П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11793/24
Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУНП в Миколаївській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову у зарахуванні пільгової вислугу років до календарної вислугу років та до стажу службу в Національній поліції України;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та зарахувати пільгову вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 04.11.2014 -10.04.2015 - час проходження служби в підрозділах міліції «Сокіл» УБОЗ УМВС з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби у кількості 00 років, 02 місяці, 18 днів, з 26.06.2014 - 26.07.2014; 25.09.2014 - 24.10.2014; 05.01.2015 - 03.02.2015; 04.03.2015 - 02.04.2015; 16.01.2016 - 01.03.2016; 14.04.2016 - 14.05.2016; 30.09.2016 - 30.11.2016; 30.01.2017 - 30.03.2017; 29.07.2017 - 29.09.2017; 29.11.2017 - 25.01.2018; 30.03.2018 -30.04.2018, 30.04.2018 - 30.05.2018; 29.09.2018 - 10.01.2019, 11.03.2019 - 12.05.2019; 07.10.2019 - 10.12.2019; 18.05.2020 - 18.07.2020, 03.12.2020 - 04.03.2021; 13.05.2021 - 14.07.2021; 13.09.2021 - 15.11.2021; 15.01.2022 - 02.05.2022; 12.11.2022 - 25.11.2022 - час проходження служби в АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей у складі сил та засобів з метою службових завдань, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією РФ проти України, які дають право проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяця.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 04.02.2008 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в поліції, зокрема, на посаді заступника командиру батальону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області., спеціальне звання майор поліції.
Посилаючись на положення статей 1, 12, 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), підпункту «в» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393) позивач вважає, що у нього є право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні періоди за 2014-2022 роки.
На переконання позивача, норми Порядку №393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення зі служби в поліції, але й під час проходження служби, з метою встановлення права на пенсію за вислугу років.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, апелянт наполягає, що він має право на зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, згідно пункту «а» статті12 Закону №2262-ХІІ та пункту 3 Порядку №393.
Мотивуючи свою позицію щодо необхідності застосування редакції Порядку №393, яка діяла на час виникнення у нього права на зарахування пільгової вислуги років, апелянт зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку № 393, чинного на день звільнення позивача зі служби.
При цьому, апелянт посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 у справі №12-р/2018 наголошує на тому, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підриває довіру до держави.
До того ж, на переконання апелянта, протиправні дії відповідача призводять до порушення його майнових прав, в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 04.02.2008 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу Національній поліції України, а саме, зокрема:
- 04.02.2008 -_ 02.06.2008 інспектор ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївський області;
- 02.06.2008 - 19.09.2011 інспектор з дізнання відділення оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод та дізнання відділу УДАІ УМВС України в Миколаївський області;
- 19.09.2011 - 01.07.2013 інспектор відділу ДAI ММУ УМВС України в Миколаївський області
- 01.07.2013 - 07.10.2013 інспектор сектору оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, ММУ УМВС України в Миколаївській області;
- 07.10.2013 - 14.04.2014 інспектор-черговий чергової частини штабу Заводського районного відділу ММУ УМВС України в Миколаївській області;
- 14.04.2014 -_ 01.05.2014 виконуючий обов'язки командир l-го оперативного взводу спеціальної роти міліції УМВС України в Миколаївській області;
- 01.05.2014 - 04.11.2014 командир l-го оперативного взводу спеціальної роти міліції УМВС України в Миколаївській області;
- 04.11.2014 - 06.11.2015 оперуповноважений відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ УМВС України в Миколаївській області
- 07.11.20l5 - 21.03.2016 старший інспектор батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області;
- 21.03.2016 - 25.04.2016 виконуючий обов'язки заступника командира взводу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області;
- 25.04.2016 - 01.07.2016 заступник командира взводу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області;
- 01.07.2016 - 14.01.20|7 старший інспектор l-го взводу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області;
- 14.01.2017 - 28.08.2017 інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області;
- 28.08.2017 - 05.03.2018 інспектор взводу № l батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області;
- 05.0З.20l8 - 11.03.2019 інспектор взводу № l роти патрульної служби поліції особливого призначення ГУНП в Миколаївській області;
- 11.0З.2019 - 27.06.2022 командир взводу №2 роти патрульної служби поліції особливого призначення ГУНП в Миколаївській області;
- 27.06.2022 - 03.04.202З заступник командира роти №2 «Херсон» батальйону патрульної служби поліції особливого призначення ГУНП в Миколаївській області;
- 03.04.2023 - 04.07.2024 старший інспектор взводу №3 роти поліції особливого призначення ГУНП в Миколаївській області;
- 04.07.2024 -_ 01.08.2024 командир роти № l батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Миколаївській області;
- 01.08.2024 - дотепер заступник командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області.
Під час проходження служби у складі підрозділів ГУНП та УМВС в Миколаївській області ОСОБА_1 протягом 2014-2022 років брав участь в АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей у складі сил та засобів з метою службових завдань, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією РФ проти України.
Позивач через свого представника звернувся до начальника ГУ НП з адвокатським запитом про зарахування до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні.
Листом від 16.11.2024 ОСОБА_1 надана відповідь, у якій роз'яснено, що зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ чинним законодавством не передбачено. Додатково роз'яснено, що пільгова вислуга років зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії і впливає лише на розмір пенсії згідно пункту «а» статті 13 вищевказаного Закону.
Не погодившись з такими діями ГУ НП в Миколаївській області, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилаючись на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, зазначив, що на теперішній час законодавство не передбачає врахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії, а вислуги років позивача у календарному обчисленні недостатньо для призначення йому пенсії, а тому суд вважав, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні пільгової вислуги років у календарну вислугу років.
Вимоги про зарахування спірної пільгової вислуги років, суд визнав похідними та зазначив, що така обраховується лише під час призначення пенсії, для визначення її розміру. Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, суд визнав, що заявлені вимоги мають передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про протиправність відмови відповідача у зарахуванні пільгової вислугу років до календарної вислугу років та до стажу службу в Національній поліції України відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ та положень Порядку №393, колегія суддів керується наступним.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина 1 статті 60 Закону № 580-VIII передбачає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Частина 3 статті 78 Закону № 580-VIII встановлює, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Відповідно до частини 4 статті 78 статті 78 Закону № 580-VIII порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписи статті 102 Закону № 580-VIII визначають, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі і вище - Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.
Пункт «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі і вище -Порядок № 393).
Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Пунктом 3 Порядку №393 були передбачені умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Верховний Суд з метою забезпечення єдності та сталості судової практики неодноразово на рівні судових палат висловлювався щодо застосування положень Закону №2262-ХІІ та Порядку №393 з питань пільгового обчислення календарної вислуги років.
Зокрема, Верховний Суд у постанові по справі №805/3923/18-а від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Такий зміст пункту 3 Порядку № 393 був чинний до 16.02.2022 та вказував на те, що пільгове обчислення вислуги років передбачене в цілях саме призначення пенсії, що відповідало вимогам статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, на виконання якої і було затверджено Порядок №393.
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 до Порядку №393 внесені зміни. Нова редакція пункту 3 Порядку №393 передбачає зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії.
Отже, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону та не може бути застосована до їх звільнення з органів Національної поліції.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №640/30284/20.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.08.2024 - дотепер працює на посаді заступника командиру батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області, що сторонами не заперечується.
Враховуючи, що позивач проходить службу в поліції, а також те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зарахування позивачу період проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції у пільговому обчисленні до стажу служби в поліції, для призначення пенсії.
Зобов'язання ГУНП в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування.
В контексті зазначеного колегія суддів наголошує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
За таких обставин, вимога позивача про зарахування до загального стажу пільгових періодів роботи є передчасною, оскільки відповідна процедура здійснюється для призначення пенсії та їй передує звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція щодо передчасності вимог про зарахування пільгової вислуги років до календарної до звільнення особи зі служби з органів внутрішніх справ викладена в постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі 520/11545/19, від 22.02.2023 у справі №320/12166/20, від 25.01.2024 у справі №640/3813/21.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На думку колегії суддів посилання апелянта на висновки Верховного Суду є недоречними, оскільки в силу зміни нормативно-правового регулювання спірного питання, такі висновки не є актуальними, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Окрім цього, апелянт помилково наводить уривки з висновків суду касаційної інстанції, не звертаючи уваги на те, що такі висновки стосуються правовідносин, що стосуються права на призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгової вислуги, відповідно до Порядку №393 чинного на день звільнення особи зі служби. В даному ж випадку, як мовилося вище, апелянт продовжує службу в органах поліції, а тому посилання на таку практику є помилковим.
Посилання ж апелянта на те, що протиправна відмова відповідача становить втручання в його майнові права, у розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення з боку відповідача прав ОСОБА_1 .
З тих самих підстав колегія суддів вважає недоречним посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 у справі №12-р/2018, щодо порушення його прав як особи, яка виконала свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.
Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко