Єдиний унікальний номер 641/4969/23
Номер провадження 22-ц/818/2917/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року в складі судді Боговського Д.Є. по справі № 641/4969/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився її онук ОСОБА_3 . Його батьками є її син ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 . Її син та батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказала, що онук ОСОБА_3 проживає в її сім'ї, вона займається його вихованням, утриманням та розвитком. Відповідачка надала письмову згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина, ухиляється від виконання батьківських обов'язків та спілкування із дитиною, залишає своє місце проживання і перекладає обов'язки щодо виховання дитини на бабу, зловживає спиртними напоями, місце її мешкання непридатне для проживання дитини. ОСОБА_2 фінансово сина не забезпечує, про його побут не дбає, веде аморальний спосіб життя, що в свою чергу негативно впливає на психологічний стан дитини.
В свою чергу, вона створила належні умови для проживання свого онука, виховання дитини проводить в любові та повазі, прививає їй культурні та духовні цінності, що є фундаментом для подальшого зростання та підготовки до дорослого життя. Вона перебуває на обліку потенційних опікунів/піклувальників у Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштована, має стабільний дохід, має постійне місце проживання у належній їй на праві спільної часткової власності квартирі, перебуває у шлюбі, за станом здоров'я може виконувати обов'язки опікуна.
Просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити опіку над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши її його опікуном, вирішити питання щодо судових витрат.
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення, з яких вбачається, що у 2019 році вона познайомилась із ОСОБА_4 , вони зустрічались та через деякий час одружились. Проживати із її матір'ю чи матір'ю чоловіка - позивачкою у справі, вони не могли, а тому винайняли квартиру. Згодом вона завагітніла, цю новину позивачка ОСОБА_1 сприйняла негативно, однак після народження дитини часто відвідувала їх у орендованій квартирі, жодних нарікань щодо догляду за дитиною чи стану житлового приміщення позивачка не виказувала. З початком повномасштабного вторгнення рф її чоловіка ОСОБА_4 було мобілізовано, шлюбні стосунки почали погіршуватися, вони часто сварились, вона почала помічати, що чоловік має наркотичну залежність, він підіймав на неї руку, а тому вона вирішила розлучитися. Позивачка відвідувала їх із сином в орендованій квартирі, однак про антисанітарні умови та неналежний догляд за маленькою дитиною нічого не казала. З початку травня 2023 року чоловік перестав телефонувати, і згодом вона дізналась про його загибель. Після смерті чоловіка вона не мала змоги оплачувати оренду квартири та переїхала до будинку своєї матері. Наприкінці червня 2023 року її мати почала вимагати звільнити будинок, однак йти із маленькою дитиною було нікуди, тому вона залишилась. 05 липня 2023 року вони із дитиною вийшли на прогулянку, а коли повернулись, вона побачила свого зведеного брата та його знайомих, які відібрали в неї дитину, а брат вимагав звільнити будинок. У подальшому вона дізналась, що дитину віддали ОСОБА_1 . Після від'їзду брата вона зайшла до будинку і побачила безлад та викликала поліцію, після чого зібрала свої речі та речі дитини та пішла. Вважає, що надані суду фотографії стану житлового будинку були зроблені саме 05 липня 2023 року її братом, і саме він міг привести будинок у такий неналежний стан. Вона зв'язалась із позивачкою, яка повідомила, що дитину не віддасть, а орган опіки оформлює документи для передачі дитини до дитячого будинку та запропонувала, щоб вона підписала заяву щодо позбавлення батьківських прав, а вона оформить опікунство над дитиною. 19 липня 2023 року у нотаріуса була оформлена відповідна заява, того ж дня дитину було поставлено на облік, однак ця заява не відповідала її волевиявленню, була підписана під впливом обману з боку ОСОБА_1 . Вже 26 липня 2023 року органом опіки було надано висновок про доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 . У кінці серпня 2023 року вона виїхала до м. Конотоп, офіційно працевлаштувалась, однак постійно телефонувала позивачці, цікавилась дитиною, кілька разів з дозволу позивачки бачилась із дитиною, коли приїжджала до м. Харкова. 13 вересня 2023 року вона зареєструвала другий шлюб, змінивши прізвище. Також позивачка повідомила, що їй необхідно оформити заяву про відмову від отримання компенсації після загибелі чоловіка, і таку заяву вона підписала.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав щодо сина та відповідності такого заходу інтересам дитини.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 22 березня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки доказам у справі. Відповідачка підписала заяву, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально, про згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина, а також надала до суду заяву про згоду з позовними вимогами. ОСОБА_2 з часу смерті чоловіка дотепер ухиляється від виконання батьківських обов'язків, спілкування з сином, залишає своє місце проживання, не забезпечує сина матеріально, не має житла, де могла б мешкати з дитиною. Суд не врахував показання свідків, фото та відмовився досліджувати відеозаписи. Вказані докази підтверджують, що відповідачка систематично зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, тримає дитину у бруді та неналежних умовах, не надає їй достатнього харчування, належного одягу, не дбає про побут, нехтує батьківськими обов'язками. Медичними висновками лікаря-психолога підтверджено, що дитина негативно відноситься до матері, намагається сховатися при згадках про неї, емоційно прив'язана до баби з дідом. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав складений на підставі вивчення всіх обставин ситуації, є обґрунтованим. Судом не надано оцінки доказам притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за неналежне виконання обов'язків по догляду за сином, поясненням відповідачки, в яких вона визнає вживання алкоголю. Наразі саме позивачка забезпечує онуку гідні умови проживання, виховує в любові та повазі, тож вона може бути призначена опікуном дитини.
24 квітня 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити у її задоволенні. Відзив мотивовано тим, що нотаріально посвідчену заяву про відмову від батьківських прав вона підписала під впливом загроз з боку позивачки, що сина заберуть до дитячого будинку. Вона має місце реєстрації, де мешкала з сином після смерті свого чоловіка. Ані позивачка, ані свідки не були у її будинку з того часу, як вона стала там проживати. У її місці проживання завжди було чисто, було все необхідне для дитини, жодних претензій до неї з боку органу опіки та піклування не було. Фотографії будинку зроблені за її відсутності і є інсценуванням. Позивачка разом з її зведеним братом спровокували конфлікт 05 липня 2023 року з метою позбавити її частини компенсації після смерті чоловіка. У неї неприязні стосунки зі свідками, допитаними за клопотанням позивачки. Після того, як позивачка забрала дитину, вона неодноразово їй телефонувала з метою побачитися з сином, та позивачка дозволяла їм зустрічі у її присутності не більше як на 2 години. Наразі ОСОБА_1 перешкоджає їй у спілкуванні з сином, налаштовує дитину проти неї. Вказала, що не зловживає алкогольними та наркотичними речовинами, не була повідомлена про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо неналежного виконання батьківських обов'язків.
13 травня 2025 року від представника Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей ХМР надійшла заява, в якій вона підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просила її задовольнити, рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, провести судове засідання без її участі та ухвалити рішення в інтересах дитини.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Повістку на ім'я ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 13 квітня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 235-236 том 1).
Представник ОСОБА_1 адвокат Рябінін С.В. отримав в електронному кабінеті 10 квітня 2025 року (а.с. 227 том 1).
ОСОБА_6 отримала в електронному кабінеті 10 квітня 2025 року (а.с. 226 том 1) та ознайомилась з матеріалами справи 14 квітня 2025 року (а.с. 231 том 1).
Департамент служб у справах дітей ХМР отримав в електронному кабінеті 09 квітня 2025 року (а.с. 225 том 1).
08 жовтня 2025 року від позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Рябініна С.В. надійшли заяви про відкладення розгляду справи, призначеного на 09 жовтня 2025 року на іншу дату. Заява ОСОБА_1 мотивована зайнятістю її адвоката Рябініна С.В. та хворобою іншого адвоката Кошма О.Г., а також неможливості її особистої участі у судовому процесі через догляд за малолітнім онуком. Адвокат Рябінін С.В. мотивував своє клопотання участю в іншому судовому засіданні по цивільній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зважаючи на те, що про дату, час та місце судового розгляду справи 09 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рябінін С.В. були повідомлені завчасно - 10 квітня 2025 року, з огляду на що позивачка мала достатньо часу для організації свого представництва по даній справі, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні поданих клопотань.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі з 16 квітня 2021 року, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 36, 38 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а.с. 19, 37 том 1).
Батьками померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с. 35 том 1).
05 липня 2023 року від ОСОБА_9 надійшла заява до Відділу поліції № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про те, що її брат без її дозволу забрав у неї дитину - ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_9 вказану заяву просила не розглядати, пояснила, що знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, до брата претензій не має (а.с. 114-116 том 1).
Того ж дня, 05 липня 2023 року до Відділу поліції № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про факт неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , яка не створює належні умови для виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в антисанітарії. В ході розгляду матеріалу із ОСОБА_9 , проведено профілактичну бесіду, роз'яснено батьківські обов'язки, попереджено про відповідальність згідно чинного законодавства, дитину було передано брату ОСОБА_9 - ОСОБА_10 (а.с. 117-118 том 1).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 557609 від 06 липня 2023 року ОСОБА_9 05 липня 2023 року о 23-38 годині за адресою: АДРЕСА_1 , неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки по відношенню до своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2021 р.н., а саме не створила належні умови для дитини, дитина мешкає в антисанітарії. На підставі вказаного протоколу постановою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с. 119, 140 том 1).
19 липня 2023 року ОСОБА_9 підписано заяву, в якій вона не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 та дала згоду на його усиновлення ОСОБА_1 . Справжність підпису ОСОБА_9 на вказаній заяві посвідчено ПН ХМНО Шефель Д.С. за № 615 (а.с. 12 том 1).
Наказом Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради від 19 липня 2023 року за № 043 взято на облік малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав проживання в сім'ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов'язків, малолітнього влаштовано до сім'ї баби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21 том 1).
З висновку про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 08 серпня 2023 року вбачається, що за висновками невролога, психіатра, отоларинголога, офтальмолога, педіатра дитина здорова, за висновком хірурга виявлено водянку правого яєчка, що спостерігається (а.с. 16 том 1).
З довідки КП «Харківблагоустрій» від 02 серпня 2023 року № 254 вбачається, що ОСОБА_1 працює робітником з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями на дільниці № 5 з санітарного очищення філії Салтівського району з 17 липня 2023 року (а.с. 14 том 1).
ОСОБА_1 на обліку у КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, під час огляду ознак наркологічних захворювань не виявлено, що підтверджується довідкою від 13 липня 2023 року № 1260 (а.с. 32). З довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 4620 від 18 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 не має психіатричних протипоказань для виконання обов'язків опікуна (а.с. 33).
ОСОБА_1 з 27 грудня 1997 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 (а.с. 15 том 1). ОСОБА_8 займає посаду старшого інструктора взводу навчальних машин ХНУПС, його дохід з лютого 2023 року по липень 2023 року склав 148 556,79 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 12 липня 2023 року № 350/176/100-712/1016, довідками ХНУПС від 04 серпня 2023 року № 117-2/38, № 117-2/39 (а.с. 13, 17, 18 том 1). ОСОБА_8 станом на 13 червня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с. 34 том 1).
Місце проживання ОСОБА_8 , ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 39 том 1). Вказана квартира належить їм, а також ОСОБА_11 та належала померлому ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, по 31/400 частки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 1-12-317143-Ц2 від 17 серпня 2012 року (а.с. 40 том 1).
13 липня 2023 року Службою у справах дітей проведено обстеження умов проживання сім'ї за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якого складено відповідний акт, в якому зафіксовано, що умови проживання дитини ОСОБА_3 , який мешкає разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , належні, дитина забезпечена всіх необхідним, у родині доброзичливі відносини (а.с. 41 том 1).
26 липня 2023 року ОСОБА_1 поставлена на облік потенційних опікунів, піклувальників в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, що підтверджується листом від 26 липня 2023 року № 10-22/888/23 (а.с. 29).
26 липня 2023 року Службою у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради складено висновок про доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та призначення його бабу ОСОБА_1 опікуном (а.с. 27-28 том 1).
З консультативного висновку лікаря МЦ «Your baby» ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_3 розвивається згідно вікової категорії, контактний, вільно спілкується. Зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживає з ними з 08 липня 2023 року. При розмові про маму дитина перестає говорити, збирає свої речі, направляється до дверей на вихід. Постійно прислуховується до звуків, боїться гучних звуків, завмирає, перестає розмовляти та гратися, просить не говорити, стає напруженим. На фото мами відповідає «тьотя». З консультативного висновку дитячого невролога від 27 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: мінімальна мозкова дисфункція, синдром невропатії, тривожно-фобічний розлад (а.с. 84, 85 том 1).
Департаментом служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради складено висновок від 03 квітня 2024 року за № 150 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначення ОСОБА_1 опікуном дитини (а.с. 107-109 том 1).
13 вересня 2023 року відповідачка ОСОБА_9 уклала шлюб із ОСОБА_13 , змінивши своє прізвище на « ОСОБА_14 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ) (а.с. 71 том 1). Її чоловік ОСОБА_13 проходить службу у м. Конотоп у Військовій частині НОМЕР_4 , його дохід з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року склав 259 386,68 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 08 січня 2024 року (а.с. 155 том 1)
ОСОБА_5 станом на 15 червня 2023 року незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с. 152 том 1), на обліку КПН ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває, впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до КПН «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не зверталась, що підтверджується довідками від 22 січня 2024 року № 079 (а.с. 153 том 1), від 22 січня 2024 року № 180 (а.с. 154 том 1).
Позивачкою на підтвердження своїх доводів надані фотографії та відеозаписи з місця проживання відповідачки з дитиною, відео зі сторінки у соціальній мережі (а.с. 20-23, 25-26, 83 диск том 1).
Відповідачкою на підтвердження своїх доводів щодо спілкування з сином надано скриншоти з підтвердженням придбання квитків на поїзд до м. Харкова на її ім'я, скриншоти листування з позивачкою (а.с. 156-162 том 1).
Судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які повідомили, що у відповідачки були неналежні умови для перебування дитини. Свідок ОСОБА_18 повідомила, що є родичкою відповідачки, відомості про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків їй не відомі.
Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.
Недостатня участь одного з батьків у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, таке допускається лише за умови винності в умисному ухиленні від виконання батьківських обов'язків, коли змінити поведінку особи неможливо (постанови Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі № 640/13989/19, провадження № 61-19388св21, від 22 серпня 2022 року у справі № 462/1991/20, провадження № 61-21418св21).
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, від 10 вересня 2025 року у справі № 639/2319/24.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи ОСОБА_1 не доведено.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_19 та батько її сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . 05 липня 2023 року у ОСОБА_2 її зведеним братом було вилучено сина ОСОБА_3 , оскільки за місцем проживання відповідачки з дитиною був безлад. Дитину передано до родини баби ОСОБА_1 та діда ОСОБА_8 , де малолітній ОСОБА_3 перебуває й на час розгляду справи.
Вже через декілька тижнів, 19 липня 2023 року, ОСОБА_3 взято на облік органом опіки та піклування з підстав проживання в сім'ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов'язків, та 26 липня 2023 року складено висновок про доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 та призначення його баби ОСОБА_1 опікуном, а у подальшому у квітні 2024 року органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
При цьому, органом опіки та піклування не вжито будь-яких заходів щодо перевірки обставин події від 05 липня 2023 року, встановлення умов проживання дитини з матір'ю, з'ясування ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов'язків, її психологічного стану після смерті чоловіка, не проведено будь-якої роботи з родиною, натомість зроблено передчасний та необґрунтований висновок про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків. При цьому, до 05 липня 2023 року будь-яких випадків неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків не було встановлено, дитина вилучена у матері фактично здоровою, що підтверджується висновком про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 від 08 серпня 2023 року.
У подальшому ОСОБА_2 змінила місце проживання, переїхала до м. Конотоп, де проходить службу її другий чоловік. Припинення побачень з сином наразі пояснює тим, що ОСОБА_1 перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною, забороняє їй бачитися з сином та телефонувати.
Сам факт того, що мати дитини мешкає в іншому місті, не бере участь у вихованні сина у достатній мірі, з огляду на неприязні відносини між сторонами, які є колишніми свекрухою та невісткою, не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Суд бере до уваги заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав, її прагнення відновити постійне спілкування з сином, бажання брати участь у його вихованні.
До заяви ОСОБА_2 від 19 липня 2023 року щодо згоди на позбавлення її батьківських прав та усиновлення її сина позивачкою колегія суддів ставиться критично, адже така заява не має юридичного значення, оскільки чинним законодавством не передбачена процедура добровільної відмови від батьківських прав, які є водночас обов'язками та не можуть бути предметом розпорядження або відмови за власним бажанням. До того ж, така заява не відповідає позиції відповідачки під час розгляду справи судом.
Посилання ОСОБА_1 на систематичне зловживання відповідачкою алкогольними напоями належними та допустимими доказами не підтверджуються. На обліку у лікаря-нарколога відповідачка не перебуває, за психіатричною допомогою не зверталась. Показання свідків щодо вживання відповідачкою алкоголю є суб'єктивними та не можуть бути єдиним достовірним підтвердженням цього факту.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставної незгоди суду з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав колегія суддів відхиляє, адже у вказаному висновку не наведено мотивів щодо необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав.
Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.
З висновку органу опіки та піклування від 03 квітня 2024 року вбачається, що він ґрунтується на особистих поясненнях позивачки, заяві відповідачки від 19 липня 2023 року щодо відсутності заперечень проти позбавлення батьківських прав та відомостях про звернення до поліції з приводу неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків. У вказаному висновку не викладено відомостей, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків; не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав; не зазначено про встановлені фактичні обставини ухилення її від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, його здоров'я та психічного розвитку. У висновку не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з родиною щодо врегулювання спірних відносин. Отже, суд першої інстанції мав підстави для незгоди з таким висновком.
Посилання ОСОБА_1 на притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП колегія суддів також оцінює критично та не вважає цю обставину такою, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, адже таке притягнення відбулось лише один раз, та підставою його були антисанітарні умови для проживання дитини, тобто такі обставини, що можуть бути швидко і легко усунуті. Постанова суду про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді попередження набрала законної сили 13 жовтня 2023 року, та згідно статті 39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Доказів того, що відповідачка протягом року з дня закінчення виконання стягнення у вигляді попередження вчинила нове адміністративне правопорушення, не надано, тож вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Відомості про застосування ОСОБА_2 фізичного чи психічного насильства до сина, спричинення нею будь-якої шкоди для здоров'я дитини суду не надані.
Результати психологічного обстеження дитини, на які посилається ОСОБА_1 , не можна розцінювати як беззаперечний доказ свідомого ухилення відповідачки від виконання нею своїх батьківських обов'язків, оскільки оцінка психологічного обстеження дитини може бути суб'єктивною та залежати від того, як дитина сприймає ситуацію в сім'ї в цей момент. Відсутність матері в психологічній картині світу дитини не обов'язково вказує на її байдужість або небажання виконувати свої обов'язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив'язаність до осіб, з якими вона проводить більшу частину часу. До того ж, висновок психолога датований 27 січня 2023 року, водночас у ньому йдеться про події після 08 липня 2023 року (а.с. 84 том 1).
Твердження ОСОБА_1 щодо того, що суд не врахував показання свідків, фото та відеозаписи, є безпідставними, адже вказані докази беззаперечно не підтверджують винної поведінки відповідачки, її свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно сина, тобто наявності підстав для позбавлення її батьківських прав.
На підставі викладеного колегія суддів, керуючись якнайкращими інтересами дитини, дійшла висновку, що підстав для розірвання зв'язку сина з матір'ю та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто застосування до неї крайнього заходу впливу, за обставин цієї справи не доведено.
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
Разом з тим, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Виходячи з встановлених судом обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_2 як мати не бере достатньої участі у вихованні сина, не вживає активних заходів щодо відновлення спільного проживання і спілкування з дитиною, судова колегія вважає за доцільне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього ОСОБА_3 , поклавши на Службу у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Надання можливості відповідачці змінити ставлення до виховання сина стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини. У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері стосовно дитини протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивачка не позбавлена можливості повторно ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідачки раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання сина, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено нею дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі № 6290/3692/23).
За таких умов, оскаржуване рішення суду необхідно змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом вищевказаного змісту.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті заявлених вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поклавши на Службу у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина