Справа № 750/12435/25
Провадження № 2-а/750/269/25
14 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову серії 2КІ №0002624686 від 15 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення.
Позивач отримав оскаржувану постанову 04.09.2025, про що надав суду відповідні докази про вручення йому поштового відправлення.
Позивач обґрунтував свій позов тим, що 15 серпня 2025 року головним спеціалістом - інспектором з паркування Радіоновим О.М. відносно нього, як власника автомобіля Ford Fusion державний номерний знак НОМЕР_1 , було винесено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач стверджує, що доданими ним до позовної заяви доказами підтверджується, що транспортний засіб Ford Fusion державний номерний знак НОМЕР_1 15.08.2025 о 13:06 дійсно знаходився за адресою: м. Київ, вулиця Жилянська, 30/32, але не створював перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху, своїм розташуванням не робив неможливим рух інших транспортних засобів та не створював перешкоду для руху пішоходів, а відстань, що залишалася для руху пішоходів, перевищувала 2 метри.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2025 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що наявність у діях позивача ознак правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП підтверджується сукупністю доказів, які є в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та були дослідженні при прийнятті оскаржуваного рішення.
Представник відповідача у відзиві звертає увагу, що оскаржувану постанову винесено у зв'язку з порушенням позивачем вимог підпункту д) пункту 15.10 Правил. Аналізуючи положення пункту 15.10 Правил, убачається, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Разом з тим, зі змісту вищевказаних положень убачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Оскільки матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, посилання позивача щодо дотримання вимог Правил є необгрунтованим. Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб не розташовано на краю тротуару, що підтверджується фотознімками - фото 1,3,4 та узгоджується з судовою практикою. Так, з доданих фотознімків вбачається, що автомобіль Позивача розміщено чотирма колесами безпосередньо на тротуарі, а не на його краю.
Відповідно до частини першої статті 269 КАС України, у справах, визначених в тому числі статтею 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 15.08.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. (а.с.12)
У постанові зазначено, що транспортний засіб Ford Fusion державний номерний знак НОМЕР_1 15.08.2025 о 13:06, власником якого є ОСОБА_1 , поставлений на стоянку так, що створював перешкоди для руху пішоходів, чим порушено п.15.10 (д) ПДР.
Позивач отримав оскаржувану постанову 04.09.2025.
Позивач у своєму позові не заперечує того факту, що його транспортний засіб Ford Fusion державний номерний знак НОМЕР_1 15.08.2025 о 13:06 дійсно знаходився за адресою: м. Київ, вулиця Жилянська, 30/32, але на переконання позивача, він не створював перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху, своїм розташуванням не робив неможливим рух інших транспортних засобів та не створював перешкоду для руху пішоходів, а відстань, що залишалася для руху пішоходів, перевищувала 2 метри.
Відповідно до підпункту 15.10 д) Правил, стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів. Суб'єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин
Відповідно до пункту 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.5 Правил дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
В свою чергу, пункт 15.10 Правил містить перелік випадків, в яких заборонено здійснювати стоянку.
Підпунктом. 15.10 д) Правил стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Зі змісту оскаржуваної постанови видно, що її винесено у зв'язку з порушенням позивачем вимог підпункту д) пункту 15.10 Правил.
З положень пункту 15.10 Правил убачається, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Отже, водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
З наданих представником відповідача до відзиву на позовну заяву матеріалів фотофіксації правопорушення видно, що позивач здійснив стоянку безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, адже автомобіль позивача розміщено чотирма колесами безпосередньо на тротуарі, а не на його краю, а перед автомобілем ще й розміщена зелена зона з деревом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17 «транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. Тобто, край тротуару, визначений однією з умов пп. «в» п. 15.10 ПДР України для стоянки легкових автомобілів та мотоциклів, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини. Натомість, відповідно до фотознімків, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, оскільки між проїзною частиною та автомобілем є паркан. За таких обставин, доводи апелянта про дотримання ним пп. «в» п.15.10 ПДР є необґрунтованими та безпідставними, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення п.п. «б» 15.10 ПДР.»
У даній справі, з матеріалів фотофіксації правопорушення, чітко видно, що між транспортним засобом позивача і проїзною частиною розміщується зелена зона (росте дерево), яку чітко видно на фотознімках 1,3,4, що в свою чергу спростовує твердження позивача щодо розміщення транспортного засобу на краю тротуару.
До того ж, автомобіль позивача не був поставлений на стоянку способом часткового виїзду на тротуар передньою або боковою частиною, а повністю перебував на тротуарі перед зеленою зоною.
Оскільки матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, посилання позивача щодо дотримання останнім вимог п. 15.10 ПДР України, суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наведеного вище слідує, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.3 ст. 122 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що постанова серії 2КІ №0002624686 по справі про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-74, 122, 242-244, 250, 262, 286 КАС України, ст.ст. 85, 245, 251, 268, 283 КпАП України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст постанови складено 14.10.2025.
Суддя