Справа № 199/8791/24
(2-а/199/19/25)
Іменем України
21 квітня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №798 від 24.10.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 24.10.2024 року відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення №798, в якому зазначено, що позивач в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затв. ПКМУ №1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», п.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, яке вчинено в особливий період. Вказані обставини правопорушення зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2024 року.
Позивач зазначив, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення не вказано обгрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Враховуючи те, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи при притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає постанову такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 04 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що оскаржувана постанова винесена правомірно. Позивач порушив правила військового обліку, оскільки не став своєчасно на військовий облік..
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.10.2024 року відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення №798, в якому зазначено, що позивач в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затв. ПКМУ №1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», п.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, яке вчинено в особливий період. Вказані обставини правопорушення зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2024 року.
Так, особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Суд виходить з того, що перебування на військовому обліку є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був ознайомлений із ним, повідомлений про дату розгляду справи, про що свідчать його особисті підписи. Позивач був присутній при розгляді справи, будь-яких заяв, клопотань при розгляді справи не подавав, у тому числі і про відкладення розгляду справи, правом на захист не скористувався.
Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.
Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила), який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме: в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затв. ПКМУ №1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», п.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП.
Постанова, яка оскаржується, є правомірною, обвинувачення сформульовано у відповідності з законом, вина позивача є доведеною.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, в особливий період, не став своєчасно на військовий облшік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу правопорушення, а відтак постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною та підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.О. Богун
21.04.2025