Єдиний унікальний номер 642/3482/25
Номер провадження 22-ц/818/4268/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року в складі судді Проценко Л.Г. по справі № 642/3482/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Копач Юлія Олегівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та відновлення становища, яке існувало до порушення,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Копач Юлія Олегівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позов мотивовано тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено 3 договори позики грошових коштів, які не було належним чином виконано відповідачем.
Рішенням Дніпропетровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року № 755/2266/24, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 48907,50 доларів США.
На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи, які пред'явлено до виконання. Проте рішення суду виконано не було.
Натомість, ОСОБА_3 здійснено заходи щодо ухилення від повернення боргу шляхом продажу наявного у нього нерухомого майна, а саме 12 березня 2024 року відчужив ОСОБА_1 нежитлові приміщення, приміщення цокольного поверху № 20-:-2б загальною площею 62,1 кв.м. в літ. «А-5», за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив визнати недійним вказаний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень та відновити становище яке існувало до його порушення шляхом повернення ОСОБА_3 права власності нежитлових приміщень цокольного поверху № 20-:-26 загальною площею 62,1 кв.м. в літ. «А-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
Заявником одночасно з поданням позову подано заяву, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху № 20-:-26 загальною площею 62,1 кв.м. в. літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2522819863000.
Заява обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за договором позики, у ОСОБА_3 відсутнє інше майно, за рахунок якого могли б бути задоволені вказані майнові вимоги. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити або унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а відтак вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту його порушених прав.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Накладено заборону відчуження на нежитлові приміщення цокольного поверху № 20-:-26 загальною площею 62,1 кв.м. в літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2522819863000.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору є договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, тому необхідним та достатнім видом забезпечення позову буде заборона відчужувати майно його власником.
На вказане судове рішення 04 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гусєв Сергій Іванович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просив скасувати вжиті заходи забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не є пов'язаною особою з ОСОБА_3 , а мав реальний намір на створення правових наслідків, передбачених правочином, - а саме придбати вказані нежитлові приміщення, які наразі використовує самостійно та у власних інтересах, зокрема здає їх у тимчасове користування третій особі.
Вказував на відсутність підстав для забезпечення позову та боргових зобов'язань ОСОБА_3 , оскільки у власності останнього перебувають: 1. Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 74.1. кв.м, ринковою вартістью 8 287 821 гривень 45 копійок, частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енджінірз Солюшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експатпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оверпласт». Окрім цього, з 2014 року і по сьогодні ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність у сфері права та інші види діяльності як фізична-особа підприємець.
Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, право на подання відзиву не скористались.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 жовтня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с.137-138).
ОСОБА_3 отримано 17 липня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.128).
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с.139-140), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 1, а.с.125).
Адвокатом Гусєвим Сергієм Івановичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 17 липня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.127).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копач Юлією Олегівною отримано 17 липня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.126).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У справі, що переглядається встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договору купівлі- продажу (визнання його фраудаторним), за яким було передано нерухоме майно, а саме - АДРЕСА_1 . Також, позивачем заявлено вимоги про відновлення становища, що існувало до укладання цього правочину, тобто, фактичне повернення майна у власність ОСОБА_3 .
Отже, встановивши, що відсутність обтяження нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних правочинів, може призвести до зміни власника майна, а невжиття заходів забезпечення позову потягне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.
Доводи апеляційної скарги про правомірність оскаржуваного правочину та наявність у боржника іншого майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позивача не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, оскільки вказані заперечення стосуються обґрунтованості позовних вимог, оцінка яким буде надана судом першої інстанції під час розгляду справи по суті спору.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина