13 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4747/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 071750015855 від 05.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 , за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку, 09.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком.
Заступником начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФ України в Рівненській області видано Рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2025 року № 071750015855 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 31 роки.
В обґрунтування зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.06.1986 року: запис № 26-27, оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу.
ОСОБА_1 отримано архівну довідку з Державного архів Закарпатської області від 28.04.2025 року № М-98/01-13, в якій зазначено, що в документах архіву є відомості про те, що останній працював на посадах: заступника начальника Ужгородського міжрайонного Управління податкової поліції ДПА в Закарпатській області з 26.11.1996 року по 31.03.1997 року; заступника начальника - начальник відділу дослідчої перевірки Ужгородського міжрайонного Управління податкової поліції державної податкової адміністрації у м. Ужгород ДПА в Закарпатській області 31.03.1997 року по 23.07.1997 року.
28.04.2025 року позивач отримавши вищенаведену архівну довідку, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком.
Начальником відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області видано Рішення 071750015855 від 05.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік.
В обґрунтування зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року, оскільки не можливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні та відсутня посада посадової особи, яка внесла запис про звільнення.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому пенсії, з дня виникнення права на пенсію, і тому звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 13.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У встановлений ухвалою суду строк, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не подано.
За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
28.04.2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого за № 071750015855 від 05.05.2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу.
Зі змісту вказаного рішення, страховий стаж позивача складає 28 років 1 місяць 2 дні. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року, оскільки неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні та відсутня посада посадової особи, яка внесла запис про звільнення.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання такої протиправною та зобов'язання призначити йому пенсію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву наявність страхового стажу позивача у період роботи: з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року, оскільки неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні та відсутня посада посадової особи, яка внесла запис про звільнення.
Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 від 20.06.1986 року серії НОМЕР_1 та встановлено, що записи № 13-14 трудової книжки позивача містять відомості про період його роботи з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року в Ужгородському РСУ.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача у спірному рішенні про те, що відтиск печатки підприємства, яким скріплено записи № 13-14, є нечітким.
Однак, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не враховано, що даному відтиску печатки вже майже 32 роки, тому цілком логічно, що з плином часу він міг стати нечитабельним. Однак, вини позивача в цьому немає.
Слід вказати, що записи № 13-14 про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи заповнені без виправлень/підтирань і містять підпис уповноваженої особи та скріплені печаткою.
Суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №120/1089/19-а.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17, від 11.07.2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31.07.2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19.09.2019 року у справі №229/1905/17, від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15.11.2019 року у справі №495/5161/17, від 27.02.2020 року у справі №545/4197/16-а.
Зі змісту спірного рішення слідує, що стаж зараховано частково - 28 років 1 місяць 2 дні.
Таким чином, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року, згідно трудової книжки від 20.06.1986 року серії НОМЕР_1 .
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
За таких обставин суд констатує про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.05.2025 року № 071750015855.
Щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1. Порядку №22-1).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2. Порядку №22-1).
Згідно з п.4.10. Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.
А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення прав позивача у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати спірні періоди роботи позивача до загального страхового стажу останнього та повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 року про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 071750015855.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.08.1990 року по 22.12.1993 року згідно трудової книжки від 20.06.1986 року серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)
6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті