Справа № 640/19613/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горшкова О.О.
09 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Завод «Арсенал» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Державне підприємство Завод «Арсенал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.06.2019 №0459601212.
Позов обґрунтовано тим, що оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено після закінчення 1095-денного строку давності з моменту закінчення граничних строків сплати податкових зобов'язань 31 липня, 01 жовтня, 31 жовтня та 01грудня 2013 року, тому спірне рішення є протиправним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.06.2019 №0459601212.
Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки фактичною сплатою податкових зобов'язань були: 01.03.2019, 29.03.2019, 01.03.2019, 29.03.2019, 12.09.2018, 17.09.2018, 13.09.2018, 12.09.2018, тобто за період з вересня 2018 року по березень 2019 року, тому проведення контролюючим органом перевірки 02.05.2019 є правомірним.
На думку скаржника, так як продаж майна позивача відбувся 06.05.2019 згідно договору купівлі-продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним та не підлягає скасуванню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 09 вересня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати сум (зобов'язання) по земельному податку з юридичних осіб Державного підприємства Завод «Арсенал», результати якої оформлено актом від 02.05.2019 №001755/26-15-12-12-12/14310520.
У свою чергу, під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю з юридичних осіб, граничний термін сплати яких настав, із затримкою на 1808, 1809, 1813, 1839, 1945, 1948, 1976, 1978 календарних днів.
На підставі висновків акту камеральної перевірки від 02.05.2019 №001755/26-15-12-12-12/14310520 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0459601212 від 04.06.2019, яким позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 20% у сумі 209684,01 грн.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сплата узгодженого податкового зобов'язання за 2013 рік відбулась у 2019 році не з ініціативи платника, а внаслідок реалізації заставного майна, проведеної контролюючим органом, тому факт сплати податку внаслідок реалізації майна з ініціативи податкового органу виключає вину платника у несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податковjго кодексу України).
За правилами пункту 57.1 статті 57 Податковго кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні приписи зазначено підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (у редакції, чинній на час виникнення податкового обов'язку зі сплати земельного податку за 2013 рік) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно із пункто 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення податкового обов'язку зі сплати земельного податку за 2013 рік) податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник.
Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто, саме протиправність дії/бездіяльності є обов'язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.
Таким чином, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання, необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.
При цьому, статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проведення перевірки і винесення оспорюваного рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень ст. 126 Податкового кодексу України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 821/850/18 (провадження № К/9901/1141/19) сформувала настпний висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
У вищевказаній постанові від 24.06.2023 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 у справі №824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі №820/3543/17, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі №820/495/18, від 24.05.2022 у справі №280/928/20 про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, й відлік такого строку пов'язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Згідно зі статтею 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 Податкового кодексу України).
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування.
Зокрема, пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, підпунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати сум (зобов'язання) по земельному податку з юридичних осіб Державного підприємства Завод «Арсенал», результати якої оформлено актом від 02.05.2019 №001755/26-15-12-12-12/14310520.
У свою чергу, під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю з юридичних осіб, граничний термін сплати яких настав, із затримкою на 1808, 1809, 1813, 1839, 1945, 1948, 1976, 1978 календарних днів.
Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації ( 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.
Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів ст. 126 Податкового кодексу України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобовязання у повному обсязі.
Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 126 Податкового кодексу України є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що акт камеральної перевірки від 02.05.2019 №001755/26-15-12-12-12/14310520 не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.287.3 ст 287 Податкового кодексу України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2014 у справі №826/16204/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, позов Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ДП «Завод «Арсенал» про стягнення коштів за податковим боргом в тому числі з земельного податку за 2013 рік з рахунків відповідача в частині стягнення задоволено повністю.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2015 у справі №826/19128/14, надано контролюючому органу дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства «Завод «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14310520), яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна 10/26-55-25-01-17 від 21.11.2014.
У свою чергу, рішенням ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27.02.2015 № 1/25 вирішено на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2015 у справі №826/19128/14 здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Як наслідок, реалізація майна, яке перебувало у податковій заставі за рішенням суду відбулась у травні 2019 року, що підтверджується договором купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 06.05.2019, укладеного між Головним управлінням ДФС у місті Києві (продавець), ДП «Завод «Арсенал» (боржник-платник податків) та ТОВ «Фін Експерт Проджект» (покупець).
Таким чином, з огляду на положення статтей 88, 89 та 95 Податкового кодексу України, контроль за забезпеченням сплати податкового боргу, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно платника, покладається виключно на контролюючий орган.
Враховуючи викладене, оскільки сплата узгодженого податкового зобов'язання за 2013 рік відбулась у 2019 році не з ініціативи платника, а внаслідок реалізації заставного майна, проведеної контролюючим органом, а згідно статей 88, 89, 95 ПК України саме контролюючий орган має право та обов'язок ініціювати звернення стягнення на майно, його опис, оцінку та реалізацію, тому факт сплати податку внаслідок реалізації майна з ініціативи податкового органу виключає вину платника у несвоєчасній сплаті зобов'язання.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган, здійснюючи камеральну перевірку у 2019 році, мав дослідити обставини погашення зобов'язання, зокрема, ініціатора реалізації майна та неможливість добровільної сплати з боку платника, втім відсутність такого аналізу свідчить про неправомірне застосування санкцій та як наслідок безпідставність податкового повідомлення - рішення від 04.06.2019 №0459601212.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко