справа №380/13901/25
14 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.06.2025 року №104750008550, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 16.08.1989 року по 07.03.2025 року в органах державної податкової служби;
- зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію державного службовця за віком та здійснити їй нарахування та виплату пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.05.2025 року №69/10-36-10-02-16 та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби ( за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 14.05.2025 року №70/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, з дати звернення - 30.05.2025 року.
Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначила, що 30.05.2025 року звернулася до відповідача із заявою про переведення її на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.06.2025 року №104750008550 відмовлено позивачу у задоволенні її заяви, мотивуючи недостатністю спеціального стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у позивача відсутнє право на пенсію згідно з нормами Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», оскільки така не має необхідного стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. В обґрунтування цього вказав, що період перебування посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, у період перебування на яких їм були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. За наведених обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.06.2025 року №104750008550 - правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до норм чинного законодавства України. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 14.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідженням записів у трудовій книжці від 28.06.1981 року серії НОМЕР_1 судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема, у період з 16.08.1989 року по 07.02.2025 року - на посадах в органах державної податкової служби.
Окрім того, у трудовій книжці позивача містяться такі записи:
16.06.1994 року - прийняла присягу державного службовця;
02.11.1992 року - присвоєно персональне звання - Радник податкової служби ІІІ рангу;
31.07.2002 року - присвоєно спеціальне звання - Радник податкової служби ІІ рангу;
23.06.2008 року - присвоєно спеціальне звання - Радник податкової служби І рангу;
25.12.2013 року - присвоєно спеціальне звання - Радник податкової та митної справи І рангу.
30.05.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, прийнято рішення від 06.06.2025 року №104750008550, яким відмовлено позивачу у переході на пенсію державного службовця з підстав відсутності необхідного стажу роботи. Зокрема, вказано, що «Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною, посадою відповідного рангу.
Відповідно до статті 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , зокрема записів трудової книжки НОМЕР_1 , встановлено, що з 02.11.1992 року присвоєно персональне звання і ранг «Радник податкової служби III рангу», в подальшому 31.07.2002 року - спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу», 23.06.2008 року - «Радник податкової служби І ранг», 09.01.2013 року - «головний державний податковий інспектор із взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю», 01.07.2013 року - «головний державний ревізора - інспектора відділу оподаткування та контролю об?єктів і операцій», 25.12.2013 року - присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 1 рангу», 01.06.2016 року - «головний державний інспектор сектору, податків, зборів юридичних осіб», 24.04.2017 року - «головний державний інспектор», 01.06.2018 року - «головний державний ревізор інспектор відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб».
За таких обставин, вищезазначені періоди робити не можливо зарахувати до стажу державної служби.
Враховуючи зазначене, законних підстав для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у ОСОБА_1 немає.».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 095.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців у період до 01.05.2016 року визначалися Законом України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ).
Згідно ч.1 ст.37 Закону №3723-XI, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.
Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п.10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення згаданого Закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, зазначеними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови - у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 згаданого Закону і п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік та страховий стаж.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018 року у зразковій справі №822/524/18 та у постановах від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17, від 10.04.2019 року у справі №607/2474/17.
Суд встановив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За результатами розгляду заяви позивача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області, прийнято рішення від 06.06.2025 року №104750008550, яким відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, мотивуючи тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно із записами трудової книжки від 28.06.1981 року серії НОМЕР_1 , позивач у період з 16.08.1989 року по 07.02.2025 року працювала на ізних посадах в органах державної податкової служби.
Частиною 1 ст.25 Закону №3723-XII визначено класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців.
Поряд з тим, ч.3 ст.25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, ч.17 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (Порядок №283).
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до п.4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
За змістом п.5 Порядку №283, обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 року у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 року №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Суд враховує, що Верховним Судом України раніше уже сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 року (справа №21-275а13) виснував, що аналіз положень ст.37 Закону №3723-XII, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Крім того, відповідно до ст.344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Статтею 343 Податкового кодексу України передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача та яке діє на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п.7 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Ці положення знайшли своє повторення у п.п.4, 6 Порядку №229.
Таким чином, і Порядком №283, чинним до 01.05.2016 року, і діючим Порядком №229, передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 року (справа №586/965/16-а).
Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ мала більш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».
А тому, суд вважає, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.06.2025 року №104750008550 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 року у справі №511/777/17; від 11.07.2019 року у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 року у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 року у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 року у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Правовідносини щодо переходу позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як призначення нового виду пенсії.
Частиною 3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 року у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії державного службовця, виходив з того, що у неї відсутній спеціальний стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів.
Тобто позивачем, як суб'єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».
Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 (далі - Порядок №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені Законами України «Про державну службу», а тому, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту її порушених прав, слід зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», а саме з 30.05.2025 року.
Водночас суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії державного службовця.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за її заявою від 30.05.2025 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Щодо вимог позивача щодо призначення їй пенсії з урахуванням складових заробітної плати, наведених у довідках від 14.05.2025 року: №69/10-36-10-02-16 та №70/10-36-10-02-16, суд зазначає таке.
У даній справі спірні правовідносини виникли щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням п.п.10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII. При цьому, призначення позивачеві цього виду пенсії відповідач ще не здійснив та, відповідно, оцінку вказаним довідкам ще не надав. Судовому ж захисту, відповідно до положень ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають лише порушені права та інтереси особи. Водночас захист права на майбутнє законодавством не передбачений. А тому, суд вважає, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх передчасністю.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 року по справі №560/8328/22.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.06.2025 року №104750008550 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до стажу державної служби періоди її роботи на посадах в органах державної податкової служби, а саме: з 16.08.1989 року по 07.02.2025 року (включно), згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 13814885) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», з 30.05.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.