Єдиний унікальний номер 645/2192/24
Номер провадження 22-ц/818/1613/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача Броннікової Л. Б.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки адвоката Харченко К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського (Немишлянського) районного суду м. Харкова від 05 грудня 2024 року в складі судді Шарко О.П. по справі № 645/2192/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -
У квітні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала в КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради з 01 вересня 2005 року на посадах акушерки закладу, головної медичної сестри акушерського стаціонару, головної акушерки акушерського стаціонару. Наказом головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР № 367-к від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв'язку із втратою довір'я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. Однак рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року та постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2023 року, скасовано вказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді з 13 липня 2020 року, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Наказом головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР від 03 листопада 2021 року № 205 за рішенням суду ОСОБА_1 було поновлено на роботі, а 04 листопада 2021 року наказом головного лікаря № 737-к ОСОБА_1 була звільнена з посади головної акушерки акушерського стаціонару за угодою сторін.
Під час перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР заступнику головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_2 було наказано призначити її відповідальною особою за отримання, збереження подарункових фотоальбомів та їх видачу батькам новонароджених під час виписки із пологового будинку. Наказом головного лікаря ОСОБА_3 № 279 від 13 липня 2018 року головна акушерка акушерського стаціонару ОСОБА_1 була призначена відповідальною особою за отримання, збереження альбомів для фотографій «Новонародженому міста Харкова», їх оприбуткування, облік, використання за призначенням, видачу батькам новонародженого під час виписки з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, ведення облікової документації та звітності, тобто на ОСОБА_1 було покладено обов'язок отримувати, зберігати та забезпечувати видачу фотоальбомів батькам під час виписки. ОСОБА_1 належним чином було доведено до відома вказані накази, про що свідчить її підпис про ознайомлення у наказах та посадовій інструкції. Про отримання ОСОБА_1 під звіт альбомів для фотографій також свідчать копії накладних з її підписами, облікові відомості руху матеріалів, копія звіту про надходження і відпуск альбомів для новонароджених.
ОСОБА_1 22 червня 2020 року о 17.00 год., після закінчення робочого часу, знаходячись на робочому місці у КНП «МПЦ» ХМР, перебуваючи на посаді головної акушерки акушерського стаціонару, користуючись наданими повноваженнями щодо збереження, оприбуткування, обліку, використання за призначенням альбомів для фотографій «Новонародженому міста Харкова», маючи доступ до приміщення, де зберігались фотоальбоми для новонароджених, достовірно знаючи вимоги наказу головного лікаря № 279 від 13 липня 2018 року, та діючи умисно, здійснила безпідставну передачу матеріальних цінностей у вигляді альбомів для фотографій у кількості 872 штук на загальну суму 254 088,96 грн на користь невстановлених осіб, тобто умисно вчинила винні дії щодо розпорядження ввіреними їй товарно-матеріальними цінностями. При проведенні інвентаризації КНП «Міський перинатальний центр» ХМР станом на 26 червня 2020 року було виявлено нестачу альбомів для фотографій у кількості 872 штук, на загальну суму 254 088,96 грн.
15 липня 2020 року начальником відділення СВ Московського відділу поліції ГУНП України в Харківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020221040000102 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом розтрати товарно-матеріальних цінностей закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 , у вигляді альбомів для фотографій, які були їй ввірені, що спричинило збитки місцевому бюджету в особі КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на загальну суму 254 088, 96 грн.
КНП «Міський перинатальний центр» ХМР визнано потерпілою особою у даному кримінальному провадженні. У рамках вказаного кримінального провадження № 42020221040000102 ним був поданий цивільний позов за фактом розтрати товарно-матеріальних цінностей закладу до ОСОБА_1 у вигляді альбомів для фотографій, які були їй ввірені, чим були спричинені збитки місцевому бюджету в особі КНП «Міський перинатальний центр» ХМР на загальну суму 254 088,96 грн, та відшкодування нею матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Під час досудового розслідування, 04 вересня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до адміністрації КНП «Міський перинатальний центр» ХМР із заявою про часткове відшкодування завданих збитків в рамках кримінального провадження № 42020221040000102 від 15 липня 2020 року, та повернула 275 альбомів для фотографій (з 872 штук).
Тобто фактична сума збитків, які спричинені діями ОСОБА_1 , з урахуванням часткового відшкодування, склала 174 756,96 грн (597 фотоальбомів для новонароджених)
Отже, сума збитків, які спричинені діями ОСОБА_1 та підлягають відшкодуванню, становить 287 305,89 грн, що складається з 174 756,96 грн (254 088,96 - 73 992,00 відшкодування) - сума збитків, 93 812,68 грн - інфляційні втрати за період з 04 вересня 2020 року по 31 березня 2024 року; 18 736,25 грн - 3 % річних за вказаний період.
Під час проведення судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 її дії були перекваліфіковані з ч. 1 ст. 191 КК України на ч.2 ст.192 КК України. Обвинувальний акт направлено до Октябрського районного суду м. Полтави для розгляду по суті. Обставинами, які пом'якшили покарання ОСОБА_1 , було її щире каяття.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.192 КК України, а кримінальне провадження №42020221040000102 від 15 липня 2020 року стосовно неї закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Одночасно, цією ухвалою цивільний позов про стягнення з обвинуваченої на користь КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Зазначило, що з вини ОСОБА_1 у формі зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства у великих розмірах заподіяна майнова шкода КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на загальну суму 287 305,89 грн, яку вона повинна відшкодувати.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 287 305,89 грн.
23 липня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Малойван Є.І. надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що у даній справі може йтися виключно про майнову відповідальність на загальних підставах, а посилання на будь-які факти кримінального провадження № 42020221040000102 від 15 липня 2020 року є неприпустимим, оскільки порушує презумпцію невинуватості та виходить за межі предмета судового розгляду щодо відшкодування шкоди. Виключно у разі ухвалення обвинувального вироку у кримінальному провадження встановлюється взагалі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Оскільки в кримінальному провадженні №42020221040000102 від 15 липня 2020 року не було ухвалено обвинувального вироку, тому і стверджувати навіть про подію кримінального правопорушення неможливо. КНП «Міський перинатальний центр» ХМР не довело, що посадовою інструкцією головної акушерки акушерського стаціонару передбачено обов'язки, пов'язані із обліком, контролем за рухом чи зберіганням альбомів для новонароджених м. Харкова; позивачем не доведено факту обізнаності ОСОБА_1 з правилами обліку матеріальних цінностей. Первинна бухгалтерська документація на підтвердження того, від кого надходили альбоми для новонароджених, на підставі чого зараховувалися на баланс КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, суду не надані. До посадових обов'язків ОСОБА_1 не віднесено обслуговування (прийняття, збереження, транспортування, розподіл, тощо) альбомів для новонароджених м. Харкова, це не становило основний зміст її трудових обов'язків; договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 , яка обіймала посаду головної акушерки не укладався; наказом №195 від 18 вересня 2008 року не передбачено покладення на ОСОБА_1 будь-яких обов'язків щодо дій з подарунковими фотоальбомами, даних про доведення наказу до відома ОСОБА_1 немає; збереження та видача подарункових фотоальбомів «Новонароджений м. Харкова», а також ведення відповідної облікової документації та звітності щодо їх видачі батькам новонароджених дітей не належить до трудових обов'язків позивачки. Отже, ОСОБА_1 не є матеріально відповідальною особою, у її діях відсутня вина у спричиненні шкоди.
29 липня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що шкоду завдано кримінальним правопорушенням, сам факт закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав свідчить про наявність складу злочину та вини особи. Ним надано докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди. Відсутність договору про матеріальну відповідальність та будь-який зміст трудових обов'язків не дає законного права працівнику, користуючись наданими повноваженнями та доступом до будь-яких матеріальних цінностей, які належать підприємству, та перебувають на його балансі, на їх переміщення за межі підприємства, передачу будь-яким особам без погодження та дозволу керівництва. При цьому, немає жодного значення, від кого отримані ці матеріальні цінності, а підтвердженням перебування їх на балансі є бухгалтерські документи.
03 вересня 2024 року та 11 листопада 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких підприємство підтримало свої позовні вимоги.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2024 року позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 287 305,89 грн, та на користь держави в особі Держаної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2875,30 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що всі умови, які необхідні для покладення на відповідачку цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданої позивачу шкоди, знайшли своє підтвердження в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року (справа 643/14288/20, провадження 1-кп/554/549/2024), якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, за нереабілітуючою обставиною - зі спливом строків, що не означає, що суд визнав її невинуватою у вчиненні кримінального проступку.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 01 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малойван Є.І. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду першої інстанції взагалі відсутнє дослідження обставин спричинення шкоди та наявності всіх елементів правопорушення. Суд першої інстанції фактично звільнив позивача від обов'язку доказування всіх обставин, пославшись виключно на ухвалу суду від 10 квітня 2024 року, однак таке судове рішення не є преюдиційним. Зміст ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року є лише припущенням сторони обвинувачення, а саме викладено зміст обвинувального акту, тобто версію сторони обвинувачення щодо того, як могли статися події. Оскільки в кримінальному провадженні № 42020221040000102 від 15 липня 2020 року не було ухвалено обвинувального вироку, тому і стверджувати про подію кримінального правопорушення неможливо. Питання визначення конкретної норми ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, також не було досліджено судом. Позивач у позові посилався на ст. 1166 ЦК України, водночас зазначав, що шкода була завдана внаслідок кримінального правопорушення. Судове ж рішення ухвалено на підставі ст. 1177 ЦК України, тобто предмет позову був визначений як шкода, заподіяна внаслідок кримінального правопорушення. З огляду на те, що під час закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до кримінальної відповідальності суд не встановлює факт вчинення правопорушення, наявність або відсутність вини у діянні, інкримінованому обвинуваченому, питання про відшкодування шкоди в даній справі має вирішуватися на загальних підставах, у відповідності до ст. 1166 ЦК України, без пов'язування факту завдання шкоди із кримінальним правопорушенням. Судом не надано оцінку обставинам, встановленим у судових рішеннях у справі №645/4658/20 за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Суд першої інстанції фактично самоусунувся від дослідження питання відсутності вини відповідачки у спричиненні будь-якої шкоди чи збитків позивачу, чим порушив норми процесуального права. Крім того, в апеляційній скарзі викладено заперечення на ухвалу суду від 05 грудня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи щодо належності відповідачці підписів на накладних про отримання альбомів.
Разом з апеляційною скаргою представником відповідачки подано клопотання про призначення експертизи, яке ухвалою апеляційного суду залишено без задоволення.
11 лютого 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав, вона надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, чим підтвердила факт вчинення нею кримінального правопорушення. Ним пред'явлено саме вимоги про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки його цивільний позов у кримінальному провадженні залишено без розгляду. Суду надано докази спричинення шкоди. Зміна ОСОБА_1 її свідчень та повідомлення про те, що вона не здійснювала передачу альбомів, є лише її спробою уникнути відповідальності. Факти, встановлені судом у справі про звільнення ОСОБА_1 з роботи, не спростовують висновків суду у даній справі. Проти призначення почеркознавчої експертизи заперечував, оскільки питання щодо того, чи належать відповідачці підписи у накладних про отримання альбомів, не спростовують того, що вона їх протиправно передала, та не можуть вплинути на рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Харченко К. С., які підтримали апеляційну скаргу, представника КНП «Міський перинатальний центр» ХМР Броннікову Л. Б., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працювала в КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради з 01 вересня 2005 року (а.с. 12-19). 13 липня 2020 року ОСОБА_1 була звільна наказом № 367-к у зв'язку з втратою довір'я (а.с. 36). Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року у справі № 645/4658/20, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року та постановою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року, вказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовано, поновлено її на посаді, стягнуто з КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду (а.с. 77-92). Наказом від 03 листопада 2021 року вказаний наказ про звільнення скасовано та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головної акушерки (акушерського стаціонару) загальнолікарняного персоналу з 13 липня 2020 року (а.с. 45). Наступного дня, 04 листопада 2021 року, ОСОБА_1 звільнена з роботи наказом № 737-к за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 46, 47).
Під час перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР заступнику головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_2 було наказано призначити її відповідальною особою за отримання, збереження подарункових фотоальбомів та їх видачу батькам новонароджених під час виписки із пологового будинку (а.с. 22).
Наказом головного лікаря ОСОБА_3 № 279 від 13 липня 2018 року головна акушерка акушерського стаціонару ОСОБА_1 була призначена відповідальною особою за отримання від КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» і збереження альбомів для фотографій «Новонародженому міста Харкова» та їх видачу батькам новонародженого під час виписки, контроль за їх оприбуткуванням, обліком, використанням за цільовим призначенням, ведення облікової документації та звітності (а.с. 23).
При розгляді справи № 645/4658/20 про поновлення ОСОБА_1 на роботі судами встановлено, що договір про повну матеріальну відповідальність з головною акушеркою акушерського стаціонару ОСОБА_1 не укладався (а.с. 77-92).
У 2019 році КНП «Міський перинатальний центр» ХМР в особі Овсянік Т.О. від КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» ХМР були отримані альбоми за накладними № 2 від 30 січня 2019 року у кількості 460 шт, № 18 від 13 березня 2019 року у кількості 575 шт, № 32 від 30 травня 2019 року у кількості 1155 шт, № 37 від 29 липня 2019 року у кількості 1000 шт, № 62/1 від 30 жовтня 2019 року у кількості 780 шт та № 66 від 15 листопада 2019 року у кількості 300 шт. У 2020 році отримані альбоми за накладною № 11 від 25 лютого 2020 року в кількості 800 шт (а.с. 24-28).
При проведенні інвентаризації КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, станом на 26 червня 2020 року було виявлено нестачу альбомів для фотографій у кількості 872 шт, на загальну суму 254 088,96 грн (а.с. 32, 33, 34).
Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 за фактом інвентаризації 26 червня 2020 року з приводу нестачі 872 шт альбомів для фотографій «Новонародженому м. Харкова» вона повідомила, що ця кількість фотоальбомів була відгружена їх видавником на переробку, але товарно-транспортні накладні не надійшли до бухгалтерії, тому що не були надані постачальником під час передачі альбомів на переробку (а.с. 35).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26 червня 2020 року вона передала на переробку НОМЕР_1 альбоми для фотографій «Новонародженому м. Харкова» 22 червня 2020 року о 17.00 год. Документів про передачу альбомів не отримала. Про зазначене повідомила лише бухгалтера. Керівництво КНП «Міський перинатальний центр» через свою халатність не повідомила (а.с. 97).
З приводу дій ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження № 42020221040000102 від 15 липня 2020 року за ч. 1 ст. 191 КК України, у подальшому перекваліфіковане на ч. 2 ст. 191 КК України, в якому юридичну особу КНП «Міський перинатальний центр» 24 серпня 2020 року визнано потерпілим (а.с. 38-39, 48-52). У кримінальному провадженні КНП «Міський перинатальний центр» 02 вересня 2020 року було подано позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на суму 254 088,96 грн (а.с. 40-42).
Як вбачається з акту КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради від 07 вересня 2020 року, підприємством прийнято від ОСОБА_1 на підставі її заяви в якості відшкодування матеріальних збитків у кримінальному провадженні альбоми для фотографій «Новонародженому м. Харкова» у кількості 275 шт (а.с. 43, 44).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року (справа 643/14288/20, провадження 1-кп/554/549/2024) задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Малойвана Є.І. про звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України. Цивільний позов КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишено без розгляду. Роз'яснено представнику КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради право, відповідно до положень ч.7 ст.128 КПК України, пред'явити позов в порядку цивільного судочинства (а.с. 53-55).
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі наказу № 193-к від 01 вересня 2005 року призначена на посаду акушерки «Міського клінічного пологового будинку, а наказом від 01 вересня 2006 року між старшою медичною медсестрою ОСОБА_1 та головним лікарем «Міського клінічного пологового будинку» ОСОБА_3 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 18 вересня 2008 року, згідно наказу № 195 по Міському клінічному пологовому будинку із неонатологічним стаціонаром «Про забезпечення новонароджених у пологових будинках м. Харкова подарунковими фотоальбомами», ОСОБА_1 була призначена відповідальною особою за отримання, збереження подарункових фотоальбомів та їх видачу батькам новонародженого під час виписки із пологового будинку без призначення особи яка її заміщує, або заміняє. Таким чином, ОСОБА_1 була єдиною відповідальною особою за отримання, збереження та видачу альбомів для фотографій, які призначались для новонароджених та були придбані за кошти місцевого бюджету. 30 червня 2009 року, згідно наказу № 250-к «Про призначення на посаду головної акушерки стаціонару», ОСОБА_1 була переведена з посади головної медсестри акушерського стаціонару на посаду головної акушерки акушерського стаціонару. Наказом головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» від 13 липня 2018 року № 279 відповідальною особою за отримання від Комунального закладу охорони здоров'я «Харківській міський центр здоров'я», збереження альбомів для фотографій «Новонародженому м. Харкова», їх оприбуткування, облік, використання за призначенням, видачу батькам новонародженого під час виписки з КНП «Міський перинатальний центр», ведення облікової документації та звітності покладено на ОСОБА_1 .
У період часу з 18 червня 2020 року по 26 червня 2020 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці у КНП «Міський перинатальний центр» за адресою м. Харків, Салтівське Шосе 264, перебуваючи на посаді головної акушерки акушерського стаціонару, користуючись наданими їй повноваженнями щодо збереження, оприбуткування, обліку, використання за призначенням альбомів для фотографій «Новонародженому м. Харкова», сформувавши враження про себе як добропорядну особу, достовірно знаючи вимоги наказу головного лікаря № 279 від 13 липня 2018 року, діючи умисно, самовільно, без погодження із керівництвом, всупереч установленому порядку, не маючи відповідних документів (товарно-транспортних накладних, розпоряджень) на переміщення ТМЦ за межі комунального підприємства, здійснила безпідставну передачу матеріальних цінностей, у вигляді альбомів для фотографій у кількості 872 шт., на загальну суму 254 088,96 грн, на користь невстановлених осіб.
В подальшому, в процесі проведення позапланової інвентаризації, ОСОБА_1 , користуючись складеною про неї думкою, як про відповідального працівника, шляхом зловживання довірою керівництва та працівників підприємства, запевнила останніх, що ТМЦ у вигляді альбомів для фотографій у повному обсязі знаходяться на території КНП «Міський перинатальний центр» за адресою м. Харків, Салтівське Шосе, 264.
Так, при проведенні інвентаризації КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, станом на 26 червня 2020 року було виявлено нестачу альбомів для фотографій у кількості 872 шт., на загальну суму 254 088,96 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 , не будучи уповноваженою особою на здійснення господарських операцій, без складання будь-яких бухгалтерських документів та, діючи без розпорядження посадових осіб комунального некомерційного підприємства, шляхом зловживання довірою, самовільно вилучила та передала невстановленим особам, товарно-матеріальні цінності у вигляді альбомів для фотографій у кількості 872 шт., чим спричинила майнову шкоду у великих розмірах КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на загальну суму 254 088,96 грн.
Дії обвинуваченої ОСОБА_1 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 192 КК України, як заподіяння майнової шкоди шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства у великих розмірах.
Суд, відповідно до положень ч.3 ст. 285 КПК України, роз'яснив обвинуваченій суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Також, обвинуваченій роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав та роз'яснив їй право на проведення судового провадження у повному обсязі в загальному порядку.
Обвинувачена надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (а.с. 53-55).
Судом першої інстанції допитано свідка ОСОБА_4 , яка фактично підтвердила обставини, викладені у позовні заяві.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За змістом частини 1 статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
За статтею 134 КЗпП відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП).
Отже, для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності на підставі пункту 3 частини 1 статті 134 КЗпП України в його діях повинні бути ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 частини 1 статті 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.
Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 757/39752/15-ц (провадження № 61-18997св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 126/1408/18-ц (провадження № 61-4397св19), від 20 січня 2021 року в справі № 583/1942/17 (провадження № 61-15670св19), від 28 травня 2025 року у справі № 212/4819/23 (провадження № 61-14448св24).
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).
У постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к (провадження № 51-3007км18) зроблено висновок про те, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо обвинуваченого закрито на нереабілітуючих підставах, потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 (провадження № 51-2271км21) зазначено, що зважаючи на те, що Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду щодо необхідності звільнення від кримінальної відповідальності особи на підставі статті 49 КК України та закриття щодо неї кримінального провадження, цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди слід залишити без розгляду. Залишення позову без розгляду не перешкоджає потерпілій звернутися з цим позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, від 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к, від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, від 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17, від 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19, від 02 червня 2023 року у справі № 144/1847/21, від 26 червня 2024 року у справі № 205/2031/23, від 28 січня 2025 року у справі № 947/11982/23.
Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року (справа 643/14288/20, провадження 1-кп/554/549/2024) звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України; кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, а цивільний позов КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишено без розгляду.
Отже, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. За таких умов, звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.
Відповідно до частини 3 статті 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
З ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року вбачається, що суд, відповідно до вищевказаної норми КПК України, роз'яснив обвинуваченій ОСОБА_1 суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також, обвинуваченій роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав та роз'яснено їй право на проведення судового провадження у повному обсязі в загальному порядку (а.с. 53-55).
Тобто, ОСОБА_1 у разі незгоди з підставою закриття кримінального провадження щодо неї згідно ухвали суду від 10 квітня 2024 року у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами, була вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації).
Однак, ОСОБА_1 надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Ухвалу суду від 10 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 не оскаржувала. Крім того, в ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 частково відшкодувала завдані нею збитки, повернувши частину альбомів підприємству.
Враховуючи викладене, позивач має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.
Колегія суддів погоджується з розміром відшкодування майнової шкоди, що є документально підтвердженим, з урахуванням розміру шкоди, встановленого в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження і часткового добровільного відшкодування ОСОБА_1 шкоди, а також зі стягненням з відповідачки 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання з відшкодування шкоди є грошовим.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що суд першої інстанції не дослідив обставин спричинення шкоди та наявності всіх елементів правопорушення, фактично звільнив позивача від обов'язку доказування всіх обставин, пославшись виключно на ухвалу суду від 10 квітня 2024 року, однак таке судове рішення не є преюдиційним, та що питання про відшкодування шкоди в даній справі має вирішуватися на загальних підставах, у відповідності до ст. 1166 ЦК України, без пов'язування факту завдання шкоди із кримінальним правопорушенням, є помилковими і ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачкою норм чинного законодавства. Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди, адже кримінальне провадження щодо неї, як вже зазначалось вище, закрито з нереабілітуючих підстав. За частиною 6 статті 82 ЦПК України, не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння (кримінальне правопорушення) та чи вчинене воно цією особою. Посилання позивача та суду на норми ст.ст. 1166 та 1177 ЦК на правильність вирішення справи не впливають.
Наявність судового рішення про поновлення відповідачки на роботі у справі №645/4658/20, на яке вона посилається в апеляційній скарзі, не спростовує факту вчинення нею кримінального правопорушення і необхідності відшкодування завданої роботодавцю шкоди.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського (Немишлянського) районного суду м. Харкова від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина