П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/123/25
Перша інстанція суддя Аракелян М.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:
- визнання протиправною бездіяльності щодо застосування середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язання здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 24 травня 2024 року, із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії;
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
З доводів апеляційної скарги вбачається, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач отримував пенсію за вислугу років з 2013 року та у 2024 році звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто здійснив перехід на інший вид пенсії, внаслідок чого при призначенні позивачу пенсії за віком правомірно використано середній показник заробітної плати, який використовувався при первинному призначенні пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області з 04 жовтня 2013 року та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, 24 травня 2024 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із досягненням нею пенсійного віку (60 років).
На підставі рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ від 24 травня 2024 року № 951180148283 позивача з 24 травня 2024 року переведено на пенсію за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із розрахунку заробітку для обчислення пенсії з урахуванням середнього заробітку за три роки - 2014-2016 роки.
В свою чергу, позивач звернулась до відповідача із заявою від 10 липня 2024 року, у якій просила повідомити їй за які попередні роки застосована середня заробітна плата для обчислення її пенсії за віком та який врахований коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Також, просила здійснити перерахунок та обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати мені пенсію за віком в обрахованому розмірі з моменту призначення.
В свою чергу, відповідачем листом від 12 серпня 2024 року надано відповідь, в якій зазначено, що ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, обчислену при страховому стажі 39 років 8 місяців (враховано по 31 березня 2024 року, коефіцієнт стажу 0,39667), середньомісячній заробітній платі 11298,02 грн (коефіцієнт заробітку - 1,41323 х 7994,47 грн - середня заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована), обчисленій за період з 01 липня 2000 року по 30 вересня 2013 року за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 24 травня 2024 року встановлено на рівні 4612,27 грн, де: розмір пенсії за віком - 4481,59 грн; доплата за 9 років понаднормативного стажу - 130,68 грн. Оскільки позивач з 04 жовтня 2013 року отримувала пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки - 7994,47 грн, проіндексована відповідно закону.
Не погоджуючись із незастосуванням відповідачем при перерахунку пенсії у 2024 році показника середньої заробітної плати за три попередніх роки (2021-2023), позивач звернувся до суду із даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як відповідачем не доведено правомірності своїх дій у межах спірних правовідносин, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у застосуванні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення нового виду пенсії за віком, відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В даному випадку, з 24 травня 2024 року позивачу, який отримував пенсію по вислузі років згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення», призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, після призначення пенсії за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач, вважаючи, що у нього наявне право на перерахунок призначеної пенсії за віком, з урахуванням показників середньої заробітної плати в Україні за три попередні роки (2021, 2022, 2023) перед призначенням пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Між тим, з аналізу ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при обрахунку розміру пенсії за віком застосовується розмір заробітної плати (доходу), для визначення якого, зокрема застосовується розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, пенсію позивачу за віком у 2024 році призначено із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2014-2016 роки.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що положеннями ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший.
При цьому, законодавцем визначено, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої положеннями ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, колегія суддів вважає, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, так як попередню пенсію позивач отримував відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Тому, колегія суддів вважає, що при призначенні пенсії позивачу за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів відповідає правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року (справа № 127/7522/17), у постанові від 08 лютого 2024 року (справа № 500/1216/23).
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук