Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2025 року Справа№200/2089/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
24 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), надісланий засобами поштового зв'язку 21 березня 2025 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 про відмову в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Управління призначити допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 згідно з його заявою від 22 лютого 2025 року.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
04 квітня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідача.
Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, однак відстрочив йому сплату судового збору за подання цього позову в розмірі 1 211,20 грн - до ухвалення судового рішення у справі.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Як на час відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4524-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 17 листопада 2014 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.
24 лютого 2025 року за наслідками розгляду заяви позивача від 22 лютого 2025 року Управління прийняло рішення № 13/35-1804, яким відмовило йому у призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
В якості підстави відмови у призначенні цієї допомоги Управління покликалося на те, що за результатами верифікації державних виплат було встановлено, що за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України позивач перебував за межами України більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.
Вважаючи це рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Позивач наголошував на тому, що хоч і виїжджав за кордон кілька разів, проте скупна тривалість його перебування за межами України не перевищувала 60 календарних днів протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, а тому посилання відповідача на норму п. 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, (далі - Порядок № 332) вважає безпідставним.
Також позивач наголошував на тому, що відповідно до Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, (далі - Порядок № 509) отримання уповноваженим органом інформації про перебування внутрішньо переміщеної особи за кордоном є підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, проте його довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи залишається дійсною.
Позивач вважає, що всупереч приписам ст. ст. 3, 19, 22, 46 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідач, відмовивши у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, порушив його конституційне право на соціальний захист та право на майно.
Просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Зазначив, що з 17 листопада 2014 року позивач перебуває на облік як внутрішньо переміщена особа; йому була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідач вказував на те, що в силу положень абз. 2 п. 8 Порядку № 332 нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
При цьому обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім'ї, смерть членів її сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.
Відповідно до п. 22 Порядку № 332 з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.
Відповідач зазначив, що за результатами верифікації за справою позивача встановлена невідповідність за кодом 430, а саме «за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України отримувач або уповноважена особа перебувала за кордоном більше ніж 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги». Джерело інформації - Державна прикордонна служба України - Інтегрована міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»).
У зв'язку з цим 26 листопада 2024 року державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр» Міністерства соціальної політики України у програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» прийняло рішення про припинення позивачеві нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
22 лютого 2025 року позивач звернувся з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
24 лютого 2025 року, розглянувши цю заяву, Управління прийняло рішення № 13/35-1804, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
24 лютого 2025 року позивач звернувся з заявою про поновлення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, за результатам розгляду якої листом від 26 лютого 2025 року № 35-К-66/03-33 Управління повідомило про відмову в поновленні цієї допомоги.
Відповідач наголосив на тому, що довідка від 19 березня 2025 року № 19/К-6271/6854, видана Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, (на яку покликається позивач), містить інформацію щодо перетину ним державного кордону України в період з 01 січня 2024 року по 12 березня 2025 року.
Разом з цим, за даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, періодами, які враховувались при верифікації і зумовили висновок про невідповідність критерію 430, є перетини (виїзд-в'їзд):
23 лютого 2024 року (Ягодин/FP913721) - 21 березня 2024 року (Ягодин/FP913721), що становить 28 днів;
13 квітня 2024 року (Ягодин/FP913721) - 04 травня 2024 року (Ягодин/FP913721), що становить 23 дня;
21 липня 2024 року (Ягодин/FP913721) - 09 серпня 2024 року (Ягодин/FP913721), що становить 23 дня.
Отже, протягом шестимісячного періоду отримання допомоги (з лютого 2024 року по серпень 2024 року) ОСОБА_1 перебував за кордоном 74 дні, що є підставою для припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідач відзначив, що позивач помилково ототожнює рішення про припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи, яке полягало у блокуванні виплати 26 листопада 2024 року в програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр» Міністерства соціальної політики України, та рішення Управління від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804, що прийнято у зв'язку з відсутністю підстав для призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи, оскільки позивач не надав жодних підтвердних документів щодо причин свого перебування за кордоном, що могли б бути підставою для продовження періоду нарахування допомоги, за раніше прийнятим рішенням.
З урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги, що позивач не надав Управлінню жодних підтвердних документів щодо причин свого перебування за кордоном, що могли б бути підставою для продовження нарахування допомоги, оскаржуване рішення Управління є правомірним та обґрунтованим.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалою від 04 квітня 2025 року суд витребував у відповідача справу ОСОБА_1 про призначення йому допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з усіма наявними в ній матеріалами; заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2025 року про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та всі документи, що були подані разом з нею; рішення Управління від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та всі документи, що слугували підставою для його прийняття.
В повному обсязі витребувані докази відповідач суду не надав, про причини їх неподання суд не повідомив, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Місце проживання позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місяця проживання, проставлений в паспорті.
Внаслідок тимчасової окупації м. Харцизьк російською федерацією позивач був вимушений залишити місце свого проживання.
ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, у зв'язку з цим 17 листопада 2014 року Шевченківське районне управління праці та соціального захисту населення м. Київ видало йому довідку № 3010-2279.
Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією, наявною в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери, станом на жовтень 2025 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17 листопада 2014 року № 3010-2279 є дійсною.
Відповідач - Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37470057) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
Позивачеві була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, яку він отримував по 30 листопада 2024 року включно, що підтверджено довідкою Управління від 06 березня 2025 року № 13/35-2184, яка ґрунтується на даних Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, і визнається позивачем.
На підставі відомостей Єдиної інформаційної системи соціальної сфери суд встановив, що 19 вересня 2024 року Мінфін здійснив верифікацію державних виплати, за результатами якої виявлена невідповідність за справою ОСОБА_1 по виплаті - код 327 - державна допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам; код невідповідності 430, а саме «за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України отримувач або уповноважена особа перебувала за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги».
Джерело надходження інформації - D14 Державна прикордонна служба України - Інтегрована міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»).
Зміст виявленої невідповідності:
[{«Ідентифікатор особи»: «1530100000107228852600»;
«Перетини (виїзд - в'їзд):
«23 лютого 2024 року (Ягодин/FP913721) - 21 березня 2024 року (Ягодин/FP913721);
13 квітня 2024 року (Ягодин/FP913721) - 04 травня 2024 року (Ягодин/FP913721);
21 липня 2024 року (Ягодин/FP913721) - 09 серпня 2024 року (Ягодин/FP913721);
26 вересня 2024 року (Рава Руська/FP913721) - 17 жовтня 2024 року (Рава Руська/FP913721)»;
«Дата початку виплати - 01 березня 2024 року»;
«Дата кінця виплати - 28 лютого 2025 року»;
«Дата подання заяви на отримання державної допомоги - 28 березня 2024 року»;
«Номер довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» - 3010-2279»;
«Дата видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» - 17 листопада 2014 року»;
«Дата отримання даних Аркан - 12 листопада 2024 року»]
26 листопада 2024 року у зв'язку з виявленням невідповідності ОСОБА_1 критеріям, з якими пов'язується право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, за результатами верифікації державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр» Міністерства соціальної політики України у програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» прийнято рішення про припинення нарахування і здійснення позивачеві цієї державної виплати.
Докази, які б свідчили, що позивач оскаржував в адміністративному або судовому порядку рішення про припинення йому допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, суду не надані.
Спірні правовідносини виникли щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Суд встановив, що 22 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Шевченківського району м. Києва з повторною заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка була передана на розгляд Управління 24 лютого 2025 року.
Як свідчить опис документів, що надані до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги, разом з заявою від 22 лютого 2025 року позивач надав копії паспорта громадянина України, картки платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки МСЕК та довідки про доходи.
Будь-які інші документи разом з заявою від 22 лютого 2025 року подані не були.
24 лютого 2025 року за результатами розгляду заяви позивача від 22 лютого 2025 року, що зареєстрована за № 72023-009405984-452-30, Управління прийняло рішення № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Відмовляючи ОСОБА_1 у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, Управління виходило з такого:
- відповідно до п. 8 Порядку № 332 нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім'ї, смерть членів її сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною до 18 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально;
- під час розгляду заяви встановлена наявність обставин, які є підставою для відмови у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме: за результатами верифікації даних Мінфіном з'ясовано, що ОСОБА_1 перебував за межами території України більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України).
З огляду на викладене та керуючись Законом № 1706 та Порядком № 332, Управління вирішило відмовити ОСОБА_1 у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою, якою просив поновити виплату грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі з інвалідністю.
Листом від 26 лютого 2025 року № 35-К-66/03-33 Управління повідомило позивачеві про відмову у призначенні цієї допомоги з підстав, аналогічних тим, що наведені в рішенні від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Спростовуючи висновок Управління про перебування за межами України понад 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, ОСОБА_1 надав суду лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 19 березня 2025 року № 19/К-6271/6854.
Як свідчить цей лист, в Базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» за період з 01 червня 2024 року по 12 березня 2025 року наявна така інформація щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
дата, час перетину державного кордону України - 21 липня 2024 року 02:00, пункт пропуску - «Рава Руська», напрям - виїзд;
дата, час перетину державного кордону України - 09 серпня 2024 року 21:57, пункт пропуску - «Рава Руська», напрям - в'їзд;
дата, час перетину державного кордону України - 26 вересня 2024 року 01:47, пункт пропуску - «Рава Руська», напрям - виїзд;
дата, час перетину державного кордону України - 17 жовтня 2024 року 22:11, пункт пропуску - «Рава Руська», напрям - в'їзд;
дата, час перетину державного кордону України - 07 листопада 2024 року 01:51, пункт пропуску - «Рава Руська», напрям - виїзд;
дата, час перетину державного кордону України - 19 листопада 2024 року 22:05, напрям - в'їзд.
Між тим, докази, які б спростовували отримані в процесі верифікації державних виплат відомості про перебування ОСОБА_1 за межами України в період з лютого 2024 року по серпень 2024 року більш як 60 календарних днів сукупно, суду не надані. Рівно як і не надані, докази існування обставин, з якими Порядок № 332 пов'язує можливість збільшення сукупної тривалості перебування ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи за кордоном (до 90 календарних днів) протягом шестимісячного періоду отримання цієї допомоги для продовження її виплати.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, […], яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 1706 адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 цієї статті.
Ст. 2 Закону № 1706 визначає гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб і передбачає, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо […] захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 1706 відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Будь-якій особі гарантуються розгляд, вирішення та оскарження адміністративних справ, що стосуються забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру».
Облік внутрішньо переміщених осіб регламентований ст. 4 Закону № 1706.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706).
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 1706 для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону № 1706 з метою обліку внутрішньо переміщених осіб створюється Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 4-1 Закону № 1706 порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
Ч. 1 ст. 5 Закону № 1706 визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, соціальні послуги, освіту передбачено ст. 7 Закону № 1706.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1706, з-поміж іншого, внутрішньо переміщена особа має право на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
20 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 332).
П. 1 Постанови КМУ № 332 затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок № 332).
На час виникнення спірних правовідносин, тобто на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 22 лютого 2025 року та прийняття Управлінням рішення від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», Порядок № 332 дія в редакції від 29 січня 2025 року.
Відповідно до п. 1 Порядку № 332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Відповідно до п. 3 Порядку № 332 з 01 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
[…]
З 01 листопада 2023 року для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).
За технічної можливості заява може бути подана в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку № 332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Абз. абз. 5-6 п. 4 Порядку № 332 передбачено, що уповноважена особа виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери приймає заяву з необхідними документами та/або відомостями (формує заяву, роздруковує, надає заявнику для підписання, сканує підписану заяву з необхідними документами та/або відомостями та реєструє) та формує електронну справу і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному органу соціального захисту населення […].
Якщо для отримання допомоги необхідно подати документи та/або відомості, що містяться в інформаційно-комунікаційних системах, або якщо такі документи та/або відомості можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами органів державної влади, такі документи та/або відомості не подаються, а в заяві зазначаються відомості, необхідні для верифікації особи та отримання даних з відповідних реєстрів і надання допомоги.
П. 5 Порядку № 332 передбачав, що допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:
які перемістилися (повторно перемістилися) з 01 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
[…]
Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до Постанови КМУ № 332 до дня звернення.
Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих російською федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російською федерацією проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.
[…]
Згідно з п. 6 Порядку № 332 якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов'язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри […]).
