Справа № 420/18454/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення з урахування висновків суду у цій справі;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу".
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 20.02.2025 подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт на звільнення з військової служби на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за своїм батьком,який є особою з інвалідністю II групи. 27.02.2025 військовою частиною НОМЕР_1 надано лист, в якому зазначено, що в рапорті відсутні всі необхідні документи, що підтверджують: родинні зв'язки, відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, інвалідність особи та потребу в постійному догляді для неї, а також акт обстеження сімейного стану.
У відзиві відповідач зазначає, що позивач не підтвердив законодавчих підстав для звільнення за абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: потребу у постійному догляді за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи, та відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступенів споріднення. Надані висновки лікарської комісію лише вказують на можливість отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також були винесені поза межами повноважень комісії та не відповідають встановленій формі. Крім того, позивач не надав належним чином засвідчених документів, що підтверджують відсутність інших родичів, а нотаріально засвідчена заява про їх відсутність не має доказового значення, оскільки нотаріус засвідчує лише справжність підпису, а не факт, викладений у документі.
У відповіді на відзив позивач наполягає на безпідставності відмови посилаючись на належність поданих доказів. Вважає висновки лікарської комісії, за формою № 080-4/о або № 080-2/о, допустимими документами, що підтверджують потребу у постійному догляді за батьком-особою з інвалідністю.
У запереченні відповідач зазначає, що висновок ЛКК № 332 від 24.05.2025 втратив чинність того ж дня і не може вважатися належним доказом необхідності постійного догляду. Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що Положення про повноваження ЛКК (згідно з Наказом МОЗ № 667) стосується осіб з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, до яких батько позивача не належить.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та займає посаду сапера інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ОМБр).
20.02.2025 позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, на підставі сімейних обставин, а саме - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, що передбачена абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
27.02.2025 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, в якому зазначено, що в рапорті відсутні всі необхідні документи, передбачені для звільнення, зокрема: документи, що підтверджують родинні зв'язки; одного з документів, що підтверджує відсутність інших членів сім'ї та акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру та соціальної підтримки, а також висновку, що підтверджує інвалідність та потребу в догляді.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Відповідно до частини першої ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У цьому контексті суд зазначає, що згідно з пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124, (далі - Інструкція № 124), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559 (далі Наказ № 531), затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 1 розділу І Наказу № 531 цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ Наказу № 531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Відповідно до довідки від 18.06.2025 № 3041 позивач з 06.06.2024 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 10).
20.02.2025 позивач звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, на підставі сімейних обставин передбачених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
27.02.2025 за результатами розгляду рапорту відповідачем надано інформацію про неможливість реалізації вищезазначеного рапорту у зв'язку із відсутністю всіх необхідних документів, передбачених для звільнення.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність, як реалізації рапорту так і вмотивованої відмови у його задоволенні.
Суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведених імперативних норм процесуального закону, останній не довів правомірності своєї бездіяльності, не заперечив проти надходження рапорту позивача, не надав доказів на підтвердження розгляду рапорту позивача, або надання останньому обґрунтованої відмови в задоволенні вказаного рапорту.
Отже, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту поданого позивачем 20.02.2025.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби за сімейними обставинами, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки вирішення питання про звільнення з військової служби належить до дискреційних повноважень відповідача. Доказів розгляду рапорту позивача і прийняття рішення за результатами його розгляду відповідач не надав, тому суд не може перебирати на себе владні повноваження відповідача і поза встановленою процедурою давати вказівки обов'язкові до виконання.
Таким, чином суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення з урахування висновків суду у цій справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 244 - 246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення з урахування висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.10.2025.
Суддя Олександр ХУРСА