Єдиний унікальний номер 641/507/22
Номер провадження 22-ц/818/2136/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року в складі судді Зелінської І.В. по справі № 641/507/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Тетяна Анатоліївна про скасування рішення про державну реєстрацію,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК»), ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Тетяна Анатоліївна про скасування рішення про державну реєстрацію,
Позов мотивовано тим, що 21 січня 2008 року між ним та Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк») укладено кредитний договір № 838/3-27/37/8-013, який забезпечено договором іпотеки від 21 січня 2008 року, укладеним з ОСОБА_3 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
22 червня 2009 року між Банком та ОСОБА_3 , укладено договір № 1 Про внесення змін до Іпотечного договору з майновим поручителем № 838/4-27/37/8-009.
15 жовтня 2019 року шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк», останнє набуло права вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4
26 жовтня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки за договором № 1 Про внесення змін до Іпотечного договору з майновим поручителем № 838/4-27/37/8-009, посвідченим 21 січня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Гончаренко Н.Ю. р. № 333 та зареєструвало за Банком право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому 21 січня 2022 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу щодо вказаної квартири.
Крім того, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1712/09 від 24 лютого 2010 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості було задоволено. На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1712/09 від 24 лютого 2010 року.
Вказував, що здійснення додаткового стягнення за іпотечним договором призводить до подвійного стягнення та свідчить про зловживання відповідачем своїм правом.
В порушення вимог Закону України «Про іпотеку» відповідач не надіслав боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.
Крім того, у відомостях щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно зазначено, що реєстрація проведена із врахуванням звіту про оцінку предмета іпотеки, однак у нього не було можливості ознайомитися із вказаним звітом, та зрозуміти співвідношення вартості предмета іпотеки із сумою заборгованості.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 61267522 від 01 листопада 2021 року, приватний нотаріус ХМНО Вахрушева О.О., щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 62983646 від 21 січня 2022 року, приватний нотаріус ХМНО Луніна Т.А., щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
АТ «Сенс Банк» подав відзив на позов, в якому Банк просив позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Банком на підставі відповідного іпотечного застереження в п.п. 4.5.3 Договору іпотеки, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Направлення письмової вимоги про усунення порушення, що повернулось за закінченням терміну зберігання, зроблено відповідно до вимог чинного законодавства та є підставою для вчинення для реєстраційної дії.
Зазначили, що на виконання вимог Закону України «Про іпотеку» іпотекодержателем було отримано висновок про вартість майна від 22 вересня 2021 року, між тим вимог про ознайомлення іпотекодавця з результатами такої оцінки та погодження вказаний закон не містить.
Всупереч вимог чинного законодавства та умов договору іпотеки іпотекодержатель не був повідомлений про смерть іпотекодателя, а право власності на спірну квартиру не було зареєстровано за ОСОБА_4 .
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів порушення його прав чи законних інтересів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 29 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Репетун Катерина Володимирівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що діями Банку порушено його права, оскільки він був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .
Внаслідок державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Альфа Банк» та у подальшому укладення останнім договору купівлі-продажу і здійснення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 , він був неправомірно знятий із зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі.
Вказував, що він має право на звернення до суду за захистом порушеного права, а саме незаконного зняття з місця реєстрації, оскільки він є стороною Договору кредиту № 838/3-27/37/8-013, забезпеченого іпотекою за іпотечним договором з майновим поручителем № 838/4-27/37/8-009.
Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористалися.
У судове засідання апеляційного суду сторони учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 жовтня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с.50, 51), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с.55).
Адвокат Репетун Катерина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 15 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с. 47).
Акціонерним товариством «Сенс Банк» отримано 15 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.48).
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с.52-53), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с.56).
Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевою Ольгою Олександрівною отримано 21 серпня 2025 року (т. 2, а.с.49).
Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Тетяною Анатоліївною отримано 25 серпня 2025 року (т. 2, а.с.54).
09 жовтня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Репетун К. В. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на іншу дати через перебування представника на лікарняному. При цьому належних доказів на підтвердження вказаної обставини представником позивача апеляційному суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Оскільки клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 09 жовтня 2025 року з належним обґрунтуванням поважних причин неявки в судове засідання представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Репетун К. В. не надано, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (іпотекодавець), який виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_1 - позичальником за договором кредиту № 838/3-27/37/8-013 від 21 січня 2008 року, укладено іпотечний договір з майновим поручителем № 838/4-27/37/8-009, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (том 2, а.с. 6-7).
22 червня 2009 року до вказаного договору внесено зміни шляхом укладання договір №1 про внесення змін до іпотечного договору з майновим поручителем № 838/4-27/37/8-009 (том 1, а. с. 21-23).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 (том 2, а.с. 243-245).
26 жовтня 2021 року на підставі іпотечного договору з майновим поручителем № 838/4-27/37/8-009 від 21 січня 2008 року за АТ «Альфа Банк» зареєстровано право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (том 2, а.с. 153, 154).
21 січня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 2022 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 (том 1, а.с. 81-82).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 19 вересня 2024 року ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 01 жовтня 2013 року по 08 листопада 2021 року том 2, а.с. 227).
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.
У частині 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 15 та частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22)).
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина 4 статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що:
«124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).
125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.
126. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:
«102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.»
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22)).
Звертаючись до суду з позовом про скасування рішень про державну реєстрацію, позивач вказував, що реєстрація права власності на квартиру, що була предметом іпотеки за банком, а в подальшому за ОСОБА_2 порушує його права, оскільки його було знято з реєстрації за адресом: АДРЕСА_2 .
Між тим, позивачем не заперечується, що він не є власником майна, оскільки спадкоємцем майнового поручителя є дружина останнього.
Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, яким передбачено право іпотекодавця оскаржити рішення державного реєстратора, яким майно вибуло з його володіння, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі, оскільки ним не доведено порушення його прав та інтересів.
У разі, якщо позивач вважає, що його неправомірно знято з реєстрації за спірною адресою, він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом щодо захисту саме житлових прав та вселення.
Доводи ОСОБА_1 щодо подвійного стягнення також є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором та погашення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина