Справа № 420/23769/25
13 жовтня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний запис про обтяження: №6951670 від 10.09.2014 року після закінчення виконавчого провадження №44373622;
- зобов'язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 та вилучити реєстраційний запис про обтяження: від 10.09.2014 року №6951670 (спеціальний розділ) зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу стало відомо про наявність зареєстрованого обтяження, накладеного на все її нерухоме майно, в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав за №6951670 від 10.09.2014 року. Згідно відомостей порталу автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження №44373622, відкрите 07.08.2014 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, має стан завершеного.
Внаслідок вищевказаних обставин, 04.07.2025 року на електронну адресу відповідача було направлено заяву про скасування запису про арешт (обтяження) нерухомого майна.
Водночас, листом від 15.07.2025 року Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відмовив у скасуванні запису про обтяження майна.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна, позивач звернулась до суду із позовом в адміністративній справі.
Ухвалою суду у справі №420/23769/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст. 287 КАС України.
Під час розгляду справи від Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №44373622 з виконання виконавчого листа №521/9534/13-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 26.05.2014 року, про стягнення з позивача грошової суми у розмірі 827 594,50 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». В межах вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову від 22.08.2014 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно позивача як боржника, яке було відкрито 22.08.2014 року та 26.04.2019 року завершено у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ст.37 Закону, про що винесено відповідну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відділ звертає увагу, що відповідно до правової позиції ВП Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 року у справі №2/1522/11652/11, закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків. В свою чергу, підставою повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні №44373622 є п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», при якому не передбачено застосування положень ч.1,2 ст. 40 зазначеного Закону, оскільки таке повернення не свідчить про припинення або можливе припинення визначеного виконавчим документом зобов'язання боржника перед стягувачем.
У відзиві також зазначено, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Виконавче провадження №44373622, було відкрито з виконання виконавчого листа №521/9534/13-ц, виданого Малиновським районним судом м.Одеси від 26.05.2014 року, а відтак, рішення, дії та бездіяльність органу ДВС в межах даної справи мають оскаржуватись у Малиновському районному суді міста Одеси. Отже, з урахуванням суті цього спору, характеру правовідносин, суб'єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист права приватної власності особи.
Порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження визначений ст.ст. 258, 262 КАС України.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду (частина 4 ст. 287 КАС України).
Як встановлено судом, на примусовому виконанні у першому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №44373622 з виконання виконавчого листа №521/9534/13-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 26.05.2014 року, про стягнення з позивача грошової суми у розмірі 827 594,50 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Виконавче провадження №44373622 було відкрито постановою першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 07.08.2014 року.
В межах вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову від 22.08.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення - 827 594,50 грн.
Постановою державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26.04.2019 року виконавчий лист №521/9534/13-ц, виданий Малиновським районним судом м. Одеси від 26.05.2014 року, було повернуто стягувачу. Роз'яснено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Враховуючи вищевказані обставини, позивачем було направлено відповідачу заяву про скасування запису про арешт (обтяження) нерухомого майна.
Водночас, у листі від 15.07.2025 року Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначив, що станом на 26.04.2019 виконавче провадження №44373622, завершено на підставі п.9 ст.37 Закону, про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім цього, станом на цей час у Відділі відсутня інформація про виконання вимог вищезазначеного виконавчого документа. Наслідками закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, а також зняття арешту з майна визначено положеннями ст.40, 59 Закону. Таким чином, підстави для зняття арешту з майна, накладеного постановою від 22.08.2014 року, відсутні.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, відзиву, інших матеріалів справи, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі №420/23679/25, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
За ч.5 ст.37 Закону №1404-VIIІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно ч.ч.1-2 ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
За ч.5 ст.59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Разом з тим, суд зазначає, що виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами, так і Законом №1404-VIII.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Разом з тим, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
У статті 451 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 74 Закону України №1404-VIII визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
При цьому частиною 1 ст. 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відтак, за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
У вказаній справі боржник звернувся до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з усього нерухомого майна позивача в межах виконавчого провадження №44373622 з виконання виконавчого листа №521/9534/13-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 26.05.2014 року. Тобто позивач, яка є учасником виконавчого провадження №44373622 фактично в адміністративній юрисдикції оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби в межах виконання судового рішення, ухваленого в цивільній справі.
Відтак, доводи представника відповідача в частині порушення стороною позивача правил юрисдикції при зверненні до адміністративного суду є обґрунтованими.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.
Згідно положень частини 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд також зазначає, що за суб'єктним складом сторін цей спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства Хаджибейським районним судом м. Одеси .
На користь такої думки суду також свідчить те, що після повернення 26.04.2019 року виконавчого листа №521/9534/13-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 26.05.2014 року, зазначеним судом вирішувались процесуальні питання, пов'язані з виконанням зазначеного виконавчого листа.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 132, 238, 241, 243, 248, 256, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі №420/23769/25 за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293-295 КАС України, з урахуванням положень пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10-а, код ЄДРПОУ 41405463).
Суддя Білостоцький О.В.
.