Справа 761/41352/24 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5202/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
22 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених (в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03 жовтня 2025 року з визначенням ОСОБА_12 , застави достатньої у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30 280 000 та ОСОБА_10 у розмірі 20 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 000 та з покладенням на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не припинили свого існування, а саме ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставин кримінальних правопорушень, інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які утворюють сукупність особливо тяжких кримінальних правопорушень, покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості. Крім того, продовжує існувати ризик впливу на свідків, оскільки вказаних осіб ще не допитано у судовому засіданні, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх. Крім того, місцевий суд на даному етапі розгляду кримінального провадження зменшив суму визначеної застави та встановити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про осіб обвинувачених. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_8 подав на неї апеляційну скаргу з доповненнями, у якій вказав на її незаконність та необгрунтованість. В обгрунтування доводів скарги указав на необгрунтованість висновків суду щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.На переконання захисника під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_10 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та їх незмінності, зокрема можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні. Також стороною обвинувачення до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували реальність загрози незаконного тиску з боку обвинуваченого ОСОБА_10 на інших учасників кримінального провадження. Щодо ризику впливу на свідків, на переконання захисник, можливим встановити обмеження у спілкуванні з визначеними судом учасникам кримінального провадження. Окрім того, захисник вважав завідомо непомірним для ОСОБА_10 встановлений розмір застави, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів, що у обвинуваченого є достатні матеріальні активи у виді готівкових коштів чи коштів, розміщених на банківських рахунках, нерухомого та рухомого цінного майна. На думку захисника, застава в розмірі 60 560 000 грн є надмірною та не відповідає інституту застави, основною метою якого є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задовольнити клопотання прокурора відмовити.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав на неї апеляційну скаргу, у якій вказав на її незаконність та необгрунтованість. В обгрунтування доводів скарги указав на необгрунтованість висновків суду щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання захисника, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про можливість ОСОБА_12 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків. При цьому, прокурором у клопотанні не наведено жодних підстав, які б могли б вказувати на існування вказаних ризиків. Щодо відсутності ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, захисник вказав, що під час досудового розслідування ОСОБА_12 з'являвся за першим викликом до слідчих та прокурорів. Окрім того, ОСОБА_12 має постійне місце проживання в м. Києві, де мешкає разом з дружиною і дітьми, які перебувають на його утримані, має міцні соціальні зв'язки. Вказані обставини свідчать про належну процесуальну поведінку ОСОБА_12 та спростовують ризик переховування від суду. Також, на думку апелянта, відсутній ризик незаконного впливу на свідків, оскільки показання допитаних у кримінальному провадженні свідків не містять даних, що б могли вказувати на причетність ОСОБА_12 до вчинення злочинів, та навпаки, спростовують інкриміновані йому діяння в участі в злочинній організації та розкраданні коштів банку. Окрім того, звернув увагу на відсутність інших ризиків, які прокурор не навів у своєму клопотанні. Зокрема, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт у справі скеровано до суду, отже ОСОБА_12 не може вплинути на досудове розслідування у справі та перешкодити кримінальному провадженню. Також захисник звернув увагу, що ОСОБА_12 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, отже ризик, що він може вчинити інше кримінальне провадження є мінімальним. Окрім того, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що прокурор у клопотанні та безпосередньо під час судового засідання жодним чином не аргументував, що більш м'який запобіжний захід ОСОБА_12 не забезпечить його належної процесуальної поведінки. Також захисник не погоджується з визначеним розміром застави, оскільки, суд не навів в ухвалі обґрунтування виключності випадку, що дало йому змогу визначити заставу у розмірі більшому, ніж встановлено ст. 182 КПК України, та в оскаржуваній ухвалі не наведено критеріїв, за якими суд визначив заставу саме у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Окрім того, захисник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали суду, посилаючись на те, що встановлений законом п'ятиденний строк на апеляційне оскарження закінчився 03.04.2025, що було вихідним днем, а тому останнім днем на подачу апеляційної скарги був наступний за вихідним робочий день. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 відмовити та застосувати щодо ОСОБА_12 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. У випадку залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суму застави відповідно до ст. 382 КПК України, визначити в розмірі 300 прожитковим мінімумів для працездатних осіб в сумі 908 400 грн.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_9 подав на неї апеляційну скаргу, у якій вказав на її незаконність та необгрунтованість. В обгрунтування доводів скарги указав на те, що судом не наведено достатніх підстав, які б свідчили про існування ризиків передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.Проте, суд виходив лише з міри покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі його засудження, а також припущень щодо ймовірного впливу на свідків, експертів та інших обвинувачених, обвинуваченим ОСОБА_11 .Окрім того, апелянт зазначив, що суд прийшов до хибного висновку про наявність ризику переховуватись від суду, оскільки оскаржувана ухвала не містить жодного посилання на факт, який би свідчив про намір ОСОБА_11 переховуватись від суду, а тяжкість покарання сама по собі не може бути підставою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки це суперечить презумпції невинуватості особи.Окрім того, на думку захисника, судом не надано оцінки доводам сторони захисту, про те, що на виконання ухвали про обрання запобіжного заходу ОСОБА_11 паспорт громадянина України ОСОБА_11 про виїзд за кордон було здано до Центрального міжрегіонального управлінням ДМС у м. Києві на зберігання, що підтверджується копією листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а відтак, ОСОБА_11 позбавлений можливості покинути межі території України.Також захисник звернув увагу на те, що оскаржувана ухвала не містить жодного посилання на факт, якими б міг підтверджуватись ризик впливу на свідків, експертів, інших обвинувачених, а твердження колегії суддів про наявність такого ризику носить суто гіпотетичний характер. Наявність зазначеного ризику повинна бути підтверджена даними, що чітко вказують на психологічний чи фізичний тиск на свідків або інших учасників кримінального провадження, більше того, джерело такого доказу повинно бути безумовним. При цьому, судом першої інстанції не надано оцінки доводам сторони захисту про те, що прохальна частина клопотання прокурора не містила обов'язку покладеного на ОСОБА_11 , у разі внесення ним застави, утримуватись від спілкування з визначеним колом свідків та іншими учасниками злочинної організації. Також, на переконання захисника, що судом першої інстанції не враховано, що тривалість застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом - заставою, яка не була внесена, свідчить про необхідність перегляду її розміру.Також майновий стан ОСОБА_11 та його родини не дозволяє сплатити визначений судом розмір застави.Будь-яких доказів наявності у ОСОБА_11 надмірних статків і доходів, заможного майнового стану, який би дозволив сплатити визначену суддею суму застави, ні клопотання, ні додатки до нього не містять.Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_11 задовольнити частково, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 000 000 грн із покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_12 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити;
захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити;
захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених було вирішене на стадії судового провадження. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обгрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обгрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обгрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання обвинувачених вартою колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано те, що ризики із яким пов'язувалось застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшився ступінь цих ризиків. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачується дають підстав вважати про високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду. Ці обставини, а також те, що у даному кримінальному провадженні не допитані свідки, що вказує на існування ризику незаконного впливу на них із сторони обвинуваченого. Наявність цих ризиків указує на необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку із чим суд першої інстанції обгрунтовано продовжив обвинуваченому даний строк, належним чином мотивувавши своє рішення. Із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.
Апеляційні скарги захисників не містять доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які би істотно обмежували права обвинуваченого та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором з належною повнотою, наявність цих ризиків в ухвалі судом першої інстанції обгрунтовано із належною повнотою.
Із урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинувачених від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення воєнного стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення. Висновок суду про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини сформульованої у контексті оцінки ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, зокрема у рішеннях «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), заява № 45100/98, п. 106, від 08.02.2005 року та «Летельє проти Франції», п. 43, від 26.06.1991 року.
Доводи апеляційної скарги захисників в частині надмірності визначеної ОСОБА_10 та ОСОБА_12 застави у якості альтернативного запобіжного заходу, не визнаються переконливими колегією суддів. Ступінь констатованих ризиків, тяжкість та фактичні обставини кримінальних правопорушень, поставленого у вину ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , у взаємозв'язку із визначеним розміром застави, визначеної до тяжкості кримінальних правопорушень, обвинувачення за яким пред'явлене ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , не дають підстав для висновку про надмірність визначеного розміру застави.
Щодо доводів захисників в частині зменшення розмірів застави в кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , колегія суддів вважає, що з огляду на обставини поставленого ним у вину кримінального правопорушення та даних про особу обвинувачених, визначений розмір застави цілком відповідає даним про його особу, характеру інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання покладених на нього обов'язків та буде достатнім для того, щоб утримати їх від втечі.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім цього, колегія суддів вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі не закінчено, а ОСОБА_13 , маючи у своєму володінні телевізійний канал та інтернет видання, може перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, в тому числі шляхом висвітлення перебігу судового розгляду та здійснення провокативних випусків, які впливатимуть на маси з метою їх суспільного тиску на суд, який розглядає його кримінальне провадження.
Наведене указує на необгрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить, у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України до 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4