Справа № 420/4973/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» (код ЄДРПОУ 08564699, місце знаходження: 73032, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) стосовно не виконання своїх обов'язків щодо виплати при звільненні всіх сум, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та проведення повного розрахунку на вимогу ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України,
2. Зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» (код ЄДРПОУ 08564699, місце знаходження: 73032, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) нарахувати та провести виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року, додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за березень 2022 рік та квітень 2022 рік,
3. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.04.2020 по 01.01.2025 включно ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024,
4. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення), матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.04.2020 по 01.01.2025 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5,
5. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно - січень 2008 року,
6. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року,
7. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01.01.2025 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078,
8. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01.01.2025 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078,
9. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахуванню та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 ,
10. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити нарахування та виплатити грошову компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що за час проходження служби Державною установою «Північна виправна колонія (№90)», з дати набрання чинності постанови КМУ №704 її посадовий оклад відповідачем визначено без застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 30.06.2017 по дату зміни зазначеного пункту до 12.05.2023 при обчисленні грошового забезпечення з чим позивачка не погоджується та вважає протиправним. Неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове звання призвело до неправильного нарахування інших складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, а також при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні.
Також позивач зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої зі змінами внесеними постановою КМУ № 350 від 22.03.2022, установив, що на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Позивач вважає наявним у неї право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн за березень та квітень 2022 року.
Щодо неотриманої компенсації за предмети речового майна позивач зазначає, що у разі звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього. Проте станом на дату звільнення позивача зі служби, Державна установа "Північна виправна колонія (№90)" не нарахувала та не виплатила позивачці вказану грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Також, позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з вересня 2015 по 01.01.2025 року. Не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення на підставі Закону України "Про Національну поліцію", Закону України № 2713-IV за правилами встановленими Порядком №1078 є протиправною бездіяльністю відповідача. Позивач зазначає, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Відтак, січень 2008 року є базовим для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Окрім того, позивач зазначає, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови № 704. Відповідач був зобов'язаний з березня 2018 року виплачувати позивачу індексацію різницю грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позов, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів і вимог позивачки, просить відмовити у задоволенні позову.
У своїх доводах відповідач вказує, що з метою соціального захисту персоналу на період тимчасової окупації, а також упередження взаємодії з незаконними представниками окупаційного режиму, наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Північна виправна колонія (№90)» з 14.05.2022 року оголошено простій до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи. Відповідно до наказу державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» по особовому складу № 02/ОС від 11.07.2022, прапорщику внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшому інспектору відділу охорони оголошено простій. В подальшому персонал установи виводився з простою та повторно було оголошено простій. На дату звільнення (01.01.2025 року) Позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.
Відповідач зауважує, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 територія Херсонської міської територіальної громади на якій розташована державна установа «Північна виправна колонія (№ 90)», з 01.03.2022 року до 11.11.2022 року входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації. Доказів виконання позивачем своїх посадових обов'язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, відомостей про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не підтверджене перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, що є обов'язковою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно постанови Кабінету Міністрів України №168, до суду не надано. Твердження позивача, щодо того, що у визначений період вона була присутня на своєму робочому місці та виконував свої посадові обов'язки спираючись лише на те, що вона отримувала щомісячне грошове забезпечення в повному розмірі, є хибним.
Щодо вимоги позивача зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.04.2020 по 01.01.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, відповідач зазначає, що скасування судом п. 6 Постанови № 103 не відновлюють раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. Наказом № 685/5 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу. Згідно примітки до тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Щодо грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна відповідач зауважує, що відповідно до вимог Порядку №578, облік речового майна, який необхідний для проведення розрахунків під час звільнення із служби чи роботи осіб із числа персоналу в органах і установах, на підприємствах, відображався в книгах та арматурних картках, які на сьогоднішній день ходять до переліку документів, які втрачені. Окремо звертає увагу суду, на той факт, що позивачка жодної заяви про виплату сум компенсації за неотримане речове майно при звільненні до установи не подавала, компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів ДКВС України, оскільки закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні зазначених осіб речовим майном здійснюється виплата грошової компенсації.
З приводу позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідач зазначає, що в 2016 році індексація ОСОБА_1 нараховувалась: в лютому 2016 р. нарахована індексація у розмірі 54,72 грн. (за січень 2016 р. у розмірі 27,36 грн. та лютий 2016 р. у розмірі 27,36). З 01 січня 2017 р. внаслідок підвищення посадового окладу на 500,00 грн. індексація не нараховувалась (сума індексації у місяці підвищення окладу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу п.5 Порядку №1078). З 27.01.2017 року ОСОБА_1 була на лікарняному по вагітності та пологам з подальшим оформленням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 02.09.2018 року. З 03.09.2018 року ОСОБА_1 приступила до виконання своїх службових обов'язків. Розрахунок по нарахуванню індексації доходів продовжився до 13.05.2022 року відповідно чинного законодавства, що вказано в розрахунково-платіжних відомостях. З 14.05.2022 по 31.10.2024 року ОСОБА_1 знаходилась на простої з оплатою 2/3 посадового окладу. Оплата часу простою не належить до постійних виплат, які підлягають індексації, тому виплати за час простою не індексуються ( у відповідності до п. 2 Порядку №1078). З 01.11.2024 по 31.12.2024 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці без збереження грошового забезпечення.
Окремо відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з відповідною вимогою, оскільки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення починаючи з 29.01.2020 року позивачка була обізнана отримуючи його щомісячно.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_2 наказом Північної виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області (№90) №37о/с від 13.08.2015 призначена молодшим інспектором відділу охорони установи з 13 серпня 2015 року.
Наказом державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» від 11.12.2025 року №57 о/с внесено зміни в облікові документи (зміна прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ).
15.06.2017 року, відповідно до наказу державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» №28 о/с, надано ОСОБА_1 додаткову відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 червня 2017 року по 03 квітня 2020 року.
Згідно витягу з наказу державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» №52/ВП-24 від 01.11.2024 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення за згодою сторін.
Відповідно до витягу з наказу державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» №60/ВП-24 від 27.12.2024 ОСОБА_1 перервано відпустку без збереження грошового забезпечення за згодою сторін на період воєнного стану.
Та згідно витягу з наказу державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» №101/ОС-24 від 30.12.2024 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Із довідки - розрахунку про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 по 01.01.2025 №28/9-198/Мпр/ВС від 21.03.2025 вбачається, що з квітня 2020 року по травень 2022 року виплачувалося грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, премія та інші), а також був оплачений простій у розмірі 1126,45 грн. У червні 2022 року позивачу були виплачені посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та оплачений простій у розмірі 1552 грн. В подальшому з липня 2022 року по жовтень 2024 року позивачу оплачувався простій у розмірі 1940 грн. Та у січні 2025 року позивачу були виплачені посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та компенсація за невикористані дні відпустки.
У довідці - розрахунку вказано, що при розрахунку грошового забезпечення застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 грн).
Відповідно до довідки щодо нарахування сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період проходження служби з 01.12.2015 по 01.01.2025 №2819-204/Мпр/ВС від 25.03.2025, в 2016 році індексація ОСОБА_1 нарахована у розмірі 1023,34 грн. За 2017 рік індексація не нарахована внаслідок підвищення посадового окладу на 500,00 грн, а також у зв'язку із перебуванням на лікарняному по вагітності та пологам відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 02.09.2018 року. 3 03.09.2018 року ОСОБА_1 приступила до виконання своїх службових обов'язків, за 2018 нарахована індексація 299,26 грн, за 2019 р.- 1930,15, за 2020 р. - 2664,32 грн, за 2021 р. - 5503,83 грн, з 01.01.2022 - 13.05.2022 - 2963,12 грн. У період з 14.05.2022 - 31.12.2022, протягом 2023 року та з 01.01.24 по 31.12.2024, - індексація не нараховувалася у зв'язку із простоєм та перебуванням позивача у відпустці без збереження грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за березень, квітень 2022 року, розрахунку і виплати грошового забезпечення без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі, а також вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон №2713-IV ) умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно з частиною 5 статті 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 ( в редакції Постанови КМ № 350 від 22.03.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року) на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Згідно з вказаним Переліком, програма «єПідтримка» поширюється на Херсонську область, де розташовується Державна установа «Північна виправна колонія (№90)», в якому працювала позивач на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Херсонської області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно.
Заперечуючи проти задоволення позову в цій частині відповідач зазначає про те, що наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Північна виправна колонія (№90)» з 14.05.2022 року оголошено простій до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.
Відповідач зазначає, що з 14 травня 2022 року та, зокрема до 11.11.2022 року державна установа «Північна виправна колонія (№ 90)» фактично не здійснювала жодну діяльність, її робота була зупинена.
Суд зауважує, що спірним у цій справі є питання щодо нарахування додаткової винагороди у березні та квітні 2022 року, тобто до оголошення простою установ виконання покарань.
Поряд із цим, відповідач вказує про те, що з початку дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та до моменту отримання відповідних роз'яснень від контролюючого органу установа продовжувала здійснювати свої правозастосовні та правоохоронні функції на території м. Херсон.
У зв'язку із цим, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що позивач не надала доказів виконання своїх посадових обов'язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області. Пояснення відповідача є суперечливими, не узгоджуються із письмовими доказами. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого в силу ст.77 КАС України покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не доведено відсутність позивача на службі у спірні періоди, за які було виплачено грошове забезпечення.
Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку що у березні та квітні 2022 року позивач мала право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Проте, виплата позивачу у вказаний період додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не здійснювалась, що підтверджено відповідачем у відзиві на адміністративний позов, та довідкою розрахунком про розмір та складові грошового забезпечення №28/9-198/Мпр/вс від 21.03.2025.
Відтак, у вказаній частині позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 01.04.2020 по 01.01.2025 включно ОСОБА_1 розмірів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалося судом, частиною 5 статті 23 Закону №2713-IV визначено, що умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII?«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та в подальшому ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2022 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
Наказом Міністерством юстиції України 28.03.2018 №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Пунктом 6 Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання особи рядового чи начальницького складу.
Відповідно до п.30 Порядку №925/5 (доповнений Наказом Міністерства юстиції №2113/5 від 27.05.2022 та застосовується з 08 квітня 2022 року) час проходження служби особи рядового чи начальницького складу в органах та установах, яким оголошено простій, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин посадового окладу.
Також, відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Як було встановлено судом, до травня 2022 року позивачу виплачувалося грошове забезпечення, розмір якого був визначений із посадового окладу та окладу за військовим званням, які були розраховані з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2018. З травня 2022 року по 19 травня 2023 року позивачу оплачувався простій у розмірі двох третин посадового окладу, розмір якого також був розрахований з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2018, що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Окрім того, суд враховує, що відповідно до Порядку №925/5, інші види грошового забезпечення військовослужбовців (щомісячні основні та додаткові) нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою.
Також, відповідно до п.1 розділу 14 Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Із довідки-розрахунку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що їй нараховувалася та виплачувалася допомога на оздоровлення у червні 2020 року та у червні 2021 року, розмір якої був визначений із грошового забезпечення, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що, як уже зазначив суд, є протиправним.
З вищевикладеного слідує, що у період з 01.01.2020 по 19.05.2023 у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення (включаючи виплачені у цей період одноразові види грошового забезпечення) та оплаченого простою шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Що ж до перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 31.10.2024 суд зазначає, що у травні 2023 року правове врегулювання спірних правовідносин змінилось.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 внесено зміни до Постанови №704 та абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».
Отже, Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
При вирішенні спору суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У межах справи №320/29450/24 оскаржувався пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка також є нормативно-правовим актом.
Судовим рішенням по справі №320/29450/24, яке набрало законної сили, окремі положення Постанови №481 визнано протиправними та нечинними.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права вбачається відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст.5 КАС України, ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача, застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025р., не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024р. у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024р. у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Під час нарахування позивачу двох третин посадового окладу за час простою на період з 20.05.2023 по 31.10.2024 Постанова №481 була чинною, а тому підлягала врахуванню відповідачем.
Відтак, у вказаній частині у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки із наданих відповідачем на вимогу суду документів, не вбачається нарахування та виплата такої допомоги позивачу у спірному періоді.
Окрім того, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню вимога про перерахунок грошового забезпечення з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки як вбачається зі витягів із наказів Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» №52/ВП-24 від 01.11.2024 та №60/ВП-24 від 27.12.2024 у період 01.11.2024 по 31.12.2024 позивач перебувала у відпустці без збереження грошового забезпечення.
Відповідно до п.14 Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу, яким відповідно до законодавства України надано додаткові відпустки без збереження грошового забезпечення, за час перебування в таких додаткових відпустках грошове забезпечення не виплачується.
Оскільки за час перебування у відпустці без збереження грошового забезпечення позивачу не виплачувалося грошове забезпечення, що вбачається також і з довідки-розрахунку про розмір і складові грошового забезпечення №28/9-198/мпр/вс від 21.03.2025, вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення не може бути задоволена судом.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосування базового місяця - січень 2008 року, за період з 01 березня 2018 року по 01.01.2025 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату такої індексації, суд зазначає наступне.
Пунктом 16 Порядку № 925/5 визначено, що індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
У відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078).
За приписами ст.1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
До об'єктів індексації, у розумінні п.2 Порядку № 1078 віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних соціальних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх роботодавців.
Водночас, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За усталеною судовою практикою (зокрема Верховного Суду) застосування законодавства у правовідносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення, обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, враховуючи те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 чітко визначені правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на відповідача, суд вважає, що позивач має право на виплату їй індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Що стосується застосування в якості базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, суд виходить з наступного.
Виходячи з приписів п. 5 Порядку № 1078, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015 - застосовується з 01.12.2015) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
За вказаного, саме місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення службовців.
Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21 та від 23.03.2023 справа № 400/3826/21.
Суд враховує, що 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови.
Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Лише 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Отже, визначення базового місяця залежить тільки виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року та не змінювалось до набрання чинності (а саме до 01.03.2018р.) постановою КМ України №704 від 30.08.2017р.
Доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, яке відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене вище, для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, тому для цілей вирішення спору у даній справі, базовим місяцем нарахування індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - є січень 2008 року.
В той же час суд зауважує, що згідно наказу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» №28 о/с від 15.06.2017 надана додаткова відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.06.2017 по 03.04.2020.
Як вказує відповідач, позивач приступила до виконання службових обов'язків з 03.09.2018.
Відповідно до п. 28. Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу за час перебування їх у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в установлених законодавством випадках - до шести років грошове забезпечення не виплачується.
Наведене свідчить про часткову обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.06.2017 року включно з урахуванням «базового місяця» для індексації - січень 2008 року.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.06.2017 з урахуванням місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008.
При цьому, відповідачем також не доведено, що ним здійснено було за спірний період нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця січня 2008.
Також суд враховує, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, в тому числі «індексації-різниці».
Згідно з абз.1 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018р.
Абз.2 п.5 Порядку №1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Так, відповідно до абз.3 ,4, 6 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Позивач вважає, що за період її служби з 01.03.2018 по 01.01.2025 мала застосовуватися щомісячна фіксована індексація відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078.
Оцінюючи доводи позивача суд звертає увагу, що відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Повертаючись до обставин цієї справи суд зауважує, що судом було встановлено перебування позивача у додатковій відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.06.2017 по 02.09.2018, у період якої грошове забезпечення позивачу не виплачувалося. Відтак суд не вбачає підстав для виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
В той же час, суд враховує, що позивач не припиняла трудові відносини із відповідачем та після закінчення додаткової відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мала право на нарахування та виплату індексації, обрахованої як різниця між сумою можливої індексації у березні 2018 року і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, за посадою, яку продовжувала обіймати позивач.
Ухвалою суду від 08.09.2025 витребувано у Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахований за її посадою з урахуванням усіх складових, що мають постійний характер (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, тощо) станом на місяць березень 2018 року, як місяць підвищення доходу усіх військовослужбовців згідно Постанови КМУ №704, та розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахований за її посадою з урахуванням усіх складових, що мають постійний характер (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, тощо) у місяці лютий 2018 - для визначення розміру підвищення доходу в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (п. 106 Постанови ВСУ від 23.03.2023 у справі №400/3826/21).
Згідно наданої відповідачем на вимогу суду інформаційної довідки №28/9-826/Ост/ВС від 12.09.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого за її посадою (молодший інспектор відділу охорони установи) з урахуванням усіх складових, що мають постійних характер (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років), розмір грошового забезпечення у лютому 2018 року складає 1296,90 грн, у березні 2018 року - 4562,50 грн. Різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року складає 3265,60 грн, що є розміром підвищення доходу у березні 2018 року.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%.
В свою чергу, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у березні 2018 року (у разі підвищення посадового окладу у січні 2008 року) становить 253,3%, що неодноразово встановлювалось та підтверджувалось Верховним Судом у послідовній практиці з розгляду аналогічних спорів.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 р. складав - 1762,00 грн.
Отже, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Суд зазначає, що такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.2022р. у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інш.
Виходячи з викладеного, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн., яка склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 3265,60 грн. = 1197,55 грн.
Таким чином, з 03.09.2018, тобто з часу коли позивачка приступила до виконання службових обов'язків після закінчення додаткової відпустки, вона мала право на отримання індексації-різниці у фіксованій сумі 1197,55 грн. щомісячно.
В той же час, суд враховує, що з 14.05.2022 в державній установі «Північна виправна колонія (№90)» оголошено простій до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.
Відповідно до п.30 Порядку №925/5 (доповнений Наказом Міністерства юстиції №2113/5 від 27.05.2022 та застосовується з 08 квітня 2022 року) час проходження служби особи рядового чи начальницького складу в органах та установах, яким оголошено простій, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин посадового окладу.
Як встановлено судом із довідки - розрахунку про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 по 01.01.2025 №28/9-198/Мпр/ВС від 21.03.2025 з травня 2022 року позивачу оплачувався простій: у травні 2022 - 1126,45 грн та у подальшому - в розмірі 1940 грн. З 01 січня 2025 року позивач була звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Як вбачається із п.30 Порядку №925/5, час простою не оплачується грошовим забезпеченням. Оплата здійснюється розрахунку не нижче від двох третин посадового окладу. Положеннями Закону №1282-ХІІ, Порядку №1078 та Порядку №925/5 не передбачено індексування оплати періоду простою.
Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що оплата простою не належить до постійних виплат, які підлягають індексації, тому не підлягає індексації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання індексації різниці за період з 03.09.2018 по 13.05.2022. В іншій частині, вимоги є безпідставними, у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити нарахування та виплатити грошову компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінальновиконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).
Відповідно до п.2 Порядку №578, речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 8 Порядку №578 визначено, що речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення № 1-5, а інвентарне майно - за нормами № 6-13.
Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади.
Відповідно до п. 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
З наведеного положення вбачається, що речове майно особистого користування може видаватися при звільненні або виплачуватися грошова компенсація за нього за бажанням особи.
При цьому позивачем не доведено та судом не встановлено звернення позивача до відповідача із відповідною заявою, у якій би було виражене бажання позивача на отримання речового майна, а бо ж грошової компенсації а нього. Відповідачем заперечується подання позивачем такої заяви.
Відтак, у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахуванню та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове, із зобов'язанням здійснити таку виплату.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про право позивача на нарахування та виплату за час служби додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, грошового забезпечення, розрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, індексації грошового забезпечення, розрахованої із базового місяця - січня 2008 року, індексації різниці, розрахованої відповідно до приписів пункту 5 Порядку №1078, - виплата недоотриманих під час служби позивачем сум повинна була бути здійснена відповідачем при звільненні позивача.
Проте, виплата таких сум проведена не була, а тому бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо виплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать їй при звільненні є протиправною.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, зміст спірних правовідносин, зміст правових норм, що застосовані судом для їх врегулювання та висновки до яких дійшов суд в ході розгляду справи, - адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо твердження відповідача, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із позовом, суд зазначає, що оцінку даній обставині судом було надано в ухвалі про відкриття провадження у даній справі.
Зокрема, судом зазначено, що до 19 липня 2022 року КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому після указаної дати, строк для звернення до суду з позовними вимогами стосовно перерахунку грошового забезпечення обмежений 3-ма місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а стосовно виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - 3-ма місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Також, судом було враховано, що у постанові від 23.01.2025 у справі №400/4829/24 Верховний Суд зазначив, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.
Як вбачається з матеріалів даної справи №420/4973/25, позивачка була звільнена зі служби у ДУ «Північна виправна колонія (№90)» з 01.01.2025.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою не пропущено встановленого законом строку для звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо виплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать їй при звільненні.
Зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 гривень щомісячно за березень та квітень 2022 року.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо обчислення в період з 01.04.2020 по 19.05.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення), з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з 01.04.2020 по 19.05.2023, визначеного з посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, що розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 червня 2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 червня 2017 року із застосуванням місяця, для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 вересня 2018 року по 13 травня 2022 року, розрахованої відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 03 вересня 2018 року по 13 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Державна установа «Північна виправна колонія (№90)», код ЄДРПОУ 08564699, місце знаходження: вул. Некрасова, 234, м. Херсон, 73032.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА