14 жовтня 2025 року м.Суми
Справа №591/11354/24
Номер провадження 22-ц/816/1270/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «СУМИХІМПРОМ»,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2025 року, в складі судді Клименко А.Я., ухвалене у м.Суми,
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працювала у відповідача з 28.09.1993 року. 06.05.2024 року її було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі складає - 21313 грн 41 коп.
Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути зазначений розмір заборгованості, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 07.05.2024 року, але не більше ніж за шість місяців в сумі -72960,00 грн та судові витрати.
Крім того, просила поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки при звільненні їй не було вручено письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі - 21313 грн 41 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі - 51072 грн з подальшим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів, 1000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 1211 грн 20 коп. в рахунок відшкодування судового збору.
Стягнуто з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» на користь держави - 1211 грн 20 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «СУМИХІМПРОМ», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» заборгованості по заробітній платі в сумі 21313 грн 41 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 51072 грн, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» заборгованості по заробітній платі в сумі 21313 грн 41 коп. відмовити, а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з ПАТ «СУМИХІМПРОМ», зменшити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем подано позовну заяву до суду поза межами тримісячного строку, встановленого для звернення з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі. Висновки суду першої інстанції про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав з довідки про доходи від 12.11.2024 року є лише припущеннями і не відповідають обставинам справи.
Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - 51072 грн, втричі перевищує суму заборгованості із заробітної плати, не відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до апеляційного суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не повністю відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 28.09.1993 року. 06.05.2024 року її було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу. На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі складає - 21313 грн. 41 коп, що підтверджується розрахунковим листком та довідкою.
Стягуючи з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує факту наявності заборгованості по заробітній платі та розміру такої заборгованості. Крім того, суд вважав, що строк звернення до суду з такою вимогою позивачкою не пропущений.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідачем порушено права позивачки, передбачені положеннями частини 1 ст. 116 КЗпП України. Разом з тим, апеляційний суд не погоджується, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Разом з тим, закон встановлює строк, протягом якого працівник може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Звертаючись 11.11.2024 року до суду з позовною заявою, позивачем в якості доказу на підтвердження своїх позовних вимог було надано, зокрема, письмове повідомлення від 06.05.2024 р. про нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 21313,41 грн (а.с. 14), яке було вручено позивачу в день її звільнення з підприємства 06.05.2024 р., тому позивач дізналася про порушення своїх прав на отримання належних їй для виплати сум 06.05.2024 р. Проте, з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вона звернулася лише 11.11.2024 р., тобто після спливу тримісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав з довідки про доходи від 12.11.2024 р. (тобто після звернення до суду 11.11.2024 р.) не відповідають обставинам справи. Інших поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не навела.
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі - 21313 грн 41 коп. необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у зв'язку з невиплатою з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тому з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2024 р. по 07.11.2024 р. в розмірі 51072 грн.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становить 21313,41 грн, за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне зменшити стягнутий на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до 10000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.
На думку суду стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (51072) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.
Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10000,00 грн, а рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду в частині стягнення з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» заборгованості по заробітній платі в сумі 21313 грн 41 коп. підлягає скасуванню, а в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зміні.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки у цій справі спір виник внаслідок неправильних дій ПАТ «СУМИХІМПРОМ», колегія суддів покладає судові витрати у справі на відповідача, зокрема, понесені ним за апеляційний розгляд справи.
Таким чином, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2025 року в частині стягнення з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» судових витрат - залишити без змін.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2025 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2025 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000 гривень з подальшим утриманням з цієї суми всіх податків і обов'язкових платежів.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2025 року в частині стягнення з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» судових витрат - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов