Справа № 420/13533/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 30.04.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року.
зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року у сумі 57 129,58 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
В обґрунтуваннях позовних вимог вказано, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.07.2017 року №163 позивача було виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Проте, як стало відомо позивачу - відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року протиправно не враховував січень 2008 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць).
Такі протиправні дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Зокрема, за період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року не нараховано та не виплачено індексації грошового забезпечення у сумі 57 129,58 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач з поданим позовом не погодився та у поданому відзиві просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Зазначає, що до позовної заяви не додані копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 та копію картки платника податків, у зв'язку з чим не можливо ідентифікувати особу позивача, оскільки відповідно даних військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військову службу проходив ОСОБА_1 у якого РНОКПП НОМЕР_2 , а в позовній заяві зазначений інший номер - РНОКПП НОМЕР_3 , що має істотне значення при розгляді даної справи та прийнятті відповідного рішення.
Вказує, що відповідно наказу № 163 командира військовій частині НОМЕР_1 НГУ було звільнено з військової служби, а до суду він звернувся 05.05.2025 року, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо встановлених термінів на звернення до суду.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, позивачем не наведено жодної підстави, яка б об'єктивно перешкоджала (утворювала обставини непереборної сили) звернутися до суду у строк із даними вимогами. Так, нездійснення після звільнення жодних дій задля отримання інформації про нараховані та виплачені суми очевидно свідчить про усвідомлену бездіяльність позивача та відсутність будь-яких об'єктивних перешкод своєчасно звернутися до суду в тому випадку, якщо позивач вважає неповним остаточний розрахунок при звільненні.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, даний адміністративний позов не підлягає розгляду, а провадження підлягає закриттю.
Представник позивача подав до суду заяву в якій зазначив, що у період проходження військової служби позивач змінював реєстраційний номер картки платника податків, а саме з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 на підтвердження таких обставин надається стара та нова копії карток платника податків позивача.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 витребувано від Центрального архівного відділу Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 37956118) належним чином засвідчені документи, а саме накази щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу та всіх видів забезпечення, про звільнення і виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, довідку щодо нарахування та виплати позивачу в період з 01.01.2015 року по 26.07.2017 року включно грошового забезпечення із зазначенням всіх його складових, а також інформацію щодо базового місяця, який було використано під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача у 2015-2017 роках.
13.10.2025 через засоби поштового зв'язку Центральним архівним відділом Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 37956118) надано належним чином засвідчені документи, а саме накази щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу та всіх видів забезпечення, про звільнення і виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, довідку щодо нарахування та виплати позивачу в період з 01.01.2015 року по 26.07.2017 року включно грошового забезпечення із зазначенням всіх його складових.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі,
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази ОСОБА_1 в періоди проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 04.07.2014 № 132дск ОСОБА_2 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до наказу командира військової частини від 03.07.2014 № 17 о/с прийнятий на військову службу за контрактом на три роки з 03 липня 2014 року по 03 липня 2017 року та призначити на посаду кулеметника 2-го відділення 2-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти (ВОС 101627П) з присвоєнням військового звання «солдат».
На посаді вважати з 03 липня 2014 року. Установити посадовий оклад 530 гривень за 2 тарифним розрядом.
Згідно з витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.07.2017 №163, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , старшого інструктора 1-го взводу охорони окремої роти охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, відповідно до наказу НА НГ України від 21.07.2017 Н.Р. 517 та направити на денну форму навчання до Національної академії НГУ, 26 липня 2017 року.
Справи та посаду здав 26.07.2017 року.
Згідно наявних в матеріалах справи копій карток платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 про, що було внесено дані до Державного реєстру фізичних осіб 28.09.2009 та в подальшому останньому було присвоєно новий реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 від 16.06.2016 року.
З відомостей особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2015 рік вбачається, що розмір грошового забезпечення останнього до видачі на руки в грудні 2015 року складав 3677,65 грн. При цьому, в грудні 2015 року була виплачена премія в розмірі 6713,00 грн. та 767,20 грн. Індексація грошового забезпечення виплачувалась в черні-листопаді 2015 року.
Середній розмір грошового забезпечення в 2016 році до видачі на руки складав 7400,00 грн. Розмір виплаченої індексації за 2016 рік склав 425,35 грн.
Середній розмір грошового забезпечення в 2017 році складав 7500,00 грн. Розмір виплаченої індексації за 2017 рік склав 121,45 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина статті 5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже з аналізу вказаної норми вбачається, що базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
При цьому, лише Порядок №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015 містить таке визначення, як «базовий місяць», в редакції після 01.12.2015 вказаний термін не застосовується.
Суд зауважує, що пункт 5 Порядку №1078 в редакції, після 01.12.2015 викладено у наступній редакції «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.»
Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Водночас, слід зазначити, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені Постановою № 1013. Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.
Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 3 Постанови № 1013 визначено, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
За вказаних обставин, відповідач за приписами пункту 3 Постанови № 1013 повинен був здійснювати обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 під час нарахування та виплати індексації позивачу.
Як вже було зазначено вище, індексація відноситься до однієї з соціальних гарантій громадян.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами (абзаци другий, третій статті 1).
Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Положеннями частини 2 статті 6 Закону № 1282-XII прямо визначено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, отже саме Кабінет Міністрів України, тобто саме він відповідає за належне правове регулювання у спірних правовідносинах.
Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 чітко визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
При цьому, на переконання суду, прийняття Кабінету Міністрів України постанови № 1013, якою було істотно змінені порядок та умови проведення індексації були викликані об'єктивними обставинами.
Так, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими.
При цьому, в наслідок збройної агресії російської федерації проти України в економіці держави з об'єктивних причин виникли значні негативні процеси, що викликали значний ріст інфляції.
Так у 2014 році інфляція складала у січні - 100,2; лютому - 100,6; березні - 102,2; квітні - 103,3; травні - 103,8; червні - 101,0; липні - 100,4; серпні - 100,8; вересні - 102,9; жовтні - 102,4; листопаді -101,9; грудні - 103,0. Інфляція за 2015 рік складала у січні - 103,1; лютому - 105,3; березні - 110,8; квітні - 114,0; травні - 102,2; червні - 100,4; липні - 99,0; серпні - 99,2; вересні - 102,3; жовтні - 98,7; листопаді - 102,0; грудні - 100,7. Як свідчать вказані показники, значний ріст інфляції виник саме після 20 лютого 2014 року, а отже негативні процеси в економіці виникли саме внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
При цьому, необхідно врахувати, що відповідні індекси інфляції враховувались під час нарахування та виплати інфляції діючим державним службовцям та військовослужбовцям за правилами, які були чинними до прийняття Постанови № 1013.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, такий значний ріст інфляції та негативні процеси в економіці викликали необхідність у внесенні змін у порядок та умови проведення індексації, а саме шляхом збільшення порогу індексації з 101 до 103 відсотків та чіткої прив'язки визначення початку здійснення індексації до підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На переконання суду, оскільки під час прийняття Постанови №1013 не було збільшено посадові оклади військовослужбовців, виникли передумови для формування відповідної категорії спорів та відповідної практики Верховного Суду.
Так, для прикладу Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 року по справі №400/103/21 зазначив, що він погоджується з висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.
Вказаний правовий висновок було здійснено Верховний Судом виходячи з того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Отже, відповідно до приписів Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
На переконання суду, відповідні правові позиції Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин виходячи з наступного.
Так, за загальним підходом, який Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує, вона може відступати від попередніх висновків задля гарантування юридичної визначеності. Вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 210/2257/19).
Отже причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 201/10234/20 зазначила, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи. При цьому принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це означало б неможливість виправити судом свою позицію або виключало б можливість динамічного розвитку права та суспільних правовідносин.
Згідно п. 5 Порядку №1078 в редакції, до 01.12.2015 базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Отже, до 01.12.2015 базові місяці могли переглядатись не залежно від підвищення виключно посадових окладів, а й внаслідок звичайного зростання грошових доходів населення, в тому числі військовослужбовців, які могли відбуватись за рахунок збільшення інших постійних складових грошового забезпечення, а не виключно посадових окладів.
При цьому, під час перегляду відповідного базового місяця розрахунок індексу споживчих цін здійснювався наростаючим підсумком з наступного за базовим місяця до перевищення встановленого пунктом 11 цього Порядку порогу індексації (101 відсоток).
Отже, кожне нове визначення базового місяця припиняло правовідносини щодо визначення моменту початку розрахунку індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів.
На переконання суду, повний перегляд процедури та порядку індексації грошових доходів населення з прив'язкою виключно до факту підвищення посадового окладу, яке відбулось з прийняттям Постанови № 1013 та застосування її положень до правовідносин з 01.01.2008 не відповідає принципу правової визначеності та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У Рішенні від 12 липня 2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Єдиний виняток з цього правила, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).
Суд вважає, що застосування індексів інфляції за період з 2008 року, які застосовувались під час нарахування та виплати інфляції діючим державним службовцям та військовослужбовцям до грудня 2015 року за правилами, які були чинними до прийняття Постанови № 1013 не буде відповідати положенням статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності.
Окрім того, вказане правозастосування не відповідає іншій усталеній практиці Верховного Суду, а саме щодо застосування положень ст. 233 КЗпП України, яка була застосована судом під час вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом.
Так, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
При цьому, Верховний Суд зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
За вказаних обставин суд відхиляє наведені у відзиві доводи відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з заявленими позовними вимогами, оскільки у вказаний період діяла редакція статті 233 КЗпП України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже практика Верховного Суду щодо застосування положень Порядку №1078 в редакції Постанови № 1013 та можливості визначення січня 2008 року як базового місяця не відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду щодо темпорального застосування норм права.
Суд зауважує, як свідчить п. 6 наявного у відкритому доступі протоколу № 3 засідання Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року останнім було вирішено погодитися з пропозицією Міноборони, МВС, Мінфіну та Мінсоцполітики щодо підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби шляхом збільшення розмірів їх преміювання. Міноборони, МВС підвищення розмірів грошового забезпечення здійснити в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на 2016 рік для Міноборони, Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби.
Як свідчать наявні в матеріалах справи відомості про розмір грошового забезпечення позивача за 2015-2017 роки, відповідно до вказаного рішення Кабінету Міністрів України розмір грошового забезпечення позивача в 2016 році був збільшений більше ніж на 4 тисячі грн. у порівнянні з 2015 роком.
Отже, основне збільшення заробітної плати військовослужбовців відбулось саме в 2016 році, тобто після прийняття істотних змін в Порядок №1078.
Суд не може ігнорувати вказану обставини, оскільки за приписами статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, тобто за загальним принципом індексації необхідно враховувати повну суму доходів особи.
Про необхідність врахування загального збільшення грошового забезпечення з урахуванням всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), а не лише посадового окладу свідчать також положення Прикладу 2 Додаток 4 до Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013), де прямо зазначено, що у зв'язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 16.03.2023 №400/4409/21, від 10.10.2024 у справі № 380/5929/21 та інших, зазначав, що «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Застосування правових висновків Верховного Суду щодо необхідності застосування «базового місяця» з 2008 року також можуть свідчити про вияв «правового пуризму», оскільки застосовано надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм щодо правил проведення індексації, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), а також без врахування повноважень Кабінету Міністрів України в сфері проведення індексації грошових доходів.
Окрім того, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24 вказала, що згідно з положеннями статті 6 Конституції України та статті 2 КАС адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд не втручається та не може втручатися в конституційну дискрецію (вільний розсуд) відповідача, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України, оскільки це не відповідає ані принципу розподілу влади в державі, ані завданню адміністративного судочинства.
Отже, з урахування положень статті 58 Конституції України та встановлених вище обставин, суд вважає, що після прийняття Постанови № 1013 для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р., відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 як це прямо визначено Кабінетом Міністрів України в абзаці 2 пункту 3 вказаної Постанови № 1013.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правих та фактичних підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року.
У той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів позивачу в період з 01.01.2016 року по 26.07.2017 не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року в повному обсязі.
З урахуванням висновків суду, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача виходячи з наступних показників:
Період виплатиКоефіцієнт індексаціїПрожитковий мінімумСума індексації
2016 січень-1378-
2016 лютий-1378-
2016 березень-1378-
2016 квітень-1378-
2016 травень-1450-
2016 червень4.1145059.45
2016 липень4.1145059.45
2016 серпень4.1145059.45
2016 вересень4.1145059.45
2016 жовтень4.1145059.45
2016 листопад4.1145059.45
2016 грудень8.41600134.4
2017 січень8.41600134.4
2017 лютий8.41600134.4
2017 березень12.51600200
2017 квітень12.51600200
2017 травень12.51684210.5
2017 червень16.61684279.54
2017 липень16.61684279.54
Отже позивачу за період з 01.01.2016 року по 26.07.2017 року повинна була виплачена індексація в загальній сумі 1929,48 грн., однак згідно наявних в матеріалах справи особових карток відповідачем була виплачена індексація у загальному розмірі 546,80 грн. За таких умов суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно не виплачено позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 1382,68 грн.
З урахування вище викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов?язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 26.07.2017 року в сумі 1382,68 грн. з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору та матеріали справи не містять доказів понесення ним інших судових витрат, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 26.07.2017 року з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 26.07.2017 року в сумі 1382,68 грн. з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_3 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя Роман КАРАВАН