14.10.2025 Справа № 756/16335/25
Справа № 756/16335/25
№ 1-кс/756/2922/25
14 жовтня 2025 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2025 року за №12025100050001292, за підозрою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Києві, громадянин України, здобув середню освіту, студент 1 курсу коледжу «Київського професійного енергетичного коледжу», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
1. Зміст поданого клопотання
1.1. 13 жовтня 2025 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , поданого у межах кримінального провадження, яке внесене 11 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050001292, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Клопотання погоджено прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 .
1.2. У клопотанні слідчий просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 без визначення застави, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
2.1. У судовому засіданні прокурор підтримав викладені у клопотанні доводи, натомість уточнив вимоги викладені в клопотанні й просив продовжити строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 23 жовтня 2025 року, у зв'язку з завершенням досудового розслідування та виконання вимог ст. 290 КПК України.
2.2. Захисник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні подав письмові заперечення, щодо продовження строків тримання під вартою. Зазначив, що слідчим не доведено існування ризиків, зазначених у клопотанні, його підзахисний повністю визнає свою вину. Досудове розслідування на стадії завершення і підозрюваний має постійне зареєстроване місце проживання. Просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації або заставу у мінімальному розмірі.
2.3. Захисник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_6 , викладену в письмовому запереченні на клопотання про продовження строку тримання під вартою.
2.4. Законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не заперечувала.
2.5. Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисників.
3. Мотиви та оцінка слідчої судді.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція частини 2 статті 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до статті 199 КПК України на слідчого суддю покладений обов'язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідча суддя, доходить таких висновків.
3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного
Запобіжний захід на стадії досудового розслідування може застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 76-279 КПК України, повідомлено про підозру та особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановлено слідчою суддею, 23 травня 2025 року неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 13.10.2025 підозрюваному повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчій судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити саме інкримінований йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що 09 травня 2025 року, приблизно з 22 год. 48 хв. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували за адресою: м. Київ, проспект Литовський, 4-А, в приміщенні супермаркету «Сільпо», де придбали слабоалкогольний напій «пиво».
У подальшому, вийшовши з супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Литовський 4-А, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 направились в лісову смугу, де спільно розпивали слабоалкогольний напій «пиво». Під час розпивання між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, який одразу ж закінчився. Після цього, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_10 направились в сторону багатоквартирного житлового будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 5.
Тоді ж, 09 травня 2025 року, близько 23 години 30 хвилин, підходячи до магазину «АТБ», який розташований за адресою: м. Київ, проспект Литовський, 4, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на грунті конфлікту, який відбувся в лісовій смузі з ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, спрямований на нанесення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжких тілесних ушкоджень. Перебуваючи в цьому ж місці та в цей час, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_10 один удар правою ногою в область спини, та, після цього, наніс ще близько 5 ударів правою ногою в область спини ОСОБА_10 , у результаті чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю. В цей момент ОСОБА_4 почав наносити ОСОБА_10 удари правою та лівою ногою в область тулуба та наніс близько 5 ударів обома ногами.
У подальшому, коли ОСОБА_10 підвівся на ноги, ОСОБА_4 наніс один удар правим ліктем в область щелепи справа, від чого ОСОБА_10 втратив свідомість та впав на землю. Надалі, ОСОБА_4 привів ОСОБА_10 до тями, та коли останній піднявся на ноги, ОСОБА_4 підійшов до нього та наніс один удар правою рукою в область нижньої щелепи, від чого останній знову втратив рівновагу та впав на землю. Після цього, коли ОСОБА_10 підвівся на ноги, ОСОБА_4 наніс один удар лівою ногою в область тулуба, від чого останній знову втратив рівновагу та впав на землю, в цей момент ОСОБА_4 наніс один прямий удар правою ногою (підошвою) в область обличчя ОСОБА_10 .
Надалі, 09 травня 2025 року, близько 23 години 40 хвилин, ОСОБА_10 підвівся на ноги та вони спільно направились в сторону житлового будинку, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, прямуючи до вказаного житлового будинку, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , проходячи біля вхідної групи магазину «АТБ», який розташований за адресою: м. Київ, проспект Литовський, 4-А, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_10 три удари правою ногою в область спини посередині. Також, прямуючи до багатоквартирного житлового будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 5, ОСОБА_4 періодично наносив ОСОБА_10 удари ногою в область спини. У подальшому, проходячи повз житловий будинок, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 5-А, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_10 по одному удару лівою та правою рукою в область тулуба ОСОБА_10 .
Після цього, 10 травня 2025 року, близько 00 годин 10 хвилин, підійшовши до приміщення котельні, яка розташована біля житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 5, ОСОБА_4 продовжив наносити ОСОБА_10 удари, а саме: правою ногою по ногах та руками по тулубу ОСОБА_10 , та в той момент, коли ОСОБА_10 повернувся обличчям до ОСОБА_4 , останній наніс близько 10 ударів обома руками в область обличчя, та декілька ударів ногами в область тулуба ОСОБА_10 , від чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю. Тоді ж, ОСОБА_4 обома ногами наніс близько 6-7 ударів в область спини та грудної клітини ОСОБА_10 , після цього сів на ОСОБА_10 зверху та наніс лівою та правою рукою близько 15 ударів в область голови ОСОБА_10 , після цього наніс 5 ударів ліктями в область обличчя ОСОБА_10 .
У подальшому, одягнувши на руки тактичні рукавиці, ОСОБА_4 продовжив наносити ОСОБА_10 удари в область голови, після чого наніс близько 6 ударів обома ногами у область тулуба ОСОБА_10 . Надалі, коли ОСОБА_10 підвівся на ноги, ОСОБА_4 наніс йому один удар в область тулуба, від чого останній впав на землю, та, коли намагався підвестись, ОСОБА_4 наніс ногою прямий удар (підошвою) в область обличчя, та, в подальшому, близько чотирьох ударів правою ногою в тулуб ОСОБА_10 , після цього близько чотирьох ударів правою ногою в область голови.
Надалі, ОСОБА_4 підійшов до найближчого дерева та, виламавши три гілки, повернувся до ОСОБА_10 , де почав наносити йому удари гілками, кожною приблизно три-чотири удари в область ніг, сідниць та два удари в область тулуба. Після цього, ОСОБА_4 на декілька хвилин зупинився наносити тілесні ушкодження ОСОБА_10 та відійшов від нього до під'їзду багатоквартирного житлового будинку що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 5.
Після цього, 10 травня 2025 року, близько 00 годин 25 хвилин, ОСОБА_4 , повернувшись до приміщення котельні, продовжив наносити ОСОБА_10 тілесні ушкодження, а саме: наніс обома ногами в область голови приблизно дванадцять ударів, обома ногами приблизно шістнадцять-сімнадцять ударів в область черевної порожнини, обома ногами приблизно десять ударів в область грудної клітини, обома ногами в область ніг приблизно шість-сім ударів. Після цього, ОСОБА_4 почав з двох ніг стрибати на потерпілого, а саме: на живіт стрибнув близько шести раз, на грудну клітину один раз, на шию два рази, та наніс чотири удари правою ногою в область живота, та коли стрибав на грудну клітину та живіт, час від часу наносив удари обома ногами в область голови ОСОБА_10 .
У подальшому, після нанесення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 10.05.2025 близько 00 год. 35 хв., направився за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_10 численні удари руками, ногами та тупими предметами в область тулуба, голови, верхніх та нижніх кінцівок, чим спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження, а саме:
а) закрита черепно-мозкова травма (внутрішньо-черепна травма);
б) закрита травма грудної клітки та живота;
в) садна на кінцівках, які мають ознаки легкого тілесного ушкодження.
Смерть ОСОБА_10 настала від тупої поєднаної травми голови, грудної клітини та живота з ушкодженням м'яких тканин, кісток скелету, внутрішніх органів з розвитком у перебігу травматичного шоку та вторинних порушень мозкового кровообігу, на що вказує: наявність ушкоджень відмічених в п.1-3 (а,б), смугасті та плямисті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця; рідка кров в порожнинах серця та судинах, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, морфологічні ознаки розвитку респіраторного дистресс-синдрома в легенях; шунтування кровотоку, фокуси некронефроза, деструктивний набряк тканини головного мозку.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в умисному нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 2 ст. 121 КК України.
При цьому, відповідні обставини вчинення кримінального правопорушення, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчою суддею на підставі досліджених, під час судового засідання, копій документів:
- Протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 10.05.2025;
- Протоколу допиту потерпілого ОСОБА_11 від 12.05.2025;
- Протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 17.05.2025;
- Протоколу огляду предмета за участі потерпілої ОСОБА_11 від 17.05.2025;
- Протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 11.05.2025;
- Протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 13.05.2025;
- Протоколу огляду предмета за участі свідка ОСОБА_13 від 17.05.2025;
- Протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 13.05.2025;
- Протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 12.05.2025;
- Протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 14.05.2025;
- Протоколу огляду предмета від 17.05.2025(відеозаписи з камер відеоспостереження магазину «Сільпо»;
- Протоколу додаткового огляду предмета від 19.05.2025;
- Протоколу огляду предмета від 14.05.2025;
- Протоколу огляду предмета від 17.05.2025(відеозаписи з ОСББ за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 3);
- Протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_17 від 19.05.2025;
- Протокол огляду предмета за участі неповнолітнього свідка ОСОБА_17 від 19.05.2025;
- Протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 ;
- Висновку експерта №091-218-2025 від 27.08.2025 року;
- Висновку експерта №101-117-2025 від 22.08.2025 року;
- Висновку експерта №101-116-2025 від 21.08.2025 року;
- Висновку експерта №101-118-2025 від 22.08.2025 року;
- Висновку експерта №021-01183-2025 від 03.10.2025 року;
- Висновку експерта №022-236-01183-2025 від 09.10.2025 року;
- Інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінивши вказані документи в їх сукупності з доводами клопотання та заслухавши учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за викладених у клопотанні обставин.
3.3.Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні вказувала на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом та вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.3.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідча суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, а також гіпотетичну міру покарання за тяжкий злочин. Відповідно до санкції ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Також слідча суддя враховує можливість підозрюваного залишити територію України. ОСОБА_4 . Зокрема враховуючи, те що ОСОБА_4 є неповнолітнім, тобто є таким що не має обмежень з приводу перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, а тому є достатні підстави вважати що він може переховуватись від органів слідства, прокуратури та суду у третіх країнах.
Згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, неповнолітні особи не мають обмежень щодо виїзду за межі України, зокрема, у період дії воєнного стану.
Таким чином, неповнолітньому ОСОБА_4 , якому на даний час виповнилось 17 років, не потрібні жодні дозволи чи супровід дорослих для виїзду за кордон.
3.3.2. Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні
ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків та потерпілого, які надали та можуть надати органу досудового розслідування беззаперечні показання, які підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення. На даний час свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні не допитано безпосередньо в суді та їх покази містять істотне значення в даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може умовляннями та/або погрозами переконати останніх давати неправдиві покази щодо його причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, з огляду на матеріали клопотання, неповнолітній підозрюваний ОСОБА_4 після події злочину, а саме нанесення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, покинув місце вчинення злочину, при цьому не надав потерпілому невідкладну допомогу, не викликав швидку медичну допомогу, а свідомо залишив потерпілого, що свідчить про низьку соціальну відповідальність ОСОБА_4 .
3.3.3. Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаного ризику прокурор обґрунтовує тим, що неповнолітній підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, що характеризуються умисним нанесенням тілесних ушкоджень, крім того ОСОБА_4 неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення будучи неповнолітнім, а саме відносно останнього складались протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173 кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство) та ст. 178 кодексу України про адміністративні правопорушення (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді).
Вказане свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 , а також про схильність до злочинних дій.
Враховуючи вказані обставини, характер інкримінованого кримінального правопорушення, є всі підстави вважати, що неповнолітній підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність.
3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 є неповнолітньою особою, не судимий, не має постійного місця проживання, соціальні зв'язки підозрюваного, неодноразові притягнення підозрюваного до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває таза місцем проживання посередньо, за місцем навчання характеризується посередньо, має досягнення середнього рівня, навчається не в повну міру, потребує постійного контролю, не виявляє особливого інтересу до навчання, на уроках поводиться спокійно, інколи порушує дисципліну, піддається чужому впливу, підтримує дружні стосунки з учнями, батьки цікавляться життям дитини.
Наведені, на думку суду, обставини свідчать про те, що у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, існування ризиків (пункти 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) і що інший більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків. Отже, наявні достатні підстави для застосування запобіжного заходу такого, як - тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Установлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_4 такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою є, наразі, необхідним для запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам, як встановлено і неможливість застосування іншого, більш м'якого, запобіжного заходу. Крім того, існують об'єктивні чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, на даному етапі кримінального провадження продовження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
3.5. Щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Підозрюваному не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, як - то, наприклад, домашній арешт, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, не має постійного місця проживання, зареєстрований за адресою проживання батька, мешкає інколи з батьком інколи з матір'ю, знаходячись під домашнім арештом може продовжити свою злочинну діяльність, в зв'язку з чим підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного у зв'язку із відсутності письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування підозрюваного на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та руху кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства.
За скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, стадію судового провадження, майновий та соціальний стан підозрюваного, слідча суддя не вбачає підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, ураховуючи те, що вирішення питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є правом суду, слідча суддя вважає можливим при постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 не визначати розмір застави.
При цьому, слідча суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 199, 331, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, слідча суддя, -
1. Клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2025 року за №12025100050001292, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - задовольнити.
2. Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 жовтня 2025 року включно, у межах строку досудового розслідування.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
Ухвала підлягає негайному виконанню, а останнім днем строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є 23 жовтня 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1