печерський районний суд міста києва
757/3731/25-к
1-кс-5605/25
09 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), який діє в інтересах ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, Головного слідчого управління Служби безпеки України у складі міжвідомчої слідчої групи, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, вилученого 15.09.2023 під час обшуку, у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, Головного слідчого управління Служби безпеки України у складі міжвідомчої слідчої групи у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023, яка полягає у неповерненні майна, вилученого 15.09.2023 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 розмір частки 1/2 та ОСОБА_6 , розмір частки 1/2, а саме: грошових коштів у розмірі 25 тисяч доларів США.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що майно вилучено незаконно, ухвала, на підставі якого слідчі міжвідомчої слідчої групи ГСУ СБУ та ГСУ ДБР проводили обшук, не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 132 та частини другої статті 234 КПК України, обшук проходив за місцем фактичного проживання сина ОСОБА_4 - ОСОБА_4 , і були вилучені в сейфі останнього не зважаючи на те, що він повідомив орган досудового розслідування про належність вказаних грошових коштів його батьку, що підтверджується протоколом обшуку від 15.09.2023, а тому вилучені в ході проведення обшуку особисті грошові кошти ОСОБА_4 в розмірі 25 000 доларів США не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, а тому є тимчасово вилученим майном, арешт не накладався та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 щодо задоволення скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні, посилаючись на письмові заперечення.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими міжвідомчої слідчої групи Головних слідчих управлінь Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 за підозрою громадянина України ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ст. 28, ч. 3 ст. 110-2 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
У кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 110-2 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України закінчено досудове розслідування та обвинувальний акт скеровано до суду. Наразі Шевченківським районним судом міста Києва проводиться підготовче судове засідання.
11.07.2024 постановою прокурора у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 прийнято рішення про виділення матеріалів досудового розслідування щодо вчинення невстановленими особами злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 205-1 КК України, в окреме провадження № 62024000000000601 від 11.07.2024.
Зокрема виділено матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_4 та інших осіб, які можливо причетні до вчинення злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
На теперішній час у кримінальному провадженні № 62024000000000601 від 11.07.2024 здійснюється досудове розслідування слідчими міжвідомчої слідчої групи Головних слідчих управлінь Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України, у ході якого збираються докази щодо вчинення інших осіб, у тому числі і ОСОБА_4 до вчинення злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
16.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2025 у справі № 463/8001/23 було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено, серед іншого, грошові кошти у розмірі 25 тисяч доларів США.
За викладених обставин убачається, що скаргу подано в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудності для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано частиною першою статті 306 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень частин восьмої, дев'ятої статті 236 КПК України особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, частиною першою і п'ятою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25.10.2012).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до статті 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статтф 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
З матеріалів скарги встановлено, що вилучене майно, на поверненні якого наполягає заявник, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2025, на підставі якої слідчим органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
В судовому засіданні представник заявника стверджував, що грошові кошти у розмірі 25 тисяч доларів США, які були вилучені під час проведення обшуку, належать заявнику ОСОБА_4 , тобто батькові особи, у якої було проведено обшук. На підтвердження своєї позиції до скарги додано меморіальні ордера та квитанції про зняття заявником в банківських установах коштів в гривневому еквіваленті, які, як наполягає представник, останній в подальшому конвертував в долари та передав на зберігання своєму сину ОСОБА_4 . Однак, слідчий суддя не бере до уваги доводи представника, оскільки вони не доведені у спосіб визначений законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
В силу положень статей 22, 26 КПК України, вказані при зверненні зі скаргою обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18.06.2015 вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Ураховуючи вище викладене та наявні в матеріалах провадження документи, на переконання слідчого судді, в своїй сукупності не доводять обґрунтованості та свідчать про безпідставність заявлених вимог щодо повернення майна, оскільки заявником не підтверджено, що майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 16.09.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 .
З огляду на зазнчене, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги, оскільки викладені у ньому відомості є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» 21.07.2011), що цілком узгоджується з приписами частини другої статті 8, частини п'ятої статті 9 КПК України, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 7-9, 16, 169, 170, 234, 236, 303, 305-307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1