського районного суду м.Києва перебувала справа № 754/16919/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Демчик В.В. про визнання заповіту недійсним.
У первісній редакції позовної заяви у цій справі (подана 20.12.2017), позивач посилалася на недодержання під час складання заповіту його форми та посвідчення, оскільки спадкодавець через вади зору не могла самостійно його прочитати та підписати.
У подальшому, 04.12.2020 позивачем була подана заява про зміну підстав позову (копія додана до відзиву на позовну заяву), в якій додано те, що ОСОБА_4 під час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Водночас підстава позову щодо порушення вимог посвідчення заповіту, пов'язана з вадами зору, змінена не була.
Так у заяві про зміну підстав позову зазначено: «..Відповідач знав про стійкий розлад здоров'я спадкодавця та користуючись хворобою зору спадкодавця та неспроможністю нею самостійно задовольнити свої потреби у побуті, міг спонукати спадкодавця скласти заповіт на користь Відповідача….» (вказаний абзац є аналогічним абзацу, що був відображений у первісній редакції позовної заяви, копія заяви про зміну підстави позову додана до відзиву на позовну заяву).
Отже підстава позову у справі № 754/16919/17 є аналогічною підставі позову у цій справі.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 04.05.2023 у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено (копія рішення додана до відзиву на позовну заяву).
Відмовляючи у задоволенні позову суд, зокрема, зазначив:
«.. Згідно із ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відчуватися при свідках (ст.. 1253 цього Кодексу). Статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом, був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. З наведеного вище та встановлених у справі обставин можна зробити переконливий висновок про те, що посвідчення оспорюваного заповіту відбулося з додержанням вимог чинного законодавства, заповіт вчинено у письмовій формі за допомогою технічних засобів спадкодавцем, дієздатність якого нотаріусом перевірено, із зазначенням місця та часу складання, прочитано вголос, складено текст зі слів заповідача, підписано заповідачем особисто...».
Крім того, за результатом розгляду апеляційної скарги у цій справі, Київський апеляційний суд у постанові від 31.04.2024р. зазначив: «Доводи Багінського А.М. про те, що судом першої інстанції належним чином не було проаналізовано показання свідків, поза увагою суду залишилась і медична документація померлої, спростовуються наступним. Із наявної в матеріалах справи довідки Лівобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.01.2018 вбачається, що ОСОБА_4 до лютого 2017 року самостійно отримувала пенсію на пошті, про що свідчить її особистий підпис у платіжних документах про отримання пенсії, за період з 01.01.2015 рік по 01.01.2016 рік. Також, як убачається із повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про призначення житлової субсидії на ЖКП ОСОБА_4 , остання, у грудні 2015 року особисто зверталася до вказаного управління із заявою про призначення житлової субсидії та заповнювала декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.10.2025 3 житлової субсидії…». (копія постанови додана до відзиву на позовну заяву).
Тобто, судами вказаних вище інстанцій встановлено, як те, що спадкодавець під час складання заповіту не мала порушення таких вад зору, які б не давали їй змогу самостійно прочитати текст заповіту та підписати його, так і те, що посвідчення заповіту відбулося з додержанням вимог законодавства.
Повторне звернення з аналогічною підставою, що була вже досліджена судом та за результатом розгляду якої було встановлено відсутність порушення вимог щодо посвідчення заповіту, свідчить про зловживання позивачем правом на позов.
Слід зазначити також і те, що що додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.05.2023р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31.01.2024р. та постановою Верховного Суду від 13.11.2024р., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті понесені останнім витрати на правову допомогу у розмірі 79 960,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Бердаром М.М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного вище додаткового рішення (копія постанови додається).
Проте, станом на даний час, понесені витрати у вказаній вище справи з аналогічною підставою позову з ОСОБА_3 так і не стягнуті.
Отже, не забезпечення судових витрат у цій справі у випадку відмови у позові, через неправомірні дії позивача так само може призвести до ускладнення виконання рішення суду про їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо, зокрема, позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 135 ЦПК України у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Гудзерою Т.С. та відповідачем ОСОБА_2 12 травня 2025 року було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з яким витрати на професійну правничу допомогу у вказаній справі складають 41 200 грн.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Нормою ч. 5 ст. 135 ЦПК України визначено, що сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Відповідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, згідно з пунктами 2, 4, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, окрім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, аніж визначеним ч. 2 вказаної статті та ч. 2 ст. 5 ЦПК України, способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19) висловлено таку правову позицію: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Враховуючи наведені вище положення, суд на зазначеній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку щодо поданих сторонами доказів та утримується від передчасних висновків щодо обґрунтованості позову, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки їх належність, допустимість, достовірність оцінюється судом як кожний окремо, так і їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, під час прийняття рішення.
З огляду на зазначене, суд лише бере до уваги переконливість доводів представника відповідача, викладених у клопотанні з урахуванням позовних вимог позивача та відповідності вказаних вимог обставинам, викладеним у їх обґрунтування, та перевіряє зазначені в позовній заяві докази на підтвердження обставин, без їх дослідження та без надання їм оцінки.
Перевіривши у вказаний спосіб матеріали справи та матеріали поданого клопотання, враховуючи переконливість доводів представника відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу відповідачем можуть скласти суму у розмірі 41 200 грн.
Крім того, судом також враховано доводи представника відповідача і щодо наявності підстав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 135 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 135, 137, 141, 260- 261,197, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гудзери Тараса Сергійовича про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення нікчемності правочину (заповіту) та скасування запису про реєстрацію в спадковому реєстрі - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) внести на депозитний рахунок Деснянського районного суду міста Києва 41 200 грн. для забезпечення можливого відшкодування витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу.
Визначити ОСОБА_3 строк для внесення суми, визначеної в цій ухвалі, на депозитний рахунок суду - п'ять днів від отримання даної ухвали.
Попередити ОСОБА_3 , що в разі невнесення у строк повної суми коштів у забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, що визначені в цій ухвалі, суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.
Повідомити позивачу реквізити депозитного рахунку для внесення суми коштів забезпечення витрат, визначеної в ухвалі:
-отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268050
- Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ
- Код банку отримувача (МФО): 820172
- Рахунок отримувача: UA37318005112089.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 15.10.2025
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б.