про повернення позовної заяви
13 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12992/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду в розмірі 818,40 гривень.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Постановлено усунути недоліки шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку в частині позовних вимог, що охоплюють період з з 03.05.2019 по 18.06.2025 з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду.
09.10.2025 до суду надійшла заява від позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обгрунтування якої зазначив, що з початку введення на теритоорії України режиму воєнного стану, в період з лютого 2022 року по теперішній час, військова частина НОМЕР_1 залучена до заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у тому числі посадовими особами юридичної служби, здійснюються додаткові завдання і функції юридичних радників у ході планування та здійснення заходів з управління підпорядкованими силами та засобами під час відсічі повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України.
Із 06.10.2025-10.10.2025 суддя перебував у відпустці.
Надаючи оцінку вказаній заяві та зазначеним у ній підставам для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виснує наступне.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частинами першою та другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Щодо посилань позивача на запровадження на території України воєнного стану, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та який діє і на теперішній час.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з позовом без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність такого звернення та без надання відповідних доказів того, яким чином введення військового стану вплинуло на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та унеможливило звернення до суду у строк, становлений ч.2 ст.122 КАС України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2025 року у справі № 990/102/25, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, суд не вбачає поважних причин для його поновлення, оскільки, останній не конкретизував межі впливу запровадження такого стану на службу військовослужбовців військової частинм, що, зокрема, відповідають за своєчасне подання позовних заяв та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Доводи позивача про те, що з початку введення на теритоорії України режиму воєнного стану, в період з лютого 2022 року по теперішній час, військова частина НОМЕР_1 залучена до заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у тому числі посадовими особами юридичної служби, здійснюються додаткові завдання і функції юридичних радників у ході планування та здійснення заходів з управління підпорядкованими силами та засобами під час відсічі повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, є неприйнятними, оскільки з 03.05.2019 відповідач була виключена зі списків військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу № 113 від 03.05.2019, довідка розрахунок № 181 щодо речового майна відповідача також складено 03.05.2019, тобто ще до запровадження в України режиму воєнного стану, через 6 років після звільнення з військової служби відповідачем. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності таких непереборних обставин у діяльності військової частини НОМЕР_1 у спірний період, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Звернення до суду через шість років із дати, коли позивач дізнався про порушення свого права є порушенням принципу правової визначеності та не відповідає верховнству права, не є пропорційним у демократичному суспільстві та не несе легітимної мети.
Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ЩОДО СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ У ПОДІБНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ.
Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №520/11225/23:
"Позиція Верховного Суду.
31 жовтня 2019 року набув чинності Закон № 160-ІХ, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Таким чином позивач неправильно тлумачить норми Закону № 160-ІХ, ототожнюючи поняття строків "притягнення до матеріальної відповідальності" та "відшкодування завданої шкоди", адже, дійсно, за змістом положень Закону № 160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди - у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби - здійснюється у судовому порядку. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, Закон № 160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.
За таких умов, при визначенні строку звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.
Так, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Водночас у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (стаття 123 КАС України).
На тлі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що звернення Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів відбулося поза межами строку, визначеного процесуальним законом.
Отже, аргументи заявника касаційної скарги про те, що Управлінням поліції охорони в Харківській області не пропущено строк звернення до суду з даним позовом є безпідставними.
До того ж принагідно звернути увагу на те, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції спорів даної категорії є усталеною та послідовною і полягає у тому, що у випадку вирішення спору щодо зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі згідно зі статтею 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18, від 27 травня 2021 року у справі № 203/3782/19, від 21 лютого 2022 року у справі 932/14855/19, від 07 березня 2023 року у справі 761/1366/20 та від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/4643/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
У цій справі позивачем не наведено належних обґрунтувань відносно того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом. Тож суд апеляційної інстанції у своїй постанові правильно зазначив, що позивач не конкретизував межі впливу запровадження воєнного стану на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин."
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, отже, позовна заява повертається позивачу.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів повернути особі, яка її подала, а саме - позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Бевза