Справа № 320/30882/24 Головуючий у 1 інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Кузьмука Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» (далі - ТОВ «ПРІОКОМ») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.06.2024 року № 00563070702 щодо збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 6 079 378,00 грн та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.06.2024 року № 00563050702 щодо збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій у сумі 22 934,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІОКОМ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує про реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та зазначає, взаємовідносини з даними контрагентами носять реальний характер, відповідають діловій меті, використовуються у власній господарській діяльності ТОВ «ПРІОКОМ», а також підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. При цьому, апелянт вказує, що факт виконання вказаних договорів з вищевказаними контрагентами та, відповідно, факт надання послуг підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг. Зміст послуг, що надавався у кожному періоді, та їх детальний опис відображено в додатках до актів приймання-передачі наданих послуг. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував посилання позивача на фактичні обставини справи, чинну судову практику та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які повністю підтверджують обґрунтованість позовних вимог.
21 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення, в яких підтримує позицію суду першої інстанції.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» (код ЄДРПОУ 30635929) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку «ПРІОКОМ» (код ЄДРПОУ 30635929) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2023 року, валютного - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2023 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2023 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт від 27.02.2024 № 16384/26-15-07-02-05-03/30635929.
Не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки обставинами, ТОВ «ПРІОКОМ» 19.03.2024 подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на Акт перевірки.
Листом від 02 квітня 2024 року № 5102/І/26-5-07-02-05-09 ГУ ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «ПРІОКОМ» про залишення Акту перевірки без змін, а заперечення задоволення.
Висновки Акту перевірки стали підставою для винесення Головним управлінням ДПС у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2024 року № 00280920702, 00280900702.
ТОВ «ПРІОКОМ» подано до Державної податкової служби України скаргу на прийняті податкові повідомлення-рішення.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 13.06.2024 №17902/6/99-00-06-01-01-06, яким скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00280900702 від 09.04.2024 та №00280920702 від 09.04.2024 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок зменшення амортизації нематеріальних активів на загальну суму 9 328 679,00 грн. у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00280950702 від 09.04.2024 - залишено без змін.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2024 року № 00563070702 та № 00563050702, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку «ПРІОКОМ» (код ЄДРПОУ 30635929) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2023 року, валютного - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2023 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2023 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт від 27.02.2024 № 16384/26-15-07-02-05-03/30635929 (далі - Акт перевірки).
Згідно Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПРІОКОМ» п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України, п. 7, 18, п. 25, П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 18.10.1999 № 242, п. 5, п. 6, п. 7, п. 8, п. 9 , п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 7 471 955 грн., в тому числі, по періодах: три квартали 2023 - 7 471 955 грн; та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 451 433 грн, в тому числі, по періодам: 2021 рік - 188 122 грн., 2022 рік - 909 477 грн., три квартали 2023 року - 353 834 грн.
На підставі даного Акту перевірки, враховуючи рішення ДПС України від 13.06.2024 №17902/6/99-00-06-01-01-06, податковим органом було винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 18.06.2024 року № 00563070702, яким збільшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6 079 378,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 18.06.2024 року № 00563050702, яким збільшено податкове зобов'язання та застосовано штрафні санкції на суму 22 934,00 грн.
Підставою для нарахування грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ПРІОКОМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договори про надання послуг № 17/07 від 13.01.2017, № 18/05 від 12.01.2018, № 19/04 від 15.01.2019, № 20/05 від 10.01.2020, № 22/01 від 05.01.2022, № 23/16 від 03.08.2023, відповідно до умов яких, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання консультаційних послуг по забезпеченню комерційної та господарської діяльності Замовника з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, управління ресурсами, пов'язаних з виробничою діяльністю Замовника в усній формі, надалі - «Послуги», в терміни, визначені у відповідності до Регламенту взаємодії Сторін (Додаток № 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Виконавцю належним чином надані Послуги.
На виконання умов договорів, ФОП ОСОБА_1 було оформлено акти наданих послуг зі звітом по наданих послугах та переліком наданих консультацій від 28.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017,від 30.11.2017, від 29.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 30.09.2018, від 31.10.2018,від 30.11.2018, від 28.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019, від 30.06.2019, від 31.07.2019, від 31.08.2019, від 30.09.2019, від 31.10.2019,від 30.11.2019, від 28.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, від 31.10.2020,від 30.11.2020, від 30.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021, від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021,від 30.11.2021, від 21.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022,від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_1 вказав, що послуги є однотипними та мають наступний зміст: управління діяльністю замовника, з урахуванням конкретних аспектів, надання рекомендацій щодо організацій та оптимізації процесів, управління запасами, розробка концепції, заходів безпеки, матеріально-технічного забезпечення, прогнозування доходів і витрат, обліку і контролю витрат, планування й координування надання послуг третім особам, перевірки і контроль якості наданих послуг.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем ні до перевірки, ні до суду по взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 не надано первинні документи, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг; які рекомендації були надані щодо організації та оптимізації процесів, управління запасами, розробки концепції, заходів безпеки, матеріально-технічного забезпечення, як відбувалось прогнозування доходів і витрат, облік і контроль витрат; як відбувалось планування та координування надання послуг третіми особами, перевірки і контролю якості надання послуг; як отримані консультації вплинули на економічну діяльність підприємства, які результати отримані від вищевказаних послуг тощо, інші документи, які містять дані про обсяг господарських операцій (деталізації об'єкта надання/отримання послуг), відомостей щодо виду отриманих/наданих послуг їх якості, висновків, рекомендацій за результатами отриманих/наданих послуг.
Даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є 70.22-консультування з питань комерційної діяльності й керування.
Крім того, того відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 надає послуги, що визначені КВЕД 69.20-діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.
Колегія суддів зазначає, що факт виконання ФОП ОСОБА_1 умов Договорів № 17/07 від 13.01.2017, №18/05 від 12.01.2018, № 19/04 від 15.01.2019, №20/05 від 10.01.2020, №22/01 від 05.01.2022, №23/16 від 03.08.2023 та, відповідно, факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.
Зміст послуг, що надавався у кожному періоді, та їх детальний опис відображено в додатках до актів приймання-передачі наданих послуг.
Згідно додатків до актів приймання-передачі наданих послуг (Звіти виконаних робіт та Переліків наданих консультацій/Короткий виклад наданих консультаційних послуг), в них міститься детальний опис того, що було виконано ФОП ОСОБА_1 у відповідному періоді надання послуг, що дає можливість розкрити зміст та суть відповідних господарських операцій.
ТОВ «ПРІОКОМ» проводило оплату за отримані від ФОП ОСОБА_1 послуги, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.
Отже, з наведеного вбачається фактичний рух коштів та зобов'язань між контрагентами, що слугує підтвердженням реальності здійсненої господарської операції.
Як зазначає позивач, отримані від ФОП ОСОБА_1 результати наданих послуг використовувались ТОВ «ПРІОКОМ» у власній господарській діяльності, що підтверджується наступним.
Позивач стверджує, що для оперативного приймання управлінських та організаційних рішень, з метою забезпечення комерційної діяльності, керівництвом ТОВ «ПРІОКОМ» було прийняте рішення залучити окремого незалежного експерта, таким чином було обрано та укладено договір з ФОП ОСОБА_1 на отримання консультаційних послуг по забезпеченню комерційної та господарської діяльності з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, управління ресурсами, пов'язаних з виробничою діяльністю компанії.
При цьому, ТОВ «ПРІОКОМ» зазначає, що ділова мета отримання консультаційних послуг за договорами з ФОП ОСОБА_1 це забезпечення: фахівців компанії аналітикою останніх змін в бухгалтерському, податковому, трудовому та валютному законодавстві; оперативною інформацією на валютному ринку; оперативною аналітичною інформацію по динаміці та прогнозах курсів валют; оперативною інформацією про актуальні депозитні та кредитні відсотки; оперативною інформацією про банківську систему в Україні, а саме: рейтинг стабільності банківських установ; оперативною інформацією про монетарну політику НБУ, тощо.
Вигодою від отримання кваліфікованих та якісних консультаційних послуг є: вчасне внесення змін в існуючі договори та при укладанні нових угод, в частині змін податкового та валютного законодавства; отримання вигідних відсотків, як по депозитах, так і по кредитах, а це в свою чергу забезпечило збільшення отриманих доходів по відсоткам з розміщених депозитів, та зменшення витрат на відсотки по кредитах; уникнення збитків від негативних курсових різниць; оформлення банківських гарантів на найбільш вигідних умовах для участі в процедурах закупівель (тендерах); отримання кваліфікованої підтримки фахівця (ФОП ОСОБА_1 ) при підготовці документів для отримання банківських гарантій; уникнення можливих штрафних санкцій по господарських договорах в частині бухгалтерського, податкового, трудового та валютного законодавства.
Отже, позивач стверджує, що ТОВ «ПРІОКОМ» в результаті наданих ФОП ОСОБА_1 послуг збільшився потенціал отримання Підприємством грошових коштів від використання активів, а отже отримано економічну вигоду.
Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відсутні висновки, які б спростовували вищевказані твердження позивача.
Слід зазначити, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських операцій повинна проявлятися в русі активів, зміні в зобов'язаннях чи власному капіталі платника податків, відповідати економічному змісту укладених платником податку договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 червня 2023 року у справі № № 810/1577/17.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що надані первинні документи не розкривають не лише зміст отриманих послуг, а не дають можливості дослідити процес організації роботи між надавачам та замовником послуг, слід зазначити наступне.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 лютого 2022 року у справі №809/4373/15,. «…ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, дійсно, законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. З огляду на специфіку послуг як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції».
Подібний правовий підхід неодноразово було викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 червня 2019 року у справі №826/1453/14, від 10 травня 2018 року у справі № 820/1763/16, від 04 квітня 2018 року у справі №810/4751/13-а, від 28 листопада 2018 року у справі №809/2161/14 та від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17.
На підставі вищевикладеного, враховуючи що господарські операції з ФОП ОСОБА_1 мали ділову мету, спричинили рух коштів та зобов'язань, наявність економічної доцільності таких операцій, зважаючи на надання платником податків вичерпного переліку первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 носять реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.
З приводу господарських відносин ТОВ «ПРІОКОМ» з ФОП ОСОБА_2 , слід зазначити, що вони виникли на підставі укладених Договорів, а саме: № 17/05 від 11.01.2017, № 18.03 від 12.01.2018, № 19/03 від 14.01.2019, № 20/06 від 10.01.2020, № 22/02 від 05.01.2022, № 23/06 від 04.04.2023.
Відповідно до вищевказаних Договорів, Замовник (ТОВ «ПРІОКОМ») доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) приймає на себе зобов'язання з надання послуг у сфері інформаційних технологій І комп'ютерних систем, надалі - «Послуги», в терміни, визначені у відповідності до Регламенту взаємодії Сторін (Додаток № 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Виконавцю належним чином надані Послуги.
Матеріали справи свідчать, що На між сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг разом зі звітами по наданих послугах та технічним описами/звітами реалізованих завдань від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 29.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 30.09.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 28.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019, від 30.06.2019, від 31.07.2019, від 31.08.2019, від 30.09.2019, від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 28.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 30.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021, від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 21.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023.
По взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано жодного документа, який, враховуючи специфіку отриманих послуг, був належно оформлений, а саме: економічну доцільність отримання відповідних послуг; не надано первинні документи, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, які послуги були надані у сфері інформатизації з удосконаленням мережевої безпеки; які послуги були надані у моніторингу сервісів та обладнання, які ІТ послуги були надані по заміні та оптимізації програмного забезпечення, які послуги з резервного копіювання та відновлення даних; які послуги з управління інформаційною безпекою, які послуги з планування модернізації ІТ; як отримані послуги вплинули на економічну діяльність підприємства, які результати отримані від вищевказаних послуг тощо, інші документи, які містить дані про зміст і обсяг господарських операцій (деталізації об'єкта надання/отримання послуг), відомостей щодо виду наданих/отриманих послуг та їх якості, висновків, рекомендацій за результатами наданих/отриманих послуг, тощо.
Також, суд першої інстанції зазначив, що відображені в актах приймання-передачі послуги, в саме: послуги з віртуалізації робочих столів, послуги з управління інформаційною безпекою, послуги з планування модернізації ІТ інфраструктури, послуги з резервного копіювання та відновлення даних, послуги у моніторингу сервісів та обладнання, ІТ послуги по заміні та оптимізації програмного забезпечення, є однотипними та надаються на постійній основі фактично щомісячно (з періодичною заміною номенклатури послуги), при цьому зміст актів не дає можливості дослідити в чому ж власне полягає фактичний зміст послуги.
Крім того, на переконання суду першої інстанції, відповідно до матеріалів справи та пояснень представника позивача, неможливо встановити у чому полягає господарська необхідність щомісячного придбання послуг з управління інформаційною безпекою або послуг з моніторингу сервісів та обладнання, чому процеси резервного копіювання та відновлення даних не налагоджено в автоматичному режимі.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи не дають змогу встановити зміст наданих послуг.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказує ТОВ «ПРІОКОМ» для оптимізації витрат та підвищення ефективності діяльності підприємства, керівництвом було прийнято рішення залучити до співпраці кваліфіковану та якісну зовнішню компетенцію, для цього було обрано та укладено договори з ФОП ОСОБА_2 на отримання послуг у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.
Згідно матеріалів справи, господарські відносини ТОВ «ПРІОКОМ» з ФОП ОСОБА_2 здійснювались на підставі Договорів №17/05 від 11.01.2017, № 18/03 від 12.01.2018, № 19/03 від 14.01.2019, № 20/06 від 20.01.2020, № 22/02 від 05.01.2022, №23/06 від 04.04.2023.
Предметом вказаних договорів було надання послуг, перелік яких детально зазначено у додатках до вказаних договорів.
При цьому, одним із додатків є Списки завдань на реалізацію, в яких наведено перелік послуг, з приводу яких сторони уклали договори, зокрема:
- послуги з управління інформаційною безпекою;
- послуги у сфері інформатизації щодо принципів управління правами доступу та обліковими записами (User account management);
- послуги у сфері інформатизації щодо розроблення рішень по управлінню ГТ-Інфраструктурою (ІТ-Manaqement);
- послуги у сфері інформатизації з удосконалення мережевої безпеки (Network security solutions);
- послуги у моніторингу сервісів та обладнання (service & resource monitorinq);
- послуги з віртуалізації робочих столів (virtual desktop infrastructure);
- послуги з резервного копіювання та відновлення даних (backup & recovery management);
- послуги з IT аудиту інфраструктури;
- послуги з планування модернізації IT інфраструктури;
- IT послуги по заміні та оптимізації програмного забезпечення;
- послуги розробки IT рішень віддаленого доступу до систем;
- IT послуги з автоматизації підприємства;
- послуги по розробці IT рішень уніфікованих систем електронних комунікацій;
- послуги по розробки рішень антивірусного захисту.
Факт виконання вказаних Договорів та, відповідно, факт надання послуг підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.
При цьому, слід звернути увагу на те, що зміст послуг, що надавався у кожному періоді, та їх детальний опис відображено в додатках до актів приймання-передачі наданих послуг.
Із додатків до актів приймання-передачі наданих послуг (Звітів по наданих послугах та Технічні описи/звіти реалізованих завдань) вбачається, що в них міститься детальний опис того, що було виконано ФОП ОСОБА_2 у відповідному періоді надання послуг, що дає можливість розкрити зміст та суть відповідних господарських операцій.
ТОВ «ПРІОКОМ» проводило оплату за отримані від ФОП ОСОБА_2 послуги, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.
Позивач стверджує, що отримання кваліфікованих послуг у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем дозволило ТОВ «ПРІОКОМ» ефективно досягати найкращих показників діяльності, шляхом чіткого налаштування послуг з управління своїми ІТ-системами відповідно до їхніх потреб в ІТ. Отримані від ФОП ОСОБА_2 послуги у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем забезпечили впровадження рішень для автоматизації, оптимізацію систем управління ресурсами підприємства, управління даними та інтеграцією додатків, а також допомогли обрати оптимальну модель управління послугами та успішно перейти до цільового рівня.
При цьому, ТОВ «ПРІОКОМ» зазначає, що мета отримання послуг у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем по договору з ФОП ОСОБА_3 це:
- забезпечення сталої цілодобової безперебійної роботи корпоративних сервісів та адміністрування, таких як: Корпоративна пошта, Внутрішній корпоративний портал, Активний каталог (AD), Служба динамічного розподілу IP-адрес (DHCP), Файловий ресурс (DFS), Служба корпоративного DNS, Платформа віртуалізації (Hyper-V), Система керування базами даних MS SQL Server, Сервіс Збереження даних, Резервне копіювання та відновлення, Термінальний сервіс, Віддалений доступ до корпоративної мережі (VPN), Друк (Print Server), Система контролю та управління доступом (СКУД КОДОС), Система відеоспостереження;
- захист та безпека вищевказаних корпоративних сервісів та контроль доступу до них для запобігання кіберзагроз;
- забезпечення фізичного контролю відеоспостереження та СКУД КОДОС для запобігання шкоди майну компанії;
- підтримка існуючої інфраструктури. Від контролю працездатності та чергування з метою запобігання та максимізації швидкості вирішення будь-яких інцидентів, і закінчуючи роботами з додаткового налаштування, апгрейду та оновлення, як апаратної, так і програмної складових будь-якої системи чи їх комплексу;
- моніторинг, оцінка та модифікація існуючих інформаційних систем для внесення необхідних та бажаних покращень IT систем компанії;
- переустановлення та оновлення програмного забезпечення на обладнанні ТОВ «ПРІОКОМ».
Процес надання послуг у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем охоплює широкий спектр дій, включаючи видалення програмних та проектних помилок, оновлення документації та даних тестування, а також оновлення підтримки користувачів.
Беручи до уваги викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 носять реальний характер, відповідають діловій меті, використовуються у власній господарській діяльності ТОВ «ПРІОКОМ», а також підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.
Таким чином, відповідачем не доведено порушення ТОВ «ПРІОКОМ» п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу, п.5, п.6, п. 7 П(С)БО № 16, п. 18 П(С)БО № 8, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині завищення показників, задекларованих у рядку 2130 «Адміністративні витрати» на загальну суму 6 206 791 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18 червня 2024 року № 00563070702 в частині збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 6 079 378,00 грн. та №00563050702 в частині збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. Рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.06.2024 № 00563070702 в частині збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 6 079 378,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.06.2024 №00563050702 в частині збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОКОМ» (01024, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 9, код ЄДРПОУ 30635929) витрати пов'язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 66 616 (шістдесят шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 13.10.2025 р.