08 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5478/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Київський майдан, б. 6, м. Луцьк, 43027, ЄДРПОУ 13358826)
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.07.2025 року №112750009156 про відмову у призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника, після смерті ОСОБА_2 , відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.07.2025 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, з посиланням на відсутність достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, що є помилковим, оскільки положення статті 36 цього Закону, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Ухвалою від 15.08.2025 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив строк для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та уточнену позовну заяву.
Ухвалою від 09.09.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с. 24).
22.09.2025 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки за наданими документами стаж позивача станом на 01.05.2016 року становить 23 роки 6 місяців 21 день, при потребі 32 роки, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058 (а.с.27-61).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20.07.1985 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 7), який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як отримувач пенсії.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 09.11.2022 року (а.с. 7 зв.)
Позивачка 18.07.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, який уповноважений розглянути подану заяву.
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 25.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення №112750009156 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця.
Відповідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Відповідно статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено II, III групи інвалідності, зокрема у віці від 60 років мають право на призначення пенсії по інвалідності при наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пенсійний вік, визначений у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років за наявності страхового стажу 32 роки для осіб, які набули право на призначення пенсії у 2025 році.
За доданими документами до страхового стажу утриманця зараховано всі періоди.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки відсутній необхідний страховий стаж утриманця.
Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Спірним у правовідносинах, що розглядаються, є доводи відповідачів про відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки. При цьому позивачка вважає, що чинним пенсійним законодавством не ставиться вимога наявності страхового стажу для члена сім'ї померлого годувальника для набуття права на пенсію по втраті годувальника, а сукупність визначених вимог нею додержано, тобто вона є дружиною годувальника, який помер, перебувала на його утриманні та досягла 60 років.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі по тексту - Закон № 1058-ІV).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини 1статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV, непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1058-ІV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону №1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, суд робить висновок, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається, як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
Суд вважає помилковою прив'язку для цілей призначення пенсії саме по втраті годувальника до наявності страхового стажу, необхідного саме для пенсії за віком, при тому, що заявник просить призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якому і так вже була призначена відповідна пенсія. Тобто саме ця особа - годувальник, а не особа, що перебуває на утриманні, повинна мати відповідний страховий стаж.
Формулювання в нормі закону відсилки до статті 26 Закону, на переконання суду, вимагає саме дотримання віку (непрацездатності) за цією статтею, а не страхового стажу, що є логічним при питанні призначенні пенсії по втраті годувальника; при цьому доводи відповідача мали б бути враховані у разі формулювання в цій нормі прив'язки не лише до віку, а до віку та стажу, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, чого вона не містить.
За таких обставин позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV, є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Висновок відповідача, покладений в основу рішення щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону №1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем у рішенні не зазначено.
За наведених обставин суд робить висновок, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відмовляючи у призначені позивачу пенсії по втраті годувальника, допустило протиправні дії, що призвели до порушення права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 8).
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.07.2025 року №112750009156 про відмову у призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з 18.07.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Київський майдан, б. 6, м. Луцьк, 43027, ЄДРПОУ 13358826) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, установлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО