Справа № 362/4877/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4741/2025
19 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» - адвоката Христич Олени Володимирівни на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року (суддя Мартинцова І.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення попередніх умов праці, стягнення недоотриманої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
у липні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 610 о/с від 30 квітня 2024 року т.в.о. голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Олени Виноградової про встановлення їй з 2 травня 2024 року режиму роботи з неповним робочим часом, а саме: 1 година на місяць в останній понеділок місяця з 08:30 год. до 09:30 год., з оплатою пропорційно відпрацьованому часу; зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» поновити їй з 2 травня 2024 року попередні умови та оплату праці; стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» недоотриману заробітну плату за період з 2 травня 2024 року і до поновлення попередніх умов праці, моральну шкоду у розмірі 200 000грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 633,60грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з вересня 2018 року перебуває у трудових відносинах з АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», працюючи з травня 2022 року на посаді інженера з метрології 1-ої категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». Наказом № 1975 о/с від 19 червня 2023 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, який в подальшому визнано незаконним та скасовано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року у справі № 362/4370/23. На виконання рішення суду, наказом АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» від 29 квітня 2024 року № 602 о/с її було поновлено на посаді інженера з метрології 1-ої категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології.
Позивачка посилалася на те, що наказом від 30 квітня 2024 року № 310 о/с у зв'язку з виробничою необхідністю, керуючись положеннями ч. 2 ст. 3 Закону України від 15
березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 2 травня 2024 року їй встановлено режим роботи з неповним робочим часом, а саме: 1 година на місяць в останній понеділок місяця з 08:30 год. до 09:30 год., з оплатою пропорційно відпрацьованому часу.
Позивачка вважала, що оскаржуваний наказ є незаконним, прийнятий без дотримання норм трудового законодавства, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував в чому полягає виробнича необхідність, у зв'язку із якою до неї застосовано такий режим роботи та оплати праці. У повідомленні від 30 квітня 2024 року було зазначено, що у випадку її незгоди продовжити роботу на зазначених умовах, трудовий договір з нею буде припинено 1 травня 2024 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Свою незгоду з наказом вона засвідчила власноручним підписом на цьому наказі. 1 травня 2024 року трудовий договір з нею припинено не було. 2 травня 2024 року вона вийшла на робоче місце, де відпрацювала повний робочий день, однак вже 3 травня 2024 року начальник охорони не допустив її до робочого місця, посилаючись на наказ від 30 квітня 2024 року № 610 о/с. З метою досудового врегулювання спору вона направила на адресу відповідача досудову вимогу, яку відповідач отримав 22 травня 2024 року, однак жодної відповіді не надав.
Позивачка стверджувала, що оскаржуваний наказ, яким їй встановлено тривалість робочого часу 1 годину на місяць, не пов'язаний з будь-якими змінами в організації умов праці, а є лише елементом психологічного тиску, що здійснюється з метою змусити її звільнитись з роботи.
Також, позивачка вважала, що оскільки відповідач всупереч вимогам чинного законодавства в односторонньому порядку зменшив розмір її заробітної плати, при цьому жодних змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулося, наявні підстави для стягнення з відповідача недоотриманої заробітної плати, що має бути розрахована виходячи із її середньоденної заробітної плати, яка за два відпрацьовані місяці перед встановленням неповного робочого часу складала 1 190,48грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідачка зазначала, що з грудня 2022 року стосовно неї з боку відповідача систематично вчиняються дії, спрямовані на приниження її честі, гідності та ділової репутації, з метою припинення трудових відносин з її власної ініціативи, що проявляються у формі психологічного тиску, створення напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує недооцінювати свою професійну придатність, безпідставне негативне виокремлення з колективу, ізоляція, перешкоджання виконанню трудових функцій, недопущення на робоче місце, необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу, тобто чинився мобінг (цькування) при трудових відносинах. У період 2023-2024 років вона була змушена у судовому порядку захищати свої порушенні права щодо незаконно накладених на неї відповідачем дисциплінарних стягнень. Крім цього, встановивши їй такий режим роботи, відповідач фактично позбавив її заробітку, оскільки за травень 2024 року її заробітна плата склала 148,39грн, а за червень 2024 року - 129,18грн. Дії відповідача призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків, позбавили її можливості реалізації своїх здібностей та професійних навичок, безпідставне приниження її як людини та спеціаліста завдало істотної шкоди її авторитету, призвело до приниження честі, гідності та ділової репутації, порушення стосунків з оточуючими людьми. В цей період вона зазнала сильних душевних страждань, знаходячись у стресовій ситуації та постійному нервовому напруженні, погіршився стан її здоров'я, вона вимушена докладати додаткових зусиль для відновлення попереднього стану у судовому порядку.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ т.в.о. голови
правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Олени Виноградової № 610 о/с від 30 квітня 2024 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу ОСОБА_1» та поновлено позивачці попередні умови праці. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь ОСОБА_1 недоотриманий заробіток в сумі 145 477,15грн за період з 2 травня 2024 року по 24 жовтня 2024 року та 10 000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення у межах заробітної плати за один місяць. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 733,60грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» - адвокат Христич О.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповне дослідження судом матеріалів справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність змін в організації виробництва та праці відповідача, оскільки АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» було оператором газорозподільної системи до 1 вересня 2023 року, діючи на підставі відповідної ліцензії. Однак, у відповідності до п. 3 постанови НКРЕКП від 31 серпня 2023 року № 1596 дію такої ліцензії було зупинено, тобто з 1 вересня 2023 року відповідач перестав бути оператором ГРМ та перестав здійснювати будь-які функції, як суб'єкт господарювання на газорозподільному ринку. При цьому, все майно товариства перейшло в управління нової юридичної особи - ТОВ «Газорозподільні мережі України», тобто зміна в організації виробництва товариства була неминуча, всі працівники були звільнені за згодою сторін та взяті на роботу до нового оператора газорозподільної системи. Разом з цим, позивачка була поновлена на роботі з 30 квітня 2024 року, тобто через 8 місяців після того, як відповідач перестав бути оператором газорозподільної системи.
Представник відповідача стверджує, що у АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» відсутня можливість забезпечити позивачку роботою за попереднім режимом роботи та продовжувати попередню діяльність, працівники, в тому числі і метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології, були звільнені, тому наказом від 30 квітня 2024 року № 610 о/с позивачці з 2 травня 2024 року був запроваджений режим неповного робочого часу, а саме 1 година на місяць та запропоновано визначитись щодо згоди чи незгоди продовжувати роботу у такому режимі, про що подати заяву не пізніше 17:00 год. 30 квітня 2024 року, однак позивачкою цього зроблено не було.
Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про вибірковість застосування змін істотних умов праці, оскільки суд не врахував, що хоча у штатному розписі метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» зазначено 46 одиниць, однак працевлаштовані лише дві особи, в тому числі і позивачка, тоді як решта працівників були звільнені.
Також представник відповідача вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачка зазнала моральних страждань, які суд оцінив у 10 000грн, є необґрунтованим з огляду на те, що після звільнення позивачка була прийнята на вище оплачувану посаду начальника метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» з 5 липня 2023 року, а наказом від 25 серпня 2023 року № 3693 о/с була звільнена з роботи за згодою сторін з 30 серпня 2023 року. Також, 1 вересня 2023 року позивачка була прийнята
на роботу в АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на посаду начальника метрологічного центру виміру лабораторних вимірів управління метрології за сумісництвом, однак 15 листопада 2023 року була також звільнена за згодою сторін. При цьому, з 5 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року позивачка отримала заробітну плату в розмірі 89 666,01грн, а з 1 вересня 2023 року по 15 листопада 2023 року - 11 734,65грн. Отже, ніяких упереджених дій та наказів товариство не приймало та належно відносилось до позивачки, при цьому, позивачкою не надано суду будь-яких доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям оскаржуваного наказу та погіршенням емоційного стану позивачки, відсутністю моральної рівноваги та спокою, наявності душевних страждань, пригніченого стану, психологічного дискомфорту, емоційної напруги стресу, а також не надано будь-яких доказів перебування позивачки у такому стані.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Позивачка вважає, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною лише у випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, які мають бути документально підтверджені наказом по всьому товариству про зміну в організації виробництва та праці, де має бути розкрито зміст таких змін, однак відповідачем наявність таких змін доведено не було. Не вбачається і зі змісту оскаржуваного наказу наявність виробничої необхідності для застосування режиму її роботи неповний робочий день. Після 1 вересня 2023 року відповідач продовжив здійснювати господарську діяльність згідно статуту товариства, укладати договори, надавати послуги, приймати участь у тендерах та інше. Відповідач не зазначає, яким саме чином зупинення ліцензії з розподілу природного газу призвело до зміни в організації виробництва і праці в метрологічному центрі відділу лабораторних вимірів управління метрології, який є структурним підрозділом товариства.
Позивачка стверджує, що після зупинення ліцензії з розподілу природного газу, відповідач продовжував укладати договори на виконання робіт з повірки засобів вимірювальної техніки з підрядними організаціями, юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, комунальними підприємствами, побутовими споживачами, тощо. Також, відповідач приймав участь у тендерах та ставав переможцем, що підтверджується інформацією з офіційного сайту «Prozorro».
Крім цього, позивачка посилається на те, що у грудні 2023 року було затверджено нову редакцію статуту товариства, в якій зазначено, що предметом (основними видами діяльності), поміж іншого, є метрологічні послуги (п. 2.2.5).
Також, позивачка посилається на відповідь Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 1 жовтня 2024 року на її скаргу, в якій зазначено, що встановлення їй режиму роботи з неповним робочим часом не пов'язане зі змінами в організації виробництва і праці, оскільки такі зміни можуть відбуватись в цілому по підприємству (структурному підрозділу) і не можуть стосуватись вибірково одного працівника.
Крім цього, позивачка зазначає, що відповідач фактично погодився з рішенням суду у даній справі, скасувавши наказ № 610 о/с, поновивши її на роботі своїм наказом від 28 жовтня 2024 року №926 о/с з попередніми умовами праці та в добровільному порядку перерахувавши на її картковий рахунок 117 109,11грн недоотриманого заробітку, 10 000грн моральної шкоди та 3 005,55грн витрат зі сплати судового збору.
Також, позивачка зазначає, що посилання представника відповідача на події липня-листопада 2023 року не мають значення для вирішення питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, яку вона отримала з 30 квітня 2024 року внаслідок незаконних дій відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» - адвоката Христич О.В., яка апеляційну скаргу підтримала, позивачки ОСОБА_1 , яка проти апеляційної скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи с наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачка з 10 вересня 2018 року працює в АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (с.с. 11-13 т.1).
З 2 травня 2022 року ОСОБА_1 працювала на посаді інженера з метрології І категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».
Наказом т.в.о голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Р. Писанко № 1975 о/с від 19 червня 2023 року позивачку було звільнено з займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року у справі № 362/4370/23 наказ т.в.о голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Р. Писанко № 1975 о/с від 19 червня 2023 року визнано незаконним та скасовано, а позивачку поновлено на посаді інженера з метрології І категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» з 19 червня 2023 року (с.с.14-16 т.1).
Наказом т.в.о. голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» О. Виноградової № 602 о/с від 29 квітня 2024 року, на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року у справі № 362/4370/23, скасовано накази АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» № 1688 о/с від 25 травня 2023 року «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» та № 1975 о/с від 19 червня 2023 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »; начальнику відділу лабораторних вимірів управління метрології Болібруху Р.В. доручено забезпечити допуск до роботи ОСОБА_1 на посаді інженера з метрології І категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології з 29 квітня 2024 року, з щомісячним посадовим окладом 25 000грн; визнано відсутність на роботі ОСОБА_1 з 16 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року відсутністю з поважних причин (часом вимушеного прогулу); відділу кадрів та підбору персоналу управління з персоналу доручено внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 ; скласти коригований табель обліку використання робочого часу за час вимушеного прогулу; внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1 ; головному бухгалтеру центральної бухгалтерії доручено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року (с.с.17 т.1).
30 квітня 2024 року позивачку було ознайомлено з повідомленням «Про зміну істотних умов праці та запровадження роботи в режимі неповного робочого часу» № 8 від 30 квітня 2024 року (с.с.19 т.1).
Зі змісту вказаного повідомлення встановлено, що з 1 вересня 2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» було зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 29 червня 2017 року № 855, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію (постанова НКРЕКП від 31 серпня 2023 року № 1594). У зв'язку з неможливістю АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» продовжувати попередню діяльність, працівники, в тому числі і
метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології, були звільнені з роботи. У АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» немає можливості забезпечити позивачку роботою за попереднім режимом роботи повного робочого часу. Відповідно до наказу АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» від 30 квітня 2024 року № 610 о/с з 2 травня 2024 року для неї буде запроваджена робота в режимі неповного робочого часу, а саме 1 година на місяць в останній понеділок місяця з 08:30 год. до 09:30 год.
Також, у цьому повідомленні позивачку просили визначитись щодо згоди чи незгоди продовжувати роботу після запровадження зазначеного режиму й подати заяву до відділу кадрів та підбору персоналу управління з персоналу не пізніше 17:00 год. 30 квітня 2024 року. Якщо до 17:00 год. 30 квітня 2024 року вона не погодиться продовжувати роботу в нових умовах, то 1 травня 2024 року трудовий договір з нею припинять за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України через відмову продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
Наказом т.в.о. голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» О. Виноградової № 610 о/с від 30 квітня 2024 року у зв'язку з виробничою необхідністю, на підставі положень частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», встановлено з 2 травня 2024 року ОСОБА_1 , інженеру з метрології І категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології, режим роботи з неповним робочим часом, а саме: 1 година на місяць в останній понеділок місяця з 08:30 год. до 09:30 год., з оплатою пропорційно відпрацьованому часу (с.с.18 т.1).
З наказом позивачка ознайомилася 30 квітня 2024 року, зазначивши, що з ним не погоджується.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу, суд першої інстанції виходив з того, що зміна істотних умов праці була застосована до позивачки вибірково, не була обумовлена змінами в організації виробництва і праці в цілому на підприємстві та по структурному підрозділу, в якому позивачка обіймає посаду, відповідач продовжував укладати та виконувати договори із повірки засобів вимірювальної техніки, що входить до посадових обов'язків позивачки, а тому така зміна є незаконною.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманого заробітку за період з 2 травня 2024 року по 24 жовтня 2024 року, суд першої інстанції послався на положення частини 2 статті 235 КЗпП України.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеного факту порушення трудових прав позивачки незаконними діями відповідача, а відтак наявність у позивачки підстав для отримання відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку
вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
У пункті 2 «Прикінцеві положення» КЗпП України визначено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Указом Президента України від 04 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі, воєнний стан неодноразово продовжувався і діє на час розгляду даної справи.
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з частиною третьою статті 1 зазначеного Закону у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Частиною 2 статті 3 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/5228/22 зазначено, що «аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого
тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов'язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним. Істотними можуть вважатися й інші умови праці, як свідчить судова практика, це зокрема зменшення педагогічного навантаження, введення контрактної форми трудового договору, зміна посадових обов'язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді тощо. Зазначені зміни можуть застосовуватися до окремого працівника, відділу або до всього підприємства».
Згідно Положення про метрологічний центр відділу лабораторних вимірів управління метрології АТ «Київоблгаз», затвердженого т.в.о. голови правління АТ «Київоблгаз» 2 травня 2022 року, основним завданням МЦ, відповідно до покладених на нього обов'язків, є здійснення координації і оперативного керівництва діяльністю відділів/служб товариства з повірки засобів вимірювальної техніки, побутових лічильників газу, коректорів та перетворювачів, а також структурних і відокремлених підрозділів товариства з питань, пов'язаних із організацією і проведенням повірок ЗВТ населення та юридичних осіб з метою вдосконалення обліку природного газу та зменшення втрат (с.с.65-69 т.1).
Пунктом 1.3 Положення про відділ лабораторних вимірів управління метрології АТ «Київоблгаз», затвердженого т.в.о голови правління АТ «Київоблгаз» 2 травня 2022 року, визначено, що до складу цього відділу входить і метрологічний центр, в якому працює позивачка (с.с.98-100 т.1).
Відповідно до посадової інструкції інженера з метрології 1 категорії метрологічного центру відділу лабораторних вимірів управління метрології, на позивачку покладені обов'язки, зокрема, з організації якісної роботи з повірки засобів вимірювальної техніки в МЦ; надання споживачам якісних послуг з проведення експертизи ЗВТ; надання споживачам якісних послуг з організації повірки засобів вимірювальної техніки, в тому числі і здійснення контролю якості виконання робіт з повірки побутових лічильників газу (с.с.70-75 т.1).
З наданих суду документів вбачається, що протягом 2023-2024 років АТ «Київоблгаз», як виконавцем, укладалися та виконувалися договори з повірки засобів вимірювальної техніки (с.с. 103-117, 154-227 т.1).
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1680/21 вказано, що «під змінами в організації виробництва і праці необхідно розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо».
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 229/4863/15-ц зазначено, що «зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці».
Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи не було надано жодного документа, який би підтверджував зміни в організації виробництва і праці в АТ «Київоблгаз».
Доводи апеляційної скарги, що з 1 вересня 2023 року, після зупинення дії ліцензії на здійснення діяльності, як суб'єкта господарювання на газорозподільному ринку, відбулася зміна в організації виробництва товариства, всі працівники були звільнені за згодою сторін та взяті на роботу до нового оператора газорозподільної системи, а позивачка була поновлена на роботі через 8 місяців після того, як відповідач перестав
бути оператором газорозподільної системи, не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Суду не надано жодного доказу, що звільнення працівників відбулося саме у зв'язку із зміною в організації виробництва та праці відповідача, оскільки з наявної в матеріалах справи копії наказу № 3693 о/с від 25 серпня 2023 року вбачається, що звільнення працівників Метрологічного центру АТ «Оператор газотранспортної системи «Київоблгаз» відбулося за згодою сторін (с.с.80-81 т.1).
Звільнення інших працівників належними доказами не підтверджено.
Також в матеріалах справи наявна копія штатного розпису відповідача, який містить 5 617 штатних одиниць, і суду не надано доказів, що у відповідача відбулося скорочення штатів у зв'язку із зупиненням дії ліцензії.
Не надано суду також жодного розпорядчого документа відповідача, який би підтверджував зміну в організації виробництва та умов праці відповідача у зв'язку із призупиненням дії ліцензії.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» відсутня можливість забезпечити позивачку роботою за попереднім режимом роботи та продовжувати попередню діяльність, належними доказами не підтверджено.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження наявності змін в організації виробництва та праці відповідача, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідач не мав право змінити істотні умови праці позивачки.
Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в частині стягнення недоотриманого заробітку, тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду в цій частині.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Отже, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке
призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (постанови Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у справі № 707/2717/21, від 12 листопада 2020 року у справ № 369/9301/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 191/1052/18).
У зв'язку з порушенням відповідачем трудових прав ОСОБА_1 , врахувавши характер та глибину душевних страждань, обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000грн, що відповідає принципам розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги, що позивачкою не надано доказів того, що вона зазнала моральних страждань у зв'язку із зміною істотних умов праці, а судом не було враховано, що стосовно позивачки відповідачем не було здійснено ніяких упереджених дій, колегія суддів вважає безпідставними, так як під час судового розгляду було встановлено, що після поновлення позивачки на роботі, відповідач істотно змінив її умови праці, що не ґрунтувалося на нормах чинного законодавства та потребувало від позивачки додаткових зусиль для захисту своїх порушених трудових прав.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» - адвоката Христич Олени Володимирівни залишити без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук