печерський районний суд міста києва
757/49408/25-к
1-кс-41652/25
13 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 25.09.2025, та зобов'язання вчинити дії,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 25.09.2025.
Крім того, ОСОБА_3 просить слідчого суддю, далі по тексту:
«- зобов'язати уповноважену особу Генеральної прокуратури України прийняти до розгляду мою заяву про вчинення кримінального правопорушення від 25.09.2025…;
- визначити територіальність підслідності, а з кваліфікацією визначитися при внесенні відомостей до ЄРДР на розсуд уповноваженого прокурора, … вбачаються ознаки ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 367 КК України».
Оскільки заявник не отримав відомостей, що дані за заявою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо цього факту оскаржено до Печерського районного суду м. Києва.
У судове засідання особа, яка звернулася зі скаргою, не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлявся належним чином, у скарзі зазначив про розгляд скарги у його відсутності.
У судове засідання представник Офісу Генерального прокурора не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення до суду не надходили, про причини неявки суду не повідомлено.
Згідно з частиною четвертої статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим постановити рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчим суддею встановлено, що 25.09.2025 ОСОБА_3 направив на електронну пошту Офісу Генерального прокурора заяву (повідомлення) від 25.09.2025 щодо вчинення можливих протиправних дій суддею Новозаводського районного суду м. Чернігова ОСОБА_4 .
Разом із тим, на момент розгляду скарги ні заявнику, ні слідчому судді доказів того, що відомості із заяви про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудовий розслідувань не надано.
У той же час, завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 818/15/18 (провадження № 11-1466апп18), які слідчий суддя бере до уваги в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, слідчий суддя має з'ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відтак, перш ніж дійти висновку про наявність бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР, необхідно встановити, що подана заява дійсно є заявою про вчинення кримінального правопорушення та містить відповідні відомості.
Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з частиною другою статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення статті 214 КПК України взаємопов'язані з частиною першою статті 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (пункт 4 частина п'ята статті 214 КПК України).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 231 від 17.08.2023, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави дійти висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_3 про можливе вчинення, на думку заявника, суддею Новозаводського районного суду м. Чернігова ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, слідчий суддя дійшов висновку, що вона містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій судді і не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки відсутні фактичні обґрунтовані обставини, які б вказували на склад кримінального правопорушення в діях вказаної в заяві особи, а її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями судді.
Ураховуючи той факт, що заява ОСОБА_3 від 25.09.2025 не містить жодних фактів, які б вказували на вчинення кримінальних протиправних дій, а містить лише думку та твердження заявника про вчинення кримінального правопорушення, така заява не може вважатись заявою про вчинення кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для внесення вказаних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканність суддів. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Як зазначено у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18 (провадження № 51-8007км18) положеннями статті 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Ураховуючи те, що ОСОБА_3 у заяві від 25.09.2025 не вказано конкретних фактів, які б могли свідчити про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, які можуть стати підставою для невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Щодо вимог ОСОБА_3 , в яких він просить, далі по тексту: «зобов'язати уповноважену особу Генеральної прокуратури України прийняти до розгляду мою заяву про вчинення кримінального правопорушення від 25.09.2025, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 214 КПК України відмова у прийнятті до розгляду заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається; визначити територіальність підслідності, а з кваліфікацією визначитися при внесенні відомостей до ЄРДР на розсуд уповноваженого прокурора, хоча моя позиція, що тут вбачаються ознаки ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 367 КК України», слідчий суддя дійшов такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.
Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; про закриття кримінального провадження; про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; про відмову у визнанні потерпілим; про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування; відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, а також повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру та рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки. Даний перелік, визначений КПК України, є вичерпним.
Зазначені обставини кореспондуються також і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26.03.2019 у справі № 807/1456/17, які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, згідно якої наведений у частині першій статті 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
Частиною другою статті 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Частиною першою статті 36, частиною п'ятою статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Відтак, вимоги особи, яка подала скаргу, в яких він просить, далі по тексту: «зобов'язати уповноважену особу Генеральної прокуратури України прийняти до розгляду мою заяву про вчинення кримінального правопорушення від 25.09.2025, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 214 КПК України відмова у прийнятті до розгляду заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається; визначити територіальність підслідності, а з кваліфікацією визначитися при внесенні відомостей до ЄРДР на розсуд уповноваженого прокурора, хоча моя позиція, що тут вбачаються ознаки ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 367 КК України», не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями глави 26 цього Кодексу.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Керуючись статтями 1-29, 214, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 25.09.2025, та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1