Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 жовтня 2025 року № 520/4842/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ТЕКСТИЛЬ" (вул. Незалежності, буд.33, кв.67, с-ще Покотилівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62458, код ЄДРПОУ44335813) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, буд.25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ44005610) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ТЕКСТИЛЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2025р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2025/000050 від 16.01.2025р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні випуску є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Вказав, що рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2025р. винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених товарів не підтверджується поданими документами, а за результатами аналізу задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
15.01.2025 до відділу митного оформлення №1 митного посту «Житомир-центральний» з метою імпорту товарів:
- товар №1 «Регенерована пряжа 60% - бавовна, 40% - поліестер, не відноситься до гребечесаної, кардочесана, однониткова, не розфасована для роздрібної торгівлі», код згідно із УКТЗЕД - 5206120000, митна вартість - 1,52$/кг;
- товар №2 «Регенерована пряжа 60% - бавовна, 40% - поліестер, не відноситься до гребечесаної, кардочесана, однониткова, не розфасована для роздрібної торгівлі», код згідно із УКТЗЕД - 5206110000, митна вартість - 1,05$/кг, що ввозились на адресу ТОВ «СХІД ТЕКСТИЛЬ», була подана митна декларація № 25UA101020001134U1.
Разом з митною декларацією подавалися такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 22/10-21 від 22.10.2021р., Специфікаціям 1 від 05.11.2024р., додаткова угода № 1 від 01.01.2025р.; рахунок-фактура (інвойс) № 24LTF8275 від 05.11.2024р.- надано разом з митною декларацією; банківські платіжні документи: платіжні інструкції в іноземній валюті № 1 від 18.10.2024р., № 2 від 06.11.2024р, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи: CMR № 450767 від 10.01.2025р., коносамент № UTRUST24110265 від 11.11.2024р.,; договір надання послуг з перевезень вантажів: № 01.07.2023 від 01.07.2023р., довідка про транспортні витрати № 450767 від 09.01.2025р.
За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу митним органом винесено Рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2025р., в якому зазначено, зокрема: відповідно до ч. 2 cт. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною п'ятою ст.54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до гр. 20 МД поставка товару здійснюється на умовах FOB QINGDAO (CN). Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FOB необхідні дані про вартість перевезення, навантаження/розвантаження в транзитному порту. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Довідка про транспортні витрати № 450767 від 09.01.2025 видана ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та містить інформацію про вартість транспортування оцінюваного товару з території Китаю до порту в GDANSK (Польща), звідти - до митного кордону України. Разом з тим, Згідно із CMR № 450767 від 10.01.2025 транспортування товару по маршруту Польща-Україна здійснював - PP ZAKHIDTRANSBUDSERVIS, що означає, що перевезення товару здійснював саме даний перевізник. До митного оформлення не надано документи, які вказували б на юридичний зв'язок між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», РР ZAKHIDTRANSBUDSERVIS та ТОВ "СХІД ТЕКСТИЛЬ" з приводу перевезення оцінюваного товару. За відсутності таких документів, довідка про транспортні витрати №450767 від 09.01.2025 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару. Крім того, довідка про транспортні витрати №450767 від 09.01.2025 надає інформацію про вартість транспортування з порту QINGDAO до кордону України, та не містить інформацію щодо вартості перевантаження вантажу з морського судна в порту GDANSK (Польща), на автомобіль для доставки до митного кордону України. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 cm. 58 Митного кодексу України є склабовою митної вартості. Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну викладені у додатково долученій копії митної декларації країни відправлення 422720240001157583 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів. Інші документи, що долучені до митної декларації не містять цінової інформації про товар. Додатково наданий прайс-лист являються комерційною пропозицією. В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю. Разом з тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Відповідно до ч. З cm. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару); 2) прайс-лист виробника товару; 3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією. Згідно із ч. б ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 cm. 58 Митного кодексу України). З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надана інформація щодо вартості схожих товарів. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: Товар № 1 - за МД № 24UA205170020155U5 від 17.07.2024 - 1. Пряжа бавовняна (крім ниток для шиття) з вмістом бавовни менш як 85 мас. %, не розфасована для роздрібної торгівлі, пряжа однониткова, з волокон, не підданих гребенечесанню, з лінійною щільністю менш як 714,29, але не менш як 232,56 децитекса: Нитка бавовняна - 833 шт. Торговельна марка ZL WXLBupoomiK Shenzhen Xiatian Electronic Technology Co., LtdKpawa виробництва CN- 3,52 доларів США за кілограм; Товар Ne 2 - МД № UA500020/2022/008681 від 06.05.2022 - 1. Пряжа однониткова бавовняна регенірована для рукавичок, не розфасована для роздрібної торгівлі, в асортименті: - NE6/ RED (СК004) (червона) - 3358 кг; - NE6/1 ORANGE (СК006) (помаранчева) - 2450кг;- NE6/1 BLUE (СК008) (синя) - 2450 кг; - NE6 1 BLACK (СК02І) (чорна) -1274 кг. 10/1 Nm=1000 Dtexу співвідношенні 70% - бавовна, 30% - поліестер та лінійною щільністю 1000 децитекса та метричним номером 10. Являє собою однониткову пофарбовану пряжу, виготовлену зі штапельних волокон не підданих гребнечесанню. Призначена для використання у ткацтві та в в'язанні. Технічні параметри: міцність 61,7 кг/см2, розтягування при розриві 6%. Країна виробництва: CN. Торговельна марка: немає даних. Виробник: САI KINGDOM GROUP CO., LIMITED - 3,51 доларів США за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 Ne 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000050 від 16.01.2025 р. в якій зазначено, зокрема: «Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару № 1, 2 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. 52, 53 Митного кодексу України. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2024, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289, 293 МКУ і ст. 57 Податкового кодексу України.
У зв'язку з чим Декларантом подано нову митну декларацію та подані до неї супровідні документи.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно твердження митниці що документи, зазначені при митному оформленні, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та відсутня інформація для визначення митної вартості (відсутній договір про транспортне перевезення товару; відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару; тощо), то до митного оформлення ВМД № 25UA101020001134U1 від 15.01.2025р. було представлено відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України: декларація митної вартості - надано разом з митною декларацією; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 22/10-21 від 22.10.2021р. - надано разом з митною декларацією; рахунок-фактура (інвойс) № 24LTF8275 від 05.11.2024р. - надано разом з митною декларацією; банківські платіжні документи: платіжні інструкції в іноземній валюті № 1 від 18.10.2024р., № 2 від 06.11.2024р, що стосуються оцінюваного товару; а також платіжна інструкція № 4 від 20.01.2025р. на оплату транспортно-експедиторських послуг, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи: CMR № 450767 від 10.01.2025р., коносамент № UTRUST24110265 від 11.11.2024р., якщо за умовами поставки дані витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: договір надання послуг з перевезень вантажів № 01.07/23 від 01.07.2023р., рахунок на оплату № LS-4615150 від 09.01.2025р., довідка про транспортні витрати № 450767 від 09.01.2025р.; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню - не потребує надання (не підлягає ліцензуванню).
Щодо декларування рівня митної вартості нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари оформлені митницями ДМС України. Джерелом інформації для Рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2025 є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: ВМД № 24UA205170020155U5 від 17.07.2024р., UA500020/2022/008681 від 06.05.2022р.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п. 2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор».
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення “Інспектор» суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.
Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Ствердження митного органу про те, що «Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ: товар 1) 3,52 доларів США за кілограм, товар 2) 3,51 доларів США.», згідно постанови Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі № 826/16699/16 «Про коригування митної вартості товарів під час спрацювання профілів ризиків і наявності інформації про оформлення в митному відношенні ідентичних і подібних товарів іншими способами: Спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками й наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено в митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту».
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.
В свою чергу, декларант надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Верховний Суд у Постанові від 21.10.2021 р. у справі № 420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Хоча показники вартості попередньо імпортованих товарів беруться митним органом до уваги, рішення про коригування митної вартості не може бути визнане законним у разі, якщо відмінність у вартості попередньо імпортованих товарів є єдиною причиною для такого коригування.
Верховний Суд у Постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.
Верховний Суд у Постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.
Стосовно того, що «відомості про ціну викладені у додатково долученій копії митної декларації країни відправлення 422720240001157583 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів.». Згідно з ч.3 ст.57 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення;
Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни.
Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. № 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), на який у запиті від 03.10.2023 року посилається митний орган при витребуванні додаткових документів, начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Отже, вимога митниці про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Так само не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
Що до того, що «Додатково наданий прайс-лист являються комерційною пропозицією. В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців.» то до додатково до митного оформлення ВМД 25UA101020001134U1 був поданий прайс-лист б/н від 05.11.2024, який є і в документах, поданих до суду. А згідно з текстом постанови Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 815/1780/17: «На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі, та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару».
Згідно постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17: «Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».
Що до стверджень митниці про те, що «транспортування оцінюваного товару з території Китаю до порту в GDANSK (Польща), звідти - до митного кордону України. Разом з тим, Згідно із CMR № 450767 від 10.01.2025 транспортування товару по маршруту Польща - Україна здійснював - PP ZAKHIDTRANSBUDSERVIS, що означає, що перевезення товару здійснював саме даний перевізник. До митного оформлення не надано документи, які вказували б на юридичний зв'язок між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», PP ZAKHIDTRANSBUDSERVIS та ТОВ "СХІД ТЕКСТИЛЬ" з приводу перевезення оцінюваного товару. За відсутності таких документів, довідка про транспортні витрати № 450767 від 09.01.2025 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару.»
Відповідачу був представлений Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 01.07/23 від 01.07.2023р., між ТОВ «СХІД ТЕКСТИЛЬ» та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», згідно якого здійснювались експедиторські послуги, та договір перевезення вантажів автотранспортом № 25/07/2023 від 25.07.2023р. між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» і ПП «ЗАХІДТРАНСБУДСЕРВІС», згідно якого здійснювалося перевезення товару автомобільним транспортом., а також рахунок - фактура № LS- 4615150 від 09.01.2025р. і довідка про транспортні витрати № 450767 від 09.01.2025р., які включають всі транспортно-експедиційні послуги по перевезенню товару від порту QINGDAO (Китай) до м. Харків (Україна), тож є всі документи, що підтверджують вартість перевезення товару. А згідно з правовим висновком Верховного Суду у Постанові КАС ВС від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14: «якщо закон не визначає доказ / докази, яким / - ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів».
Що до того, що «довідка про транспортні витрати № 450767 від 09.01.2025 надає інформацію про вартість транспортування з порту QINGDAO до кордону України, та не містить інформацію щодо вартості перевантаження вантажу з морського судна в порту GDANSK (Польща), на автомобіль для доставки до митного кордону України».
Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010»: термін «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. А покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов'язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження. Тож продавець сплачує витрати за фрахт товару, що було вказано у довідці про транспорті витрати № 450767 від 09.01.2025р. А згідно статті 14.1.12 Податково Кодексу України № 2755 від 02.12.2010р: «базова ставка фрахту - сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування; згідно статті 14.1.260 «фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами».
Стосовно Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень, на які посилається митниця у рішенні про коригування митної вартості №UA101000/2025/000022/1: «Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476», то відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством. Тобто Методичні рекомендації не є обов'язковим до застосування нормативно-правовим актом, при цьому вказаний документ визначає рекомендації по формуванню саме собівартості послуг. Відповідно до ст.5 ГК України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів.
Згідно з ст. 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб'єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках. Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання. З урахування вищевикладеного можна прийти до висновку, що посилання Житомирської митниці на необхідність застосування до спірних правовідносин при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, є необґрунтованим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.
Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Так, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного в даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2025р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2025/000050 від 16.01.2025р., прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ТЕКСТИЛЬ".
Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6500грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надано Рахунок на оплату №2 від 18 січня 2025 року, Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №2 від 18.02.2025 року, платіжна інструкція №11 від 10.02.2025 року, договір про надання правової допомоги № 5 від 17.01.2025 року, додаткову угоду № 1 від 17.01.2025р.; ордер від 03.02.2025р. про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "СХІД ТЕКСТИЛЬ" адвокатом Борбунюк О.В.
Суд зазначає, що згідно з ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи викладені вище міркування, беручи до уваги правові висновки постанови Верховного Суду від 10.06.2021р. по справі №820/479/18 та від 22.06.2022р. по справі №380/3142/20, враховуючи надані до матеріалів справи документи, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 6500,00 грн.
З урахуванням вказаного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ТЕКСТИЛЬ" (вул. Незалежності, буд.33, кв.67, с-ще Покотилівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62458, код ЄДРПОУ44335813) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, буд.25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ44005610) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000022/1 від 16.01.2025р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2025/000050 від 16.01.2025р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (вул. Перемоги, буд.25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ТЕКСТИЛЬ" (вул. Незалежності, буд.33, кв.67, с-ще Покотилівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62458, код ЄДРПОУ44335813) витрати по сплаті судового збору в розмірі 8673 (вісім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 40 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 (шість тисячі пятсот) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Рубан В.В.