Єдиний унікальний номер 629/2262/25
Номер провадження 22-ц/818/4040/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача адвоката Здєльніка С. І.,
представника відповідача адвоката Остапулі Н. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2025 року в складі судді Харабадзе К.Ш. по справі № 629/2262/25 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
У червні 2025 року позивачкою подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, на підставі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року №72/168(2024), у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який отримав тяжке поранення при виконанні бойового завдання, під час захисту Батьківщини.
Заява мотивована тим, що нею пред'явлено позов про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою отримання статусу особи, з якою загиблий військовослужбовець ОСОБА_4 проживав однією сім'єю. Вказувала, що наслідком задоволення позову є подальший перерозподіл одноразової грошової допомоги, яка на даний час вплачується у повному обсязі матері загиблого - ОСОБА_2 . Зважаючи, що відповідачкою здійснюються дії щодо затягування розгляду справи, наявні підстави для заборони нарахування такої допомоги ОСОБА_2 .
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачкою не надано доказів, що невжиття такого заходу забезпечення як заборону Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідачці може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду враховуючи, що заява про забезпечення позову не містить ціни позову, до неї не надано доказів щодо розміру вже отриманої допомоги та розміру залишку цієї допомоги.
На вказане судове рішення 18 червня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Здєльнік Сергій Іванович подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність заходів забезпечення позову створить складнощі у випадку перерозподілу одноразової грошової допомоги у зв'язку загибеллю військовослужбовця та порушить її інтереси на своєчасне отримання одноразової грошової допомоги.
Між сторонами виник спір з приводу встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, при цьому відповідач штучно затягує розгляд справи, а отже існують ризики того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_2 отримає всю суму додаткового грошового забезпечення, у розмірі 15 000 000 грн, яка здійснюється з 19 квітня 2024 року щомісяця, рівними частками, згідно рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 72/168 (2024).
22 липня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Остапуля Наталія Петрівна подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачка просила залишити ухвалу суду без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження фактичних обставин, які б свідчили про наміри відповідача вчинити дії, спрямовані на приховування чи розтрату коштів одноразової грошової допомоги, що призведе до ускладнення захисту прав позивача у майбутньому.
Обраний позивачкою захід забезпечення позову - заборона Міністерству оборони України вчиняти дії щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина не співвідноситься з предметом позову, оскільки не існує конкретного зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги - встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, право на подання відзиву не скористались.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Здєльніка С. І., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката Остапулю Н. П., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальнийі правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що задоволення її позову призведене до збільшення кола осіб, які мають право на отримання допомоги та заборона Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги сприятиме уникненню подальших спорів щодо перерозподілу коштів між спадкоємцями.
Між тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачка зверталась з відповідною заявою про призупинення виплат у позасудовому порядку та їй було відмовлено у вчиненні вказаних дій.
Отже, за таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачкою не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений нею спосіб.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина