Справа №752/22484/24
Провадження №2/752/1383/25
07 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О. Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 27 листопада 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 476598-KC-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 27 листопада 2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 476598-KC-003 про надання кредиту. Цього ж числа відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вказаного договору, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1453 на номер телефону НОМЕР_1 , який боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 27 листопада 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 476598-KС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1490577 % за кожен день користування кредитом.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (яка вказана позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
20 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 476598-КС-0033 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит у сумі 15 000,00 грн. Комісія за надання додаткового кредиту - 2 250,00 грн.
Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 476598-КС-003 належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 33 378,54 грн, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 476598-КС-003, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у нього станом на 14 вересня 2024 року утворилась заборгованість за договором № 476598-KС-003, у розмірі 151 684,56 грн, яка складається із: суми прострочених платежів за тіло кредиту - 35 697,56 грн; суми прострочених платежів за процентами - 113 737,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 250,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Бізнес позика» просило витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період із 27 листопада 2023 року (дата видачі кредиту) до 06 серпня 2024 року (дата закінчення терміну кредитування); стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 27 листопада 2023 року № 476598-КС-003, що становить 151 684,56 грн, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 35 697,56 грн; суми прострочених платежів за процентами - 113 737,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 250,00 грн. Також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання ТОВ «Бізнес позика» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірені відомості щодо випуску банківської картки № НОМЕР_2 (відкриття відповідного банківського рахунку для вказаної картки) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), а також належним чином завірену виписку про рух коштів за вказаним рахунком за період із 27 листопада 2023 року до 06 серпня 2024 року. Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» подати зазначені документи безпосередньо до Голосіївського районного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. Учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
07 квітня 2025 року на виконання ухвали суду від 19 лютого 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» направило запитувану інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 .
Відповідач у справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Судом встановлено, що 27 листопада 2023 року ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 476598-KC-003 про надання кредиту. Цього ж числа відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вказаного договору, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1453 на номер телефону НОМЕР_1 , який боржником було введено/відправлено.
Відповідно до підпункту 3.1.1. Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» (далі - Правила) після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією у розумінні частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
27 листопада 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 476598-KC-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Без вчинення дій зі свого боку та без отримання одноразових ідентифікаторів і без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету й пароля до нього кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Відповідно до пункту 3.1.7. Правил укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмові формі.
Згідно з пунктом 5.3. Правил нарахування комісії здійснюється в момент укладення договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.
Нарахування комісії за зміну умов договору здійснюється в момент укладання додаткової угоди. Порядок та розмір оплат комісії за зміну умов договору визначено графіком платежів, що зазначений у додатковій угоді.
У Паспорті споживчого кредиту зазначена загальна інформація про кредитування, яка надається споживачу до укладення кредитного договору про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 2.1. Пропозиції (оферти) ТОВ «Бізнес позика» надає відповідачу грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».
Строк, на який надається кредит - 24 тижні (пункт 2.3. Пропозиції (оферти)).
Стандартна процентна ставка за кредитом в день 2 %, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,14905770 %, фіксована (пункт 2.4. Пропозиції (оферти)).
Комісія за надання кредиту 3 900,00 грн (пункт 2.5. Пропозиції (оферти)).
У пункті 2.7. Пропозиції (оферти) зазначено, що строк дії договору - до 13 травня 2024 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 67 560,00 грн (пункт 2.8. Пропозиції (оферти)).
Пунктом 2.9. Пропозиції (оферти) передбачено, що орієнтовна реальна процентна ставка - 9 136,90 процентів.
У пункті 2.10. Пропозиції (оферти) вказано, що дата видачі кредиту - 26 листопада 2023 року.
Дата повернення кредиту 13 травня 2024 року (пункт 2.11. Пропозиції (оферти)).
У пункті 3.2.2. Пропозиції (оферти) сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений у пункті 3.2.3. та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше 7 календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. Пропозиції (оферти). При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний у пункті 3.2.3. та додатку № 1 до Пропозиції (оферти), та закінчення строку дії договору.
У розділі 8 Пропозиції (оферти) позичальник надав кредитодавцю всю ідентифікуючу інформацію про себе, включаючи: паспорт, РНОКПП, номер кредитної картки № НОМЕР_2 , номера телефонів, електронну та поштову адреси та в пункті 7.4.2. Пропозиції (оферти) підтвердив належність таких йому, що закріпив підписом з використанням одноразового ідентифікатора.
Згідно з умовами паспорту споживчого кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою, обумовлено кредитний ліміт, тривалість кредитування, комісію, графік платежів, тощо та останній підписав такий одноразовим ідентифікатором UA-1453 (а. с. 19-21).
Пунктом 3 паспорта споживчого кредиту визначено, що строк кредитування становить 169 днів.
Пунктом 3.2.3. Пропозиції (оферти) встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору кредиту.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою про видачу коштів (а. с. 23).
20 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 476598-КС-0033 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 2.1. Пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 476598-КС-0033 кредит збільшується на 15 000,00 грн та кредитодавець, на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов'язання повернути кредит збільшений на 15 000,00 грн у строки та на умовах викладених у договорі.
Строк, на який надається кредит, збільшується. За домовленістю сторін строк, на який надається кредит складає сукупність фактичного користування позичальником кредитом до моменту укладання цієї додаткової угоди та додаткового строку, користування кредитом, який становить 24 тижні (пункт 2.2. Пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 476598-КС-0033).
Відповідно до пункту 2.3. Пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 476598-КС-0033 після збільшення суми кредиту, відповідно до цієї додаткової угоди, загальна сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту складатиме 35 697,56 грн.
Згідно з пунктом 4 Пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 476598-КС-0033 термін дії договору - 06 серпня 2024 року. Дата повернення кредиту - 06 серпня 2024 року.
Пунктом 5 Пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 476598-КС-0033 передбачено, що комісія за надання додаткової суми кредиту - 2 250,00 грн.
Свої зобов'язання за додатковою угодою № 1 до договору № 476598-КС-0033 ТОВ «Бізнес позика» виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою про видачу коштів (а. с. 22).
Із розрахунку заборгованості за договором № 476598-КС-0033 встановлено, що позивачем видано кредит на суму 41 000,00 грн, нараховано відсотків - 137 913,10 грн, комісія - 6 500,00 грн, відповідачем частково погашалась заборгованість у загальному розмірі 33 378,54 грн, та залишок заборгованості за договором становить 151 684,56 грн, яка складається із: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 35 697,56 грн; суми прострочених платежів за процентами - 113 737,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 250,00 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639
ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується
в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом установлено, що сторони узгодили розміри кредиту, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення договору надання грошових коштів у позику в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.
Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем вищевказаного договору надання грошових коштів у позику в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, на підставі укладеного договору про надання кредиту та додаткової угоди, відповідачу надано грошові кошти, що підтверджується наданими позивачем доказами, тож кредитор прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором та додатковою угодою виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі, проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 178 913,10 грн, з яких позичальник сплатив лише 33 378,54 грн, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість за тілом кредиту та процентами, у загальному розмірі 145 534,56 грн.
Належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію викладену у розрахунках заборгованості відповідачем не надано.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, стягненню заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 145 534,56 грн.
Щодо вимог про стягнення комісії, пов'язаної з наданням кредиту у розмірі 6 150,00 грн (3 900,00 + 2 250,00) суд зазначає таке.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту (пункт 2.5. Пропозиції (оферти)).
Проте, положення пункту 2.5. Пропозиції (оферти) щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту суперечать положенням частини першої-другої статті 1, частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемною з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин, позивачем, без належних на те правових підстав, нарахована комісія за надання кредиту у розмірі 6 150,00 грн, а отже, позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» в частині стягнення комісії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою та сьомою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та процентами у розмірі 145 534,56 грн, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (95,95 %) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 324,29 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором від 27 листопада 2023 року № 476598-КС-003 у загальному розмірі 145 534 (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 2 324 (дві тисячі три двадцять чотири) грн 29 коп.
У задоволені іншої частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 07.10.2025.
Суддя О. Б. Кокошко