14 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4756/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті рапорту від 01.05.2025 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі Постанови ВЛК (оформленої Свідоцтвом про хворобу №55 від 28.04.2023, про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України розглянути по суті рапорт від 01.05.2025 та звільнити ОСОБА_1 у відставку за підпунктом підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову служу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу за контрактом. Наказом №66 від 06.04.2021 був зарахований на посаду командира механізованого взводу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України.
Постановою військово-лікарської комісії КНП "Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" на підставі статті 14 "а" графи III Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Вказує, що неодноразово звертався до відповідача із рапортами про звільнення з військової служби за станом здоров'я як особисто, так і через ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на даний час позитивне рішення ним не прийнято. При цьому у відповідь на поданий востаннє рапорт від 01.05.2025 отримав листа від 07.05.2025 за №1503, згідно якого дізнався, що з 10.01.2024 обліковується у військовій частині НОМЕР_2 таким, що самовільно залишив район тимчасової дислокації військової частини.
Вважає висновки відповідача про самовільне залишення району тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 хибними, оскільки ще 28.04.2023 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а тому на підставі ВЛК мав бути звільненим з військової служби.
Зауважує, що Військова частина НОМЕР_2 не надала доказів про направлення повідомлення до органів досудового розслідування щодо факту вчинення ним злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Поряд з цим, на свій запит від 29.05.2025 до Державного Бюро Розслідувань стосовно надходження повідомлень від військової частини НОМЕР_2 або зонального управління військової служби правопорядку щодо самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини (місця служби) за період з 20.04.2023 по теперішній час, отримав відмову у наданні такої інформації.
З цих підстав вважає бездіяльність відповідача щодо розгляду його рапорту від 01.05.2025 протиправною та просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 05.04.2021. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2024 №10, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , знято з усі видів забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини. За час проходження військової служби, після отримання поранень, та проходження військово-лікарської комісії, якою було визнано позивача не придатним до військової служби, йому слід було прибути в місце дислокації військової частини та звернутись до командування військової частини НОМЕР_2 з письмовим рапортом з наданням відповідних медичних документів щодо непридатності його до військової служби. Однак після проходження ВЛК позивач до військової частини не з'явився і не надав відповідних медичних документів.
З цих підстав вважає позовні вимогами передчасними і такими, що не підлягають задоволенню.
06.10.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшла до суду заява про заміну сторони правонаступником.
Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
15.07.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
08.10.2025 ухвалою суду замінено у справі №340/4756/25 відповідача - військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 05.04.2021 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 14-21).
10.01.2023 військовою частиною НОМЕР_5 оформлено направлення старшому лейтенанту ОСОБА_1 на проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби з попереднім діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, дисфоричний тип при різко виражених стійких хворобливих проявах, з суїцидальними думками (а.с. 40).
13.01.2023 військовою частиною НОМЕР_6 оформлено направлення позивачу на госпіталізацію до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» (а.с. 39).
Військовою частиною НОМЕР_6 08.02.2023 оформлено направлення старшому лейтенанту ОСОБА_1 на госпіталізацію з метою проходження ВЛК із визначенням придатності для подальшого несення служби до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з попереднім діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, дисфоричний тип при різко виражених стійких хворобливих проявах, з суїцидальними думками (а.с. 38).
06.03.2025 військовою частиною НОМЕР_5 оформлено направлення позивачу на проходження ВЛК з метою вирішення подальшої тактики лікування з попереднім діагнозом: F 43.1 (а.с. 41).
28.04.2023 позаштатною психіатричною військово-лікарською комісією КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» позивачу оформлено Свідоцтво про хворобу №55, згідно якого встановлено діагноз: наслідки ВТ (09.10.2022), ЗЧМТ, струсу головного мозку з посттравматичним синдромом та стійкими, різко вираженими розладами особистості та поведінки за психоорганічним типом із затяжним перебігом, медикаментозною резистентністю, з суїцидальними тенденціями у особи з психопатичними рисами особистості. Згідно пункту 3.3 Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 ступінь тяжкості травми - важкий. Травма, ТАК, пов'язана із з проходженням військової служби. На підставі статті 14 «а» графи III Розкладу хвороб визнаний не придатним до військової служби з виключенням військового обліку. Зазначено про потребу одного супроводжуючого (а.с. 22-23).
У період з 14.10.2022 по 06.01.2023, з 13.01.2023 по 28.02.2023, з 08.03.2023 по 07.07.2023, з 18.03.2025 по 24.06.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні №8 КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради", що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого та відповідними довідками (а.с. 42-51).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №10 від 10.01.2024 старший лейтенант ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_7 , вважається таким, що станом на 10.01.2024 не повернувся з військово-лікарської комісії до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 . З 10.01.2024 позивач знятий з усіх видів забезпечення (а.с. 29).
У зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження військової частини НОМЕР_2 , 01.05.2025 засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі постанови позаштатної психіатричної військово-лікарської комісії КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради", оформленої Свідоцтвом про хворобу №55 від 28.04.2023. Вказав, що особисто прибути в військову частину для подачі рапорту не може за станом здоров'я, оскільки має потребу у супроводжуючому. До вказаного рапорту долучив копію Свідоцтва про хворобу №55 від 28.04.2023 (а.с. 24-26).
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом №1917 від 09.05.2025 повідомив позивачу, що його рапорт було направлено засобами СЕДО за №288 ВЛК від 07.05.2025 до військової частини НОМЕР_2 . (а.с. 27).
Згідно листа військової частини НОМЕР_2 від 07.05.2025 №1503, направленого на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на запит №1952/288/ВЛК від 07.05.2025, військовослужбовець старший лейтенант ОСОБА_1 обліковується у військовій частині НОМЕР_2 таким, що самовільно залишив район тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 . До листа долучено копію наказу №10 від 10.01.2024 (а.с. 28).
26.05.2025 позивач направив запит до Державного бюро розслідувань про надання інформації щодо надходження до територіального управління ДБР від військової частини НОМЕР_2 або зонального управління військової служби правопорядку повідомлення про вчинення ним дій які мають ознаки правопорушення - самовільне залишення військової частини (місця служби) за період з 20.04.2023 по теперішній час (а.с. 30).
У відповідь на вказаний запит отримав лист від Державного бюро розслідувань №778П/10-13-06-690/25 від 04.06.2025 про відмову у наданні такої інформації у зв'язку з відсутністю правових підстав (а.с. 32).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Суд встановив, що відповідно до Свідоцтва про хворобу №55 від 28.04.2023, виданого ВЛК КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», на підставі статті 14 «а» графи III Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний не придатним до військової служби з виключенням військового обліку.
З огляду на це позивач має безумовне право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Згідно із абзацом 2 пункту 12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_8 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року N 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року N 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року N 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України. Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 240 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовці визнаних військово-лікарською комісією непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, каліцтв) одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Згідно із Законом №2232-XII та Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (зі змінами) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).
Інструкція №170 визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Пунктами 12.1, 12,11 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІ1, зокрема, через стан здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 3 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров'я подаються:
копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця (крім випадку звільнення військовослужбовця за рішенням командування військової частини); висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 2024 року №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2024 року за №1925/43270 (далі - наказ МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067), або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року №946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за №1198/27643 (далі - наказ Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946) (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту "б" пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують стан здоров'я.
Позивач стверджує, що неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_2 із рапортами про звільнення з військової служби за станом здоров'я як особисто, так і через ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, направив рапорт про звільнення за станом здоров'я до військової частини НОМЕР_2 поштовим оператором ТОВ "Нова пошта", що підтверджується експрес-накладною №59000994829665 від 14.07.2023.
Дослідивши вказану експрес-накладну суд дійшов висновку, що така не підтверджує факт надсилання ОСОБА_1 на адресу відповідача рапорту про звільнення з військовою служби, адже не містить відомостей про відправлені документи, а одержувачем відправлення зазначено приватну особу - ОСОБА_2 .
Разом з тим, згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №1917 від 09.05.2025 №1917 рапорт позивача від 01.05.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров'я разом із копією Свідоцтва про хворобу №55 від 28.04.2023 було направлено засобами СЕДО до військової частини НОМЕР_2 .
У відповідь військова частина НОМЕР_2 листом від 07.05.2025 №1503 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_1 , що військовослужбовець старший лейтенант ОСОБА_1 обліковується у військовій частині НОМЕР_2 таким, що самовільно залишив район тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 .
У відзиві на позовну заяву представник відповідача також зазначив про необхідність його особистої явки до військової частини для вирішення цього питання.
Отже, своє право на звільнення з військової служби за станом здоров'я позивач реалізував, звернувшись через ІНФОРМАЦІЯ_1 по системі електронного документообігу (СЕДО) до командира військової частини НОМЕР_2 із відповідним рапортом.
При цьому, відповідач рапорт по суті звернення не розглянув, будь-якої відповіді позивачу не надав. На переконання суду, в даному випадку адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 лист від 07.05.2025 №1503 не може свідчити про розгляд питання звільнення позивача з військової служби, адже не є наказом, яким повинно вирішуватись таке питання, містить лише інформацію про діючий статус військовослужбовця.
Відповідно до пункту 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт. З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
В умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби тим більше, що за приписами пункту 240 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовця за станом здоров'я є безальтернативним обов'язком та має свої строки цього.
За приписами частини другої статті 24 Закону №2232-XII (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №10 від 10.01.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_7 , визнано таким, що станом на 10.01.2024 не повернувся з військово-лікарської комісії до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та з 10.01.2024 знятий з усіх видів забезпечення. Таким чином, на підставі вказаного наказу військова служба позивача фактично була призупинена.
Водночас, матеріали справи не місять доказів про внесення відносно ОСОБА_1 відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що факт перебування позивача у розпорядженні командира військової частини військової частини не звільняє відповідача від обов'язку розглянути рапорт про звільнення з військової служби, прийняти рішення про звільнення останнього з військової служби або мотивовану відмову в такому, або ж повідомити про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін. Натомість жодної відповіді на вказаний вище рапорт позивачу надано не було.
Згідно із загальними засадами права дії суб'єкта владних повноважень це - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
За встановлених судом обставин, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмову у його звільненні, свідчить саме про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.05.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі Свідоцтва про хворобу №55 від 28.04.2023.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання звільнити ОСОБА_1 у відставку за підпунктом підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову служу" (за станом здоров'я), суд зазначає наступне.
Законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Разом з тим, має місце бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.05.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров'я відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII по суті.
Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.
Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт від 01.05.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров'я відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову служу" та прийняти відповідне рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.05.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі постанови ВЛК, оформленою Свідоцтвом про хворобу №55 від 28.04.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт від 01.05.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров'я відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову служу" та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК