Провадження № 11-кп/803/3264/25 Справа № 204/6283/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 22022040000000188 від 18 серпня 2022 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тамбов російської федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 23 листопада 2025 року включно з визначенням застави у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 084 000,00 гривень.
Судом враховано, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпав і не зменшився, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, розгляд по суті кримінального провадження триває, ризик переховування від суду збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
Суд дійшов висновку, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому, застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлений ризик є дійсними та триваючим, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Судом визначено розмір застави з урахуванням необхідності забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що вказана ухвала суду є необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_7 з моменту його затримання 27.02.2022 майже безперервно тримається під вартою. Загальний сукупний строк тримання його під вартою у справі на час ухвалення оскарженого судового рішення становив вже 3 роки та 7 місяців.
Захисник наголошує на надмірному тривалому триманні під вартою ОСОБА_7 . Відтак, є очевидним, що подальше тримання ОСОБА_7 під вартою не відповідає публічному інтересу та інтересам судового провадження та не переслідує легітимну мету, передбачену ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є таким, що порушує вимоги розумних строків (ст. 28 КПК).
Докази, на які посилається прокурор у клопотанні, не є «вагомими» у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК та не дозволяють на їх підставі переконатись у тому, що ОСОБА_7 дійсно міг вчинити інкриміновані кримінальні правопорушення, тобто, не надають підстав для твердження про існування обґрунтованої підозри у розумінні ч. 2 ст. 177 КПК, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. В порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК, прокурором не зазначено обставини, що свідчать про зменшення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Вказує про відсутність доказів в підтвердження заявленого ризику. Після звільнення з-під варти ОСОБА_7 у зв'язку з внесенням визначеної застави, у найкоротший строк з'явився до уповноваженого органу Національної поліції, де йому було вдягнуто електронний засіб стеження, а також до органу Державної міграційної служби, яким було анульовано його дійсний паспорт для виїзду за кордон, що спростовує висновки суду про можливість його виїду за кордон. За час перебування на волі обвинувачений ОСОБА_7 з'являвся на всі виклики суду, не виїжджав за межі м. Дніпра та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про порушення умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Отже, наведені обставини, а також належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 під час перебування під альтернативним запобіжним заходом свідчать про те, що раніше встановлений ризик втечі (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) настільки істотно зменшився, що перестав існувати.
Зазначає, що обвинувачений є пенсіонером поліції, приймав участь у проведенні АТО, за час служби проходив перевірки та атестації, характеризується позитивно, має постійне місце проживання в м. Дніпро, де здійснюється його кримінальне переслідування, має сталі соціальні зв'язки, дружину, яка не працює та має серйозне захворювання, малолітню доньку, повнолітню доньку, яка продовжує навчання, які перебувають на його утриманні. Також обвинувачений утримує та надає допомогу батькам дружини, які є особами похилого віку. При цьому ОСОБА_7 страждає на ряд серйозних захворювань та має незадовільний стан здоров'я.
Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір застави є непомірним для обвинуваченого та його родини, що свідчить про безальтернативність продовженого судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Соборного районного суду міста Дніпра є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 111 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з підстав наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Так само апеляційний суд позбавлений можливості перевірити обставини попередньої зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , дотримання або порушення умов запобіжного заходу, оскільки має в розпорядженні обмежені матеріали, які складаються з апеляційної скарги захисника, копії обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування, копії клопотання прокурора та копії оскарженої ухвали. Інших матеріалів, відповідно до КПК, апеляційний суд не може витребовувати, а до апеляційної скарги такі матеріали не долучені.
За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші (ст. 368 КПК).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування “обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж “поза розумним сумнівом», яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.
Так, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для... продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про... продовження строку тримання під вартою; (2) клопотання про... продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 2 ст. 422-1 КПК).
Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не входить в перевірку доводів захисника, які зводяться до аналізу обвинувального акту відносно ОСОБА_7 на предмет доведеності обставин, які в ньому викладені та інкримінуються обвинуваченому, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.
Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватись від суду, який не зменшився та продовжує існувати.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, враховує особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого (ч. 1 ст. 263 КК) та особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 111 КК, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 12 до 15 років та яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, що останній, згідно з твердженням сторони обвинувачення, яке наразі прокурор підтримує в суді, протягом тривалого періоду часу продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, які ставляться йому у провину, а також, виконуючи завдання представників спецслужб російської федерації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, а отже, в умовах, що існують в державі, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого ОСОБА_7 збільшуються можливості для ухилення від суду, оскільки здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого з об'єктивних причин значно знижується.
З огляду на вищевикладене, у цьому кримінальному провадженні тяжкість висунутого обвинувачення не є вирішальною обставиною для висновку суду про наявність реального ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і погодився із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , у зв'язку з чим апеляційний суд вважає доведеними підстави для продовження строку тримання його під вартою.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи захисника про міцність соціальних зв'язків, наявність позитивної характеристики обвинуваченого, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та на даний час не спростовують правильності висновків суду про те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну його процесуальну поведінку та запобігти наявному ризику, який є реальним та продовжує існувати.
Посилання сторони захисту про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого апеляційним судом враховуються, однак це не є самодостатньою підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на вищевикладене. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо неможливості надання адекватної медичної допомоги обвинуваченому в установі попереднього ув'язнення. Відповідно до наданої інформації начальника філії ДУ “Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях на даний час стан здоров'я обвинуваченого стабільний, відповідає наявній патології, продовжує отримувати гіпотензивні препарати, ургентного лікування в ЗОЗ МОЗ України не потребує.
Переглядаючи матеріали контрольного провадження, суд апеляційної інстанції враховує строк судового розгляду та строк перебування обвинуваченого під вартою, при цьому зазначає наступне.
За змістом ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо.
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та кількість доказів, а також з урахуванням того, що кримінальне провадження спочатку перебувало тривалий час на розгляді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (з 22 серпня 2022 року) та в подальшому ухвалою апеляційного суду від 28 листопада 2024 року направлено на розгляд до Соборного (Жовтневого) районного суду міста Дніпра, де 03 грудня 2024 року було призначено підготовче судове засідання та наразі триває судовий розгляд.
Разом з тим, апеляційний суд зважає на положення ч. 4 ст. 182 КПК, відповідно до яких розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання про розмір застави суд апеляційної інстанції враховує обставини даного конкретного кримінального провадження та положення ст. 182 КПК, за змістом яких застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У пунктах 25, 26 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України», Заява № 23312/15, від 13.04.2022, суд зазначає, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року).
З огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, тривалість перебування його під вартою, даних про його особу, його майнового стану, а також продовження існування встановленого ризику, колегія суддів вважає, що розмір застави необхідно зменшити до 1600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 844 800 гривень, яка буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігти спробам вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 183, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 23 листопада 2025 року включно.
Визначити, що у разі внесення підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 844 800 гривень (чотири мільйони вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок), обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 23 листопада 2025 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4