про визнання заяви про відвід судді необґрунтованою
13 жовтня 2025 року № 826/3656/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 826/3656/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
-визнати дії Оболонського відділу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними;
-зобов'язати Оболонський відділ Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити пенсію за період з 01.09.2017 на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/13784/16 від 14.12.2017, яка признає протиправною і відміняє постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №826/3656/18 позов задоволено частково, визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення ОСОБА_1 з 01.09.2017 виплати пенсії за віком та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 з 01.09.2017 виплату пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №826/3656/18 - повернуто апелянту.
08.08.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист у справі №826/3656/18.
У подальшому, 12.09.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява ОСОБА_1 про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Актом Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 підтверджується, що заява про відвід судді Вісьтак М. Я. фактично була передана 06.10.2025 року.
Згідно з довідкою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 адміністративну справу № 826/3656/18 передано судді Вісьтак М. Я. після розгляду заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, яка перебувала на розгляду у судді Жука Р.В.
З огляду на наведене, фактично матеріали адміністративної справи № 826/3656/18 фактично передані для розгляду судді Вісьтак М. Я. 13.10.2025 року.
10.10.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява ОСОБА_1 про відвід судді Вісьтак М. Я., у якій заявниця зазначає про недовіру до судді та просить відвести її від участі в розгляді справи.
Ознайомившись зі змістом заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїй заяві про відвід посилається на те, що не довіряє судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М. Я., вважає, що суддя ігнорує її права на соціальний захист.
Тобто головні аргументи заяви - відсутність довіри до судді та порушення соціальних прав під час розгляду справи.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статті 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Водночас, виходячи з викладеного у сукупності та аналізу аргументів позивача вбачається, що остання фактично не погоджується з процесуальним рішенням та діями суду, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
З огляду на наведене та керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 826/3656/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії.
Матеріали адміністративної справи № 826/3656/18 - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Вісьтак М.Я.