П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32135/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 27.01.2025) по справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДСНС України в Одеській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року
зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року
визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2021 року включно відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, протиправною.
зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2021 р. з урахуванням абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач/апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачці здійснювалась у межах кошторисних призначень.
Також на думку апелянта, визначення базового місяця є передчасним, оскільки судом не встановлено незаконність ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу цивільного захисту у 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 30 вересня 2021 року №519 о/с «Про виконання обов'язків, призначення на посаду та звільнення зі служби цивільного захисту» майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за станом здоров'я, 30 вересня 2021 року.
Згідно з витягу з наказу начальника 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області (по особовому складу) №100 від 04.10.2021 р. майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , звільненого у запас, вважати таким, який здав справи та посаду 4 жовтня 2021 року виключено з кадрів ДСНС та зняти з усіх видів забезпечення з 4 жовтня 2021 року.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив до відповідача заяву з проханням надати інформацію щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.
На цю заяву позивач отримав листи від 28.06.2024 року №382 та від 30.08.2024 року №6031-824/6031, якими повідомлено про розміри нарахованого грошового забезпечення та нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.
Вважаючи, що йому не у повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення відповідачем, Позивач звернулася до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами позивача про протиправність дій відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.012016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, та індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3704,19 грн щомісячно за період з 01.03.2018 року по 04.10.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період її служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 року не в повному обсязі у зв'язку з неправильним визначенням базового місяця, з якого розрахована індексація грошового забезпечення.
Так, приписами частин 1-3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
До 31.12.2015 року поріг індексації складав 101 відсоток.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, з аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Згідно матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період.
При цьому, колегія суддів враховує, що такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.
Посилання ж апелянта на те, що у спірний період не було фінансової можливості щодо виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів оцінює критично, оскільки саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов'язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Крім того слід зазначити, що реалізація особою права на виплату грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Також слід зазначити, що відповідно до Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
В апеляційній скарзі ГУ ДСНС в Одеській області також заперечує право позивача на виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року та вважає, що такий судовий захист є втручанням у його компетенцію.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги у зазначеній частині колегія суддів керується наступним.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, у якій висловив правову позицію стосовно правильності визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
У цій справі Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції та зобов'язав нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.07.2017 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
Висновками для прийняття такого рішення слугувало наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Як відзначив Верховний Суд, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Досліджуючи обставини, в якому місяці відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, суд касаційної інстанції звернувся до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено підвищені схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови, вона набрала чинності з 01.01.2008.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Наведена постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
Колегія суддів вважає, що наведене судове рішення ухвалено судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, адже подібними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
При цьому слід зазначити, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не в праві обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у цьому випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21, від 28.06.2022 у справі №640/8991/21.
Щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 04.10.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, суд зазначив, що оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 758,96 грн (11026,10 грн-10267,14 грн), що не перевищує суму можливої індексації, вірними є доводи позивача про наявність у нього права на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 3704,19 грн. (4463,15 грн. - 758,96 грн.) щомісячно.
За наведеного суд першої інстанції виснував, що слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1--1 цього Порядку.
Тобто, з абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між доходами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку дорівнює 0.
Якщо розмір підвищення доходи є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходи.
Таким чином, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача встановлено, що нараховане грошове забезпечення за лютий 2018 року становить 10267,14 грн та за березень 2018 року - 11026,10 грн.
Величина приросту індексу споживчих цін - 253, 3 %. Прожитковий мінімум у березні 2018 року - 1762 грн. Сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762, 00 грн. *253, 30 % =4463, 15 грн.
З огляду на те, що грошове забезпечення за березень 2018 року збільшилось на 758,96 грн. (11026,10 грн. -10267,14 грн), то позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення в розмірі 3704,19 грн (4463, 15 грн - 758,96 грн) відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.
Тому, колегія суддів вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2021 року відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції про те, що за період з 01.03.2018 по 04.10.2021 сума індексації з урахуванням абз. 4,6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій 3704,19 грн. в місяць.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Адже рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст.12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов