Справа № 580/10738/24 Головуючий у 1 інстанції: Каліновська А.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Кузьмука Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на посаді, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1046 від 22.05.2024, яким заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції ГУПН в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 176 о/с від 23.05.2024 про звільнення зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 майора поліції ОСОБА_1 (0044033) - відстороненого від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 24.05.2024;
- поновити заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон 0044033) на посаді заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.05.2024 по день ухвалення судового рішення;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що не було підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскаржувані накази є необгрунтованими і неправомірними, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано неправомірно. На переконання апелянта, службове розслідування щодо вказаних в оскаржуваному наказі фактів, було проведено упереджено, в його ході не були з'ясовані та перевірені всі необхідні обставини, а при прийнятті рішення про застосування стягнення не були враховані обставини, які є обов'язковими для врахування, що також свідчить про необґрунтованість оскаржуваного наказу та прийняття його з порушенням вимог законодавства України. Щодо складу дисциплінарного проступку, який виразився в тому, що позивач агресивно поводився по відношенню до гр. ОСОБА_2 і своїх колег по службі та виражався нецензурною лайкою в їх бік, чим порушив правила етичної поведінки поліцейського та Присягу поліцейського, апелянт стверджує, що у ОСОБА_1 був відсутній умисел на порушення службової дисципліни та етичних засад поведінки поліцейських, він не мав на меті їх порушення і не хотів нього. Апелянт стверджує, що в його діях відсутня така обов'язкова ознака складу дисциплінарного правопорушення, як умисел па порушення службової дисципліни, така його поведінка була пов'язана з сильним душевним хвилюванням. З приводу відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 17 та 18 квітня 2024 року, апелянт стверджує, що внаслідок подій, які мали місце 16 та 17 квітня 2024 року у нього погіршився стан здоров'я та це є поважною причиною відсутності на роботі. Крім того, апелянт стверджує про невиправданість застосування відповідачем найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення
27 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшли відзиви на апеляційну скаргу, якими підтримує позицію суду першої інстанції.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Хорошого Івана Валентиновича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - Хорошого Івана Валентиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи, згідно норм ст. 309 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області, відповідно до ст.ст.14, 15, 17, 26, 28 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі наказу ГУНП від 18.04.2024 № 324 (зі змінами), у формі письмового провадження проведено службове розслідування за доповідною запискою начальника УГІ ГУНП підполковника поліції Бондаренко Т.С. від 18.04.2024 № 169рп/48/01- 2024 щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Звенигородського районного відділу поліції ГУНП, що мають ознаки вчинення дисциплінарного проступку.
У ході службового розслідування встановлено, що, згідно доручення Звенигородського РВП ГУНП від 02.02.2024 № 35/55/01/08-2024 «Про визначення місць несення служби окремих працівників Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області», окремих поліцейських Звенигородського РВП ГУНП, в тому числі, і майора поліції ОСОБА_1 , до особливої вказівки відряджено та визначено місце несення служби у відділі поліцейської діяльності № 1 (далі - ВПД № 1) Звенигородського РВП ГУНП.
Розслідуванням встановлено, що 16.04.2024 близько 16.00 год. з метою надання інформації слідчому слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 до ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП прибув гр. ОСОБА_2 . Встановивши, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 був тимчасово відсутній за місцем несення служби, гр. ОСОБА_2 звернувся до майора поліції ОСОБА_4 з проханням, щоб останній передав інформацію своєму колезі, а саме, клаптик паперу, на якому вказано номер мобільного телефону. У свою чергу, на вказане прохання, майор поліції ОСОБА_1 відреагував неадекватно та почав поводити себе агресивно по відношенню до гр. ОСОБА_2 , розцінивши дії останнього як спробу надати йому неправомірну вигоду. У ході конфлікту, свідками якого, зокрема, стали слідчий слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_5 , дізнавачі сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та капітан поліції ОСОБА_7 , заступник начальника ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_8 та поліцейський СРПП ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП капрал поліції ОСОБА_9 , майор поліції ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в бік гр. ОСОБА_2 , а також своїх колег по службі.
Враховуючи вищевикладене, керівництвом Звенигородського РВП ГУНП прийнято рішення про направлення майора поліції ОСОБА_1 на позачерговий огляд до медичного закладу.
17 квітня 2024 року (день тижня - середа) близько 10.00 год., з метою вручення відповідного направлення, старший психолог з ОД ВПЗ УКЗ ГУНП в Черкаській області підполковник поліції ОСОБА_10 та заступник начальника Звенигородського РВП ГУНП полковник поліції ОСОБА_11 прибули до ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП, однак майор поліції ОСОБА_1 від отримання направлення та подальшого огляду відмовився, залишивши своє робоче місце, після чого зник у невідомому напрямку та на службу цього дня не з'явився. Враховуючи вищевказані обставини, начальником СКЗ Звенигородського РВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_12 сформовано акт №581вн від 17.04.2024 про відсутність майора поліції ОСОБА_1 в період з 11.30 год. по 18.00 год. 17.04.2024 на службі.
Крім цього, 18.04.2024 майор поліції ОСОБА_1 також не вийшов на роботу (службу), при цьому, причини своєї відсутності останній нікому не повідомив. Враховуючи вищевикладене, 18.04.2024 також складено акт №589вн про відсутність майора поліції ОСОБА_1 на службі. Таким чином, майор поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», п. 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 розділу II Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня ГУНП, в період з 11.30 год. по 18.00 год. 17.04.2024 та 18.04.2024 був відсутній на роботі (службі) без поважних причин, тобто, вчинив прогули робочих днів.
За результатами службового розслідування складено Висновок, затверджений начальником ГУНП в Черкаській області 07.05.2024, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пункту 1 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 та ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 8, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 2 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня підрозділів Головного управління Національної поліції в Черкаській області, затверджених наказом ГУНП від 01.02.2022 № 288, абзаців 27, 38 розділу І «Завдання, обов'язки та повноваження заступника начальника сектору дізнання» посадових інструкцій працівників сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, затверджених 31.08.2023 начальником Звенигородського РВП ГУНП майором поліції ОСОБА_13 , заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
На підставі вказаного Висновку та встановлених під час службового розслідування обставин, ГУНП в Черкаській області видано наказ № 1046 від 22.05.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Черкаській області від 23.05.2024 № 176 о/с заступника начальника сектору дізнання Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції 24.05.2024.
Не погоджуючись із наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 серпня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 даного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 статті 64 Закону №580-VIII закріплено, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Статтею 18 Закону №580-VIII визначено основні обов'язки поліцейського.
Зокрема, пунктами 1-2 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно положень ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі - Дисциплінарний статут).
Частинами 1-2 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Згідно ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Нормами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту закріплено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту, перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Таким чином, аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Слід зазначити, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 23.05.2024 №№ 176 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Підставою вищевказаного наказу став наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1046 від 22.05.2024, пунктом 1 якого, позивача вирішено звільнити зі служби в поліції.
В свою чергу, підставою прийняття даного наказу стало порушення позивачем службової дисципліни, що зафіксовано у Висновку службового розслідування від 17.05.2024 за фактом вчинення окремими поліцейськими Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку (далі - Висновок службового розслідування).
Згідно Висновку службового розслідування позивачем порушено вимоги пункту 1 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 та ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 8, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 2 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня підрозділів Головного управління Національної поліції в Черкаській області, затверджених наказом ГУНП від 01.02.2022 № 288, абзаців 27, 38 розділу І «Завдання, обов'язки та повноваження заступника начальника сектору дізнання» посадових інструкцій працівників сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, затверджених 31.08.2023 начальником Звенигородського РВП ГУНП майором поліції ОСОБА_13 .
Згідно матеріалів справи, службовим розслідуванням встановлено, що 16.04.2024 близько 16.00 год. з метою надання інформації слідчому слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 до ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП прибув гр. ОСОБА_2 . Встановивши, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 був тимчасово відсутній за місцем несення служби, гр. ОСОБА_2 звернувся до майора поліції ОСОБА_4 з проханням, щоб останній передав інформацію своєму колезі, а саме клаптик паперу, на якому вказано номер мобільного телефону. В свою чергу, вказане прохання майор поліції ОСОБА_1 розцінив як дії останнього спробувати надати йому неправомірну вигоду. У ході конфлікту, свідками якого, зокрема, стали слідчий слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_5 , дізнавачі сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та капітан поліції ОСОБА_7 , заступник начальника ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_8 та поліцейський СРПП ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП капрал поліції ОСОБА_9 , майор поліції ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою.
Згідно ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Положеннями пункту 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту закріплено, що кожен поліцейський зобов'язаний поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Частиною 3 ст. 11 Закону №580-VIII передбачено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
У відповідності до абзаців 27, 38 «Завдання, обов'язки та повноваження заступника начальника сектору дізнання» посадових інструкцій працівників сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, затверджених 31.08.2023 начальником Звенигородського РВП ГУНП майором поліції ОСОБА_13 (далі -Посадові інструкції), майор поліції ОСОБА_1 повинен бути стриманим, доброзичливим, відкритим, уважно та ввічливо поводитися, що має викликати в населення повагу до поліції, готовність співпрацювати, та утримується від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні службові обов'язки, від висловлювань та дій, що порушують права або принижують честь і гідність людини, а також які підривають авторитет Національної поліції України; зобов'язаний дотримуватися норм ділового мовлення і не допускати використання ненормативної лексики.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Варто зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції висновується, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.
Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 07 березня 2024 року у справі №420/3952/20 та від 31 травня 2023 року у справі № 600/1542/22-а.
Беручи до уваги викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність оцінки відповідачем дисциплінарного проступку позивача, що виразився у порушенні вимог Дисциплінарного статуту, який підриває довіру та авторитет таких органів і їхніх працівників у очах громадськості.
Доводи апелянта про те, що у нього був відсутній умисел на порушення службової дисципліни та етичних засад поведінки поліцейських, він не мав на меті їх порушення і не хотів нього, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. При цьому, поведінка працівника Національної поліції України завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам стража правопорядку.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 07 березня 2024 року у справі №420/3952/20.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поведінка майора поліції ОСОБА_1 , яка виразилась у нецензурному висловлюванні, що принизили честь і гідність людини, під час несення ним служби, містить ознаки вчинення дисциплінарного проступку, який несумісний з його подальшим проходженням служби в поліції, оскільки підриває довіру до нього як до носія влади та до поліції в цілому.
Також, як вбачається з матеріалів службового розслідування, однією із підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності також слугувала безпідставна відсутність його на службі.
За приписами статті 91 Закону №580-VIII, розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Правила внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня підрозділів Головного управління Національної поліції в Черкаській області затверджені наказом ГУ НП від 01.02.2022 № 288 (далі - Правила розпорядку дня).
Згідно пункту 2 розділу II Правил розпорядку дня, для працівників апарату ГУНП, територіальних підрозділів ГУНП та стройових підрозділів ГУНП встановлюється наступна тривалість роботи по днях: початок робочого дня - о 9.00 год.; обідня перерва - 45 хвилин: з 13.00 год. по 13.45 год.; закінчення робочого дня: у понеділок, вівторок, середу, четвер - о 18.00 год.; у п'ятницю - о 16.45 год.; напередодні святкових і неробочих днів - у понеділок, вівторок, середу, четвер - о 17.00 год., у п'ятницю - о 15.45 год. Вихідні дні - субота і неділя.
Пунктами 1, 2 розділу III Правил розпорядку дня визначено, що працівники апарату ГУНП, територіальних підрозділів ГУНП та стройових підрозділів ГУНП повідомляють свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом. При виході на службу (роботу) після закінчення лікування, працівник зобов'язаний надати документальне підтвердження факту перебування на лікуванні своєму безпосередньому керівнику на наступний робочий день після його закриття для передачі до управління кадрового забезпечення ГУНП.
Пунктом 3 розділу III Правил розпорядку дня передбачено, що у разі недотримання працівниками вимог пункту 1 цього розділу складається акт про його відсутність на робочому місці.
Згідно висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 420/645/23, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Згідно Висновку службового розслідування, керівництвом Звенигородського РВП ГУНП прийнято рішення про направлення майора поліції ОСОБА_1 на позачерговий огляд до медичного закладу.
При цьому, службовим розслідуванням встановлено, що 17 квітня 2024 року (день тижня - середа) близько 10.00 год., з метою вручення відповідного направлення, старший психолог з ОД ВПЗ УКЗ ГУНП в Черкаській області підполковник поліції ОСОБА_10 та заступник начальника Звенигородського РВП ГУНП полковник поліції ОСОБА_11 прибули до ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП, однак майор поліції ОСОБА_1 від отримання направлення та подальшого огляду відмовився, залишивши своє робоче місце, після чого зник у невідомому напрямку та на службу цього дня не з'явився.
У зв'язку з цим, начальником СКЗ Звенигородського РВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_12 сформовано акт № 581вн від 17.04.2024 про відсутність майора поліції ОСОБА_1 в період з 11.30 год. по 18.00 год. 17.04.2024 на службі.
Також, 18.04.2024 майор поліції ОСОБА_1 також не вийшов на роботу (службу), при цьому, причини своєї відсутності позивач нікому не повідомив.
На підставі вищезазначених обставин, начальником СКЗ Звенигородського РВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_12 18 квітня 2024 року складено акт №589вн про відсутність майора поліції ОСОБА_1 на службі.
Отже, відповідач при проведенні службового розслідування дійшов обґрунтованого висновку, що майор поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», п. 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 розділу II Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня ГУНП, в період з 11.30 год. по 18.00 год. 17.04.2024 та 18.04.2024 був відсутній на роботі (службі) без поважних причин, тобто вчинив прогули робочих днів.
В свою чергу, апелянт з приводу його відсутності на робочому місці 17 та 18 квітня 2024 року стверджує, що внаслідок подій, які мали місце 16 та 17 квітня 2024 року у нього погіршився писихологічний стан здоров'я. При цьому, апелянт стверджує, що він схильний до тривожності та депресивносі. На переконання апелянта, це є поважною причиною відсутності на роботі.
З даного приводу, слід зазначити, що у матеріалах справі відсутні докази щодо звернення позивача до будь-якого закладу охорони здоров'я у м. Києві за період 17.04.2024 -18.04.2024.
Крім того, слід зауважити, що позивач або мав пройти медичний огляд згідно направлення від 17.04.2024 №7098/55/01/08-2024 або у разі його не згоди пройти медичний огляд, він мав бути присутнім на робочому місті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання ОСОБА_1 лише на свій тривожний та емоційний стан не може слугувати тією поважною причиною для його самоусунення від виконання посадовий обов'язків поліцейського, оскільки, відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також, поліцейський має відповідати високим моральним якостям, доброзичливим, ввічливим, стриманим, готовим співпрацювати з населенням, не порушувати права та не принижувати честь і гідність людини.
Враховуючи вищевказане, оскільки, позивач не пройшов медичний огляд відповідно до направлення і був відсутній на службі без поважних на те підстав, обґрунтованими є доводи відповідача, що 17.04.2024 та 18.04.2024 позивач вчинив дисциплінарний проступок, який виразився у відсутності на службі без поважних причин.
З приводу доводів апелянта про невиправданість застосування відповідачем найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення, слід зазначити наступне.
Слід наголосити, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати дій, що дискредитують та ганьблять звання працівника поліції, підривають авторитет поліції, носять корисливий або протиправний характер.
Так, встановлені у Висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що не породжує сумніви у правомірності оскаржуваного наказу.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.
Отже, відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований тощо.
Враховуючи вищезазначене, оскільки, матеріалами службового розслідування підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та правомірність застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 13.10.2025 р.