За наявності технічної можливості отримувач допомоги за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків подає повідомлення про відмову від допомоги засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
П. 7 Порядку № 332 визначені умови, за яких допомога не призначається внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 01 серпня 2023 року; п. 7-1 - умови, за яких допомога не призначається внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 01 грудня 2023 року. Такі умови пов'язані з майновим станом особи.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку № 332 внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги, виплата призначається відповідно до п. п. 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у п. п. 7, 7-1 і 8 цього Порядку.
Згідно з абз. 2 п. 8 Порядку № 332 нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім'ї, смерть членів її сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально, що визначено абз. 3 п. 8 Порядку № 332.
Абз. абз. 4, 6 п. 8 Порядку № 332 установлено, що допомога не призначається уповноваженій особі або отримувачу (крім малолітніх та неповнолітніх дітей), які зареєстрували/задекларували місце свого проживання у житловому приміщенні/частині житлового приміщення, що зруйновані або пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, після факту їх пошкодження чи руйнування; допомога не призначається, а її виплата припиняється у разі отримання органом соціального захисту інформації від правоохоронних органів про те, що особу (отримувача) було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 109, 110, 111 або ч. ч. 3-8 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, або оголошено в розшук.
Згідно з абз. 7 п. 8 Порядку № 332 рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржено до Нацсоцслужби та/або в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду.
П. 22 Порядку № 332 передбачено, що з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.
Якщо на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Мінфіну відсутні відомості щодо осіб, які звертаються за призначенням допомоги, перевірка проводиться автоматично в Єдиній системі на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу/обміну електронними даними між Єдиною системою та системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством, зокрема з:
Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб-підприємців;
реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - відомості про трудову діяльність;
Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про смерть особи;
Реєстру пошкодженого та знищеного майна - інформація про житло, зруйноване або непридатне для проживання, а також його відновлення.
Електронна інформаційна взаємодія, передбачена цим Порядком, здійснюється з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» […].
У разі відсутності технічної можливості передачі даних з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» електронна інформаційна взаємодія суб'єктів електронної взаємодії може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із застосуванням в них відповідних комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.
Обсяг та структура даних, якими обмінюються суб'єкти електронної взаємодії через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію, […], або відповідними протоколами щодо обміну інформацією.
[…]
Згідно з п. 23 Порядку № 332 для підтвердження актуальності права уповноваженої особи та отримувачів на продовження отримання допомоги Мінсоцполітики щомісяця забезпечує передачу Мінфіну засобами електронної інформаційної взаємодії інформації отримувачів для проведення поточної верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
За результатами проведеної верифікації отримувачів Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики із використанням функціоналу Єдиної системи.
П. 24 Порядку № 332 установлено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.
У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у п. п. 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на […] продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених п. п. 7, 7-1 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.
Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв'язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.
Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені п. п. 7, 7-1 і 8 цього Порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.
Підтвердні документи, викладені іноземною мовою, щодо наявності обґрунтованих причин перебування за кордоном строком понад 30 календарних днів підряд 60 або 90 календарних днів, що подані уповноваженою особою/отримувачем до органу соціального захисту населення, повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову. […].
У разі виявлення помилки у персональних даних одержувача, даних номера банківського рахунка (за стандартом IBAN) або категорії одержувача (працездатна особа, дитина, особа з інвалідністю) орган соціального захисту населення проводить коригування відповідної інформації та здійснює перерахунок розміру допомоги (з урахуванням раніше виплачених сум допомоги).
Згідно з п. 25 Порядку № 332 відомості про особу, яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, відображаються шляхом інформаційного обміну між Єдиною системою (за технічної можливості).
Правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу визначає Закон України від 03 грудня 2019 року № 324-ІХ «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі - Закон № 324).
Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективності використання бюджетних коштів.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону № 324 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;
2) державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування;
3) джерело інформації - автоматизовані інформаційні системи, реєстри, бази даних інформації про реципієнтів, отримані від суб'єктів надання інформації;
4) інформаційно-аналітична платформа електронної верифікації та моніторингу (далі - інформаційно-аналітична платформа) - автоматизована система накопичення, обробки, аналізу інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації;
[…]
6) орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику;
7) органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;
8) поточна верифікація - верифікація під час нарахування та/або здійснення державних виплат реципієнту;
9) превентивна верифікація - верифікація, що здійснюється в режимі реального часу під час звернення реципієнта за призначенням державних виплат;
10) рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат;
11) ретроспективна верифікація - верифікація після завершення державних виплат реципієнту;
12) реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;
13) суб'єкти надання інформації - органи, що здійснюють державні виплати, а також центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, банки, фонди загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, установи, організації і підприємства, що належать до сфери управління державних органів, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат.
Принципи здійснення верифікації державних виплат наведені ч. 1 ст. 3 Закону № 324, до них належать:
1) дотримання верховенства права;
2) забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
3) неупередженість та об'єктивність;
4) відкритість, прозорість і системність діяльності щодо проведення верифікації державних виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 324 завданнями органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є:
1) здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат;
[…]
5) надання органам, що здійснюють державні виплати, рекомендацій за результатами проведення верифікації державних виплат;
[…].
Ст. 5 Закону № 324 визначені повноваження органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, а ст. 6 цього Закону - його обов'язки.
Повноваження органів, що здійснюють державні виплати, визначені ст. 7 Закону № 324.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 324 органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження:
1) проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат;
2) надсилати запити для отримання інформації, що впливає на право реципієнтів на отримання державних виплат;
3) приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат;
[…].
Ст. 8 Закону № 324 врегульовує питання взаємодії органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, із суб'єктами надання інформації під час збору інформації для верифікації державних виплат.
Здійснення верифікації державних виплат визначає ст. 9 Закону № 324.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 324 верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 324 порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 324 верифікація державних виплат здійснюється відповідно до методик перевірки, затверджених органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.
Верифікація диференційована на превентивну (ст. 10 Закону № 324), поточну (ст. 11 Закону № 324) та ретроспективну (ст. 12 Закону № 324).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 324 орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої ст. 13 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 324 поточна верифікація передбачає систематичну діяльність з аналізу даних щодо реципієнтів, встановлення відповідності повідомленої реципієнтами інформації даним, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі, з урахуванням змін соціального та фінансово-майнового стану реципієнтів, що можуть впливати на призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат та їхній розмір.
Ч. 2 ст. 11 Закону № 324 установлено, що під час поточної верифікації:
1) проводяться систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують державні виплати;
2) здійснюється виявлення невідповідностей у джерелах інформації, що надається суб'єктами надання інформації, фактичним даним про реципієнта та/або вимогам законодавства, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат;
3) проводиться аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 324 ретроспективна верифікація передбачає:
1) верифікацію інформації про реципієнтів, яким завершено державні виплати за період, що не перевищує трьох років до дня завершення таких виплат;
2) аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.
Інформація, що використовується для здійснення верифікації державних виплат, визначена ст. 13 Закону № 324.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 324 для здійснення верифікації […] державних виплат використовується така інформація про реципієнта:
1) прізвище, ім'я, по батькові;
2) дата народження/смерті;
3) місце народження;
4) стать;
5) серія, номер, дата видачі паспорта громадянина України та найменування уповноваженого суб'єкта, що його видав (номер, дата видачі паспорта громадянина України у формі картки та код уповноваженого суб'єкта, що його видав), […];
6) серія, номер, дата видачі свідоцтва про народження дитини реципієнта;
7) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та дата внесення інформації про особу до цього реєстру;
8) відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;
9) реєстраційний номер облікової картки платника податків […];
10) інформація, отримана від суб'єктів надання інформації, що підтверджує або спростовує право на отримання та розмір державних виплат відповідно до законодавства;
11) інформація, що подається реципієнтом під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, відповідно до визначених законодавством вимог для отримання таких виплат, необхідна для здійснення верифікації.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 324 інформація про відкриті в банках на ім'я реципієнтів рахунки, операції та залишки за ними отримується відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 324 Закону № 324 інформаційно-аналітична платформа використовується з метою:
1) проведення верифікації […] державних виплат;
2) інформаційної взаємодії центральних органів виконавчої влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування під час верифікації […] державних виплат у порядку, визначеному законодавством;
3) досягнення інших цілей, визначених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 324 до інформаційно-аналітичної платформи включається інформація, передбачена ст. 13 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 324 адміністратор та порядок адміністрування інформаційно-аналітичної платформи визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.
Ч. ч. 5-6 ст. 14 Закону № 324 установлено, що порядок функціонування інформаційно-аналітичної платформи визначається органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат. Відповідальними за автентичність інформації, що надається до інформаційно-аналітичної платформи, є суб'єкти надання інформації.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону № 324 орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є відповідальним за автентичність внесення інформації до інформаційно-аналітичної платформи, наданої суб'єктами надання інформації.
Результат верифікації державних виплат врегульований нормами ст. 16 Закону № 324.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 324 за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону № 324 орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
Ч. 3 ст. 16 Закону № 324 передбачено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону № 324 у разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб'єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону № 324 у разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати.
Ч. 6 ст. 16 Закону № 324 передбачено, що орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає інформацію про прийняті рішення органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 324 орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, після отримання інформації про прийняті рішення за результатами опрацювання рекомендацій органами, що здійснюють державні виплати:
1) проводить моніторинг опрацювання рекомендацій, у тому числі аналіз врахування наданих рекомендацій органами, що здійснюють державні виплати;
2) використовує інформацію, отриману за результатами проведеного аналізу результатів верифікації, під час бюджетного процесу.
Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 16 Закону № 324 у разі незгоди з рішенням, прийнятим органом, що здійснює державні виплати, реципієнт може оскаржити його у встановленому законом порядку.
Ч. 9 ст. 16 Закону № 324 передбачено, що центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат, за погодженням з органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, затверджують порядки опрацювання рекомендацій за результатами проведення верифікації державних виплат.
18 лютого 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 324 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 136 «Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат» (далі - Постанова КМУ № 136).
П. 1 Постанови КМУ № 136 затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (далі - Порядок № 136).
На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 136 діяв в редакції від 14 березня 2020 року.
П. 2 Постанови КМУ № 136 установлено, що органи, які здійснюють державні виплати, а також центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, банки, фонди загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, установи, організації і підприємства, що належать до сфери управління державних органів, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, подають Міністерству фінансів інформацію, необхідну для здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, у тому числі персональні дані.
Відповідно до п. 1 Порядку № 136 цей Порядок визначає механізм здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.
Згідно з п. 3 Порядку № 136 з метою здійснення верифікації […] державних виплат суб'єкти надання інформації подають Мінфіну інформацію, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, персональні дані, інформацію з автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких вони є, у тому числі інформацію з обмеженим доступом.
У разі нарахування та отримання державних виплат, призначених на сім'ю або домогосподарство, інформація подається щодо кожного члена сім'ї або домогосподарства.
Відповідальними за повноту, автентичність та вчасність надання інформації є суб'єкти надання інформації.
П. 4 Порядку № 136 визначено, що порядок та умови обміну інформацією, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, між Мінфіном та суб'єктами надання інформації, крім банків, визначаються Мінфіном разом із суб'єктами надання інформації, якщо інше не передбачено законом, з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Надання інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно з п. 5 Порядку № 136 верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних в автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
П. 5-1 Порядку № 136 установлено, що за результатами превентивної верифікації орган, що здійснює державні виплати, в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом для призначення державної виплати інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі необхідної інформації.
Доступ до інформації в інформаційно-аналітичній платформі органів, що здійснюють державні виплати, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Порядку № 136 за результатами поточної та ретроспективної верифікації Мінфін щомісяця до 25 числа надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Рекомендація щодо кожного реципієнта формується на підставі однієї або декількох виявлених невідповідностей.
За правилами, наведеними в п. 8 Порядку № 136, орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
Згідно з п. 9 Порядку № 136 за результатами опрацювання наданих Мінфіном рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає Мінфіну інформацію про прийняті рішення протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку прийняттям Управлінням рішення від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання Управлінням вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073), а прийняте ним рішення - на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Закон № 2073 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 цього Закону).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:
1) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
2) адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
3) адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб);
4) адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
5) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
[…].
У спірних правовідносинах відповідач є адміністративним органом, а прийняте ним рішення - адміністративним актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 адміністративна процедура має проводитись з додержанням таких принципів: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Надаючи оцінку правомірності відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, суд виходить саме з тих аргументів, які Управління навело у рішенні, що є предметом спору.
Як свідчить зміст рішення, в якості підстави відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам Управління покликається на норму абз. 2 п. 8 Порядку № 332 і обґрунтовує його тим, що в результаті верифікації державних виплат встановлений факт перебування ОСОБА_1 за межами України більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, що мало наслідком припинення її нарахування і виплати.
Суд відзначає, що відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку № 332 нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, (або 90 календарних днів, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин).
Отже, норма абз. 2 п. 8 Порядку № 332 пов'язує припинення нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та її подальше непризначення/непоновлення з перебуванням уповноваженої особи або отримувача за кордоном понад 60 календарних днів сукупно п р о т я г о м шестимісячного п е р і о д у о т р и м а н н я д о п о м о г и. (У разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин - понад 90 календарних днів).
На підставі відомостей Єдиної інформаційної системи соціальної сфери суд встановив, що допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам була призначена ОСОБА_1 на період з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року.
В результаті верифікації державних виплат, що проведена 19 листопада 2024 року, на підставі інформації, отриманої від Державної прикордонної служби України в порядку інформаційної взаємодії, встановлений факт перебування ОСОБА_1 за кордоном, а саме:
виїзд 23 лютого 2024 року - повернення 21 березня 2024 року;
виїзд 13 квітня 2024 року - повернення 04 травня 2024 року;
виїзд 21 липня 2024 року - повернення 09 серпня 2024 року;
виїзд 26 вересня 2024 року - повернення 17 жовтня 2024 року.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05 листопада 2009 року № 1710-VІ «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1710 прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Ч. 1 ст. 5 Закону № 1710 визначено, що прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, […] здійснюються:
1) у пунктах пропуску через державний кордон;
2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті;
3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому ст. 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1710 початком здійснення прикордонного контролю особи, […] є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій особі Державної прикордонної служби України.
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону № 1710 прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, […] або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, […].
Як було вказано вище, допомога призначена ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року, відповідно шестимісячний період отримання допомоги являє собою період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року.
Відтак, за даними Державної прикордонної служби України протягом шестимісячного періоду отримання допомоги (з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року) ОСОБА_1 сукупно перебував за кордоном (з урахуванням днів виїзду та днів в'їзду в Україну) 63 календарні дні, в тому числі
з 01 березня 2024 року (дата, з якої призначена допомога, початок розрахункового періоду) по 21 березня 2024 року - 21 календарний день;
з 13 квітня 2024 року по 04 травня 2024 року - 22 календарні дні;
з 21 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року - 20 календарних днів.
Періоди з 23 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року та з 26 вересня 2024 року по 17 жовтня 2024 року перебувають поза межами шестимісячного періоду отримання допомоги з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року, а тому не враховуються при вирішенні питання щодо відповідності/невідповідності позивача критеріям, наведеним у п. п. 7, 7-1, 8 Порядку № 332 для визначення його права на допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до абз. 1 п. 6 Порядку № 332 якщо отримувач або уповноважена особа перебуває за кордоном більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов'язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв'язку […].
Абз. 3 п. 6 Порядку № 332 установлено, що нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 90 календарних днів, (в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин).
Згідно з абз. 3 п. 8 Порядку № 332 обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім'ї, смерть членів її сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.
Докази, які б свідчили про те, що впродовж шестимісячного періоду отримання допомоги з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року існували обґрунтовані причини, через які ОСОБА_1 вимушений був перебувати за кордоном сукупно більш як 60 календарних днів; що позивач повідомив про такі причини Управління та підтвердив їх існування документально, а Управління, в свою чергу, прийняло рішення про збільшення строку перебування позивача за кордоном, суду не надані.
Відтак, внаслідок виявлення невідповідності позивача вимогам п. 8 Порядку № 332 (за критерієм 430) в результаті верифікації державних виплат, проведеної 19 листопада 2024 року, по справі ОСОБА_1 24 листопада 2024 року прийнято рішення про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що відповідало приписам Закону № 324 і п. п. 8, 22, 23, 24 Порядку № 332.
При цьому докази оскарження позивачем рішення про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особа в адміністративному або судовому порядку суду не надані.
Як наслідок, 24 лютого 2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 лютого 2025 року Управління правомірно та обґрунтовано прийняло рішення № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Суд враховує умови правомірності адміністративного акта, наведені у ст. 87 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:
1) прийнятий адміністративним органом, що:
а) не мав на це повноважень;
б) використав дискреційні повноваження незаконно;
2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;
3) порушує норми матеріального права;
4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).
Рішення Управління від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» є таким, що прийнято з додержанням принципів адміністративної процедури, і відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Управління правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, діючи на підставі абз. 2 п. 8 Порядку № 332, через те, що 24 листопада 2024 року нарахування та виплата цієї допомоги були припинені у зв'язку з виявленням в результаті верифікації державних виплат факту його перебування за кордоном більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.
Суд не погоджується з твердженням відповідача, наведеним у відзиві за позовну заяву, про те, що сукупна тривалість перебування ОСОБА_1 за кордоном становила 74 календарні дні.
Суд відзначає, що за даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери датою початку виплати позивачеві допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначене 01 березня 2024 року. Відтак, шестимісячний період отримання допомоги - це період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року, а тому відсутні підстави для врахування у сукупній кількості календарних днів перебування ОСОБА_1 за кордоном періоду з 23 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року включно.
Однак така помилка не випливає на висновок суду щодо правомірності оскаржуваного рішення, оскільки згідно з даними Державної прикордонної служби України, отриманими під час верифікації державних виплат, сукупна тривалість перебування ОСОБА_1 за кордоном протягом шестимісячного періоду отримання допомоги з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року перевищувала 60 календарних днів, а рішення про продовження терміну перебування за кордоном до 90 календарних днів через наявність обґрунтованих причин не приймалося.
Відомості, наведені у листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 19 березня 2025 року № 19/К-6271/6854, на який покликається позивач в обґрунтування своїх вимог, не спростовують висновку суду про правомірність рішення Управління від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Суд звертає увагу на те, що в цьому листі наведена інформація з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» за період з 01 червня 2024 року по 12 березня 2025 року, в той час як у спірних правовідносинах визначальною є інформація про перетин позивачем кордону в інший період, а саме шестимісячний період отримання допомоги з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року.
Також в контексті спірних правовідносин не є доречними аргументи позивача з приводу дійсності його довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та його посилання на норми ст. 12 Закону № 1706 і Порядку № 509.
Суд відзначає, що ст. 12 Закону № 1709 визначені підстави для відкликання або визнання недійсною довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1709 підставою для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон.
Підставою для визнання недійсною довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є подання особою завідомо недостовірних відомостей.
[…].
Між тим, ч. 1 ст. 12 Закону № 1706 не передбачає такої підстави для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб як перебування особи за кордоном сукупно більш як 60 календарних днів протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, а такі обставини, як повернення внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця постійного проживання чи її виїзд на постійне місце проживання за кордон, з якими норми ч. 1 ст. 12 Закону № 1706 пов'язують відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, не були підставою для припинення позивачеві допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам чи для відмови у її призначенні.
Як наслідок, дійсність довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи жодним чином не впливає на правову оцінку оспорюваного рішення відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що з мотивів, що наведені вище, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Управління від 24 лютого 2025 року № 13/35-1804 «Про відмову щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» не підлягають задоволенню.
Вимоги в частині покладання на Управління обов'язку призначити йому допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі за заявою від 22 лютого 2025 року, за своєю сутністю є обраним позивачем способом захисту його порушеного права і також не підлягають задоволенню, оскільки у спірних правовідносинах Управління не допустило порушення ні права ОСОБА_1 на соціальний захист, ні його права на майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Ухвалою від 04 квітня 2025 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору за подання цього позову в розмірі 1 211,20 грн - до ухвалення судового рішення у справі.
Судовий збір позивач не сплатив, докази здійснення будь-яких інших судових витрат суду не надав.
Разом з цим суд встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджено довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 18 ААА № 048827, що видана 04 березня 2013 року, та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 411819, що видана 04 березня 2013 року.
Отже, як особа з інвалідністю другої групи позивач звільнений від сплати судового збору в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому відповідно до ст. 139 КАС судові витрати не підлягають розподілу, а оскільки позивач звільнений від сплати судового збору немає правових підстав для його стягнення з позивача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37470057, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 5) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко