13 жовтня 2025 рокусправа № 380/9816/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ 111219 від 09 квітня 2025 року відповідача - відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо ФОП ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 09.04.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ111219, згідно якої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» та вирішено застосувати штраф в сумі 17000 грн. Позивач зазначив, що 15.04.2025 отримав поштою рекомендований лист з вказаною постановою, розгляд справи про порушення законодавства був проведений без участі позивача, він не був належним чином повідомлений та не мав можливості надати пояснення. Позивач вважає, що на момент перевірки не перевозив ні пасажирів, ні вантажів власним вантажним автомобілем.
Не погоджуючись із винесеною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 16.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що 26 лютого 2025 року, на а/д М-09, Мукачево - Львів км. 372+100, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області, було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , обладнаного цифровим тахографом, під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював автомобільні перевезення згідно ТТН № 12-038608977 від 26 лютого 2025 року. Під час проведення рейдової перевірки, водій транспортного засобу, надав посадовим особам Укртрансбезпеки, документ на вантаж, а саме товарно транспортну накладну 12-038608977 від 26 лютого 2025 року. Відповідно до даних товарно - транспортної накладної № 12-038608977 від 26 лютого 2025 року, автомобільним перевізником зазначено - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ЄДРПОУ №2197013111, автомобіль НОМЕР_1 , Mercedes-Benz, Atego 1222L , водій - ОСОБА_2 НОМЕР_3 . Під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» при перевезенні вантажу згідно ТТН №12-038608977 від 26.02.2025 транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом, на момент перевірки у водія відсутні документи на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме відсутня роздруківка роботи тахографа за 22.02.2025, 23.01.2025 та 24.02.2025 з 00:00 по 12:45 порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» МТЗУ №385 від 24.06.2010. Згідно повідомлення № 26431/33/24-25 від 24.03.2025 року про розгляд матеріалів справи, яке позивач отримав 27.03.2025 року, останнього було повідомлено про розгляд матеріалів справи, однак позивач не скористався своїм правом бути присутнім на розгляді справи. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.
26.02.2025 уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області на автодорозі М-09 Мукачево-Львів км. 372+100 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz Atego 1222L, номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт № АР 076608 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
В акті перевірки зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» при перевезенні вантажу згідно ТТН №12-038608977 від 26.02.2025 транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом, на момент перевірки у водія відсутні документи на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме відсутня роздруківка роботи тахографа за 22.02.2025, 23.01.2025 та 24.02.2025 з 00:00 по 12:45 порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону.
09.04.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області склав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ111219, згідно якої позивач допустив перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 ЗУ “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст. 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Не погодившись з цією постановою позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За змістом статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону №2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 р. №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - ) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування".
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність».
Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Згідно з положеннями пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції “майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
Відповідно до п. 3.5. Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 3.5, п.3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТС здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.
В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 076608 від 26.02.2025 року відповідач зробив висновок про порушення позивачем ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт». Суть виявленого порушення полягає в тому, що під час перевезення вантажу відповідно до ТТН №12-038608977 від 26.02.2025, на момент перевірки у водія відсутні документи на підставі яких виконуються перевезення, а саме відсутня роздруківка роботи тахографа за 22.02.2025, 23.02.2025 та 24.02.2025 з 00:00 по 12:45 згідно п.3.3 Наказу.
Згідно ст.ст.48, 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» обов'язок мати документи та відповідальність за їх відсутність передбачена для автомобільних перевізників.
Відповідно до ст.1 Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Тобто, ст.1 Закону, чітко визначає, що автомобільними перевізниками є не лише ті, хто здійснює перевезення вантажів на комерційній основі, а й ті, хто перевозить вантажі за власний кошт, тобто перевезення для власних потреб.
Вимоги про необхідність обладнання автомобілів пристроями для обліку часу водіїв, виникли у зв'язку з приєднанням України у 2008 році до Конвенція Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті.
Відповідно до ст.1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.
Законодавство однаково покладає обов'язок ведення обліку робочого часу найманого водія автомобільним перевізником, який здійснює перевезення на замовлення інших осіб (на комерційній основі), так і за власний рахунок (перевезення вантажів для власних потреб).
Суд встановив, що Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було сформоване повідомлення про розгляд адміністративної справи на 09 квітня 2025 року о 09:00 та направлено на адресу позивача листом, що підтверджується списком рекомендованих відправлень №3894, який наявний в матеріалах справи.
Згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошти, рекомендований лист №7905100088736 найдішов до точки видачі 26.03.2025, тобто завчасно до розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Позивач отримав поштове відправлення 27.03.2025.
Суд погоджується з покликанням відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можу впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.06.2018 у справі №380/809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.
З огляду на неприбуття позивача, розгляд справи про порушення відбувся без участі позивача, за результатом якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.04.2025 №ПШ111219.
Враховуючи вищенаведене, суд не відхиляє доводи позивача щодо невчасного повідомлення його про час та місце розгляду справи .
Суд також зазначає, що з 01 жовтня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03 червня 2021 року №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось “надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Верховний Суд у постановах від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, від 18.03.2020 у справі №826/2239/16 та від 14.12.2023 у справі №340/5660/22 дійшов висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (внутрішнього чи міжнародного) до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
З наведеного суд приходить до висновку, що саме позивач виступав безпосереднім автомобільним перевізником, який здійснював перевезення вантажу та відтак виступає суб'єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Оскільки під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія позивача роздруківки роботи тахографа за 22.02.2025, 23.02.2025 та 24.02.2025 з 00:00 по 12:45, відповідач правомірно прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ111219 від 09.04.2025.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач позовні вимоги спростував.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.
Керуючис ст.ст. 2, 6 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 81245, Львівська обл., с. Костенів, РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 80383, Львівська обл., с. Малехів, вул. Івасюка, 8, ЄДРПОУ: 38363460) про визнання протиправною та скасування постанови.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна