Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3386/23
номер провадження 2/695/149/25
15 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю: секретарів судового засідання - Землянухіної Є.М., Варданян Л.А., Демченко Л.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Чирви О.В.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Тимченка М.М.,
розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Чирва О.В. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2022 близько 19.00 год. біля вул. Канівська в м. Золотоноша водій автомобіля марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 здійснив наїзд на позивача ОСОБА_1 , як пішохода, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, струсу головного мозку, забій головного мозку, внутрішньо-черепна гематома та була госпіталізована до КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, після чого проходила лікування в КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради. По даному факту здійснюється досудове розслідування Золотоніським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12022250370000108. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 03.02.2022, позивач неоднаразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради та КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради. Стан здоров'я позивача не відновлений, проходить курс лікування і в даний час. Внаслідок отриманих травм при ДТП позивач визнана інвалідом другої групи.
Після ДТП позивач вимушена була розрахуватися з місця роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕС УКР», де працювала робітником, внаслідок чого втратила єдине джерело доходу: свій заробіток. Влаштуватися на роботу згідно висновку МСЕК про умови та характер праці інваліда (протипоказані значні фізичні та психоемоційні навантаження) можливості не має, так як будь-який вид діяльності потребує фізичних та психоемоційних навантажень, які протипоказані позивачу за станом здоров'я.
В ході досудового розслідування криминального провадження № 12022250370000108 проведено судово-медичну експертизу № 04-01/16 від 05.04.2023, відповідно до висновку якої у ОСОБА_1 є тілесні ушкодження, які утворились під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме: мала місце травма голови з забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості з крововиливом під м'які мозкові оболонки, крововиливи правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу дорожньо-транспортної пригоди 03.02.2022 та відносяться: травма голови з забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості з крововиливом під м'які мозкові оболонки до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я; крововиливи правого колінного суглобу до категорії легких тілесних ушкоджень. Між травмою голови з забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості з крововиливом під м'які мозкові оболонки, яку отримала ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди 03.02.2022, та отриманою нею групою інвалідності є причинний зв'язок.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст. 1166 ЦКУкраїни) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На даний час ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» згідно поданих позивачем заяв проведено відшкодування лікування.
Внаслідок ДТП позивачу заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у фізичних, душевних, психічних стражданнях, яких зазнала позивач, внаслідок отриманих тяжких травм, а саме: у вигляді політравми, струсу головного мозку, забій головного мозку, внутрішньо-черепна гематома. Тільки завдяки діям батьків позивача та кваліфікованої і професійної допомоги лікарів Золотоніської багатопрофільної лікарні та Черкаської обласної лікарні життя позивача було врятовано. Але стан здоров'я позивача не відновлений. За позивачем були вимушені доглядати та надавати постійну допомогу її батьки. Матеріальних заощаджень позивач не мала, тому мала ризик взагалі померти, так як лікування було довготривалим та кошторисним, яке триває і на даний час. До вказаної ДТП позивач була цілком здоровою людиною, працювала, мала постійне джерело доходів, в трудовому колективі ТОВ «ФЕС УКР» користувалася авторитетом. Внаслідок ДТП та отриманої тяжкої травми та її наслідків, позивач втратила головну цінність, що має людина - це здоров'я. Між травмою голови з забоєм головного мозку з крововиливом під м'які мозкові оболонки, яку отримала позивач під час ДТП 03.02.2022 та отриманою позивачем 2 групи інвалідності є причинний зв'язок, при цьому група інвалідності продовжена позивачу ще на рік згідно висновку МСЕК. Позивач вимушена постійно проходити медичні обстеження, курси лікування, що тягне вимушені зміни у її життєвих і виробничих стосунках, знижений її престиж, як людини, ділова репутація. Позивач втратила роботу, друзів, мрії на навчання. Позивач робить надзусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, але нажаль лікарі не дають їй надії на поновлення стану здоров'я. Крім того, внаслідок отриманих тяжких травм при ДТП 03.02.2022 позивач пережила дуже сильний стрес. ОСОБА_1 до сих пір не може прийти в себе і перебуває в сильній депресії. Крім того, що у позивача різко погіршився загальний стан здоров'я, також порушився сон, і вона не може думати ні про що, крім того, що вона інвалід в молодому віці, не має можливості взагалі працювати та мати хоч якийсь заробіток, вимушена бути на утриманні своїх батьків. Пенсія по групі інвалідності позивачу не була призначена, так як позивач не мала достатнього стажу. Це завдає позивачу душевних страждань та вона перебуває в стані пригнічення та дискомфорту. Відповідачем ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій по хоча б частковій компенсації позивачу, завданих моральних страждань. Були тільки частково відшкодовані витрати на лікування батькам відразу ж після ДТП в розмірі 9 400 грн. Загальний розмір завданої позивачу моральної шкоди становить 220 000 грн. Відшкодування винним ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 200 000 грн. вважає розумним та достатнім для відновлення справедливості. В той же час моральна шкода повинна бути відшкодована в межах суми страхового відшкодування страховиком завдавача шкоди. Тому, відповідно ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» повинна бути відшкодована позивачу моральна шкода в розмірі 20 000 грн., визначеному відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, з відповідача ОСОБА_2 повинен бути стягнутий втрачений позивачем заробіток, який позивач мала, працюючи робітником на ТОВ «ФЕС УКР» в розмірі 53 880 грн..
При зверненні до суду позивачем не були понесені судові витрати зі сплати судового збору, вказані витрати повинні бути покладені на відповідачів.
Враховуючи викладене вище, позивач просила стягнути: з ОСОБА_2 на її користь завдану майнову шкоду в сумі 53 880 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.; з ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; з відповідачів на користь позивача понесені нею судові витрати.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.09.2023 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
10 жовтня 2023 року від представника Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ", оскільки страховиком повністю виконано свої обов'язки щодо сплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача, з урахуванням моральної шкоди, в повному обсязі.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2023 клопотання представника відповідача адвоката Тимченка Миколи Миколайовича про продовження строку для подання відзиву задоволено. Продовжено відповідачу ОСОБА_2 процесуальний строк для подання відзиву на позов та приєднано відзив до матеріалів цивільної справи №695/3386/23.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2023 заяву позивача ОСОБА_1 про залишення позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 20000 грн. без розгляду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задоволено. Позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 20000 грн. - залишено без розгляду.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2023 клопотання представника позивача адвоката Чирви Оксани Володимирівни задоволено. Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки постановлено проводити в закритому судовому засіданні.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2023 клопотання представника позивача адвоката Чирви Оксани Володимирівни задоволено. Приєднано до матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, надані разом із клопотанням від 21.12.2023 документи в якості доказів у справі.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2024 заяву позивача ОСОБА_1 про залишення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, без розгляду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задоволено. Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 53880 грн. - залишено без розгляду.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2024 приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказів: огляд невропатолога від 04.04.2024; копію постанови про закриття кримінального провадження від 30.04.2024; копію висновку експерта від 15.04.2024 № СЕ-19/124-24/5164-ІТ.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 заяву представника позивача адвоката Чирви Оксани Володимирівни задоволено. Приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказів: копію ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2024; копію ухвали Черкаського апеляційного суду від 21.08.2024; копію огляду невропатолога від 18.06.2024; копію виписки №4730 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 від 01.07.2024; копію психологічної характеристики ОСОБА_1 від 13.08.2024; копію диплома психолога ОСОБА_3 ; копію довідки МСЕК серії 12 ААГ №437496 від 16.09.2024. Закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказів: копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9291; копію скарги ОСОБА_1 слідчому судді на постанову про закриття кримінального провадження № 12022250370000180 від 04.02.2022 за ч. 1 ст. 286 КК України; психологічну характеристику ОСОБА_1 від 22.05.2025; копію ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі № 695/403/22.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 заяву представника позивача адвоката Чирви Оксани Володимирівни задоволено. Приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказів: копію виписки №4333 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 від 13.06.2025.
Представником відповідача адвокатом Тимченком М.М. 01.11.2023 поданодо суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Позивачем не надано до позову жодного доказу, який свідчить про вину ОСОБА_2 у ДТП, яка відбулася 03.02.2022. З наведених доводів позову неможливо встановити критерії для визначення моральної шкоди, адже позивач не вказує на суб'єктивні показники для характеритики свого стану. Відсутні докази, які характеризують психічну працездатність та її рівень. Позивач не вказує і методику для розрахунку моральної шкоди. Фактичний розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, визначено без будь-яких посилань на нормативно-правові акти та критерії для її визначення.
05 грудня 2023 року позивачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Чирвою О.В. подано до суду відповідь на відзив, у якій просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Чирва О.В. просили позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 200 000 грн. задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Пояснили, що умислу покінчити життя самогубством 03.02.2022 у позивача не було. Відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки і в його обов'язки входить слідкувати за дорогою. Представник позивача адвокат Чирва О.В. повідомила, що з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу звернеться у строк, передбачений ЦПК України, після постановлення судом рішення в справі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Тимченко М.М. просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов. Пояснили, що відповідач не винуватий у ДТП. Єдиною причиною ДТП були неправомірні та необережні дії позивача. Позивач мала змогу рухатися 03.02.2022 по узбіччю дороги або по тротуару, але чомусь рухалася по проїзній частині дороги. Відповідно до висновку автотехнічної експертизи відповідач не мав технічної можливості уникнути зіткнення з позивачем. Представник відповідача адвокат Тимченко М.М. повідомив, що з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу звернеться після винесення судом рішення в справі у строк, передбачений ЦПК України.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 03.02.2022 близько 19.00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода біля вул. Канівська в м. Золотоноша Черкаської обл. за участю водія автомобіля ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 ..
За вказаним фактом Золотоніським РВП ГУ НП в Черкаській області порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12022250370000108 за ознаками криміналього провапорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується даними витягу від 04.02.2022.
Відповідно до виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №1920, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.02.2022 по 04.02.2022 з діагнозом: політравма. ТЧМТ. Струс головного мозку. Забій головного мозку. Внутрішьо-черепна гематома. Забій ШВХ та ПВХ. Мозкова кома. Анамнез захворювання: доставлена з місця ДТП бригадою ШМД. Госпіталізована в ургентному порядку в травматологічне відділення КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради. Проведено лікування: нейротропна терапія, анальгетики, проведено КТ головного мозку. Виписується для подальшого лікування в нейрохірургічному віддленні обласної лікарні.
Згідно даних виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2204, яка складена КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 04.02.2022 по 15.02.2022 з діагнозом: ЗЧМТ (03.02.2022). Забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, тавматичний субарахноїдальний крововилив. Цефалгічний синдром. Статико-координаторні порушення. Лікування: проведено курс відновної консервативної терапії. Стан покаращився: больовий синдром регресував, в неврологічному статусі позитивна динаміка. Рекомендовано: подальший нагляд та відновне лікування у невролога за місцем проживання; обмеження фізичних навантажень.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6235, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 11.11.2022 по 21.11.2022 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2279, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 09.05.2022 по 18.05.2022 з діагнозом: постравматичний головний біль. Наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3823, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 05.06.2023 по 14.06.2023 з діагнозом: постравматичний головний біль. Наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень.
З довідок до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 639539 та серії 12 ААГ № 058329 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01.09.2024.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8089, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.11.2023 по 01.12.2023 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4730, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 21.06.2024 по 01.07.2024 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень. Підозра на глаукому.
З довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 437496 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 01.10.2026.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4333, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 04.06.2025 по 13.06.2025 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень. Первинна відкрито-кутова глаукома.
Відповідно до психологічних характеристик психололога, які приєднанні до матеріалів справи, ОСОБА_1 після ДТП постійно відвідує консультації психолога. В подальшому ОСОБА_1 рекомендовано продовжувати відвідувати психолога, психотерапевта.
Висновком психологічної експертизи №СЕ-19/124-23/12623-ПС від 19.01.2024 встановлено, що ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ДТП, яка мала місце 03.02.2022 по АДРЕСА_1 , внаслідок якої останній заподіяно тілесні ушкодження. Негативні зміни в емоційному стані та індивідуально-психлологічних проявах підекспертної відбулися внаслідок зазначеної ситуації. ОСОБА_1 нанесені страждання (моральна шкода). В результаті того, що ОСОБА_1 були нанесені страждання, орієнтовна грошова компенсація за завдані їй страждання може становити 162 МЗП, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду. Результати дослідження, а саме, результати орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди є актуальним саме на момент дослідження і лише для наданих на дослідження об'єктів та мають орієнтовний (імовірний) характер, оскільки остаточне рішення з указаного питання приймає суд. У разі виникнення у справі нововиявлених обставин або при наявності додаткових об'єктів, які містять інформацію про досліджувану подію або про досліджувану особу і які не було надано на дослідження, результати оцінки орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди не можуть вважатися достовірними та потребують проведення додаткового дослідження.
Згідно даних висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-24/2164-ІТ від 15.04.2024, проведеної в рамках кримінального провадження №12022250370000108, за обставин у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 в темний час доби та в умовах недостатньої видимості повинен був здійснювати рух автомобілем з такою швидкістю, щоб мати змогу зупинити його на відстані видимості дороги, а у момент виникнення небезпеки для його руху (відповідно до постанови) негайно прийняти міри до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки (із технічної точки зору - застосувати екстрене гальмування, як найефективніший спосіб уникнення даної дорожньо-транспортної пригоди), тобто повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху. Для оцінки дій пішоходів спеціальних пізнань в галузі автотехнічних досліджень (спеціальних технічних знань) не потрібно, тому слідчий, прокурор або суд в змозі самостійно оцінити дії пішохода ОСОБА_1 . У відповідності до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху “Обов'язки і права пішоходів». Проведені розрахунки показують, що відстань (Sa приблизно 21м), на якій автомобіль ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 знаходився від місця наїзду у момент виникнення небезпеки, менша за відстань (Sk приблизно 37...30м), якої б було достатньо для уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_1 водієм автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 . В умовах місця ДТП при застосуванні ним екстренного гальмування. Порівняння даних відстаней вказує на те, що у момент виникнення небезпеки для руху водієві автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП. В причинному зв'язку з виникненням даної ДТП з технічної точки зору була можливість виявлення пішохода ОСОБА_1 на відстані меншій, ніж відстань, якої було б достатньо для уникнення наїзду автомобілем ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 при застосуванні водієм ОСОБА_2 екстреного гальмування в умовах місця ДТП.
З даних висновку експерта вбачається, що наїзд автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_1 мав місце в темну пору доби в межах населеного пункту, дорожня розмітка відсутня, при цьому безпосередньо наїзд мав місце, коли пішохід ОСОБА_1 рухалася по вул. Канівська в м. Золотоноша на відстані 0,4 м. від правого краю проїзної частини дороги, в напрямку від вул. Максимовича до вул. Шевченка та повинна була діяти відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху. При наведених умовах розвитку даної пригоди, в дорожній обстановці, що склалась, з технічної точки зору, водій автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4ПДР України.
Відповідно до розділу 4 правил дорожнього руху України “Обов'язки і права пішоходів», в дях пішохода ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 4.1 та 4.4 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 4.1 ПДР України, пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Пунктом 4.4 ПДР України передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
Враховуючи наведені вище вимоги ПДР України, виходячи з висновку експерта №СЕ-19/124-24/2164-ІТ від 15.04.2024, а також враховуючи рух пішохода ОСОБА_1 по правій частині проїзної частини відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 , (виходячи з пояснень учасників ДТП), можна дійти висновку, що дану ситуацію можна позиціонувати як саме небезпечну для руху водія ОСОБА_2 , при якій єдиним доцільним та передбаченим вимогами ПДР України шляхом уникнення пригоди з боку вказаного водія було негайне прийняття мір до зменшення швидкості руху аж до його зупинки (застосувати екстрене гальмування, як найефективніший спосіб уникнення даної ДТП).
З вказаного вище висновку убачається, що відстань (Sa приблизно 21м), на якій автомобіль ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 знаходився від місця наїзду у момент виникнення небезпеки, менша за відстань (Sk приблизно 37...30м), якої б було достатньо для уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_1 водієм автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 в умовах місця ДТП при застосуванні ним екстренного гальмування. Порівняння даних відстаней вказує на те, що у момент виникнення небезпеки для руху водієві автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП.
30 квітня 2024 року постановою старшого слідчого Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменком Ю.М. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєструц досудових розслідувань за № 12022250370000108 від 04.02.2022, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою сідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменка Юрія Миколайовича від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12022250370000108 відмовлено.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21.08.2024 ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2024 про відмову у задоволенні скарги скасовано. Скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Ткачука-Коваленка О.В. задоволено. Постанову старшого слідчого Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменка Ю.М. від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12022250370000108 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України скасовано.
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2025 скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткачука-Коваленка О.В. задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменка Ю.М. від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження №12022250370000108 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 ЦК України).
Згідно частини 3 статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною 1 статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина 2 статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Подібні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Верховний Суд у постанові від 29 грудня 2022 року в справі № 642/4882/20 (провадження № 61-8847св22) дійшов правового висновку, що шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права, власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише внаслідок спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
У цій справі відсутні докази того, що шкоду завдано позивачу внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.1 ч.1ст.263ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв'язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у Постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
При цьому, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ст. 2 ст. 1193 ЦК України).
Проте, стороною відповідача не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілої ОСОБА_1 або непереборної сили, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за встановлених судом обставин не виключається.
Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, судом встановлено, що законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на час здійснення ДТП 03.02.2022, в результаті якої була травмована ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 , за участю якого сталася вказана пригода, мав посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, окрім цього судом не встановлено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої, а тому наведене дає підстави для висновку про те, що відповідач повинен нести відповідальність за заподіяння шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди. Сам по собі факт непритягнення винної особи до адміністративної відповідальності, відсутність вироку у кримінальній справі чи постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для звільнення цієї особи від цивільної відповідальності, оскільки кримінальна та цивільно-правова відповідальність є різними за умовами, наслідками та не є взаємопов'язаними.
Таким чином, суд не приймає до уваги твердження відповідача про безпідставність стягнення з нього завданої шкоди у зв'язку з відсутністю в його діях вини, та недоведеністю цією вини у відповідному порядку, оскільки такі прямо суперечать вимогам норми, передбаченої п.1 ч. 2 ст.1167 ЦК України.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що сторона позивача в ході розгляду справи довела, що внаслідок ДТП, яка призвела до заподіяння їй тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим їй була встановлена спочатку ІІ група інвалідності, а вподальшому ІІІ група інвалідності, їй була завдана моральна шкода, яка полягає у перенесенному фізичному болі, переживаннях та моральних стражданнях, які полягають в усвідомленні неможливості відновлення свого попереднього стану, психолочіному дискомфорті, які за часом є майже нескінченними, так як на невизначений період життя порушено її нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, бере до уваги п.6.4 меточних рекомендацій листа Мінюсту від 13.05.2004 р. № 35-13/797 «Відшкодування моральної шкоди», у яких зазначено, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз, враховує характер і глибину фізичних та моральних страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалість, а також обставини, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода.
В п. 9 постанови Пленум Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічні положення закріплені у п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013, згідно з якою якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Судом встановлено, що виникненню шкоди частково сприяла поведінка самої потерпілої ОСОБА_1 , що стверджується наявними матеріалами у справі, згідно яких причиною настання даної ДТП стало порушення п.п. 4.1, 4.4 ПДР України пішоходом ОСОБА_1 , яка рухалася в темну пору доби по правій частині проїзної частини дороги в напрямку руху транспортних засобів без використання світлоповертальних елементів або відповідного одягу.Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-24/2164-ІТ від 15.04.2024, у момент виникнення небезпеки для руху водієві автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП.
На підставі викладеного, враховуючи характер дій потерпілої та обставини заподіяння шкоди, суд прийшов до висновку про наявність в діях потерпілої ОСОБА_1 грубої необережності, яка сприяла виникненню ДТП, та, з врахуванням положень ч.2 ст.1193 ЦК України, визначає розмір моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. і вважає таке відшкодування достатнім, що на переконання суду відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Позивачу станом на день подання позовної заяви встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК № 639539 від 11.08.2022 та № 058329 від 08.08.2023, а тому в силу наведених норм законодавства звільнена від сплати судового збору.
Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер і серія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутні) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 500 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: К.М. Ушакова