Провадження № 22-ц/803/5357/25 Справа № 212/826/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
14 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/826/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І. Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року,
В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюбне життя з відповідачкою не склалося, у зв'язку з чим, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб розірвано.
Під час шлюбу, за спільні кошти, сторонами було придбано автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого була 15 500 доларів США. Після купівлі авто, за спільні кошти, сторони поліпшили його стан та привели в дуже гарний доглянутий.
Між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя, так як на теперішній момент здійснити розподіл набутого у шлюбі майна відповідачка не бажає.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд визнати спільною сумісною власністю сторін у справі автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; визначити, що частки сторін позивача та відповідача у праві власності на автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є рівними та становлять по 1/2 частині; визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки автомобіля від ринкової вартості; судові витрати розподілити між сторонами відповідно до вимог чинного законодавства.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснивши поділ спільного майна подружжя, а саме: Виділено ОСОБА_2 в особисту приватну власність автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 231 872, 19 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 360,58 гривень та витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сергієнко Д.М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 03 лютого 2025 року за допомогою підсистеми Електронний суд, представником відповідачки - адвокатом Сергієнком Д.М. до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було направлено клопотання про призначення іншої дати судового засідання за поважних причин неможливості прибуття на судовий розгляд, призначений на 04 лютого 2025 року о 10:30 годині по справі № 212/826/24, а саме з підстави перебування в цей час у Криворізькому районному суді Дніпропетровської області, по кримінальній справі № 177/1445/19, як захисник обвинуваченого ОСОБА_3 .
Вказане клопотання безпідставно не було задоволено судом першої інстанції, оскільки професійна правова допомога адвокатів при здійсненні правосуддя є важливою запорукою реалізації права кожного на доступний та ефективний судовий захист (ст. 55 Конституції України), ефективність якого, в свою чергу, значною мірою обумовлюється і рівнем правової допомоги, яка надається адвокатами.
Також апелянт зазначає, що повне дослідження судом доказів означає отримання в такому обсязі доказового матеріалу, який був би достатнім для здійснення правильного висновку щодо наявності чи відсутності тих чи інших обставин цивільної справи. Повне дослідження доказів припускає наявність доказів, достатніх для висновків суду у справі, і оцінку всієї сукупності наявних у справі доказів. Для забезпечення повноти дослідження доказів суд повинен вивчити всі належні й допустимі докази. При цьому суд має право запропонувати особам, що беруть участь у справі, надати додаткові докази, якщо визнає неможливим розглянути справу на підставі доказів, наявних у справі. Повним має бути і аналіз усіх доказів
Таким чином, в даному випадку, за результатом розгляду справи за відсутності відповідачки та її представника, при ухваленні рішення, етап доказування ОСОБА_2 було протизаконно виключено судом, а отже судом з'ясування обставин було здійснено неповно та поверхово, не досліджено в усіх його аспектах.
Крім того апелянт зазначає, що вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61 5956св22). Також, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.
В даному випадку наявна незгода відповідачки ОСОБА_2 з вартістю об'єкту спірного майна, визнанням за нею права власності на транспортний засіб: автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та з розміром грошової компенсації.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Захарова М.В., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (том 1 а.с.12).
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 20.10.2023 року (том 1 а.с.13-14).
У шлюбі сторонами було придбано автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , державна реєстрація автомобіля відбулася 22 квітня 2021 року (том 1 а.с.15).
Згідно висновку судового експерта Рейнюка О.В., якого було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до статтями 384-385 КК України, середня ринкова ціна автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 463 744, 38 грн; середня ринкова ціна 1/2 частини автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 231 872, 19 грн (том 1 а.с.150-170).
Ухвалюючи оскаржуване рішення у справі суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до статті 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таку саму норму містять частини третя та четверта статті 368 ЦК України.
Тобто вказана норма встановлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18),від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17 (провадження № 61-2934св19) та від 21 квітня 2021 року у справі № 214/3609/18 (провадження № 61-3836св20).
Відповідно до частини першої статті 61СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Згідно з частиною першою статті 69СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 214/3609/18 (провадження № 61-3836св20) вказав, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 22-24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснив, що вартість майна, яка підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належать до спільної сумісної власності речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, (провадження № 61-37616св18), від 12 квітня 2022 року у справі № 750/11996/18 (провадження № 61-17520св21) та від 11 січня 2023 року у справі № 727/12392/19 (провадження № 61-4937св22).
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-2670цс16 зазначено, що в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Вказане також узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15 (провадження № 61-8033св19), від 27 жовтня 2021 року у справі № 757/34950/14-ц (провадження № 61-316св21), від 02 серпня 2022 року у справі № 760/23279/20 (провадження № 61-19299св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 154/2487/16 (провадження № 61-20752св21), від 07 червня 2023 року у справі № 509/3416/18 (провадження № 61-8483св22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зроблено висновок про те, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71СК України і статті 365ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи з 15 січня 2020 року по 20 жовтня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі сторонами було придбано автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , державна реєстрація автомобіля відбулася 22 квітня 2021 року (том 1 а.с.15).
Згідно висновку судового експерта Рейнюка О.В., якого було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до статтями 384-385 КК України, середня ринкова ціна автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 463 744, 38 грн; середня ринкова ціна 1/2 частини автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 231 872, 19 грн.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне нерухоме майно придбано у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому є спільною сумісною власністю подружжя.
У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання апелянта на те, що клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи безпідставно не було задоволено судом першої інстанції, оскільки професійна правова допомога адвокатів при здійсненні правосуддя є важливою запорукою реалізації права кожного на доступний та ефективний судовий захист (ст. 55 Конституції України), ефективність якого, в свою чергу, значною мірою обумовлюється і рівнем правової допомоги, яка надається адвокатами колегією суддів не приймаються до уваги, так як відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, незалежно від подання клопотання чи заяви про відкладення розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги щодо незгоди відповідача із визначеним судом першої інстанції розміром грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визначається виходячи з ринкової вартості, визначеного судового експерта ОСОБА_4 , що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у вищенаведеній постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо незгоди відповідачки із визнанням за нею права власності на транспортний засіб, оскільки відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Верховний Суд, необхідність такої згоди відсутня. Не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника автомобіля, в даному випадку відповідачки ОСОБА_2 , компенсації на користь іншого співвласника - позивача ОСОБА_1 , який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ - зазначений вище автомобіль, щоби врегулювати конфлікт, щодо користування та розпорядження ним. Більше того, суд не позбавляє відповідачку її частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останньої відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається відповадачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: