Справа № 591/12510/24
Провадження № 2/591/2472/24
15 жовтня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 та свої вимоги мотивує тим, що 24 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний Договір № 870795676 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора QMQ9385S. Зокрема, 24 лютого 2020 року о 13:51:14 год. він ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відразу після вчинених дій відповідача, 24 лютого 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що він прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В цій додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 20552,90 грн.
07 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Зазначає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №870795676 від 24 лютого 2020 року становить 20552,90 грн., яка складається з наступного: 10786,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9766, 90 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Ця сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 07 листопада 2024 року - 12 листопада 2024 року.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 20552 грн. 90 коп. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. 00 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаною позовною заявою та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, справа призначена до розгляду на 03 березня 2025 року о 10 год. 40 хв.
09 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до договору № 870795676 від 24 лютого 2020 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» він отримав кредитні повернення кредитних коштів в строк до 25 березня 2020 року зі сплатою 0,83 відсотки від суми кредиту за кожний день користування кредитом та 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом понад встановлений строк користування кредитними коштами, зазначеного п.1.2 договору, шо становить 30 днів. Відповідно Графіку розрахунків до договору він повинен був протягом місяця повернути отриману суму тіла кредиту у сумі 20000,00 грн та нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі 4980,00 грн.
Позивачем наведений розрахунок заборгованості, згідно якого він протягом часу дії договору сплатив 9214,00 грн. в погашення тіла кредиту та 23440,00 грн. відсотків за кредитом.
Але як стверджує позивач, станом на 08 липня 2020 року за його договором обліковується заборгованість, яка складається із тіла кредиту у розмірі 10786,00 грн та 9766,90 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, разом 20552,90 грн.
Відповідач не згоден із наведеним у позові розрахунком заборгованості, так як він є невірним та містить інформацію, яка не враховує обсягу зроблених ним платежів за договором позики.
В позові зазначена вимога до нього про відшкодування коштів в сумі 20552,90 грн, яка виникла 08 липня 2020 року внаслідок часткового виконання ним умов кредитного договору, але позивач не додав до позову жодних доказів з листування з ним чи направлення кредиторської вимоги про існування відповідних фінансових вимог, оскільки ці заходи не відбувались взагалі. Вважає, що ним були виконані усі умови кредитного договору, оскільки за кредитним договором він повинен був 24980,00 грн., а сплатив 32654,00 грн. Протягом тривалого часу, починаючи з вересня 2020 року по цей час ні позивач, ні попередні фінансові установи, до яких переходило право вимоги боргу не попереджали його про існування заборгованості та не вживали жодних заходів з наведення цієї інформації до нього.
На підтвердження безспірності заборгованості до справи мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, суд, повинен упевнитися в розумінні відповідача пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання, вважає, що ці обставини є істотними для виникнення боргу, з якого часу він почав порушувати умови кредитного договору, та чи порушував їх взагалі.
Також він не згоден із розміром витрат на правову допомогу. Витрати на правову допомогу це кошти, витрачені на оплату послуг адвоката або іншого фахівця у галузі права. Відповідно, їх розмір визначається на договірній основі між стороною справи та особою, яка надає правову допомогу. Однак, звертає увагу суду на те, що вартість наданих послуг з правничої допомоги представником позивача за цією позовною не підтверджена документально. До матеріалів справи не додано квитанції чи платіжного доручення про оплату винагороди адвокату за участь у справі та зазначена вартість послуг за обсягом наданих послуг з правничої/правової допомоги є значно завищеним, оскільки суд призначив слухання справи у спрощеному провадженні, що взагалі не передбачає участь адвоката у судовому засіданні.
Також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, з заявою про стягнення боргу, який сплинув у вересні 2023 року. Оскільки договір між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено 24 лютого 2020 року терміном на один календарний місяць. Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем у додатках до справи заборгованість виникла 08 серпня 2020 року.
Просить суд відмовити позивачу у задоволенню позову (а.с.80-82).
03 березня 2025 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справив відкладено до 18 червня 2025 року у зв'язку з неявкою сторін.
18 червня 2025 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справив відкладено до 02 жовтня 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача та оголошеною повітряною тривогою в Сумській області.
В зазначене судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, у позові представник позивача зазначає про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний Договір № 870795676 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.60).
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора QMQ9385S.
24 лютого 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 .
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.10-13).
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.16).
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В цій додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01 (а.с.16-19).
31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.21-зворот). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с.22). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Розділом 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с. 49-52).
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20552,90 грн.
07 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором (а.с.54-57).
Згідно із п. 1.4. кредитного договору № 870795676 від 24 лютого 2020 року на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.
В п. 1.4. вказано, що у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Положеннями п. 1.5. передбачено, що базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.
Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 20552,90 грн., яка складається з наступного: 10786,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9766, 90 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 22-24).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
На підтвердження заперечень відповідача з приводу заявлених позовних вимог не надано належних та допустимих доказів, які б спростували розмір зазначеної заборгованості по кредитному договору.
Також відповідачем не надано доказів здійснення сплати заборгованості за кредитом первісному кредиту, яке відбулося внаслідок його неповідомлення про зміну кредитора у кредитних правовідносинах.
Відповідач заперечує позовні вимоги також з підстав того, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності для звернення з позовом.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2002 р., який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Розділ «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» був доповнений пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи запровадження карантину та воєнного стану, наслідки спливу строку позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.
На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 870795676 від 24 лютого 2020 року у розмірі 20552 грн. 90 коп.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 грн. 40 коп.
При зверненні з позовом у позовній заяві позивачем зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп., які просить стягнути з відповідача.
Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу, відповідач вказує, що він є завищеним.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов'язок зі сплати таких витрат та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
Беручи до уваги порядок подачі доказів, невелику складність судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте доцільним є стягнути з відповідачки 3000 грн. 00 коп., зменшивши заявлену суму до стягнення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20552 грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя А.П. Сидоренко